Постанова № 21073975, 17.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22743/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 11 год. 26 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретаріРясненко А.В.

за участю представників: позивача Вересоцького П.І. (наказ від 15.07.2011 року № 31-пр), відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 06.01.2012 року № 1), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авид» до державної податкової інспекції у Амвросіївському районі про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2010 року № 0016271750/0 на суму 5734,49 грн. та від 20 вересня 2011 року № 0008101750 на суму 499,25 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авид» (далі ТОВ «Авид», позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2010 року № 0016271750/0 на суму 5734,49 грн. та від 20 вересня 2011 року № 0008101750 на суму 499,25 грн., винесених державною податковою інспекцією у Амвросіївському районі (далі ДПІ у Амвросіївському районі, відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до платіжних доручень від 20.04.2010 року № 2, № 3, а також квитанціями від 07.12.2010 року та 20.04.2010 року позивач сплатив грошові кошти за податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: 12682,00 грн. за 2009 рік, 13636,25 грн. за 2010 рік та 140,00 грн. сплата пені за 2010 рік. Проте відповідачем, без наявних правових підстав, платежі направлені у погашення податкового боргу за минулі податкові періоди та пені, у звязку з чим податковим органом нараховано штрафні санкції відповідно до наступних податкових повідомлень-рішень: від 18 листопада 2010 року № 0016271750/0 на суму 5734,49 грн. та від 20 вересня 2011 року № 0008101750 на суму 499,25 грн. З огляду на наведене, позивач вважає дії ДПІ у Амвросіївському районі з безпідставної зміни призначення платежу за платіжними документами та направлення коштів у рахунок погашення недоїмки за минулі періоди неправомірними, і тому позивач у судовому порядку просить визнати дії податкового органу неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2010 року № 0016271750/0 на суму 5734,49 грн. та від 20 вересня 2011 року № 0008101750 на суму 499,25 грн..

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами актів перевірки від 18.11.2010 року № 0013741750 та від 20.09.2011 року № 1025, відповідно до яких встановлено порушення відповідачем граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобовязань по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Тому керуючись п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у Амвросіївському районі застосовані штрафні санкції: у розмірі 50% погашеної суми боргу згідно податковому повідомленню-рішенню від 20.09.2011 року № 0008101750 та у розмірі 20% погашеної суми боргу згідно податковому повідомленню-рішенню від 18.11.2010 року № 0016271750/0. Таким чином, відповідач вважає, що діяв у відповідності до приписів діючого законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.01.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Авид» зареєстроване як юридична особа Амвросіївською районною державною адміністрацією Донецької області, дата державної реєстрації 03.09.2004 року, реєстраційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі 10002831543, ідентифікаційний код 33111388, місцезнаходження 87300, Донецька область, Амвросіївський район, м. Амвросіївка, вул. Ульянівська, буд. 51Б. ТОВ «Авид» перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Амвросіївському районі.

Судом встановлено, що ТОВ «Авид» є платником податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. У звязку з цим, підприємством подані до ДПІ у Амвросіївському районі розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі транспортний податок):

- за 2009 рік від 27.01.2009 року № 438, згідно якому загальна сума податку становить 10104,00 грн. Відповідно цього розрахунку платіж за транспортний податок здійснюється рівними частками по 2526,00 грн. за кожний квартал 2009 року, а саме: по строку сплати: за І квартал 2009 року 15.04.2009 року, за ІІ квартал 2009 року 15.06.2009 року, за ІІІ квартал 2009 року 15.10.2009 року, за IV квартал 2009 року 15.01.2010 року;

- за 2010 рік від 23.02.2010 року № 9000439559, згідно якому загальна сума податку становить 9985,00 грн. Відповідно цього розрахунку платіж за транспортний податок здійснюється рівними частками по 2496,25 грн. за кожний квартал 2010 року, а саме: по строку сплати: за І квартал 2010 року 15.04.2010 року, за ІІ квартал 2010 року 15.06.2010 року, за ІІІ квартал 2010 року 15.10.2010 року, за IV квартал 2010 року 15.01.2011 року.

Всього за 2009 та 2010 рік сума транспортного податку становить 20089,00 грн. (10104,00 грн. + 9985,00 грн.).

