Постанова № 21073426, 30.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

30.12.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/15179/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. <Текст > при секретаріВасиленко К.Е. за участю: представника позивача представників відповідача Кустова С.В. Правдюк О.О., Пшеничнікової А.М. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 23.06.2011р. №№ 0000778811, 0000788811 ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 23.06.2011 року № 0000788811, про сплату суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 23361,38 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5840,35 грн., за платежем 3011021000, та №0000778811, про сплату суми податкового зобов'язання у розмірі 8495 гривень, сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідачем зроблені неправильні висновки в Акті перевірки №1067/08-02/1-00168076 від 06.06.2011 року щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Механіка», ТОВ «СТО «Балканкар», ТОВ «ТД Альянс 3»в 2009 та 2010 роках, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого, підприємство занизило податок на прибуток, всього на суму 23361,38 грн.; безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, всього у сумі 7649,70 грн., в тому числі, по періодах: за вересень 2009 року у сумі ПДВ 81,50 грн., за листопад 2009 року у сумі ПДВ 2996,60 грн., за грудень 2009 року у сумі ПДВ 1092,10 грн., за січень 2010 року у сумі ПДВ 3479,50 грн., у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного позивачем з ТОВ «ТД Альянс 3», також порушення, що призвело до завищення залишку відємного значення у сумі 7649,70 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, всього у сумі 8495,05 грн. за серпень 2010 року, у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного між підприємствами по ланцюгу постачання.

На підставі зазначеного акту, винесені податкові повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000788811, про сплату суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 23361,38 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5840,35 грн. та №0000778811, про сплату суми податкового зобов'язання у розмірі 8495 гривень, сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість. Зазначені податкові повідомлення-рішення на думку позивача, винесені відповідачем з порушенням норм законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, в судовому засіданні посилався на те, що враховуючи визнання даною перевіркою правочинів між ПАТ "Дніпроважмаш" та ТОВ «СТО «Балканкар», ТОВ «Механіка», ТОВ «ТД Альянс 3», нікчемними - в силу припису закону, тобто правочини, укладені з вказаними контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків, так, як матеріалами перевірок контрагентів ПАТ "Дніпроважмаш" по ланцюгу встановлено відсутність поставок товарів, надання послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Таким чином, висновки викладені в акті перевірки, не суперечать вимогам законодавства, на підставі чого, були винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволені позову, з зазначених в письмовому запереченні підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську), проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш»з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Механіка», ТОВ «СТО «Балканкар», ТОВ «ТД Альянс 3»за період з 01.09.2009 по 31.08.2010 року.

За результатами перевірки, відповідачем складено Акт №1067/08-02/1-00168076 від 06.06.2011 року.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлені наступні порушення, а саме:

- п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями), ч.1, 2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.93, ч.1 ст.203, ч. 1, 2 ст.215 та ч.2 ст.207, ч.1 ст. 216, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV, із змінами та доповненнями, ст.1 Закону України від 15.05.2003р. № 755 - IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, всього на суму 23361, 38 грн., в тому числі, в IV кв. 2009 року на суму 21036,68 грн., за 2010 рік на суму 2324,70 грн., в тому числі: II кв. 2010 року 484,0 грн., у III кв. 2010 року 1840, 7 грн., у звязку з нікчемністю правочинів, укладених між підприємствами;

- п.п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.93 , ч.1 ст.203, ч. 1, 2 ст.215 та ч.2 ст.207, ч.1 ст. 216, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, всього у сумі 8495,05 грн. за серпень 2010 року, у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного між підприємствами по ланцюгу постачання.

На підставі зазначеного акту перевірки 23.06.2011 року, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000788811, про сплату суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 23361,38 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5840,35 грн. та №0000778811, про сплату суми податкового зобов'язання у розмірі 8495 гривень, сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про те, що:

ПАТ «Дніпроважмаш», у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з ТОВ «Механіка», ТОВ «СТО «Балканкар», ТОВ «ТД Альянс 3», занизило податок на прибуток, всього на суму 23361,38 грн., в тому числі: IV квартал 2009 року на суму 21036,68 грн., за 2010 рік на суму 2324,70 грн., в тому числі: II квартал 2010 року - 484,00 грн., III квартал 2010 року - 1840,70 грн., укладених між підприємствами;

