Постанова № 21074006, 17.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22589/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріНовіковій А.В.

за участю

представника позивача Ющенко Н.П.

представника відповідача Ярової С.Е.

представника відповідача Діденко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАОК” до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001762341 від 18.08.2011 року та № 0001772341 від 18.08.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАОК” звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001762341 від 18.08.2011 року та № 0001772341 від 18.08.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 22.07.2011 року по 28.07.2011 року відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за липень-вересень 2009 року та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року по взаємовідносинам з АТЗТ «Авіс». Перевірка проводилась на підставі наказу від 22.07.2011 року № 1094 на направлення на перевірку від 22.07.2011 року за № 001217.

По результатам перевірки було складено акт від 04.08.2011 року № 3893/23-3-13506103 та винесені податкові повідомлення рішення № 0001762341 від 18.08.2011 року та № 0001772341 від 18.08.2011 року.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, вважає їх безпідставними та незаконними, заперечує проти посилань Словянської ОДПІ щодо безтоварності та сумнівності фінансових операцій, посилаючись на наявність усіх необхідних документів відповідно до вимог діючого законодавства, у звязку із чим просив скасувати прийняті податкові повідомлення рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що рішення винесені, на підставі порушень, викладених в акті перевірки. Основною підставою для формування висновків, податковий орган зазначає існування вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.09.2010 року за справою № 1-408/10 по звинуваченню у скоєнні правопорушень, передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України, група осіб створила фіктивні субєкти господарської діяльності, в тому числі АТЗТ «Авіс», які без наміру здійснення статутної діяльності, що передбачена засновницькими документами, виконували операції з по законного переведення безготівкових коштів у готівкові, проводили безтоварні угоди, виписуючи фіктивні бухгалтерські документи. У звязку із викладеним, просили у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАОК» зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Краматорської міської Ради народних депутатів № 28 від 20.01.1993 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 1501 від 20.01.1993 року та у звязку із зміною місцезнаходження перереєстровано Словянським міським виконавчим комітетом народних депутатів 01.06.2001 року. Взято на податковий облік в органах Державної податкової служби 04.07.2001 року за № 2947 та перебуває на обліку у Словянської ОДПІ.

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.03.2008 року № 100102564, виданого Словянською ОДПІ зареєстрований платником ПДВ 19.09.1997 року.

Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту та відповідно до довідки АБ № 205074 є юридичною особою, видами діяльності якої за КВЕД є виробництво тари з пластмас, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, діяльність у сфері інжинірингу, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, функціонування інфраструктури автомобільного ті міського транспорту, посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками.

На підставі направлення від 22.07.2011 року № 001217, виданого Словянською ОДПІ та керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПАОК» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за липень-вересень 2009 року та податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року по взаємовідносинам з АТЗТ «Авіс», про що було складено акт від 04.08.2011 року за № 3893/23-3-13506103.

По результатам зазначеної перевірки податковим органом були встановлені наступні порушення:

-П. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, що призвело до завищення валових витрат за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року в сумі 500000,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125000,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 125000,00 грн.;

- Пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2009 року в сумі 100000,00 грн., у звязку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 100000,00 грн. в тому числі за вересень 2009 року на суму 100000,00 грн.

Акт перевірки від 04.08.2011 року за № 3893/23-3-13506103 був підписаний позивачем із запереченнями від 08.08.2011 року за № 08/08-2011-01, які рішенням Словянської ОДПІ про розгляд заперечень за № 23895/10/23-313-4 від 16.08.2011 року висновки акту перевірки були залишені без змін.

По результатам перевірки податковим органом були складені податкові повідомлення рішення, а саме № 0001772341 від 18.08.2011 року, яким згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абзацу 2 ст. 123.1 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями на підставі акту перевірки від 04.08.2011 року за № 3893/23-3-13506103 із визначенням порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 125000,00 грн. (100000,00 грн. за основним платежем, 25000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0001762341 від 18.08.2011 року, яким згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абзацу 2 ст. 123.1 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями на підставі акту перевірки від 04.08.2011 року за № 3893/23-3-13506103 із визначенням порушення п. 5.1 пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на суму 156250,00 грн. (125000,00 грн. за основним платежем, 31250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся із скаргою від 25.08.2011 року № 25/08-2011-01 до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, яка рішенням про результати розгляду скарги від 07.09.2011 року за № 16601/10/25-113-1 податкові повідомлення рішення залишила без змін.