З пояснень представника позивача у судовому засіданні судом встановлено, що у звязку з виникненням фінансових труднощів підприємство не мало можливості своєчасно сплатити до бюджету транспортний податок. Але, сплата цього податку у повному обсязі з урахуванням сум штрафних санкцій та пені проведена у квітні та грудні 2010 року, що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями.

Так, до матеріалів справи ТОВ «Авид» надані наступні платіжні документи (а.с. 19-22):

- платіжне доручення від 20.04.2010 року № 2 на суму 12682,00 грн., призначення платежу податок на транспорт за 2009 рік;

- платіжне доручення від 20.04.2010 року № 3 на суму 2496,25 грн., призначення платежу податок на транспорт за 1 квартал 2010 року;

- квитанція від 20.04.2010 року № 2097.507.1 на суму 6000,00 грн., призначення платежу податок на транспорт;

- квитанція від 07.12.2010 року № 2238.239.1 на суму 5140,00 грн., призначення платежу податок на транспорт за 2010 рік;

- квитанція від 07.12.2010 року № 2238.239.3 на суму 140,00 грн., призначення платежу податок на транспорт за 2010 рік, пеня.

Всього ТОВ «Авид» в погашення транспортного податку за 2009 рік та 2010 рік сплачено 26458,25 грн.

Проте, як пояснив представник відповідача та підтверджено карткою облікового рахунку ТОВ «Авид» з транспортного податку відповідач самостійно здійснив розподіл зазначених вище платежів, що сплачені у погашення податкових зобовязань за 2009 рік та 2010 рік з урахуванням штрафних санкцій та пені не за їх призначенням, а як джерело погашення податкового боргу в порядку календарної черговості. Тобто, відповідач змінив призначення платежу, в результаті чого збільшився граничний термін сплати транспортного податку за 2009 рік та ІІІ квартал 2010 року, а також, за 2010 рік утворилася недоїмка.

Так, відповідно до картки облікового рахунку (а.с. 46-53) наведені вище суми направлені відповідачем на зменшення податкового боргу минулих періодів, а саме: зменшена заборгованість по податковому повідомленню-рішенню від 22.02.2010 року № 0000851750, податковому повідомленню-рішенню від 22.02.2010 року № 0000861750, податковому повідомленню-рішенню від 22.02.2010 року № 0000871750, податковому повідомленню-рішенню від 13.08.2010 року № 0012341750, погашена нарахована у минулі періоди пеня, та частково платежі спрямовані податковим органом на погашення заборгованості з транспортного податку за 2009 рік по розрахунку від 27.01.2009 року № 438 та за 2010 рік по розрахунку від 23.02.2010 року № 9000439559.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача судом встановлено, що ДПІ у Амвросіївському районі проведено перевірку граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань по ТОВ «Авид», про що складений акт від 18 листопада 2010 року № 1374. За результатами цієї перевірки податковим органом застосовано до підприємства штрафні санкції у розмірі 5734,49 грн. (50 % від 11468,92 грн.) за несвоєчасну сплату (затримка на 371 дня) узгоджених сум податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб (код платежу 1101).

При цьому, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій (додаток до акту перевірки від 18.11.2010 року № 1374) та винесеного за наслідками саме зазначеної перевірки податкового повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0016271450/0, нараховані штрафні санкції у розмірі 5734,49 грн. застосовані ДПІ у Амвросіївському районі до ТОВ «Авид» за порушення граничних строків по сплаті податкового зобовязання податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Зазначене підтверджено у судовому засіданні представником відповідача, представником позивача не спростовувалось.

Також судом встановлено, що ДПІ у Амвросіївському районі проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань, про що складений акт від 20.09.2011 року № 1025/17-0. Проведеною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів за ІІІ квартал 2010 рік, а саме: сума податку у розмірі 2496,25 грн. (по строку сплати на 14.10.2010 року) сплачена підприємством з затримкою у 54 дня, у звязку з чим відповідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України до ТОВ «Авид» застосовано штрафні санкції у розмірі 20% від суми сплаченого податку 499,25 грн. (2496,25 грн. х 20%). В результаті на суму штрафних санкцій ДПІ у Амвросіївському районі винесене податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 0008101750.

Правовою підставою для прийняття ДПІ у Амвросіївському районі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0016271750/0 визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон України № 2181-ІІІ), податкового повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 0008101750 п. 57.1 ст. 57 та ст. 126 Податкового кодексу України (далі ПКУ).