ПАТ «Дніпроважмаш», безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2010 року, суму ПДВ у розмірі 178,00 грн. за податковою накладною №100606 від 10.06.10 року, отриманої від ТОВ «Механіка», у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного між підприємствами, що призвело до завищення залишку від'ємного значення у сумі 178,00 грн.;

ПАТ «Дніпроважмаш», безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2010 року, суму ПДВ у розмірі 669,35 грн. за податковою накладною №1618 від 30.08.10 року, отриманої від ТОВ «СТО «Балканкар», у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного між підприємствами, що призвело до завищення залишку від'ємного значення у сумі 669,35 грн.;

ПАТ «Дніпроважмаш», безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, всього у сумі 7649,70 грн., в т.ч. по періодах: за вересень 2009 року у сумі ПДВ 81,50 грн., за листопад 2009 року у сумі ПДВ 2996,60 грн., за грудень 2009 року у сумі ПДВ 1092,10 грн., за січень 2010 року у сумі ПДВ 3479,50 грн., у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного ПАТ «Дніпроважмаш»з ТОВ „ТД Альянс 3", що призвело до завищення залишку від'ємного значення у сумі 7649,70 грн.

Суд вважає, що не відповідає вимогам закону, висновок відповідача про те, що ПАТ «Дніпроважмаш»не має права на відображення у податковому обліку у деклараціях з податку на прибуток валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Механіка», ТОВ «СТО «Балканкар», ТОВ «ТД Альянс 3»за 2009 та 2010 роки з врахуванням нікчемного правочину.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, у ході дослідження товарного потоку від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача, дійшла висновку, що правочини, укладені між ТОВ «Механіка», ТОВ «СТО «Балканкар», ТОВ «ТД Альянс 3»в 2009 та 2010 роках, є нікчемними, у звязку з нікчемністю правочинів, здійснених по ланцюгу придбання та постачання, в силу вимог ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з позицією відповідача, з наступних підстав.

Податковим органом не прийнято до уваги нормативно-правові акти України, які спростовують висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, а саме, за зазначеними операціями для перевірки були надані всі первинні бухгалтерські документи, які не викликали жодних зауважень СДПІ. Також, при розгляді справи по суті, представником позивача було надано всі первинні документи, а саме: випадкові накладні, податкові накладні, прийомки-здачі робіт, рахунки-фактур, договори, тощо. Судом були дослідженні ці документи (докази), та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України, закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

СДПІ, визнаючи правочини нікчемними та встановлюючи факт порушення, посилаються на ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними.

Однак, ст.ст. 626, 629, 655, 658, 662, 664 Цивільного кодексу України, регулюють господарську діяльність сторін і до податкового законодавства не мають жодного відношення. Саме сторона, права якої порушено в силу приписів зазначених статей, має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

До того ж, СДПІ, посилаючись на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Механіка», ТОВ «СТО «Балканкар», ТОВ «ТД Альянс 3»та ПАТ «Дніпроважмаш», виходила з того, що контрагентами порушено ст. 228 Цивільного кодексу України, щодо правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Проте, з висновками погодитися не можна, оскільки СДПІ не навело фактів самої нікчемності цих правочинів, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, під час здійснення господарських операцій між ПАТ «Дніпроважмаш»і контрагентами.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочини, укладені між ПАТ «Дніпроважмаш» та контрагентами, СДПІ, вважає недійсними, оскільки, вони мають протиправний характер, і такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту ПАТ «Дніпроважмаш», були по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, і що вони суперечать інтересам держави і суспільства, та вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемними.

Такий висновок СДПІ та застосування наслідків нікчемного правочину, прямо суперечить, як чинному законодавству України так і обставинам, на які посилається СДПІ, як на підстави зазначеного висновку, що підтверджується наступним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України, не передбачено конкретних правових наслідків нікчемності публічного правочину та відсилочних норм до інших статей ЦК, які містять загальні правила про правові наслідки недійсності правочинів.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також, привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами, не допускаються.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що сторонами вказаних вище правочинів, були дотриманні норми чинного законодавства, протиправний умисел, при укладанні правочинів, був відсутній, правочини були реальними і вчинялись за всіма правилами укладання договорів, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому, висновки СДПІ, якими фактично зазначена наявність ознак антипублічності правочинів між ПАТ «Дніпроважмаш»і контрагентами, є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам. З аналізу вищенаведених норм права, вбачається, що визнання угод недійсними, відноситься до компетенції суду.

