Постанова № 21073776, 19.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22742/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м. Слов'янськ

до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2011 року № 0000212240 та від 21 вересня 2011 року № 0000352240

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за дов.

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Словважмаш» заявлено позов до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2011 року № 0000212240 та від 21 вересня 2011 року № 0000352240.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем пункту 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на надання підприємством документів, які посвідчують статус контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЛайт» як резидента Російської Федерації, а саме виписки з Єдиного державного реєстру та свідоцтво про постановку на облік, внаслідок чого на спірні правовідносини поширюється дія Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків. Крім цього, позивач наполягає на тому, що послуги, які були отримані позивачем від ТОВ «ТрансЛайт» не підпадають під поняття «фрахт».

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність під час перевірки довідки (або її нотаріально посвідченої копії), яка підтверджує, що ТОВ «ТрансЛайт» є резидентом Російської Федерації. Надані позивачем під час перевірки копії виписки з Єдиного державного реєстру та свідоцтво про постановку на облік не були нотаріально посвідчені, а також не відповідають ні по формі, ні за змістом тим документам, які мають бути надані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470 для підтвердження наявності підстави для звільнення від оподаткування доходів із джерелом походження їх з України. Крім цього, відповідач зазначає, що ТОВ «ТрансЛайт» надавалися транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується первинними документами позивача, та отримані послуги є фрахтом в розумінні підпункту 1.35.1 пункту 1.35 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Словважмаш» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00210594, знаходиться на податковому обліку в Слов'янській обєднаній державній податковій інспекції.

З 11 травня по 22 червня 2011 року відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 30 червня 2011 року № 3429/23-3-00210594 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 13 липня 2011 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000212240 відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 90927 грн. 08 коп., у тому числі за основним платежем 72741 грн. 66 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 18185 грн. 42 коп. Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 12 вересня 2011 року № 16876/10/25-113-1 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0000212240 було скасоване в частині застосування штрафної санкції в сумі 4039 грн. 71 коп., в іншій частині залишено без змін.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Пункт 60.4 статті 60 цього Кодексу передбачає, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

За результатами адміністративного оскарження 21 вересня 2011 року відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000352240, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 86887 грн. 37 коп., у тому числі за основним платежем 72741 грн. 66 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 14145 грн. 71 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0000212240 за відсутністю предмету спору.

В межах даної справи предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року № 0000352240.

Правовою підставою визначення податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 21 вересня 2011 року № 0000352240 наведені норми пункту 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем при виплаті доходу нерезиденту з джерелом його походження з України ТОВ «ТрансЛайт» за надання транспортно-експедиційних послуг податок на доходи нерезидента від надання послуг не утриманий за ставкою 6 відсотків від їх суми та за їх рахунок і не сплачений до бюджету під час такої виплати за 2 квартал 2010 року в сумі 8127 грн. 29 коп., 3 квартал 2010 року в сумі 17481 грн. 60 коп., 4 квартал 2010 року в сумі 30969 грн. 96 коп., за 1 квартал 2011 року в сумі 16162 грн. 81 коп. Позивачем прийнято рішення про звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України від надання послуг по міжнародних перевезеннях без наявності отриманої від нерезидента на дату виплати йому доходу довідки (або її нотаріально посвідченої копії), яка підтверджує, що ТОВ «Транслайт» (Росія) є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування.

Судом встановлено, що між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансЛайт» (Росія) як експедитором були укладені договори про транспортно-експедиційне обслуговування від 22 грудня 2009 року № 47 та від 1 січня 2011 року № 1. Відповідно до пункту 1.1 предметом даних договорів є обовязок експедитора за рахунок та за дорученням замовника від свого імені здійснювати за винагороду транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів, в тому числі розрахунки за перевезення вантажів по заявкам замовника на території Росії, СНД та Балтії, в прямому залізничному та змішаному залізнично-водному сполученнях. Пунктом 1.2 договорів визначено, що номенклатура та обсяги перевезених вантажів, станції відправлення та призначення, обсяг зборів, тарифів та інших витрат узгоджуються сторонами договорів окремими додатками. Серед обовязків експедитора, визначених у пункті 2.1 договорів, є обовязок за винагороду та за рахунок замовника організації перевезення (транспортування) та транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів за заявками замовника. Пункт 2.1.2 договорів визначає, що із коштів замовника експедитор перераховує платежі на рахунок залізничних адміністрацій, а також на рахунки третіх осіб, які залучаються експедитором для виконання обовязків за договором.

