Постанова № 21074921, 05.01.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2012 р. Справа № 2a-4163/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остапюк С.В.

за участю секретаря Дубінської І.В.,

прокурора Вороняк Г.Є.,

представника позивача Токара В.І.,

представника відповідача Турак М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора міста Калуша Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до комунального підприємства «Екосервіс»про стягнення податкового боргу в розмірі 214588, 76 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2011 року прокурор міста Калуша Івано-Франківської області (надалі прокурор) в інтересах держави в особі Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до комунального підприємства «Екосервіс»(далі відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 214588, 76 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обовязку встановленого статтею 36 Податкового кодексу України не сплатив податок на додану вартість в розмірі 206068, 83 гривень, нараховану пеню в розмірі 8519, 84 гривень за період 25.06.2011 року до 25.11.2011 року.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача позов визнала, однак заперечила проти здійснення стягнення податкового боргу позивачем та просила здійснити стягнення податкового боргу з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 19.12.2001 року Виконавчим комітетом Калуської міської ради здійснено державну реєстрацію відповідача.

Відповідач перебуває на податковому обліку в Калуській обєднаній державній податковій інспекції в Івано-Франківській області є платником податків.

За період з 25.06.2011 року до 25.11.2011 року відповідачем допущено утворення податкового боргу в розмірі 214588, 76 гривень, що виник в результаті несплати 187870 гривень податку на додану вартість, 11034, 57 гривень застосованого штрафу за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, 7170, 93 гривень пені нарахованої за прострочення сплати податку на додану вартість, 8513, 17 гривень пені, нарахованої за прострочення сплати збору за забруднення навколишнього середовища.

Суми невиконаних відповідачем грошових зобовязань з податку на додану вартість визначені податковими деклараціями з податку на додану вартість за травень-вересень 2011 року, що подані відповідачем позивачу (а.с.11-15).

Суми штрафу визначені податковими повідомленнями рішеннями за №0000291502 від 20.06.2011 року та за №0000761502 від 26.10.2011 року (а.с.17, 19).

Суми пені розраховані позивачем самостійно.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу; збором (платою, внеском) є обовязковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на додану вартість (пункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обовязковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обовязки платника податків, згідно положень якої платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обовязку, згідно положень якої податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обовязок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обовязок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обовязків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобовязання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, грошові зобовязання відповідача з сплати податку на додану вартість є узгодженими з моменту подання податкових декларацій, а грошові зобовязання визначені податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, є узгодженими з моменту їх отримання.

Пунктом 31.3 статті 31 Податкового кодексу України встановлено, що строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податку на додану вартість, зазначену ним у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, який дорівнює 20 календарним дням, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідачем, здійснення сплати 187870 гривень податку на додану вартість, 11034, 57 гривень застосованого штрафу за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в строки визначені вищевказаними нормами Податкового кодексу України не здійснено.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання утворює податковий борг.

Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як встановлено судом, позивачем на суму невиконаних відповідачем грошових зобовязань з сплати податку на додану вартість, збору за забруднення навколишнього середовища нарахована пеня в розмірі 7170, 93 гривень та 8513, 17 гривень відповідно.

Таким чином, 187870 гривень податку на додану вартість, 11034, 57 гривень застосованого штрафу за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, 7170, 93 гривень пені нарахованої за прострочення сплати податку на додану вартість, 8513, 17 гривень пені, нарахованої за прострочення сплати збору за забруднення навколишнього середовища утворюють податковий борг відповідача в розмірі 214588, 76 гривень, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Судом встановлено, що на момент утворення вищевказаного податкового боргу за відповідачем обліковувався несплачений податковий борг, на суму якого 10.01.2009 року виставлена друга податкова вимога, яка відповідачем залишена без виконання (а.с.10).

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що податковий борг підлягає стягненню в іншому порядку, ніж це передбачено Податковим кодексом України не обґрунтовують заперечень проти позову, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України, в тому числі й ті, які регулюють порядок та спосіб стягнення з платника податків податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути в дохід Державного бюджету України з рахунків у банках, що обслуговують комунальне підприємство «Екосервіс»(ідентифікаційний код 31789191) та за рахунок готівки, що йому належить податковий борг в розмірі 214 588 (двісті чотирнадцять тисяч пятсот вісімдесят вісім) гривень 76 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

СуддяС.В. Остапюк

Постанова в повному обсязі складена 06.01.2012 року.

< Резолютивна частина рішення - НЕ ВИДАЛЯТИ >