Постанова № 21075062, 22.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 року 2а-5428/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брагіної О.Є.,

при секретарі судового засідання Варченко І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність №219 від 22.09.2011 р.);

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність №36 від 10.10.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО»

до державної податкової інспекції у м.Славутичі Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000292301 та 0000302301 від 02.11.2011 р.,

в с т а н о в и в:

09.11.2011 р., товариство з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО»(по тексту-позивач, товариство) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області (по тексту- відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292301 та 0000302301 від 02.11.2011 р., якими позивачу були визначені грошові зобовязання з податку на прибуток та на додану вартість у сумі 236179,24 та 975696,57 грн., а також штрафні санкції у розмірі 2 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 09.12.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила відкластирозгляд справи у звязку з непідготовленістю представника позивача до її розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неприбутття суд не повідомив. Як вбачається із телефонограми, повідомлення про дату та місце розгляду справи одержав 09.12.2011 р.

Розгляд справи було відкладено на 22.12.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні вчергове заявила клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з її непідготовленістю.

Представник відповідача вимоги не визнав, вказавши, що працівниками ДПІ у м.Славутичі Київської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПАК-ЕКСПО»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за результатами якої складено акт №882/23/30306667 від 24.10.2011р. В ході перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р., що виявилося у заниженні податку на прибуток на загальну суму 236179,24 грн., в тому числі, за I квартал 2011 р. у сумі 236179,24 грн.; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем неправлмірно було занижено податок на додану вартість на загальну суму 22219,23 грн., в тому числі, за липень 2010 р. у сумі 20593,42 грн., за серпень 2010 р.- 1625,81 грн.

Крім того, в порушення пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 975696,57 грн., в тому числі, за січень 2011 р. в сумі 308464,40 грн.; за лютий 2011 р. у розмірі 183293,50 грн.; за березень 2011р. в сумі 150574,80 грн. та за травень 2011 р. в сумі 333363,87 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту було винесено 2 податкових повідомлення рішення від 02.11.2011 р. №0000302301, яким позивачу донараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість на суму 997915,8 грн., яка містить в собі нарахування зобовязань з податку на додану вартість у сумі 975696,57 грн., здійснених на підставі пункту 198.3. 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та 22219,23 грн.та нарахованих на підставі підпункту 5.1, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

повідомлення рішення №0000292301, яким визначено грошове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 236179,24 грн.

За обома податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 гривень.

Вказані податкові-повідомлення рішення в адміністративному порядку не оскаржені та не скасовані.

Вважає, що всі вимоги позивача є надуманими і, на теперішній час, відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення до нього, приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

товариство з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО»є юридичною особою, зареєстроване 25.11.2004р. Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією за №10701050001003827. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.03.1999 р. за №1220. На день розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ м.Славутича Київської області.

В жовтні 2011 р., відповідач, на підставі направлень №354-355 від 27.09.2011 р. та направлення №375 від 11.10.2011 р., виданих державною податковою інспекцією у м.Славутичі Київської області здійснив позапланову виїзну документальну перевірку товариства з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за цей же період, наслідком якої стало складання акту перевірки від 24.10.2011 р. №882/23/30306667 (далі по тексту акт перевірки).

В ході перевірки було виявлено та зафіксовано порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р., що виявилося у заниженні податку на прибуток на загальну суму 236179,24 грн., в тому числі за I квартал 2011 р. у сумі 236179,24 грн.; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на загальну суму 22219,23 грн., в тому числі за липень 2010 р. у сумі 20593,42 грн., за серпень 2010 р.- 1625,81 грн.

Крім того, в порушення пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 975696,57 грн., в тому числі, за січень 2011 р. в сумі 308464,40 грн.; за лютий 2011 р. у розмірі 183293,50 грн.; за березень 2011р. в сумі 150574,80 грн. та за травень 2011 р. в сумі 333363,87 грн.

Відповідач за результатами перевірки видав податкові повідомлення-рішення від 02.11.2011 р. №0000302301, яким позивачу донараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість на суму 997915,8 грн., яка містить в собі нарахування зобовязань з податку на додану вартість у сумі 975696,57 грн., здійснених на підставі пункту 198.3. 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та 22219,23 грн., нарахованих на підставі підпункту 5.1, 5.3 статті 5 Закону україни «Про оподаткування прибутку підприємств»;

повідомлення рішення №0000292301, яким визначено зобовязання з податку на прибуток у розмірі 236179,24 грн. До позивача також було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 грн.

Висновок податкового органу про допущені ТОВ «ПАК-ЕКСПО»порушення грунтується на переконанні щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанією «Мегафіш»та ТОВ «Веста-Дніпро», сформованому на підставі даних перевірки, якими встановлено відсутність низки первинних документів, зокрема товаро-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, оформлених на відповідальних осіб на одержання та передачу товару, тощо.

