Постанова № 21073773, 17.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 р. справа № 2а/0570/97/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретаріПеровій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товарної біржі «Агропромбізнес» (м. Краматорськ)

до

Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську (м. Краматорськ)

про

визнання недійсним рішення №1439 від 14.12.11р. про застосування фінансових санкції

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю

Товарна біржа «Агропромбізнес» звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську про визнання недійсним рішення №1439 від 14.12.11р. про застосування фінансових санкції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує адміністративний позов, просить задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

4 січня 2012 року Товарна біржа «Агропромбізнес» звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську про визнання недійсним рішення №1439 від 14.12.11р. про застосування фінансових санкції.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.01.12р. представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить суд також скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську №1439 від 14.12.11р. про застосування фінансових санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується. Таким чином, суд приймає уточнення позивачем своїх вимог та розглядає адміністративну справу за позовною заявою, враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач посилається на те, що рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську №1439 від 14.12.11р. про застосування фінансових санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду винесено на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підлягають скасуванню, оскільки з 01 січня 2011 року дана норма права втратила чинність у відповідності до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Згідно частини 5 пункту 7 Розділу VІІІ Заключні та Перехідні Положення Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків по діючим видам загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених в період до 1 січня 2011 року, у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування у відповідності до законодавства, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти адміністративного позову в яких зазначає, що у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку щодо своєчасності подання звітності до територіальних органів Пенсійного фонду, у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Відповідач зазначає, що право на застосування фінансових санкції надано відповідачу абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що Товарна біржа «Агропромбізнес» зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради за юридичною адресою: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Шкаділова,б.20, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ідентифікаційний код 34753037, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ.

Актом встановлення факту несвоєчасного подання відомостей про застосовану особу, що використовується в системі персоніфікованого обліку, за 2009 рік №596 від 13.12.11р. Товарною біржою «Агропромбізнес».

Відповідно до висновку вказаному в акті №596 від 13.12.11р. в порушення п.4 ч.2 ст.17, ч.6 ст.21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Товарною біржою «Агропромбізнес» несвоєчасно надано звіт за 2009 рік до відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж.

Рішенням від 14.12.11р. №1439 Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську на підставі п. 5 ч. 9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відносно позивача було застосовано фінансові санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, а саме нарахована фінансова санкція у розмірі 4494,42 грн. Спірне рішення отримано позивачем 16.12.11р.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Відповідно до ч.6 ст.21 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відомості про застрахованих осіб, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до п.1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затіердженного Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року N 7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за N 1000/9599, чинного на момент виникнення правовідносин, страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Відповідно до п.3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року N 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за N 1014/18309, звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за звітні періоди до 1 січня 2011 року подаються у строки та за формами, встановленими Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №326-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за N 1136/17152.

Позивач посилаючись на те, що п.5.ч.9 ст.109 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» засував до позивача за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період.

При цьому, відповідач вказує на правомірність застосування до позивача штрафної санкції, посилаючись на абз. 6 п. 7 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску».

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Зазначена норма закріплена Кодексом адміністративного судочинства України, статтею 8 якого визначено, також, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з п.п. 1,2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається зі спірного рішення, воно прийнято 14.12.11р. на підставі пункту 5 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Дана норма права Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка регламентує відповідальність страхувальника втратила чинність згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 1 січня 2011 року, тобто, не діяла на дату прийняття спірного рішення.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на прикінцеві положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 6 п. 7 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, відповідачем прийняте рішення на підставі норми Закону, яка втратила чинність.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Оскільки рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську №1439 від 14.12.11р. про застосування фінансових санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду прийнята на підставі норми Закону, яка втратила чинність, суд вважає, що таке рішення прийняте неправомірно, з перевищенням повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством, та не у спосіб, визначений Законом.

Разом з цим, суд зазначає, що положеннями абз. 6 п. 7 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» передбачено порядок, щодо стягнення заборгованості із сплати страхових внесків до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, проте в ньому відсутні положення, щодо стягнення штрафних санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду, у зв`язку з чим дане положення не може бути застосовано до спірних відносин.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів правомірності винесення рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на підставі норми Закону, яка на час прийняття таких рішень втратила чинність.

Враховуючи наведене, суд вважає що позовні вимоги Товарної біржі «Агропромбізнес» до Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську про визнання недійсним рішення №1439 від 14.12.11р. про застосування фінансових санкції є такими що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Держаного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 11-14, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94 ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товарної біржі «Агропромбізнес» до Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську про визнання недійсним рішення №1439 від 14.12.11р. про застосування фінансових санкції задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську про визнання недійсним рішення №1439 від 14.12.11р. про застосування фінансових санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду в розмірі 4494,42 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товарної біржі «Агропромбізнес» (ід.код 34753037) судові витрати з судового збору у розмірі 28,23 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 17 січня 2012 року.

Повний текст постанови складений 19 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.