Постанова № 21073187, 28.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

28.12.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/11624/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоблової О.Д.

при секретарі судового засіданняТуранській С.О.

за участю представників:

позивачаЗемляного О.Ю.

відповідачаРейди А.С., Стець Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» звернулось з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську та просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0102182301 від 05.09.2011 року, №0102192301 від 05.09.2011 року, №0102152301 від 05.09.2011 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 01.06.2011 року по 04.08.2011 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ФК «Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої 11.08.2011 року було складено акт № 3214/232/32813827, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.32 ст. 1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.4.2, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.11.2.1, п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвели до завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року на загальну суму 1 054 527 грн., п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвели до завищення відємного значення податку на додану вартість в сумі 9 784 грн., в т.ч. лютий 2011 року 9 290 грн.; березень 2011 року 494 грн. Крім цього, в акті перевірки містяться висновки щодо порушення ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України «нікчемність правочинів» в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених з ТОВ «ТД Альянс 3» та ТОВ «Атлас Мак». Також, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.4.3.2, п.4.3 ст.4, пп.4.3.20 п.4.3 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України №889-IV та п.127.1 ст.127, п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.165.1.21 п.165.1 ст.165, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VI, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб в період, що перевірявся, на загальну суму 38 366,48 грн. та нарахована пеня в розмірі 1 765,65 грн. З висновками наведеними в акті та у повідомленнях-рішеннях позивач не погоджується та вказує на те, що відповідно до п.п.7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником додатку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Свою позицію в акті перевірки відповідач обґрунтував тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» передбачена норма добових витрат на території України в розмірі 30 грн. на добу. В той час, як позивачем на спортивне харчування спортсменів, тренерів та обслуговуючого персоналу встановлені наступні норми харчування на добу: для спортсменів 78 грн., для обслуговуючого персоналу 59 грн. Позивач вважає, що наведені доводи відповідача в акті перевірки суперечать закону та зроблені внаслідок помилкового трактування відповідачем витрат на харчування спортсменів як добових витрат, однак, норми витрат на проведення спортивних змагань та навчально-тренувальних зборів затверджені наказом Державного комітету України з фізичної культури і спорту від 6 травня 1998 року № 917. Крім цього, позивач з наведеними висновками податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів укладених позивачем з ТОВ ТД «Альянс 3», ТОВ «Атлас Мак» не погоджується та вважає, що вони зроблені без врахування норм діючого податкового законодавства України, дійсних обставин, які мали місце та ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, оскільки, господарські правовідносини з зазначеними підприємствами підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, зазначені підприємства контрагенти позивача станом на момент здійснення господарської операції були зареєстровані платниками податку на додану вартість, знаходилися в Єдиному державному реєстрі. Також посилається і на те, що податкові органи не наділені повноваженнями самостійно визнавати недійсними первинні документи та встановлювати юридичні факти щодо виконаного сторонами правочину, оскільки, відповідно до норм Цивільного кодексу України нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, то такий правочин може бути визнаний недійсним тільки судом за ініціативою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи ч.ч.2,3 ст. 215 ЦК України. Також стосовно застосування податковим повідомленням-рішенням №0102152301 від 05.09.2011 року штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 39 703 грн. позивач зазначає, що таке рі шення суперечить вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985, та ст.ст. 54, 58 Податкового кодексу України, оскільки акт перевірки № 3214/232/32813827 від 11.08.2011 року, який є підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, не містить такого порушення, яке призвело до завищення в червні 2010 року та заниження у липні 2010 року податкових зобов'язань на 158 812 грн. За викладеного, на думку позивача, висновки відповідача в акті перевірки від 11.08.2011 року є необґрунтованими, безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, а тому вважає, що за таких обставин прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 року відносно позивача є незаконними, протиправними та такими, що порушують права позивача, а тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечують, у судовому засіданні та у запереченнях на позов просять відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що перевіркою встановлено завищення підприємством суми податкового кредиту на загальну суму 6 184 грн. порушення п.п.7.4.1 та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в якому зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168, яким передбачено, якщо платник придбає матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту. Завищення суми податкового кредиту на 6 184 грн. виникло за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по добовим, виплаченим на відрядження штатним працівникам понад норму, визначену п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» із змінами та доповненнями. Крім цього, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська отримано: від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя акт №41/23/36365974 від 12.03.2011 року про результати перевірки ТОВ «ТД Альянс 3» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2009р. по 12.03.2011р. В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ТД Альянс 3» мало взаємовідносини з підприємствами ТОВ «Союз Опт» та з ТОВ «Оптдевайс», по яким складені акти нікчемності правочинів; від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська акт від 04.03.2011 року №2615/23-307/34061841 про результаті перевірки ТОВ «Атлас Мак» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2010р. по 31.12.2010р. За результатами перевірки ТОВ «Атлас Мак» встановлено, що дирекція та бухгалтерія ТОВ «Атлас Мак» за юридичною адресою не знаходяться, додаток форми 1-ДФ до ДПІ не надавався, тобто відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. ТОВ «Атлас Мак» порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з Постачальниками та Покупцями. Отже, ТОВ «ФК «Дніпро» по взаємовідносинам з ТОВ ТД «Альянс 3» та ТОВ «Атлас Мак» завищено податковий кредит. Також, стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ на суму 39703 грн. відповідачі зазначили, що штрафна санкція нарахована у розмірі 25 % від суми визначеного податковим органом податкового зобов'язання у сумі 158 812 грн. за липень 2010 року та становить 39 703 грн. відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, де визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання тягне за собою накладання на платника податку штрафу в розмірі 25 % від суми нарахованого податкового зобов'язання. Враховуючи, що за червень 2010 року ТОВ «ФК «Дніпро» завищено суму податкового зобов'язання на 158 812 грн., податкове повідомлення-рішення №0102152301 від 05.09.2011 року винесено на 39 703 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що з 01.06.2011р. по 04.08.2011р. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Дніпропетровську проводилася планова виїзна перевірка ТОВ «ФК «Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011р.