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Отже, з наведеного слідує, що однією з умов застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є юридичний факт сплати податкового боргу з порушенням встановлених строків, а кількість днів затримки розраховується з дня гранічного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по день його сплати.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивачем у призначенні платежу чітко вказаний період за який сплачується транспортний податок, проте ДПІ у Амвросіївському районі самостійно змінено призначення платежу та грошові кошти за наведеними вище платіжними документами направлені на зменшення податкового боргу раніше нарахованих штрафних санкцій і пені, та залишкова сума спрямована на погашення транспортного податку 2009 року та І кварталу 2010 року.

У відповідності до абзацу першого преамбули та п. 19.6 ст. 19 Закону України № 2181-ІІІ цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання встановлені зазначеним законом у п. 5.3.1 ст. 5 та передбачають обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

На підставі п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976) реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу.

У відповідності до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Виходячи з аналізу даного пункту статті суд вважає за необхідне зазначити, що приписи наведеної вище норми Закону не визначають коло осіб на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

При цьому норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного вище Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків, в тому числі і на складення та надіслання платнику податків повідомлення про зміну напрямку платежу, але у випадку, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (тобто податкового зобовязання, несплаченого у встановлений строк п. 1.3 ст.1 цього ж Закону).

З огляду на податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 0008101750 правовою підставою для його прийняття ДПІ у Амвросіївському районі визначило п. 57.1 ст. 57 та ст. 126 Податкового кодексу України. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що наведене спірне податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом у звязку з встановленням в акті перевірки від 20.09.2011 року № 1025/17-0 порушення ТОВ «Авид» граничних термінів сплати транспортного податку по строку сплати на 14.10.2010 року по розрахунку транспортного податку за 2010 рік від 23.02.2010 року № 9000439559. Отже, на момент визначення ДПІ у Амвросіївському районі порушення діяли норми Закону України № 2181-ІІІ, а не Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011 року).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. У відповідності до норм ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону (які були чинними до прийняття Податкового кодексу України 01.01.2011 року) не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З огляду на зазначені норми діючого законодавства, суд дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Судом встановлено, що платіжними дорученнями від 20.04.2010 року № 2, від 20.04.2010 року № 3 та квитанціями від 20.04.2010 року № 2097.507.1, від 07.12.2010 року № 2238.239.1, від 07.12.2010 року № 2238.239.3 ТОВ «Авид» спрямовував на погашення своєї заборгованості по транспортному податку за 2009 рік та 2010 рік. При цьому вбачається, та не спростовується представником позивача, що сплата цього податку здійснена з порушенням встановлених законом строків.

Таким чином, позивачем порушено вимоги Закону України № 2181-ІІІ та відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону повинен сплатити штрафні санкції у визначених цією статтею розмірах.

По розрахунку за 2009 рік від 27.01.2009 року № 438 позивачем порушено граничні строки сплати транспортного податку:

- по строку сплати на 15.04.2009 року порушено граничні строки на 371 дня, у звязку з чим розмір штрафних санкцій становить 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання: 2526,00 грн. х 50% = 1263,00 грн.;

- по строку сплати на 15.06.2009 року порушено граничні строки на 310 дня, у звязку з чим розмір штрафних санкцій становить 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання: 2526,00 грн. х 50% = 1263,00 грн.;

- по строку сплати на 15.10.2009 року порушено граничні строки на 188 дня, у звязку з чим розмір штрафних санкцій становить 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання: 2526,00 грн. х 50% = 1263,00 грн.;

- по строку сплати на 15.01.2010 року порушено граничні строки на 96 дня, у звязку з чим розмір штрафних санкцій становить 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання: 2526,00 грн. х 50% = 1263,00 грн.

По розрахунку за 2010 рік від 23.02.2010 року № 9000439559 позивачем порушено граничні строки сплати транспортного податку за І квартал 2010 року по строку сплати на 15.04.2010 року на 5 днів, у звязку з чим розмір штрафних санкцій становить 10% від узгодженої суми податкового зобов'язання: 2496,25 грн. х 10% = 249,63 грн..

