Постанова № 21074430, 15.11.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/8365/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представників позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Золушка" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Приватне підприємство "Золушка" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Житомирі, в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002632301 від 15.08.2011 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 80974,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 20274,00 грн. і податкове повідомлення-рішення № 0002642301 від 15.08.2011 року про донарахування податку на прибуток в сумі 101216 грн. та штрафних санкцій в сумі 25304 грн..

На обгрунтування позовних вимог зазначає, що підставами для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки акту перевірки, відповідно якого встановлені порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Однак, у підприємства наявні всі необхідні документи для підтвердження факту передачі товару від ЗАТ "Славолія". Крім того, вважає безпідставним твердження відповідача про нікчемність договору, укладеного з даним контрагентом.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, з підстав, викладених в позові та додаткових поясненнях. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачав проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволненню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 11.07.2011 р. по 22.07.2011 р. на ПП "Золушка" проводилась планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт від 29.07.2011 р. за № 3631/23-1/20424742/0110 (далі акт перевірки).

На підставі акту Державною податковою інспекцією в м.Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення № 0002632301 від 15.08.2011 р. про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 80 974,00 грн. та штрафних санкцій на суму в 20 274,00 грн. і податкове повідомлення-рішення № 0002642301 від 15.08.2011 р. про донарахування податку на прибуток у сумі 101 216,00 грн. та штрафних санкцій на суму 25 304,00 грн..

Підставами для винесення зазначених рішень стали висновки ДПІ в м.Житомирі, викладені в акті перевірки. Зокрема, про те, що діяльність ПП "Золушка" була спрямована на здійснення операції, пов'язаної з отриманням податкової вигоди з контрагентом ЗАТ "Славолія", який нібито не виконував своїх податкових зобов'язань і нібито не звітувався належним чином до органів ДПІ. З огляду на таке, на думку податкового органу, договір про придбання товару у цього контрагента є нікчемним правочином, який суперечить моральним засадам суспільства і порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, а витрати на придбання такого товару неправомірно включені до складу валових витрат.

Крім того, відповідач в акті перевірки вказує, що товар приймав не завідуючий складом чи комірник, чиї посади є у штатному розписі підприємства, а директор підприємства, що підтверджується його підписом на товарно-транспортних накладних, тому не підтверджено належним чином оформленими первинними документами факт приймання-передачі товару. На думку податкового орнгану, директор підприємства згідно норм чинного законодавства не має права приймати товар, оскільки не є матеріально відповідальною особою. Також, не доведено факту використання товару у господарській діяльності підприємства, а товари у ПП "Золушка" придбавалися приватним підприємцем ОСОБА_1, який одночасно є директором цього підприємства. А також, надані до перевірки товаро-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що ПП "Золушка" допущено порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 101217 грн., та пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80974 грн..

Превіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність їх ст.2 КАС України, суд вважає, що вони не відповідають вимогам даної норми з огляду на наступне.

Встановлено, що між ПП "Золушка" та ЗАТ "Славолія" 01.01.2009 року укладено договір без номера на придбання товарів. Відповідно до умов даного договору ЗАТ "Славолія" (постачальник) постачає ПП "Золушка" (покупцю) товар, асортимент, кількість та строки поставок якого визначаються сторонами додатково на підставі замовлень та специфікацій (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору продукція постачається на базисних умовах поставки DDР у відповідності до Інкотермс 2000 за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна, 81-а, тобто за адресою позивача. Прийом-передача товару відбувається на складі покупця (п.5.3 Договору).

На виконання даного Договору ЗАТ "Славолія" на адресу позивача було поставлено товар, зокрема майонез в асортименті, на загальну суму 486266,73, в т.ч. ПДВ 81044,45 грн..

Суд не погоджується з доводами відповідача про нікчемність даної угоди, виходячи з натупного.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Укладений між ПП "Золушка" та ЗАТ "Славолія" договір не віднесено законом до нікчемного, також відсутні і судові рішення про визнання його недійсним.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Даний договір укладений між двома юридичними особами, зареєстрованими у встановленому порядку відповідно чинного законодавства, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію підприємств, довідками про включення підприємств до ЄДРПОУ та витягами з ЄДР.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст укладеного договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів, а відтак безпідставини є твердження про його нікчемність.

Крім того, наданими копіями податкової звітності спростовані доводи відповідача, що ЗАТ "Славолія" не виконано свої податкові зобов"язання, а тому відсутні підстави для твердження, що операції з даним контрагентом позивачем здійснені для отримання податкової вигоди.

Згідно п. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності..

Відповідно п. п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту викладеної норми вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення до складу валових витрат Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить.

Згідно пп.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею з Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" визначено, що податкова та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, спираються на показники бухгалтерського обліку. Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для відображення господарської операції в бухгалтерському обліку є первинні документи. Визначення "первинний документ" міститься п ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", відповідно якої первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.

Так, висновки відповідача про відсутість підтверджуючих документів на отримання та транспортування товару спростовані наявним в матеріалах справи доказами. Зокрема, накладними, товаро-транспортними накладними виписками з банку про перерахування коштів за отриманий товар. Суми ПДВ підтвердженні виданими податковими накладними. Оприбуткування товару підтверджується наданими оборотно-сальдовими відомостями. Факт подальшої реалізації вказаного товару покупцям підтверджено виписками з бухгалтерського обліку позивача відомостями по розрахунках з покупцями. Тому, безпідставними також є твердження, що придбаний у ЗАТ "Славолія" товар не використаний господарській діяльності позивача, оскільки як вбачається із Статуту ПП "Золушка" одним із видів діяльності підприємства є оптова та роздрібна торгівля.

Щодо тверджень про те, що підпис директора підприємства на первинних документах не підтверджує факту передачі-приймання товару, на думку суду, є неправомірним.

Згідно п.5.4. вищевказаного Договору, укладеного між ПП "Золушка" та ЗАТ "Славолія" право власності на поставлений товар переходить до покупця (ПП "Золушка") в момент відвантаження товару на складі покупця і підписання уповноваженими особами відповідних накладних. Системний аналіз змісту даного пункту дає змогу робити висновок про те, що документами, які підтверджують факт передачі товару є податкові, видаткові та товаро-транспортні накладні.

Жодним нормативно-правовим актом не встановлено обмеження того, що керівник підприємства не має право підписувати первинні бухгалтерські документи. Навпаки, у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" саме керівник підприємства, а також головних бухгалтер, є відповідальними особами за правильність складання первинних документів та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Разом з тим, актом перевірки не встановлено порушень при оформленні податкових і видаткових накладних. Щодо складання товаро-транспортних накладних, то суд вважає доводи відповідача про порушення при їх оформленні безпідставними, оскільки позивач у даному випадку не був учасником транспортного процесу і вказані документи ним безпосередньо не складалися. Крім того, на думку суду, порушення при складанні товаро-транспортних накладних не можуть споростовувати факту транспортування товару на склад позивача.

Відповідно до ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, повному та об"єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що у позивача в наявності є всі документи, які підтверджують факт передачі, транспортування та використання товару в межах господарської діяльності. Тому, безпідставними є висновки відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та пілягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення від 15.08.2011 року № 0002642301 та № 0002632301.

Відшкодувати Приватному підприємству "Золушка" з Державного бюджету України 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 21 листопада 2011 р.