За результатами перевірки Лівобережною МДПІ у м. Дніпропетровську було складено акт № 3214/232/32813827 від 11.08.2011 року, за висновками якого встановлені порушення ТОВ «ФК «Дніпро»:

- п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.32 ст. 1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.4.2, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.11.2.1, п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвели до завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року на загальну суму 1 054 527 грн.;

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвели до завищення відємного значення податку на додану вартість в сумі 9 784 грн., в т.ч. лютий 2011 року 9 290 грн.; березень 2011 року 494 грн.;

- ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України, «нікчемність правочинів» в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених з ТОВ «ТД Альянс 3» та ТОВ «Атлас Мак»;

- пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.4.3.2, п.4.3 ст.4, пп.4.3.20 п.4.3 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України №889-IV та п.127.1 ст.127, п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.165.1.21 п.165.1 ст.165, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VI, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб в період, що перевірявся, на загальну суму 38 366,48 грн. та нарахована пеня в розмірі 1 765,65 грн.

В подальшому, 05.09.2011 року Лівобережною МДПІ у м. Дніпропетровську були прийняті податкові повідомлення-рішення №0102182301, №0102192301, №0102152301.

Відповідно до п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником додатку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідач в акті перевірки обґрунтовує свою позицію щодо завищення податкового кредиту позивачем на суму 6 184 грн. по добовим на відрядження працівників тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» передбачена норма добових витрат на території України в розмірі 30 грн. за добу. В той час, як позивачем на спортивне харчування спортсменів, тренерів та обслуговуючого персоналу встановлені норми харчування на добу:

-для спортсменів 78 грн.;

-для обслуговуючого персоналу 59 грн.

Суд вважає за необхідне з приводу вказаних доводів відповідача зазначити, що норми витрат на проведення спортивних змагань та навчально-тренувальних зборів затверджені наказом Державного комітету України з фізичної культури і спорту від 06 травня 1998 року №917.

Розділом І Норм витрат передбачено, що наведені нижче Норми витрат на проведення спортивних зма гань та навчально-тренувальних зборів застосовуються для визначення розміру видатків на здійснення, передба чених календарними планами, спортивних заходів у межах видатків, затверджених відповідними кошторисами. Видатки розраховуються, виходячи з кількості учасників, тривалості заходів та місця їх проведення. Учасниками заходу вважаються спортсмени, тренери, судді та інші учасники, які, згідно з Положенням про проведення зма гання або списковим складом учасників навчально-тренувального збору, включені до затвердженого відповідним наказом списку осіб, що беруть участь у заході.

Пунктом 2.1 Норм витрат передбачено, що норми витрат на харчування з розрахунку на одну особу на добу (грн.) (додаток 1) при проведенні спортивних змагань державного рівня та навчально-тренувальних зборів, пов'язаних з безпосередньою підготовкою до цих змагань, а також навчально-тренувальних зборів шкіл вищої спортивної майстерності всіх типів, центрів олімпійської підготовки для видів спорту з великими фізичними на вантаженнями та енерговитратами (в т.ч. футболу додаток 1) становлять:

-для юніорів, юніорок та дорослих - до 78 грн. на добу;

-для тренерів, суддів та інших учасників - до 59.

На виконання наведеного наказу Державного комітету України з фізичної культури і спорту наказом генерального директора ТОВ «ФК «Дніпро» наказ № 1/к від 02.01.2008 року затверджені норми витрат на спор тивне харчування спортсменів та тренерів і обслуговуючого персоналу на добу у відповідних аналогічних розмі рах.

Таким чином, ТОВ «ФК «Дніпро» несе витрати на харчування своїх працівників при проведенні спор тивних змагань у межах законодавчо встановлених витрат для забезпечення здійснення власної господарської діяльності, що є достатньою правовою підставою для включення сум ПДВ, сплачених у вартості таких витрат до складу податкового кредиту.

Крім цього, наведені витрати на харчування підтверджуються належним чином складеними первинними документами наданими позивачем та долученими до матеріалів справи.