Крім того, за даними перевірки податковим органом контрагентів позивача- ТОВ «Компанії «Мегафіш»та ТОВ «Веста-Дніпро»було встановлено відсутність у останніх виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, трудових ресурсів, складських приміщень, сировини для здійснення ними статутної діяльності. На думку відповідача, договори, укладені ТОВ «ПАК-ЕКСПО»із вищезгаданими компаніями є нікчемними і не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Надаючи правової оцінки відносинам, які склалися між сторонами, суд виходить із наступного:

загальними принципами податкового законодавства, що закріплені в Податковому кодексі України є обовязковість оподаткування кожна особа зобовязана сплачувати встановлені законом податки та збори, платником яких вона є; рівність усіх платників податків перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; соціальної справедливості установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платника податків; єдиний підхід до встановлення податків і зборів визначення на законодавчому рівні усіх обовязкових елементів податку.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р.№509-XII встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій відповідно до статті 10 Закону України №509-XII, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів; забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильністю обчислення і своєчасністю надходження цих податків, платежів; контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, що були допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Принципи та порядок оподаткування доходів юридичних осіб також визначалися нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР) та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (далі по тексту Закон України №2181-III), які були чинними на момент існування спірних правовідносин.

Згідно із визначенням термінів та понять, що міститься в пункті 1.1 статті 1 Закону України №2181-III платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою,організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України №334/94-ВР визначено право платника податку протягом звітного періоду відносити до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі, витрати на поліпшення орендованих основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі, у сумі, яка не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Основні виробничі фонди, в розумінні Закону №334/94-ВР, це засоби праці, які багаторазово беруть участь у виробничих процесах, зберігають при цьому натуральну форму, поступово в міру зносу переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції та служать більше одного року. Основні виробничі фонди поділяються на активні і пасивні.

Пунктом 23 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що доходи бюджету, - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ).

Згідно із частиною 2 статті 9 цього Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі). Не сплачені підприємством податок на прибуток і ПДВ в результаті порушення порядку формування валових доходів або витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною Державного бюджету країни.

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-XII (далі по тексту Закон України №996-XII) врегульовано механізм організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно із частинами 1-4 статті 8 Закону України №996-XII бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або повноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні містити обовязкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції,- стаття 9 Закону України №996-XII.

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, чинним на момент існування спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов?язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України №168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР), який був чинним на момент формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договорів (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку із придбанням або виготовленням (у тому числі при їх імпорті) товару та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає залежно від того, чи такий товар (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподаткування операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із абз.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до підпункту 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності особи-платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності, за визначенням статті 3 ГК України, пункту 1.32 Закону України №334/94-ВР, є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результат якої продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків, тому така ознака результатів господарської діяльності як цінова визначеність наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже вирішення спорів, повязаних із правоміріністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливає на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування грунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (чатина 1 статті 207 ГК України).

Пунктом 3 статті 5 та пунктом 1 статті 7 ГК України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, іншими нормативними актами.

При дослідженні матеріалів справи судом установлено, що відповідачем при проведенні перевірки показників, відображених у первинних бухгалтерських документах позивача виявлено завищення валових витрат за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. на загальну суму 944716,97 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 р. у сумі 944716,97 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 975696,57 грн., в тому числі за січень 2011 р. в сумі 308464,40 грн.; за лютий 2011 р. в сумі 183293,50 грн., за березень 2011 р. в сумі 150574,80 грн.; за травень 2011 р. в сумі 333363,87 грн.

01.03.2011 р., між ТОВ «Веста-Дніпро»та ТОВ «ПАК-ЕКСПО»було укладено договір поставки №01.03.11. Постачальник- ТОВ «Веста-Дніпро»прийняв зобовязання поставити та передати у власність покупця товар, визначений договором. Відповідно до пункту 1.3 договору назва товару, асортимент, кількість, ціна (вартість) має погоджуватись сторонами в замовленнях на поставку та вказуватися у товаро-супровідних документах на поставку кожної партії товару. Поставка здійснюється, згідно умов договору, на умовах DDP- м. Славутич згідно «Інкотермс-2000».

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Веста-Дніпро»було оформлено видаткові та податкові накладні РН-00001200 від 03.03.2011 р, РН-00001203 від 10.03.2011 р, РН-00001213 від 15.03.2011 р. та РН-00001215 від 24.03.2011 р.; податкові накладні №№1200 від 03.03.2011 р., 1203 від 10.03.2011 р, 1213 від 15.03.2011 р, 1215 від 24.03.2011 р. Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними товариством включено до податкового кредиту, а також відповідні суми включені до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 р.