Всього ТОВ «Авид» повинен сплатити штрафних санкцій у загальному розмірі 5301,63 грн. Разом з узгодженими податковими зобовязаннями по розрахункам з транспортного податку за 2009 рік та 2010 рік загальна сума сплати за цим платежем складає 25390,63 грн.: за 2009 рік 10104,00 грн. (узгоджене податкове зобовязання) + 5052,00 грн. (штрафні санкції) = 15156,00 грн.; за 2010 рік 9985,00 грн. (узгоджене податкове зобовязання) + 249,63 грн. (штрафні санкції) = 10243,63 грн.

Як вже встановлено судом та зазначено вище у даній постанові, ТОВ «Авид» платіжними дорученнями від 20.04.2010 року та квитанціями від 07.12.2010 року в погашення транспортного податку за 2009 рік та 2010 рік сплатив 26458,25 грн, у тому числі: 26318,25 грн. з прямо визначеним у цих документах призначенням платежу: транспортний податок за 2009 рік та 2010 рік, та 140,00 грн. з прямо визначеним у квитанції від 07.12.2010 року № 2238.239.3 призначенням платежу пеня по транспортному податку за 2010 рік..

Проаналізувавши наведені вище норми Закону № 2181-ІІІ та матеріали справи, суд дійшов висновку, що чітко спрямовані позивачем зазначені платежі мають бути направлені ДПІ у Амвросіївському районі саме за їх призначенням: на погашення узгоджених податкових зобовязань згідно розрахункам з транспортного податку за 2009 рік від 27.01.2009 року № 438 та за 2010 рік від 23.02.2010 року № 9000439559 разом з штрафними санкціями та пенею.

Приймаючи до уваги відсутність у органу Державної податкової служби права на самостійну зміну призначення платежів, сплачуваних платником податків у погашення податкових зобовязань за 2009 рік та 2010 рік , відповідно, дії відповідача з направлення частини грошових коштів позивача відповідно до платіжних доручень від 20.04.2010 року № 2, від 20.04.2010 року № 3 та квитанцій від 20.04.2010 року № 2097.507.1, від 07.12.2010 року № 2238.239.1, від 07.12.2010 року № 2238.239.3 у погашення штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 22.02.2010 року № 0000851750, податковому повідомленню-рішенню від 22.02.2010 року № 0000861750, податковому повідомленню-рішенню від 22.02.2010 року № 0000871750, податковому повідомленню-рішенню від 13.08.2010 року № 0012341750, та нарахованої у минулі періоди пені, не узгоджуються з нормами діючого законодавства, а тому є протиправними.

Таким чином з урахуванням наведеного, нарахування штрафних санкцій відповідно до актів перевірки від 18 листопада 2010 року № 1374, від 20.09.2011 року № 1025/17-0 та податкових повідомлень-рішень від 18.11.2010 року № 0016271450/0, від 20.09.2011 року № 0008101750 є неправомірним, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому порушене право товариства з обмеженою відповідальністю «Авид» підлягає захисту у встановлений ним спосіб.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Авид» до державної податкової інспекції у Амвросіївському районі про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2010 року № 0016271750/0 на суму 5734,49 грн. та від 20 вересня 2011 року № 0008101750 на суму 499,25 грн. задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Амвросіївському районі від 18 листопада 2010 року № 0016271750/0 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Авид» штрафних санкцій у розмірі 5734,49 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Амвросіївському районі від 20 вересня 2011 року № 0008101750 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Авид» штрафних санкцій у розмірі 499,25 грн.

Зобовязати державну податкову інспекцію у Амвросіївському районі спрямувати кошти сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Авид» згідно платіжному дорученню від 20.04.2010 року № 2 на суму 12682,00 грн., платіжному дорученню від 20.04.2010 року № 3 на суму 2496,25 грн., квитанції від 20.04.2010 року № 2097.507.1 на суму 6000,00 грн., квитанції від 07.12.2010 року № 2238.239.1 на суму 5140,00 грн. та квитанції від 07.12.2010 року № 2238.239.3 на суму 140,00 грн. у відповідності до їх призначення, а саме: в погашення узгоджених податкових зобовязань згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік від 27.01.2009 року № 438, розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік від 23.02.2010 року № 9000439559 разом з штрафними санкціями та пенею.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників товариства з обмеженою відповідальністю «Авид» та державної податкової інспекції у Амвросіївському районі 17 січня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 21 січня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.