Рішенням Державної податкової служби України від 16.11.2011 року за № 5645/6/10-245 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення рішення Словянської ОДПІ від 18.08.2011 року за №№ 0001772341 та 0001762341 також були залишенні без змін.

Не погодившись із висновками податкового органу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Паок» звернувся до суду із позовом про скасування податкових повідомлень рішень від 18.08.2011 року.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Паок», згідно додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість № 9001324339 від 14.10.2009 року у вересні 2009 року задекларувало податковий кредит від операцій з придбання товару від АТЗТ «Авіс» в сумі 1000000,00 грн. та в період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року було задекларовано валових витрат в сумі 5737755,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу за № 01/07-2009-1 від 01.07.2009 року Акціонерне товариство закритого типу «Авіс» (продавець) зобовязувався передати у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Паок» (покупець) прийняти та сплатити у встановлений договором строк екскаватор крокуючий типа ЕШ 10/70, 1982 року випуску, заводський номер 276, виробництва Новокраматорського машинобудівного заводу, знос 40% , що належить капітальному ремонту із заміною усіх зношених механізмів шляхом передачі права власності на товар, який знаходиться на Верболозовському розрізі, м. Олександрія Кіровоградської області. Ціна товару за договором складала 60000,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 100000,00 грн., товар приймався на умовах ЕХ WORKS Франко склад продавця у відповідності до Інкотермс 2000.

Розрахунки між субєктами господарювання відбувалися відповідно до додаткової угоди за № 1 від 27.07.2009 року до договору купівлі продажу за № 01/07-2009-1 від 10.07.2009 року шляхом видачі покупцем простого безвідсоткового векселя (серії АА № 0763596), у звязку із чим 28.07.2009 року був між ТОВ «ПАОК» та АТЗТ «Авіс» було складено акт приймання передачі векселю, за яким покупець передає простий вексель серії АА 0763596 у кількості одна штука номінальною вартістю 600000,00 грн., за який платіжним дорученням ТОВ «Паок» № 396 від 30.05.2011 року на ПАТ КБ «Інтербанк» у м. Київ в сумі 600000,00 грн. вексель було погашено.

Листом від 05.05.2011 року на адресу ТОВ «Руфусбуд» позивач повідомив про необхідність підтвердження право векселеодержувача шляхом надання векселю, що підтверджений індосаментом.

05.05.2011 року між ТОВ «Руфусбуд» предявило, а ТОВ «Паок» прийняло до акцепту вексель № АА 0763596, що відображено в акті предявлення векселя до акцепту, у звязку із чим ТОВ «Руфусбуд» підтвердило свою згоду на сплату наданого до акцепту векселю до строку платежу.

Актом приймання передачі від 27.07.2009 року продавцем було передано покупцю екскаватор крокуючий типа ЕШ 10/70, 1982 року випуску, заводський номер 276, виробництва Новокраматорського машинобудівного заводу, рахунок фактура № СФ-1707-5 від 20.07.2009 року на суму 600000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 100000,00 грн., надано видаткову накладну за № 27075 від 27.07.2009 року на суму 600000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 100000,00 грн. та податкову накладну від 27.07.2009 року № 45 на суму 600000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 100000,00 грн., яка була відображена в реєстрі отриманих податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАОК”.

Перевезення вантажу за маршрутом Александрія (Кіровоградська область) м. Миколаїв (Словянський район) було організовано експедитором ДП «АТЛ Україна» на підставі угоди № 158 від 12.10.2009 року, що також підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.10.2010 року та від 01.11.2010 року.