За наведеними договорами позивачем на рахунок ТОВ «ТрансЛайт» було здійснено перерахування коштів у 2 кварталі 2010 року в загальній сумі 135454 грн. 77 коп., у 3 кварталі 2010 року в загальній сумі 291359 грн. 93 коп., у 4 кварталі 2010 року в загальній сумі 516165 грн. 94 коп., у 1 кварталі 2011 року в загальній сумі 269380 грн. Дата та номери банківських документів описані в акті перевірки та стор. 47, 49-50. Дані обставини не є спірними між сторонами.

Судом досліджені акти здачі-приймання виконаних робіт, які були складені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансЛайт» відповідно до вищенаведених договорів 31 травня 2010 року, 30 червня 2010 року, 30 липня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 30 вересня 2010 року, 31 жовтня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 31 грудня 2010 року, 31 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 31 березня 2011 року. Зі змісту даних актів вбачається, що ТОВ «ТрансЛайт» як експедитором отримано певну сум коштів за звітний період, за дорученням замовника експедитор здійснив оплату тарифу транспортно-експедиційного обслуговування вагонними відправками за перевезення по певному маршруту вантажу. Крім цього, в актах зазначається, що перевезення вантажу було здійснено у повному обсязі, претензій немає. З рахунків, виданих позивачу ТОВ «ТрансЛайт», вбачається, що позивачу необхідно перерахувати кошти на оплату залізничного тарифу по території Російської залізниці та транспортно-експедиційне обслуговування перевезення за маршрутом.

Відповідно до пункту 1.35.1 пункту 1.35 статті 1 Закону № 334 фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом. Пункти 1.35.2 та 1.35.3 пункту 1.35 статті 1 Закону № 334 передбачають, що доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону. Для цілей цього Закону під терміном «базова ставка фрахту» розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Проаналізувавши вищенаведені первинні документи позивача як письмові докази, суд зазначає, що послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, які надавалися позивачу ТОВ «Транслайт», підпадають під поняття «фрахт», визначеного Законом № 334 та поняття «базова ставка фрахту».

Суд не приймає посилання позивача на договір із Державним підприємством «Донецька залізниця» та відомості з плати за користування вагонами, оскільки дані документи не впливають на вирішення спірних правовідносин. ТОВ «ТрансЛайт» здійснювало діяльність щодо надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування на території Росії та маршрутах Російської залізниці. Суд також не приймає посилання позивача на пункт 1.21 статті 1 Закону № 334, та звільнення від оподаткування у зв'язку із тим, що діяльність відбувалася на території Російської Федерації, з огляду на пряму вказівку цього ж Закону, визначену у пункті 1.35.2 пункту 1.35 статті 1, а саме, доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону.

Пунктом 13.1 «в» статті 13 Закону № 334 передбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону № 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до пункту 13.5 статті 13 Закону № 334 сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Законом України від 6 жовтня 1995 року № 369/95-ВР ратифікована Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470 затверджений Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування. Відповідно до пункту 4 даного Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Судом встановлено, що під час перевірки позивачем відповідачу були надані копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 8 грудня 2008 року та свідоцтво про постановку на облік російської організації в податковому обліку за місцем знаходження на території Російської Федерації, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЛайт». Під час судового розгляду позивачем суду були надані нотаріально посвідчені копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 1 липня 2011 року та свідоцтво про постановку на облік російської організації в податковому обліку за місцем знаходження на території Російської Федерації, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЛайт».

Суд зазначає, що довідки, форма та зміст якої передбачений Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470, позивачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи, надано не було. Суд також зазначає, що наявність довідки з певною формою та змістом чітко передбачена діючим на час спірних правовідносин законодавством, та не підлягає широкому тлумаченню. Суд не приймає посилання позивача на те, що видача довідки не передбачена законодавством Російської Федерації, з огляду на те, що позивачем не наданий будь-який документ, який би за змістом відповідав тій інформації, яка має бути для підтвердження підстав для звільнення від оподаткування. Стосовно посилання позивача на те, що податковим органом не здійснений запит до компетентного органу Російської Федерації, суд зазначає, що відповідно до вищенаведеного пункту 4 Порядку, такий запит здійснюється для підтвердження зазначеної у довідці інформації. Однак, як вже зазначалося судом, такої довідки позивачем надано не було.

Відповідно до пункту 16.3 статті 16 Закону № 334 відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат. Перерахування податку, зазначеного в пункті 10.2 цього Закону, здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту здійснення таких виплат.

Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини справи, письмові докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому дохід, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, що є відсутнім у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Словважмаш» до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2011 року № 0000212240 та від 21 вересня 2011 року № 0000352240, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 січня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 24 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.