Постанова № 21073694, 13.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2012 р. справа № 2а/0570/23730/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретарілимович М.І.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Климович М.І., розглянувши адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька

до відповідача: Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька

про: стягнення сплачених пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_1 за липень-листопад 2011 року на загальну суму 3860 грн.

За участю:

представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 за довір.

від відповідача: ОСОБА_3 за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька, звернувся з позовом до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплачених пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_1 за липень-листопад 2011 року на загальну суму 3860 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 п. п. «г», «д» ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV, далі за текстом Закон № 1105, на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обовязки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження її здоровя або в разі смерті, виплачуючи їй особам, які перебували на її утриманні, пенсію по інвалідності (у звязку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійного фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності і у звязку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, визначеного Порядком, затвердженим Постановою правління ПФУ від 03.03.2003 р. № 54 та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків України від 04.03.2003 р. № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 16.05.2003 р. за № 376/7697.

В порушення зазначених норм законодавства відповідач відмовився прийняти до відшкодування сплачені позивачем пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_1 за липень-листопад 2011 року на загальну суму 3860 грн.

Вважаючи зазначені дії відповідача неправомірними Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька просить суд стягнути з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька сплачені пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_1 за липень-листопад 2011 року на загальну суму 3860 грн.

13 січня 2012 року представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що сума заборгованості у розмірі 3860 грн. складається з 750 грн. основній розмір пенсії сплаченої ОСОБА_1 за період з липня по листопад 2011 року та 3110 грн. державна адресна допомога, сплачена ОСОБА_1 за зазначеній період.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши заперечення, відповідно до яких зазначає, що ОСОБА_1 дружина ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в наслідок професійного захворювання. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент смерті чоловіка їй не виповнилося 55 років, не працювала, інвалідом не була, тобто, права на страхові виплати у разі смерті потерпілого не мала.

Також, враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідач не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

У зв`язку з наведеним представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ

Управлінням Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька були складені та підписані Акти щомісячної звірки по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та державна адресна допомога за період з липня по листопад 2011 року.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька був складений список осіб, по яким суми виплачених пенсій не прийняті до заліку за зазначений період.

Так згідно зазначених списків, посилаючись на положення ст. ст. 21, 33, 34, 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст. ст. 37, 38 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, відповідачем не прийняті до заліку суми пенсій, зокрема, по ОСОБА_1.

Позивач не погодився з таким рішенням відповідача та звернувся до суду за захистом порушеного права на відшкодування виплачених пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділенням Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька не враховані суми витрат на виплату пенсій ОСОБА_1 за період з липня по листопад 2011 року у загальному розмірі 3860 грн., що складається з суми основної пенсії у розмірі 750 грн. та з суми державної адресної допомоги у розмірі 3110 грн.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-14 (надалі Закон № 1105) обовязок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у звязку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

За приписами пункту 3 розділу XI “Прикінцеві положення” Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону № 1105 якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Частини 6 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення”. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-XIV визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України “Про затвердження Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом” від 15 листопада 2005 року № 606, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2005 року № 1455/11735 трудове каліцтво (нещасний випадок на виробництві) - ушкодження здоров'я працівника внаслідок нещасного випадку, що стався під час виконання трудових обов'язків, що підтверджується Актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форма якого встановлена додатком 3 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112.

Так Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року по справі № 2а/0570/14950/2011 позов Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої суми пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 2292 грн. задоволено частково, з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька на користь Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька стягнуто витрати по виплаті основного розміру пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за квітень-червень 2011 року в розмірі 450 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року по справі № 2а/0570/14950/2011 залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Рішенням суду по зазначеній справі було встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час смерті годувальника (ІНФОРМАЦІЯ_2) досягла 56 річного віку, що підтверджується свідоцтвом про смерть, довідкою про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. У пункті 3 цієї статті зазначено, що такими є жінки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють, інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності..

Згідно із пунктом 5 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сплаченої пенсії у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_1 за липень-листопад 2011 року у розмірі 750 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на виплату державної адресної допомоги по справі ОСОБА_1 за липень-листопад 2011 року у розмірі 3110 грн. суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.

Пунктом 4 цієї Постанови визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Згідно ст. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 вказаного Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

У ст. 25 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Статтею 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

У вказаному переліку відсутня державна адресна допомога.

Також, як вже зазначалось судом, пунктом 4 Порядку визначено перелік витрат, які Відділенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька підлягають відшкодуванню Управлінню Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька.

У зазначеному переліку також відсутні витрати, повязані з виплатою державної адресною допомоги.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд соціального страхування не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 20.06.2011 року по справі № 21-118а11.

За приписами частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу не встановлений законом.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на виплату державної адресної допомоги по справі ОСОБА_1 за липень-листопад 2011 року у розмірі 3110 грн. є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплачених пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_1 за липень-листопад 2011 року на загальну суму 3860 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Постишева, 70) сплачені Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька (83015, Донецька область, м. Донецьк, пр. Миру, 10, ЄДРПОУ 20377072, р/р 256033012000 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106) пенсії у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_1 за липень-листопад 2011 року у розмірі 750 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 січня 2012 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 18 січня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.