Посилання на ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, не може прийматися до уваги, оскільки «недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин)…», однак, посилання на Закон в даному випадку, відсутні. Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно вимог ст. 140.2 Податкового кодексу України, у разі, якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі, перерахунок у випадках повернення проданих товарів, чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку продавець та платник податку покупець, здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів), також проводиться сторонами:

у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину у разі визнання судом правочину недійсним, як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним;

у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Отже, чинним законодавством України, органам ДПА не надано право на визнання правочинів нікчемними з застосуванням відповідних наслідків.

Таким чином, зміст досліджених СДПІ правочинів, не суперечить актам цивільного законодавства. Не встановлено жодного факту, який свідчить про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово господарськими результатами виконання зазначених договорів, не надано жодного доказу на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб на укладання таких договорів в момент їх укладання.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 09.09.2008р.(в ЄДРСР 2362425), в якій зазначається, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів і їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися, як нікчемні правочини, в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні, встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо).

Отже, з аналізу матеріалів справи, вбачається, що сторонами було укладено правочини у письмовій формі, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами і не спростовується СДПІ в акті перевірки, який підтверджує сам факт здійснення сторонами правочину.

Також, чинним законодавством України, на сторону цивільно правової угоди покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому, за можливе, будь-які неправомірні дії, будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах, постачальником товару (робіт, послуг).

В той же час, з досліджених судом первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, актів прийомки - здачі робіт, рахунків-фактур, тощо), слідує, що виконання укладених правочинів між ПАТ «Дніпроважмаш»та зазначеними в акті підприємствами, були реальними; факт оплати отриманих матеріалів та робіт, підтверджені відповідними документами, а податкові накладні, видані вказаними підприємствами ПАТ «Дніпроважмаш», відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»(що діяв на момент видачі вказаних накладних).

Аналізуючи наведенні норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини, є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках, питання про недійсність правочину, має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи, після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Отже, правочини, укладені між ПАТ «Дніпроважмаш»та контрагентами, в повній мірі відповідають нормам Цивільного кодексу України, так, як за даними правочинами зазначені підприємства здійснили постачання матеріалів на адресу ПАТ «Дніпроважмаш»(покупець), яке в свою чергу, прийняло зазначені у видаткових накладних матеріали та сплатило за них певну грошову суму. В подальшому, ПАТ «Дніпроважмаш»використало матеріали в своїй господарській діяльності, тобто, правочини носили реальний характер, поставка товару відбулася і товар використано в господарській діяльності ПАТ «Дніпроважмаш».

Докази поставки та оплати матеріалів підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. Так, відповідачем не наведено жодної норми, якій би не відповідав саме зміст правочинів, укладених ПАТ «Дніпроважмаш», всі накладні відповідають вимогам, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», під час перевірки не викликали сумнівів щодо їх достовірності та фактичного здійснення господарських операцій.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, згідно з законодавством. Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік, є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, значена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування, оброблення даних, на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи. Такі первині документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими, зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких, відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, на час здійснення господарських операцій, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у зв'язку з чим, ПАТ «Дніпроважмаш», не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни контрагентами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності, повинен відбуватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податку та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність або відсутність розбіжностей між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, у розрізі контрагентів, також, не є самостійною підставою для визнання угод нікчемними.

Виходячи з викладеного, включення позивачем витрат по договорам з ТОВ «Механіка», ТОВ «СТО «Балканкар», ТОВ «ТД Альянс 3»до складу валових витрат, є правомірним, а отже, і формування податкового кредиту відповідає вимогам законодавства.

У звязку з викладеними обставинами, суд вважає, що податкові повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 23.06.2011 року № 0000788811, та № 0000778811, суперечать вимогам чинного законодавства України, та порушують права та законні інтереси позивача - ПАТ «Дніпроважмаш».

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 29,55 грн.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги повністю доведені позивачем, підтверджується матеріалами справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2011р. №№ 0000778811, 0000788811 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 23.06.2011 року № 0000788811, про сплату суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 23361,38 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5840,35 грн., за платежем 3011021000.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 23.06.2011 року №0000778811 про сплату суми податкового зобов'язання у розмірі 8495,00 грн., сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш», судові витрати в розмірі 29,55 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції, з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >І.О. Лозицька

< Текст >