На виконання умов зазначеного договору було складено та підписано рахунок фактуру № 100 від 21.10.2010 року, надано акт прийому здавання робіт № 2188 від 03.11.2010 року, отримано позивачем податкову накладну № 192 від 22.10.2010 року на суму 83000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 13833,33 грн., подорожні листи за № 120 від 03.10.2010 року, № 156 від 07.10.2010 року, № 163 від 11.10.2010 року, № 155 від 26.10.20100 року, № 242 від 20.10.2010 року, № 243 від 22.10.2010 року, № 223 від 01.11.2010 року, № 222 від 04.11.2010 року, № 388 від 06.11.2010 року, № 389 від 08.11.2010 року, № 221 від 11.11.2010 року, № 219 від 22.11.2010 року, № 220 від 27.10.2010 року, № 374 від 02.12.2010 року, № 376 від 05.12.2010 року, № 378 від 09.12.2010 року, № 382 від 17.12.2010 року, та в свою чергу перераховано грошові кошти на вказану суму платіжним дорученням від 22.10.2010 року за № 586.

Окрім того, перевезення товару за маршрутом Александрія (Кіровоградська область) м. Миколаїв (Словянський район) здійснювалось власним транспортом ТОВ «ПАОК», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 03.10.2010 року до маршрутного листу № 120, від 07.10.2010 року до маршрутного листу № 156, від 11.10.2010 року до маршрутного листу № 163, від 16.10.2010 року до маршрутного листу № 155, від 20.10.2010 року до маршрутного листу № 242, від 22.10.2010 року до маршрутного листу № 243, від 01.11.2010 року до маршрутного листу № 223, від 04.11.2010 року до маршрутного листу № 222, від 06.11.2010 року до маршрутного листу № 388, від 08.11.2010 року до маршрутного листу № 389, від 11.11.2010 року до маршрутного листу № 221, від 22.11.2010 року до маршрутного листу № 219, від 27.11.2010 року до маршрутного листу № 220, від 01.12.2010 року до маршрутного листу №374, від 05.12.2010 року до маршрутного листу № 376, від 09.12.2010 року до маршрутного листу № 378, від 17.12.2010 року до маршрутного листу № 382.

31.07.2009 року розпорядженням ТОВ «Паок» було прийнято рішення про проведення ремонту екскаватору крокуючого типа ЕШ 10/70, 1982 року випуску на підставі відмови потенціального покупця на його придбання, у звязку із чим були укладені договір підряду № 0111, № 02ІІ, № 03ІІ від 01.08.2010 року на виконання демонтажних робіт та договір за № 45 від 12.08.2010 року про надання послуг Державного підприємства по видобутку бурого вугілля «Бурвугілля», предметом яких було надання послуг власною компресорною установкою ПВД 10/07 для демонтажних робіт.

На виконання умов зазначеного договору було складено акт приймання передачі виконаних робіт від 27.09.2010 року та виконавцем послуг ДП по видобутку бурого вугілля «Бурвугілля» видано позивачу податкову накладну від 27.09.2010 року за № 57 на суму 2009,48 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 334,91 грн., що відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12.08.2010 року.

29.07.2010 року та 12.10.2010 року позивачем було укладено договори за № 23 та за № 2 на послуги автокрану із приватними підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на виконання умов яких складено акти виконаних робіт за № 2 від 10.10.2010 року, за № 2 від 27.10.2010 року, за № 3 від 30.10.2010 року на обєкті ТОВ «Паок» автокраном LIEBHERR LTM 1030 в м. Олександрія, видано позивачу талони замовника на підставі яких на рахунок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 платіжними дорученнями від 05.10.2010 року за № 554, від 30.09.2010 року № 284, від 19.10.2010 року за № 577, від 27.10.2010 року № 604, від 02.11.2010 року № 310 було перераховано грошові кошти у розмірі 20000,00 грн., 22000,00 грн., 45198,00 грн., 24888,00 грн. та у розмірі 12508,00 грн.

Договорами підряду № 01/04/2011-111, № 01/04/2011-2ІІ, № 01/04/2011-311, № 01/04/2011-4ІІ, № 01/04/2011-5ІІ, № 01/04/2011-6ІІ № 01/04/2011-7ІІ, №01/04-2011-8ІІ від 01.04.2011 року, ТОВ «ПАОК» було доручено підрядникам виконати роботи по зачистці, миттю та покрасі вузлів екскаватора ЕШ 10/70 1982 року випуску, про що було складено акти на виконання робіт (послуг) за № 27/05-2011-07, № 27/05-2011-06, № 27/05-2011-05, № 27/05-2011-05, № 27/-5-2011-01, № 27/05-2011-04, № 27/05-2011-08, № 27/05-2011-02 від 27.05.2010 року.