Розрахунок між субєктами договору за товар проводився у безготівковій формі. В рахунок оплати за товар позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Веста-Дніпро»81400,00 грн.

За даними акту перевірки №790/233/36366187 від 03.06.2011 р. ТОВ «Веста-Дніпро»з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., проведеною ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська встановлено відстуність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно поданої декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 р.амортизаційні відрахування підприємством не проводились. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємтсві у 1кварталі 2011 р. становила 5 осіб.

Таким чином, у ТОВ «Веста-Дніпро»були відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду господарської діяльності.

04.01.2011 р., між позивачем та ТОВ «Компанією»«Мегафіш»було укладено договір №04.01.11 на поставку товару. Відповідно до пункту 1.3 договору назва, асортимент, кількість, ціна (вартість) товару мала погоджуватись сторонами в замовленнях на поставку та вказуватися у товаро-супровідних документах на поставку кожної партії товару. Поставка також здійснюється, згідно умов договору, на умовах DDP- м. Славутич згідно «Інкотермс-2000».

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Компанією «Мегафіш» було оформлено видаткові та податкові накладні. Видаткові накладні РН-0000010-0000014 від 06.01.2011 р, 18.01.2011 р, 21.01.2011 р, 24.01.2011 р., 28.01.2011 р.- відповідно, а також РН 0000037-0000040 від 04.02.2011 р., 11.02.2011 р., 17.02.2011 р., 28.02.2011р., РН-0000143 від 03.05.2011 р., РН 00000165 від 13.05.2011 р., РН 0000166-0000169 від 18.05.2011 р., 26.05.2011 р., 27.05.2011 р. Податкові накладні- №№20 від 06.01.2011 р., 21 від 01.2011 р., 22 від 21.01.2011 р., 23 від 24.01.2011 р., 24 від 28.01.2011 р., 18-20 від 04.02.2011 р., 11.02.2011 р., 17.02.2011 р.- відповідно, 43 від 03.05.2011 р., 64 від 13.05.2011 р., 65 від 18.05.2011 р., 67 від 26.05.2011 р., 68 від 27.05.2011 р.

Розрахунок між субєктами господарювання за відвантажений товар проводився у безготівковій формі. У рахунок оплати за поставлений товар ТОВ «ПАК-ЕКСПО»було перераховано грошові кошти у сумі 2739500,00 грн.

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними товариством включено до податкового кредиту відповідного періоду. До складу валових витрат у 1 кварталі 2011 р. було включено операції з ТОВ «Компанія «Мегафіш»у сумі 191842,97 грн.

Відповідно до акту перевірки ТОВ «Компанії «Мегафіш»з питань правильності визначення розміру податкових зобовязань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2011 р. від 08.08.2011 р. №1040/23-3/32665976 та акту перевірки ТОВ «Компанії «Мегафіш»з питань правильності визначення розміру податкових зобовязань від 29.08.2011 р. №1195/23-3/32665976 правомірності формуваяння податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р., проведеною ДПІ у Печерському районі м.Києва встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

За результатами почеркознавчого дослідження висновок спеціаліста №566 від 26.07.2011 р. встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3- уповноваженої особи ТОВ «Компанії «Мегафіш»у податкових деклараціях з ПДВ за січень-квітень 2011 р. виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, а розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень-квітень 2011 р. ТОВ «Компанії «Мегафіш»,- недійсні.

В процесі перевірки позивача не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця покупцю- ТОВ «ПАК-ЕКСПО».

Згідно податкового розрахунку комунального податку за 2009 р. товариство не відображає кількісний склад працівників. Відповідно до даних податкової звітності у ТОВ «Компанії «Мегафіш»відсутні трудові ресурси, виробниче, торгівельне обладнання та матеріали для здійснення основовного виду діяльності.

ДПІ у м.Славутичі Київської області, 13.10.2011 р., на імя директора ВП «АРС»НАЕК «Енерготатом»було направлено запит про надання інформації щодо перетину контрольно-пропускного пункту ВП «АРС»вантажними автомобілями, які здійснювали постачання товару (продукції) для ТОВ «ПАК-ЕКСПО»за весь перевіряємий період, з проханням вказати дати перетину КПП, марки автомобілів, їх державні реєстраційні номери та номенклатура вантажу.

В наданому листі-відповіді від 18.10.2011 р. №42-25/340-3002 зазначено, що лише три автомобілі за січень-червень 2011 р., які перетинали КПП ВП «АРС»були з вантажем. Проте, за даними відповідача, на заявлену ТОВ «ПАК-ЕКСПО»кількість придбаного від контагентів товару повинно було бути використано 1500 фур.

