Постанова № 21072838, 23.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

23.12.2011копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/14189/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. <Текст > при секретаріБринза О.В. за участю: представника позивача представника відповідача Бондара Є.А. Кравченка А.В. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технологічного обладнання" до Західно-Донбаської об"єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області. Звернувшись до суду, позивач просить: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2011 року № 0000782342, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» (код ЄДРПОУ 33019165, 51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Промислова, 1) збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 1 966 084 грн. (один мільйон девятсот шістдесят шість тисяч вісімдесят чотири гривні, 00 коп.), з них за основним платежем 1 572 867,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 393 217,00 грн.

визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2011 року № 0000772342, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» (код ЄДРПОУ 33019165, 51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Промислова, 1) збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 593 433 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі чотириста тридцять три гривні, 00 коп.), з них за основним платежем 4 474 746,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1118 687,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень, що оскаржено.

Представник позивача, що зявився в судове засідання, позов підтримав та надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, мотивуючи правомірністю рішень, що оскаржено.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство судом встановлено наступне.

З 09.06.2011 року по 22.07.2011 року працівниками Західно-Донбаської обєднаної податкової інспекції в Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» (код ЄДРПОУ 33019165), яке знаходиться за адресою: м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 1.

За результатами перевірки 29.07.2011 року був складений Акт № 433-23/2-33019165 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. (далі - Акт від 29.07.2011). Відповідно до останнього встановлено, що:

Позивач здійснював операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Продукція по вказаним правочинам не була передана в порушення ст. 626, 629, 655, 656, 658 та 662 ЦК України.

Відповідно до частини ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними - в силу припису закону.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, на думку Відповідача, призвело до порушення Позивачем:

п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 та п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижене зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 572 777,00 грн.

п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижене зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 4 474 746,00 грн.

На підставі Акту від 29.07.2011 Відповідач 16 серпня 2011 року прийняв податкові повідомлення - рішення:

№ 0000782342, відповідно до якого Позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати ПДВ на суму 1 966 084 грн. (один мільйон дев'ятсот шістдесят шість тисяч вісімдесят чотири гривні, 00 коп.), з них за основним платежем 1 572 867,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 393 217,00 грн.

№ 0000772342, відповідно до якого Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 593 433 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі чотириста тридцять три гривні, 00 коп.), з них за основним платежем 4 474 746,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 118 687,00 грн.

Позивач з перерахунком грошових зобов'язань та з нарахуванням штрафних санкцій не погодився та з метою досудового порядку вирішення спору розпочав процедуру адміністративного оскарження рішення Відповідача. Так, 23.08.2011 року була надіслана скарга до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Відповідно до отриманого Позивачем Рішення про результати розгляду скарги від 21.10.2011 року №30930/10/25-008 Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області:

Скасувала в частині 234 344,00 грн. (у тому числі податок - 187 475, 00 грн., штрафна санкція - 4 869,00 грн.) податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 16.08.2011 року №0000772342 про визначення зобовязання ТОВ "ПЗТО" з податку на прибуток, а у іншій частині залишила зазначене податкове повідомлення-рішення без змін і скаргу без задоволення;

Скасувала в частині 175 695,00 грн. (у тому числі податок - 140 556,00 грн., штрафна санкція - 35 139,00 грн.) податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 16.08.2011 року №0000782342 про визначення зобов'язання ТОВ "ПЗТО" з податку на додану вартість, а у іншій частині залишила зазначене податкове повідомлення-рішення без змін і скаргу без задоволення;

Збільшила на 2 686, 00 грн. суму податкового зобов'язання ТОВ "ПЗТО" з податку на додану вартість за січень 2011 року (у т.ч. податок - 2 685,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.).

Відповідно до Акту від 29.07.2011 правочини Позивача з ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ПП "Потенціал Інвест" ПП "Дніпромашінструмент", ТОВ "Магістраль Україна", ТОВ "Транс Агентство Метал" є нікчемними у зв'язку з тим, що:

а)не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 1 Висновків Акту від 29.07.2011). Крім того фінансово-господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ПП "Потенціал Інвест" ПП "Дніпромашінструмент", ТОВ "Магістраль Україна", ТОВ "Транс Агенство Метал" прямо називані фіктивними правочинами (стор. 6 абз. 3, стор. 7 абз. 7, стор.8 абз. 5, стор.9 абзаци 2,11).