Після здійснення демонтажних робіт, відповідно до умов договору за № 22П-10 від 22.12.2010 року, ЗАТ «РусХимМетал» придбало у ТОВ «ПАОК» екскаватор крокуючий типа ЕШ 10/70, 1982 року випуску, заводський номер 276, виробництва Новокраматорського машинобудівного заводу за 24000000,00 рублів РФ із строком постачання на протязі 3-х місяців, починаючи з 07.02.2011 року.

Разом з товаром, що був проданий ТОВ «ПАОК» за договором № 22П-10 від 22.12.2010 року було надано технічний опис комплектного обєкту та рахунки фактури № КВ 21/02/2011-08, № КВ 21/02/2011-07, № КВ 21/02/2011-06, № КВ 21/02/2011-05 від 21.02.2011 року, № КВ 12/04/2011-10, № КВ 12/04/2011-16, № КВ 12/04/2011-18 від 12.04.2011 року, № КВ 19/04/2011-09, № КВ 19/04/2011-20 від 19.04.2011 року, № КВ 11/05/2011-11а, № КВ 11/05/2011-10а від 11.05.2011 року, № КВ 11/05/2011-1, № КВ 11/05/2011-4, № КВ 11/05/2011-2, № КВ 11/05/2011-19, № КВ 11/05/2011-3 від 16.05.2011 року, № КВ 25/05/2011-13, № КВ 25/05/2011-12, № КВ 25/05/2011-11 від 25.05.2011 року, № КВ 26/05/2011-21, № КВ 26/05/2011-14 від 26.05.2011 року.

В свою чергу, на виконання умов вищезазначеного договору ЗАТ «РусХимМетал» зо допомогою меморіальних валютних ордерів за № 627 від 25.03.2011 року на суму 565878,24 грн., за № 708 від 04.04.2011 року на суму 561180,00 грн., за № 648 від 07.04.2011 року на суму 564540,00 грн., за № 1166 від 13.04.2011 року на суму 566160,00 грн., за № 961 від 20.04.2011 року на суму 3478410,56 грн. перерахувало грошові кошти на рахунок ТОВ «ПАОК».

У звязку із тим, що перевезення товару здійснювалось частинами, позивачем були укладені наступні договори на надання транспортних послуг, а саме на підставі договору на надання транспортно-експедиційних послуг (організація автомобільних перевезень вантажів) від 18.02.2011 року за № 4, відповідно до умов якого, ТОВ «Паок» (замовник) доручав, а ТОВ «Пантос Логістікс Україна» (експедитор) зобовязувався за рахунок замовника організувати перевезення вантажу.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Пантос Логістікс Україна» надало позивачу рахунки фактури з послуг міжнародного перевезення по маршруту Словянськ (Україна) Желєзногорськ (Росія) від 22.02.2011 року № СФ-0000061 на суму 18000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 650,00 грн., № СФ-0000059 на суму 18000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 650,00 грн., № СФ-0000060 на суму 18000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 650,00 грн., № СФ-0000062 на суму 16000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 750,00 грн., від 13.04.2011 року № СФ-0000205 на суму 16000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 650,00 грн., № СФ-0000207 на суму 16000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 650,00 грн., № СФ-0000206 на суму 16000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 650,00 грн. та акти здачі приймання робіт (надання послуг) від 22.02.2011 року № ОУ-0000061, № ОУ-0000059, № ОУ-0000060, № ОУ-0000062, від 13.04.2011 року № ОУ-0000206, № ОУ 0000208, № ОУ-00000207, від 21.04.2011 року № ОУ-000027, № ОУ-0000228, від 20.05.2011 року б/н.

Також, перевезення товару здійснювалось на підставі договору доручення за № 1 від 04.05.2011 року, відповідно до умов якого, ТОВ «Мидлоджик» (повірений) за дорученням ТОВ «ПАОК» надає послуги по організації перевезень вантажним автотранспортом за рахунок позивача.

