Постанова № 21073809, 19.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22457/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Івченко В.Б

при секретаріОчкасової К.С.

за участю представника позивачаБабіч І.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення витрат у розмірі 473,81 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення витрат у розмірі 473,81 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач, ОСОБА_2, перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 17.07.2009 року, але згідно заяви від 21.05.2010 року виявила бажання пройти перепідготовку в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського за навчальною програмою «Інформаційні системи та технології в обліку». Після закінчення навчання відповідачу видано свідоцтво про підвищення кваліфікації 12 СПК 636888 від 14 червня 2010 року. Витрати на професійне навчання відповідача склали 473,81 грн. Донецьким міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, в результаті якого встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (НОМЕР_1) ОСОБА_2 з 12.05.2010 року зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, про що складено акт №607 від 29.06.2011 року. З огляду на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 473,81 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.02.2007 року згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. відповідач звернулась до Кіровсько-Петровської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про надання статусу безробітного.

Зокрема, відповідачем 17.07.2009 року до Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття подана заява про надання статусу безробітного, в якій позивач власноруч зазначив, що не зареєстрований субєктом підприємницької діяльності (а.с. 7).

ОСОБА_2, згідно укладеного договору № 050110052100392 від 21.05.2010 року, пройшов професійне навчання в Донецькому Національному університеті Економіки і Торгівлі імені Туга-Барановського (а.с. 15).

З огляду на те, що відповідач проходив навчання в Донецькому Національному університеті Економіки і Торгівлі імені Туга-Барановського, виплату допомоги по безробіттю позивачем було припинено, а виплату матеріальної допомоги в період професійного навчання розпочато. Загальна сума виплачених витрат на навчання позивачем відповідачу складає 473,81 грн. (а.с.14).

14.06.2010 року відповідачу видано свідоцтво про закінчення навчання за програмою Інформаційні системи та технології в обліку (а.с.16).

Витрати на професійне навчання ОСОБА_2 у вищезазначеному навчальному закладі склали 473,31 грн. (а.с. 14,19).

Донецьким міським центром зайнятості при перевірці страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що ОСОБА_2 в період отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно вимог п. «б» ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно положень п.п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Відповідач не повідомив позивачу про те, що зареєстрований субєктом підприємницької діяльності як при написанні заяви про надання статусу безробітної, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітний, не повідомив.

Відповідачу листом №04-13/3143 від 03.11.2011 року пропонувалось добровільно сплатити отриману допомогу по безробіттю та понесені позивачем витрати на професійне навчання, однак отримана допомога та витрати відповідачем добровільно не відшкодовані.

Частиною 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 473,81 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 473,81 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37176002002327 в ГУ ДКУ в Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 03491004) витрати повязані з професійним навчанням у розмірі 473 (чотириста сімдесят три) грн. 81 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 19 січня 2012 року в присутності сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 23 січня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Івченко В.Б