Згідно ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, твердження Відповідача в частині визнання зазначених правочинів нікчемними, у зв'язку з не спрямуванням їх на реальне настання правових наслідків, не обґрунтовуються законом, так як з цих підстав договір може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду. Такого рішення суду немає.

б) їх зміст суперечить моральним засадам суспільства (п. 1 Висновків Акту від 29.07.2011).

Стаття 215 ЦК України розділяє недійсні правочини на дві підкатегорії: нікчемні правочини та оспорювані правочини. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність (нікчемність) встановлена законом, у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто для констатації факту того, що правочин є недійсним внаслідок його нікчемності не потрібно рішення суду, так як є норма, яка це встановлює; для констатації ж факту недійсності правочину з інших підстав (крім нікчемності) потрібне окреме рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України (в редакції Закону України №2756-УІ від 02.12.2010 року) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Тобто правочин, який ймовірно відповідає зазначеним критеріям, не є нікчемним, а лише може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведений факт того, що він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, констатація в акті перевірки факту, що певний правочин не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - не є підставою вважати його недійсним. Відповідно до норми закону виключно суд може визнати такий правочин недійсним.

в) порушують публічний порядок (стор. 49, ост. абз.)

В оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 р.№1776/100/13-08 викладено правову позицію, відповідно до якої правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним. Дійсно, на час доведення до відома такого листа правочин, який не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вважався таким, що порушує публічний порядок у зв'язку з чим і вважався нікчемним. Однак правове регулювання цього питання змінено шляхом викладення в новій редакції ст. 228 ЦК України. Так, законодавець змінами до ЦК України від 02.12.2010 року виділив дві категорії правочинів: (1) такий, що порушує публічний порядок та (2) такий, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Перший з них є нікчемним в силу припису ч. 2 ст.228 ЦК України, а другий є оспорюваним, тобто може бути визнаний недійсним судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач у Акті від 29.07.2011 не наводить доказів, які б підтверджували, що визнані ним нікчемними правочини були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Більше того, зазначені правочини не можуть бути визнані нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, оскільки не відповідають кваліфікаційним ознакам, встановленим для цього різновиду недійсного правочину ст. 228 ЦК України, які розтлумачив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009. Для кваліфікації такого правочину необхідно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом такої вини може бути вирок суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. При цьому, Акт від 29.07.2011 не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

За таких обставин, правочини Позивача з ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ПП "Потенціал Інвест" ПП "Дніпромашінструмент", ТОВ "Магістраль Україна", ТОВ "Транс Агентство Метал" не є такими, що порушують публічний порядок, а отже не є нікчемними.

Вказані вище правочини є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином в силу презумпції правомірності правочинів, вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Щодо правомірності вказаного правочину, то основними нормативно-правовими актами, що визначають види, вимоги, порядок укладення господарських договорів, є Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України.

Так, відповідно до статей 626 - 628 Цивільного кодексу України під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Що стосується укладення договорів поставки, то статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Власне ж оцінка доцільності придбання товарів перебуває поза компетенцією податкового органу, позаяк стосується діяльності Позивача як самостійного суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, відповідач не мав законних підстав збільшувати Позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток керуючись нікчемністю правочинів, укладених між Позивачем а також ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ПП "Потенціал Інвест", ПП "Дніпромашінструмент", ТОВ "Магістраль Україна", ТОВ "ТрансАгентство Метал".

У Акті від 29.07.2011 Відповідач посилається на ланцюги взаємовідносин контрагентів Позивача з третіми особами.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, чинне законодавство не передбачає обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності, в даному випадку Позивача, бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Законом України «Про систему оподаткування» (чинним на час укладення правочинів, у періоді, що перевірявся Відповідачем) визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

У відповідності до названого Закону для платника податку не передбачено обов'язку (ст.9) та не надано право (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі наявність основних засобів та трудових ресурсів, ведення податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо). Також Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний на час укладення правочинів, у періоді, що перевірявся Відповідачем) не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки суб'єктом підприємницької діяльності стосовно контрагента - це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» установлено наступне: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до вимог податкового законодавства України платник податків не може нести відповідальність як за несплату податків своїми контрагентами, так і за можливу недостовірність даних про них, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові/що він не знав про такі факти. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Такий висновок випливає також зі ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" викладено наступну правову позицію. У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідач в Акті від 29.07.2011 не навів жодних доказів на підтвердження того, що Позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання Позивачем податкової вигоди. Відповідач не зазначив, які дії Позивач зобов'язаний вчинити, але не вчинив, та діяв в супереч норм законодавства з метою укладання нікчемних угод, які суперечать інтересам держави. Не вказано також й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність Позивача як платника податків.