Наведені витрати на харчування не є добовими, затвердженими для відряджень працівників, а несуться підприємством в обов'язковому порядку на підставі наказу Державного комітету України з фізичної культури і спорту від 06 травня 1998 року №917.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «ФК «Дніпро» мало договірні взаємовідносини з ТОВ ТД «Альянс 3» та ТОВ «Атлас Мак».

По вказаним правовідносинам Лівобережною МДПІ у м. Дніпропетровську зроблено висновок щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 4 527 грн., який був нарахований в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ ТД «Альянс 3» та ТОВ «Ат лас Мак» та щодо порушення позивачем ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України, «нікчемність правочинів» в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Слід звернути увагу на те, що товари та послуги були реально отримані ТОВ «ФК «Дніпро», згідно з правочинами, вчиненими з ТОВ ТД «Альянс 3» і ТОВ «Атлас Мак», надавались на платній основі та були повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 8577 від 16.04.2010 року на суму 14 559,84 грн. з ПДВ, № 8811 від 13.05.2010 року на суму 12 479 грн. з ПДВ, які були оплачені ТОВ ТД «Альянс 3», та пла тіжними дорученнями № 9557 від 27.08.2010 року на суму 12 600 грн. з ПДВ, № 9784 від 22.09.2010 року на суму 10 070 грн. з ПДВ, № 9873 від 04.10.2010 року на суму 3 498 грн. з ПДВ, № 10233 від 17.11.2010 року на суму 24 200 грн. з ПДВ, № 10272 від 23.11.2010 року на суму 10 700 грн. з ПДВ та № 10333 від 29.11.2010 року на суму 7 500 грн. з ПДВ, які були оплачені ТОВ «Атлас Мак».

Тобто, у зв'язку із здійсненням наведених операцій ТОВ «ФК "Дніпро» несло витрати на придбання то варів і послуг та сплачувало у їх вартості ПДВ.

Правочини з ТОВ ТД «Альянс 3» та ТОВ «Атлас Мак» належними чином оформлені. Оригінали всіх первинних документів, на підставі яких здійснювались господарські операції та відображались в податково му обліку, були надані представником позивача та досліджені судом.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Висновки про нікчемність правочинів зроблені на підставі інших актів перевірки, які були надані податковій інспекції щодо перевірки контрагентів позивача на підставі чого і було здійснено висновки про нікчемність правочинів по всьому ланцюгу придбання товарів, виконання робіт, послуг.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених субєктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Отже, з наведеного, суд приходить до висновку про те, що податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), як це зазначено в акті перевірки від 11.08.2011 року, оскільки правочини є нікчемними лише якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний судом недійсним, а тому будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст.6,19 Конституції України, ст.ст.20,21 Податкового кодексу України.

Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення нікчемності договорів у акті перевірки свідчать про перевищення контролюючим органом владних повноважень, бо правову оцінку правочинів чи інших дій щодо додержання сторонами ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.662, ст.655 та 656 ЦК України щодо встановлення факту нікчемності правочину, може надавати виключно лише суд.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох із сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їх на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Отже, договори поставки, купівлі-продажу, договори на виконання ремонтних робіт і т.д. не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не було надано суду належних доказів встановлення вини та умислу позивача щодо порушення публічного порядку та завдання шкоди державі, не надано суду і відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 11.08.2011 року не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 11.08.2011 року про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.

Також стосовно застосування податковим повідомленням-рішенням № 0102152301 від 05.09.2011 року штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 39 703 грн. суд вважає за необхідне зазначити, що таке рі шення суперечить вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985, та ст.ст. 54, 58 Податкового кодексу України, оскільки акт перевірки № 3214/232/32813827 від 11.08.2011 року, який є підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, не містить такого порушення, яке призвело до завищення в червні 2010 року та заниження у липні 2010 року податкових зобов'язань на суму 158 812 грн.

Окрім того, згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування ат/або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладання на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобовязання. Завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як пода ток або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України випливає, що податковим органом не може бути застосовано штраф без визначення в рішенні суми податкового зобовязання по сплаті до бюджету. Однак, як вбачається з податкового повідомлення-рішення № 0102152301 від 05.09.2011 року, відповідачем не визначена сума податкового зобов'язання позивача за основним платежем, а тому немає підстав та самої суми зобов'язання, з якої може бути розрахована штрафна санкція, що вказує на протиправність такого штрафу.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність та законність своїх висновків щодо порушень визначених в акті перевірки від 11.08.2011 року з урахуванням наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

За викладеного, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Дніпро».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №11791.365.3 від 16.09.2011 року, а відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 0102182301 від 05.09.2011 року, яким ТОВ «ФК «Дніпро» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією за лютий 2011 року у розмірі 9 290 грн. та за декларацією за березень 2011 року у розмірі 494 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 0102192301 від 05.09.2011 року, яким ТОВ «ФК «Дніпро» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за грудень 2011 року у розмірі 927 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 0102152301 від 05.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ФК «Дніпро» з податку на додану вартість на 39 703 грн., яка складається з штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови буде складений 19 грудня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О. Д. Коблова

< Текст >