На виконання умов договору ТОВ «Мидлоджик» (повірений) надав ТОВ «ПАОК» рахунки-фактури № СФ-0003 від 12.05.2011 року на суму 15800,00 грн., № СФ-0004 від 12.05.2011 року на суму 15800,00 грн., № СФ-0001 від 05.05.2011 року на суму 365324,00 грн., № СФ-0001 від 05.05.2011 року на суму 365324,00 грн., № СФ-0006 від 19.05.2011 року на суму 15800,00 грн., № СФ-0007 від 25.05.2011 року на суму 15800,00 грн., № СФ-0008 від 25.05.2011 року на суму 15800.00 грн., № СФ-0009 від 26.05.2011 року на суму 15800,00 грн., № СФ-0010 від 26.05.2011 року на суму 15800,00 грн., № СФ-0011 від 30.05.2011 року на суму 16500,00 грн. та акти здачі прийняття робіт (надання послуг) за № ОУ-0003 від 12.05.2011 року, № ОУ-0004 від 12.05.2011 року, № ОУ-0001 від 05.05.2011 року, № ОУ-0006 від 19.05.2011 року, № ОУ-0007 від 25.05.2011 року, № ОУ-0008 від 25.05.2011 року, № ОУ-0009 від 26.05.2011 року, № ОУ-0010 від 26.05.2011 року, № ОУ-0011 від 30.05.2011 року.

Перетинання товару підтверджується вантажними митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними, а саме CMR № 075538 від 22.02.2011 року, CMR № 0032936 від 22.02.2011 року, CMR № 075572 від 22.02.2011 року, CMR № 075572 від 22.02.2011 року, CMR № 075575 від 22.02.2011 року, CMR № 075575 від 22.02.2011 року, CMR № 039609 від 14.04.2011 року, CMR № 039610 від 14.04.2011 року, № 0183058 від 14.04.2010 року, CMR № 147808 від 20.04.2011 року, CMR № 0019751 від 21.04.2011 року, CMR № 078666 від 15.05.2011 року, CMR № 147809 від 12.05.2011 року, № 0019763 від 12.05.2011 року, CMR № 845854 від 19.05.2011 року, CMR № 078661 від 19.05.2011 року, CMR № 078664 від 19.05.2011 року, CMR № 078665 від 19.05.2011 року, CMR № 040711 від 25.05.2011 року, CMR № 040710 від 25.05.2011 року, CMR № 038374 від 25.05.2011 року, CMR № 0062146 від 26.05.2011 року, CMR № 0062149 від 27.05.2011 року.

Під час проведення перевірки, податковим органом в результаті дослідження сумнівних операцій спеціалістами ДПА у Донецькій області управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, що відображені у листі від 25.06.2011 року № 9592/7/35-413-4, було встановлено сумнівні фінансові операції за участю АТЗТ «Авіс», а саме, згідно з вироком Октябрського районного суду м. Харкова від 01.09.2010 року за справою № 1-408/10 по звинуваченню у скоєнні правопорушень, передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України, група осіб створила фіктивні субєкти господарської діяльності, у тому числі АТЗТ «Авіс», які без наміру здійснення статутної діяльності, що передбачена засновницькими документами, виконували операції з показаного переведення безготівкових коштів у готівкові, проводили безтоварні операції з по законного переведення безготівкових коштів у готівкові, проводили безтоварні угоди, виписуючи фіктивні бухгалтерські документи. Отже, за результатами аналізу додатку № 5 до декларації з ПДВ податковим органом було встановлено, що ТОВ «Паок» у 2009 році формувало податковий кредит, використовуючи фіктивні документи АТЗТ «Авіс».

У звязку із зазначеним, податковий орган вважає, що правочини між АТЗТ «Авіс» та підприємствами покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків та відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Зазначена думка також стосується угоди позивача та АТЗТ «Авіс», яку Словянська ОДПІ вважає нікчемною та такою, що не має товарного характеру, у звязку із чим підлягала виключенню з податкового обліку та не спричинила виникнення обєкту оподаткування та податкового кредиту.

Суд вважає, що доведення факту існування нікчемного правочину, повинно здійснюватись певними засобами доказування, тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, але документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та інші).