Нарахування податковим органом штрафних санкцій є мірою юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства. Однак порушення порядку здійснення господарської діяльності третіми особами не впливають на результати діяльності платника податків та не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Отже, Позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів. Враховуючи, що правочини за участі Позивача укладені, виконані та документально підтверджені належним чином - немає жодних правових підстав збільшувати грошові зобов'язанні по сплаті податків та застосовувати штрафні санкції до Позивача.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" Вищий адміністративний суд України зазначив: "У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року".

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 зазначеного закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, слід зазначити, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій Позивача з ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ПП "Потенціал Інвест" ПП "Дніпромашінструмент", ТОВ "Магістраль Україна", ТОВ "Транс Агентство Метал" є належні первинні документи, що містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів, і які фіксують факт здійснення конкретної господарської операції. Доказів щодо протилежного Акт від 29.07.2011 не містить.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону).

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 вказаного закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995р. № 88.

Щодо кожної господарської операції за участі Позивача, на яку звернув увагу Відповідач в Акті від 29.07.2011 (визнані нікчемними правочини), Позивачем перераховані кошти в якості компенсації за отриманий товар, а крім того наявне документальне оформлення її виконання (нижче зазначені первинні документи по кожній такій операції).

Що стосується формування податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини в період вчинення спірних операцій регулювалися положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до пп. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість» є операції платників податку з поставки товарів, робіт,послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, нормами п.п. 7.2.6, 7.2.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відсутність таких документів у Позивача перевіркою не встановлено. Навпаки, на момент перевірки Позивача Відповідачу були надані податкові накладні, які в повній мірі відповідають вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(редакція від 02.08.2001року), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037.

Оскільки Законом України «Про податок на додану вартість» визначено, що учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосуб'єктність - зареєстровані як платники податку на додану вартість, слід зазначити: як Позивач так і його контрагент на час виконання правочинів були платниками податку на додану вартість, що не заперечується Актом від 29.07.2011 р.

Тож всі контрагенти, що на них посилається Відповідач в Акті від 29.07.2011 р., на час здійснення господарських операцій із Позивачем мали належну цивільну (ст.80 ЦК України) та податкову правосуб'єктність: були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та мали чинні свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Згідно з інформаційним листом ВАСУ від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Тому подальше анулювання свідоцтв платника ПДВ у контрагентів Позивача не може враховуватися у даному спорі.

Таким чином, Позивач правомірно включив до валових витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ - витрати за правочинами з ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ПП "Потенціал Інвест" ПП "Дніпромашінструмент", ТОВ "Магістраль Україна", ТОВ "Транс Агентство Метал", у зв'язку з їх належним документальним підтвердженням первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності (податковими, видатковими накладними, документами, що свідчать про фактичний розрахунок).

В Акті від 29.07.2011 р., Відповідач дійшов висновку: "Операції з поставки товарів по ланцюгу ТОВ "Транс Гарант Сервіс"/ПП "Потенціал Інвест"/ПП "Дніпромашінструмент"/ТОВ "Магістраль Україна"/ТОВ "Транс Агентство Метал" - ТОВ "ПЗТО" не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків".

При укладенні будь-яких правочинів з контрагентами, Позивач керувався економічною доцільністю та метою одержання прибутку. Придбання Позивачем товарів за вказаними в Акті від 29.07.2011 правочинами відбувалося у межах його статутної діяльності та з метою використання таких товарів у подальшій господарській діяльності, що виражається наступною реалізацію товару іншим суб'єктам господарської діяльності, або ж з метою використання у виробничій діяльності.

Тобто, під час укладання правочинів з ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ПП "Потенціал Інвест" ПП "Дніпромашінструмент", ТОВ "Магістраль Україна", ТОВ "Транс Агентство Метал" у Позивача була наявна розумна економічна мета - отримати вигоду або безпосередньо від продажу придбаних товарів, або від продажу продукції, виробленої з використанням такого товару.

При цьому, кожен з правочинів, що їх Відповідач вважає нікчемними, був перевірений на ознаку товарності. В Акті від 29.07.2011 зазначається, що предмет поставки за кожним з цих правочинів був наявний у Позивача (покупця) та був використаний у його власній господарській діяльності.

