Постанова № 21074922, 04.01.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2012 р. Справа № 2a-4119/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представника позивача - Плекана Ю.В.,

представника відповідача - Тропця В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001132310, № 0001142310 від 01.12.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест» звернулось в суд з адміністративним позовом до Коломийської обєднаної Державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень за №0001132310 та №0001142310 від 01.12.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної ДПІ в Тисменицькому районі перевірки встановлено заниження позивачем сум з податку на прибуток на суму 133 885 грн., та заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 107 108 грн. За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що виявлені при проведенні перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку перевірки щодо нікчемності договору укладеного між ТзОВ «Форест» з ТзОВ «Укртехнологія-Ко», оскільки вказані договори є таким, що порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договори не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них. Фактично вказаний висновок ґрунтується на висновках Коломийської оДПІ викладених в Акті перевірки діяльності ТзОВ «Укртехнологія-Ко», згідно яких, усі господарські операції за період з 16.04.2008 року по 31.12.2010 року щодо придбання ТзОВ «Укртехнологія-Ко» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ТзОВ «Укртехнологія-Ко» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В звязку з чим, угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним.

Позивач вважає, що угода укладена між позивачем та контрагентом, не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, у звязку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обовязків сторін за такою угодою.

Крім того, вважає, що зазначені висновки податкового органу суперечать вимогам чинних на той час Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник позивача в судовому позов підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

З 14.11.2011 року по 18.11.2011 року Коломийською оДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Укртехнологія-Ко», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено Акт за №2898/231/31509856 від 23.11.2011 року.

Відповідно до вказаного Акту, перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Форест», зайво віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами в сумі 535540 грн. а саме: в II кварталі 2009 року в сумі - 354540 грн.; в І кварталі 2010 року в сумі - 181000 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 133885 грн., в тому числі: за II кварталі 2009 року в сумі - 88635грн.; за І квартал 2010 року в сумі - 45250 грн.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що ТзОВ «Форест» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податкових накладних, виписаних від імені ТзОВ «Укртехнологія-Ко» в сумі 107108 грн. в деклараціях по ПДВ: за квітень 2009 року в сумі 15300 грн.; за травень 2009 року в сумі 55608 грн.; за лютий 2010 року в сумі 36200 грн.

В результаті виявлених порушень Коломийською оДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення: за №0001132310 від 01.12.2011 року яким позивачу донараховано зобовязання з податку на прибуток на суму 133 885 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 66942,5 грн., та за №0001142310 від 01.12.2011 року, яким позивачу донараховано зобовязання по податку на додану вартість на суму 107108 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 53554 грн.

Зокрема вказані порушення визначено на підставі висновків зазначених в Акті перевірки. А саме, перевіркою встановлено, що ТзОВ «Форест» за період квітень 2009 року, травень 2009 року, лютий 2010 року придбавало у ТзОВ «Укртехнологія-Ко» пиломатеріали на загальну суму 642648 грн., в т.ч. ПДВ 107108 грн., що було оформлено накладними та податковими накладними.

Для перевірки представлено договір купівлі-продажу від 01.04.2009 року за №1/04, згідно з яким ТзОВ «Укртехнологія-Ко» зобов'язується поставити ТзОВ «Форест» лісопродукцію, загальний обсяг поставки складає 1500 куб.м. ТзОВ «Форест» зобов'язується провести оплату на розрахунковий рахунок ТзОВ «Укртехнологія-Ко» за поставлену продукцію згідно виставлених рахунків.

Судом встановлено, що придбана ТзОВ «Форест» у ТзОВ «Укртехнологія-Ко» продукція, була в подальшому реалізована ТзОВ «Опторесурс», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів (а.с. 81,82), рахунками (а.с. 74-80) та квитанціями про прийняття вантажу на перевезення залізницею (а.с. 39-69), однак дана обставина не була взята до уваги перевіркою.

В судовому засіданні встановлено, що Коломийською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Укртехнологія-Ко» (акт перевірки від 04.03.2011 року за №177/231/35766471) з використанням наявних в Коломийській ОДПІ документів та інформаційних матеріалів (особова та облікова справи платника податків, податкові декларації, інформація електронних баз даних, інші відомості та документи).

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТзОВ «Укртехнологія-Ко», даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність необхідної кількості трудових ресурсів, торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна.

Господарські операції за період з 16.04.2008 року по 31.12.2010 року щодо придбання ТзОВ «Укртехнологія-Ко» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ТзОВ «Укртехнологія-Ко» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищезазначеного встановлено неможливість фактичного здійснення ТзОВ «Укртехнологія-Ко» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

За результатами перевірки ТзОВ «Укртехнологія-Ко» згідно із п.1, п. 5, ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України встановлено нікчемність правочинів, укладених ТзОВ «Укртехнологія-Ко» та його контрагентами-покупцями, в тому числі, й ТзОВ «Форест».

Згідно висновку податкового органу, фактично господарських операцій ТзОВ «Укртехнологія-Ко» не здійснювались через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, через відсутність трудових резервів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Актом встановлено порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ч.1 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Укртехнологія-Ко» з постачальниками та покупцями.

Саме вказані висновки щодо нікчемності укладених правочинів ТзОВ «Укртехнологія-Ко» з контрагентами, в тому числі, й з ТзОВ «Форест», слугували підставою для висновків перевіряючи щодо порушення ТзОВ «Форест» вимог ч.1, ч.5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 228 ЦК України, пп.7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з положенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Відповідачем також, не надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із аналізу вищенаведених норм цивільного кодексу вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договір, укладений між ТзОВ «Форест» з ТзОВ «Укртехнологія-Ко», укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК Українийого слід вважати нікчемним. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем ТзОВ «Форест» з ТзОВ «Укртехнологія-Ко», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам.

Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в звязку з несплатою ним сум податкових зобовязань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобовязань за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представниками Коломийської оДПІ, також суду не надано.

Не доведено також, відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності субєктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТзОВ «Форест» чи ТзОВ «Укртехнологія-Ко» та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обовязкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Окрім того, суд зазначає, що товар, який став предметом купівлі-продажу (лісопродукція) за угодою відносно якої податковим органом зроблено висновок щодо її нікчемності, не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу, поставки.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевірки щодо нікчемності договору поставки лісопродукції за №1/04 від 01.04.2009 року укладеного між ТзОВ «Форест» та ТзОВ «Укртехнологія-Ко» та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (накладних, податкових накладних, банківські виписки), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Форест» правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти в розмірі 107 108 грн., а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток в сумі 133 885 грн.

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення, а оскаржувані рішення Коломийської оДПІ слід визнати протиправними та скасувати.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 <Текст >Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.12.2011 року за № 0001132310 та № 0001142310.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:(підпис)Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 10.01.2012 року.