Поняття правочину визначено статтею 202 Цивільного кодексу України, а саме правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальними вимогами чинного правочину є те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ст. 203 ЦК).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, при чому відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, дійсно частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Отже, вироком Октябрського районного суду м. Харкова від 01.09.2010 року за справою № 1-408/10, на який посилається податковий орган в спірному акті перевірки, не зазначено які саме правочини, вчинені за участю АТЗТ «Авіс» є недійсними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та окрім того, суд зазначає, що сам вирок Октябрського районного суду м. Харкова не винесений у відношенні посадової особи АТЗТ «Авіс» - ОСОБА_4

За таких підстав, можливо зробити висновок, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладеного правочину між ТОВ «ПАОК» з АТЗТ «Авіс» фактично керувався лише припущенням щодо його фіктивності (нікчемністі), у звязку із чим вбачається необ`єктивність посилань з боку податкового органу, оскільки доказів щодо існування вироку відносно посадових осіб саме АТЗТ «Авіс» суду не надано.

Відповідач, в спірному акті перевірки також посилається на порушення позивачем ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та на положення п. 2.4 «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88», а саме на той факт, що транспортування екскаватору на адресу ТОВ «ПАОК» відбувалося на підставі заявки до договору доручення на організацію перевезення вантажу ТОВ «ПАОК» на перевезення негабаритного вантажу підприємством експедитором ДП «АТЛ Україна», проте на заяві відсутні дата та номер, не вказано на підставі якої угоди робиться дана заявка, датою рахунку фактури на предявлення до сплати ТОВ «ПАОК» за надані послуги перевезення негабаритного вантажу від ДП «АТЛ Україна» є 21.10.2010 року, тобто ранішою ніж ТОВ «ПАОК» надало заявку на цю послугу, а в самій угоді за № 158 від 12.10.2009 року в п. «9 строк дії угоди» взагалі відсутня інформація.

З цього приводу, слід зазначити наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, заявка до договору доручення на організацію перевезення вантажу ТОВ «ПАОК» щодо перевезення негабаритного вантажу - екскаватору не може бути первинним документом в розумінні вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки фактично не є документом, що фіксує факт здійснення господарської операції, а лише є підставою для здійснення самої господарської операції та взагалі не складається ані під час її здійснення, ані під час після її закінчення.

В даному випадку документом, що фіксував факт здійснення господарської операції, був акт приймання передачі робіт (надання послуг)від 03.11.2010 року за № 2188, у звязку із чим суд, вважає не обовязковим наявність у заявці до договору доручення дати, номеру та зазначення угоди, на підставі якої робиться сама заявка.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

-вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

-примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

-типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

-договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 2 ст. 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проте, в більш вузькому розумінні вимог саме до договору поставки (про який йде мова в даному випадку), частиною 1 ст. 267 Господарського кодексу визначено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Отже, щодо посилань податкового органу відносно відсутності інформації про строк дії угоди поставки за № 158 від 12.10.2009 року, слід зазначити, що строк в даному випадку, не є істотною умовою, передбаченою саме для цього виду договору, його невизначеність є волевиявленням сторін та за законом вказує на укладання угоди строком на 1 рік.

В акті перевірки, Словянська ОДПІ посилається на той факт, що сама операція з придбання екскаватору крокового ЕШ 10/70 не відповідає фактичним обставинам господарської діяльності ТОВ «ПАОК», оскільки основним видом діяльності АТЗТ «Авіс» є виробництво деревинної тари, у періоді, що перевірявся, а ТОВ «ПАОК» займалось виробництвом пластмас, що також було підставою висновку про неправомірне включення до складу валових витрат на суму 500000,00 грн., чим порушено п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та в свою чергу стало необґрунтованою підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 100000,00 грн., чим порушено пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Також, відповідач зазначив, що за результатами обробки відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, було виявлено розбіжності між ТОВ «ПАОК» та АТЗТ «Авіс» у вересні 2009 року на суму 100000,00 грн. та при отриманні відповіді від ДПІ Дзержинського району м. Харкова на свій запит за № 23/01/7/23-313 від 18.08.2011 року було встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було внесено запис про відсутність підприємства за місцем реєстрації, у звязку із чим не має можливості провести перевірку. Крім того, податковий орган посилався на відсутність основних фондів у АТЗТ «Авіс», що також було підставою для зняття суми 100000,00 грн. з податкового кредиту позивача.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацами 1,3 пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом.