Водночас слід зазначити, що господарська операція платника податку у межах його діяльності не обов'язково має бути прибутковою, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати очікуваної вигоди, доходу від конкретної операції.

Тобто визначальним є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення платником діяльності у відповідності з визначеними цілями, однак у разі неотримання від діяльності очікуваного результату з незалежних від платника причин чи виникнення заздалегідь незапланованих негативних фінансово-економічних наслідків, останню не можна розглядати як таку, що не передбачає мети отримання прибутку. Така позиція, зокрема, викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 28.07.2011р. в справі К-19425/08.

Також кожен з цих правочинів документально оформлений, зокрема податковими, видатковими накладними.

Внаслідок визнання нікчемним правочину між Позивачем та ТОВ "Транс Гарант Сервіс" Відповідач додатково включив до валового доходу Позивача суму доходу від невстановлених осіб - 9 084 587,47 грн., та зменшив валові витрати Позивача на 7 570 489,57 грн. та на 749 900,70 грн. (оплата послуг по перевезенню товару ПП Біленко). Зменшення валових витрат на 749 900,70 грн. (оплата послуг по перевезенню товару ПП Біленко) в процедурі адміністративного оскарження було скасовано.

Твердження Відповідача про те, що "операції з поставки товарів по ланцюгу ТОВ "Транс Гарант Сервіс" - ТОВ "ПЗТО" не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків" спростовується таким:

Сторонами укладено договір на поставку товарів б/н від 02.11.10. за яким ТОВ "Транс Гарант Сервіс" зобов'язався передати у власність Позивачу, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити залізорудний концентрат.

На виконання зобов'язань, що виникли на підставі зазначеного договору, поставлений залізорудний концентрат, про що ТОВ "Транс Гарант Сервіс" надані:

-накладні: 0916/02 від 24.11.10 на суму 3 019 717,58 грн., в т.ч. ПДВ 503 286,26 грн.; 0916/02 від 26.11.10 на суму 3 039 012,90 грн., в т.ч. ПДВ 506 502,15 грн.; 0916/02 від 30.11.10 на суму 3 025 857,00 грн., в т.ч. ПДВ 504 309,50 грн.

-податкові накладні: 241103 від 24.11.10 на суму 3 019 717,58 грн., в т.ч. ПДВ 503 286,26 грн.; 261110 від 26.11.10 на суму 3 039 012,90 грн., в т.ч. ПДВ 506 502,15 грн.; 301120 від 30.11.10 на суму 3 025 857,00 грн., в т.ч. ПДВ 504 309,50 грн.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними у розмірі 1 514 097,93 грн. включені до податкового кредиту Позивача у відповідний податковий період листопад 2010 року.

За поставлений товар Позивач здійснив оплату, підтвердженням чого є платіжні доручення: №4307 від 08.12.2010 на суму 4 000 000,00 грн. №4308 від 08.12.2010 на суму 153 365,84 грн. №4355 від 15.12.2010 на суму 893 006,40 грн. №4382 від 20.12.2010 на суму 1 194 916,42 грн. №106 від 17.01.2011 на суму 60 000,00 грн. №108 від 18.01.2011 на суму 200 000,00 грн. №111 від 19.01.2011 на суму 1 239 789,30 грн.

Вказаний товар фактично використаний у власній господарській діяльності Позивача, а саме поставлений за експортним контрактом від 07.12.2010 № 87/15 нерезиденту, підтвердженням чого є:

вантажно-митні накладні 008429 від 10.12.2010 на суму 2 792 420,36 грн. 008463 від 13.12.2010 на суму 2 810 864,13 грн. 008587 від 17.12.2010 на суму 2 802 355,65 грн.

квитанції про приймання вантажу (концентрату залізорудного) на ст. Правда Придніпровської залізниці: 47137102 від 11.12.2010 р. 47137129 від 14.12.2010 р. 47134352 від 18.12.2010 р.

повідомлення про отримання коштів: 07.12.2010 на суму 290 000,00 доларів США; 07.12.2010 на суму 310 000,00 доларів США; 13.12.2010 на суму 150 000,00 доларів США; на суму 150 000,00 доларів США; на суму 156 516,00 доларів США залізничні накладні;

сертифікат якості з вказівкою на виробника - ТОВ "ТЕКС-Т" (м. Кривий Ріг");

договір про надання послуг з ПП Біленко А.В. (послуги по відправленню товару залізничним транспортом і навантаженню товару) від 01.12.2010 № 90/15; Акт виконаних робіт ПП Біленко №1/12 від 31.12.2010.