Як вбачається із довідки про надання інформації відокремленим підрозділом «Атомремонтсервіс», на території якого орендує виробниче приміщення позивач, атомобілі, які б завозили на територію ДП «Національної атомної енергогенеруючої компанії», відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс»товар, передбачений за угодами №№ 01.03.11 від 01.03.2011р. та №04.01.11 від 04.01.2011 р., а саме картонні листи та гофроящики до ТОВ «ПАК-ЕКСПО», не зареєстровані.

До перевірки контролючому органу не було надано документи, які б свідчили про поставку товару від продавців-покупцю: товаро-транспортні накладні, шляхові листи, довіреності на передачу (одержання) товару. Вказані документи не були надані представником позивача і у судовому засіданні. Також представником позивача не були представлені документи, визначені пунктом 1.3 договорів №№01.03.11 та 04.01.11, а саме замовлення на поставку кожної партії товару, де вказується назва, асортимент, кількість, ціна (вартість) та в товаро-супровідні документи на поставку кожної партії товару.

Представник позивача наполягала у судовому засіданні, що умови поставки DDP м.Славутич, згідно «Інкотермс-2000», виключають наявність таких (товаросупровожувальних) документів.

Крім того, що для виконання договорів поставки між господарюючими субєктами, які здійснюють свою діяльність виключно на території України було застосовано Правила міжнародної торгівлі, суд також зважає на таке:

метою Інкотермс є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути або, принаймні, у значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах. Найчастіше сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі у відповідних країнах. Це може послужити причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів з порожньою витратою часу, що випливає, і грошей.. Сфера дії Інкотермс обмежена питаннями, зв'язаними з правами й обов'язками сторін договору закупівлі-продажу у відношенні постачання проданих товарів (під словом товари тут маються на увазі матеріальні товари, крім нематеріальних товарів, такі як комп'ютерне програмне забезпечення). Інкотермс мають справу з деякими визначеними обов'язками сторін - такими як обов'язок продавця поставити товару в розпорядження покупця або передати його для перевезення або доставити його в пункт призначення - і з розподілом ризику між сторонами в цих випадках. Умови поставки DDP - DELIVERED DUTY РАID означаєпоставка зі сплатою мита (назва місця призначення). Цей термін передбачає, що продавець надасть у розпорядження покупця товар, який пройшов митне очищення, нерозвантажений з прибувшого транспортного засобу у названому місці призначення. Продавець зобовязаний нести всі витрати та ризики, повязані з транспортуванням товару, включаючи (де це буде за потрібне) будь-які збори для імпорту в країну призначення (под словом "збори" розуміється відповідальність та ризики за проведення митної очистки, а також за оплату митних формальностей, митних зборів та платежів).

Виключається застосування вказаного терміну, якщо продавець прямо чи побічно не взмозі отримати імпортну ліцензію.

Продавець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну та імпортну ліцензію, інший офіційний дозвіл чи інші документи, і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару, його транзитного перевезення через будь-яку країну, та імпорту.

Продавець зобовязаний належним чином повідомити покупця про відправку товару, а також направити йому інші повідомлення, необхідні для прийняття поставки товару.

Доказами поставки товару за умовами DDP є рахунок делівер-ордер та/або звичайний транспортний документ (наприклад оборотний коносамент; необоротна морська накладна, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряна, залізнична чи автотранспортна накладна або транспортні документи змішаного перевезення), які необхідні для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4.

У разі, якщо сторони домовились про використання засобів електронного звязку, зокрема, (в договорі поставки), вказані документи повинні бути замінені еквівалентними електронними повідомленнями (EDI).

Покупець зобовязаний прийняти делівер-ордер чи інший транспортний документ у відповідності до статтей А.8 та А.9 ( Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) Видання МТП N 560, введені в дію з 01.01.2000 р.

Таким чином, з огляду на буквальний зміст умов поставки товару, визначений Правилами міжнарожної торгівлі Інкотермс-2000 контрагенти позивача- продавці товару ТОВ «Компанія «Мегафіш»та «Веста-Дніпро»повинні були надати покупцю імпортні (експортні) ліцензії, рахунок делівер-ордер та/або звичайний транспортний документ (оборотний коносамент; необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення) у відповідності зі статтями А.4/Б.4.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини у співставленні з фактичними обставинами справи та наданими доказами, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

При ухваленні рішення, судом враховано також розяснення, надане в листі ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, в якому зазначено, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем на підтвердження товарності здійснених ним господарських операцій, хоча і мають формальні ознаки легітимності, проте у співставленні з фактичними обставинами та доказами у справі, не можуть бути визнані судом первинними.

Відповідачем не надано до суду доказів понесення судових витрат, а відтак судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністартивного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Брагіна О.Є.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27.12.2011 р.