Податкові накладні, наявні в матеріалах справи, були отримані позивачем, тобто у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач має право на формування податкового кредиту, що також підтверджується банківськими виписками, які відповідають за правильність формування податкового кредиту за спірні періоди, відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою (доказів щодо відсутності контрагента на момент вчинення правовідносин суду не надано), як і не покладено відповідальності щодо обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, наявності у нього основних фондів або виробничих потужностей. На підставі чого, суд не приймає посилання представника відповідача на неможливість проведення перевірки у звязку із ненадходженням АТЗТ «Авіс» за юридичною адресою, враховуючи те, що даний факт залежить виключно від податкового органу та жодним чином не може залежати від позивача. Вказаної позиції підтримується і Вищий адміністративний суд України в своєму листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Отже, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, як і не передбачено такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за результатами відпрацювання бази "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Таким чином, в судовому засіданні посилання представника відповідача на недійсність вказаного правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилань Словянської ОДПІ відносно невідповідності фактичним обставинам господарської діяльності ТОВ «ПАОК» придбання екскаватору крокового ЕШ 10/70, у звязку із тим, що основним видом діяльності ТОВ «ПАОК» є виробництво пластмас, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (в редакції чинній на період що перевірявся)валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті та пп. 5.3.9 п. 5.3 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 2.1 Статуту ТОВ «ПАОК», зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради народних депутатів № 28 від 20.01.1993 року із змінами, внесеними додатком № 2 до статуту, метою діяльності товариства є одержання прибутку на основі здійснення підприємницької (господарської), комерційної та іншої діяльності в порядку і на умовах, визначених діючим законодавством України, цим договором і статутом товариства для задоволення соціально-економічних інтересів засновників та членів трудового колективу Товариства.

Отже, фактично, екскаватор кроковий ЕШ 10/70 (основний тип землерийних машин оснащених ковшем) є товаром, що придбався з метою подальшого отримання прибутку, крім того, незважаючи на основний вид діяльності ТОВ «ПАОК» - «виробництво пластмас», довідкою АБ № 20574 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в графі «види діяльності за КВЕД» передбачено оптову торгівлю машинами та устаткуванням та посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, що в свою чергу спростовує доводи податкового органу відносно недоцільності покупки екскаватору, тобто невідповідності фактичним обставинам господарської діяльності позивача.

Частинами 1,2 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Нікчемність укладених правочинів та безтоварність операцій, спростовуються крім того подальшим використанням товару (екскаватору) з метою отримання прибутку, а саме відвантаження екскаватору за договором № 22П-10 від 22.12.2010 року резиденту Росії ЗАТ «РусХимМетал», шляхом перетину кордону, про що свідчить рахунки фактури, меморіальні валютні ордери, вантажні митні декларації та міжнародні товарно-транспортні накладні.

Проведення зазначеної вище господарської операції з поставки екскаватора резиденту Росії не заперечує і сам відповідач, що підтверджується актом від 21.10.2011 року за № 5325/23-3-13506103 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, яким не встановлено порушень стосовно проведеної зовнішньоекономічної господарської операції за договором від 22.12.2010 року № 22П-10, укладеного між ЗАТ «РусХимМетал» та ТОВ «ПАОК».

Тобто, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАОК” про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001762341 від 18.08.2011 року та № 0001772341 від 18.08.2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАОК” до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001762341 від 18.08.2011 року та № 0001772341 від 18.08.2011 року - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0001762341 від 18.08.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання у розмірі 156250,00 грн. за платежем податок на прибуток у тому числі основного платежу в сумі 125000, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31250,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0001772341 від 18.08.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання у розмірі 125000,00 грн. за платежем податок на додану вартість у тому числі основного платежу в сумі 100000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25000,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАОК” витрати по сплаті судового збору у сумі 28 грн. 23 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 січня 2012 року.

Постанова у повному обсязі буде складена 23 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.