Платіжні доручення на оплату послуг ПП Біленко А.В. №4353 від 15.12.2010 на суму 299 960,28 грн та №4305 від 08.12.2010 р. на суму 599 920,56 грн.

Податкова накладна №64 від 31.12.2010 на суму 899 880,84 грн.

Тобто, результати, відображені у первинних документах та даних податкового обліку позивача, фактично настали внаслідок відповідних дій позивача та ТОВ "Транс Гарант Сервіс". Викладене підтверджує, що господарські операції Позивача з ТОВ "Транс Гарант Сервіс" є реальними та оформлені необхідними документами, а товари, що придбавалися Позивачем у ТОВ "Транс Гарант Сервіс", придбавалися з метою з розумною метою та були використані Позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних господарських операцій.

Оскільки чинне законодавство, як вже зазначалося, передбачає індивідуалізацію юридичної відповідальності, то у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, договорів, видаткових та податкових накладних.

Первинні документи, що надавалися Позивачем на перевірку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отримані податкові накладні оформлені згідно з Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165.

В Акті від 29.07.2011 Відповідач посилається на пояснення від засновника та керівника ТОВ "Транс Гарант Сервіс" ОСОБА_1., що нібито вказане підприємство було зареєстроване ним без мети здійснення господарської діяльності та що до здійснення господарської діяльності підприємства він не має відношення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідач у якості доказів на підтвердження своїх доводів при складанні акту, використовував не фактичні дані, які можуть бути доказами в адміністративному процесі, а припущення та міркування осіб, які складали акт перевірки контрагентів Позивача.

Виключно пояснення особи не є належним доказом на підтвердження вини відповідної особи у вчиненні злочинного діяння. Разом з тим, в Акті від 29.07.2011 не зазначено вироку суду який би підтверджував умисел певної особи на здійснення незаконної господарської діяльності від імені ТОВ "Транс Гарант Сервіс". Факт порушення вказаної кримінальної справи не має доказового значення у спірних правовідносинах, з огляду на встановлений ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

В Акті від 29.07.2011 Відповідач наводить висновок, що зазначена юридична особа є фіктивною, оскільки створена та діє для здійснення виключно незаконної діяльності без мети провадження господарської діяльності. Разом з тим, відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України передбачено підстави для звернення до суду щодо припинення юридичної особи, яка є фіктивною, ст. 205 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за здійснення фіктивного підприємництва. Виходячи з цього, чинне законодавство України містить підстави та порядок визнання юридичної особи фіктивною та її подальше припинення у зв'язку з цим. Однак в акті перевірки не міститься посилань на рішення суду, відповідно до якого ТОВ "Транс Гарант Сервіс" визнано фіктивним підприємством, вирок у кримінальній справі, відповідно до якого визнано винними фізичних осіб щодо створення фіктивного підприємства ТОВ "Транс Гарант Сервіс".

Також недійсність договорів поставки, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними. За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), в той же час про наявність судових рішень, якими визнано недійсними укладені між Позивачем та ТОВ "Транс Гарант Сервіс" правочини, в Акті перевірки не зазначено.

Що стосується зазначеної в Акті від 29.07.2011 відсутності у контрагента Позивача - ТОВ "Транс Гарант Сервіс" - трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, - то такі обставини не визнаються законом ознакою нікчемності правочинів, здійснених таким суб'єктом господарювання.

Чинним законодавством України не передбачено такої вимоги для здійснення підприємницької діяльності як наявність трудових ресурсів, основних фондів тощо. Також не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись суб'єктом господарювання лише шляхом використання праці власних найманих працівників та лише з використанням власних основних фондів та інших матеріальних активів. Виконання господарських зобов'язань може здійснюватися за посередництвом третіх осіб, або залучення осіб на умовах цивільно-правових угод, з використанням трудових ресурсів та транспорту інших суб'єктів господарювання тощо.

Наведені докази спрямованості правочину між ТОВ "Транс Гарант Сервіс" та Позивачем на реальне настання правових наслідків, та докази про фактичне виконання договору спростовують висновок Відповідача про нікчемність правочину. Відповідно хибними є висновки Відповідача про заниження Позивачем валового доходу за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. на суму 9 084 587,47 грн.; завищення валових витрат на суму 7 570 489,57 грн. та про неправомірність віднесення Позивачем відповідних сум до податкового кредиту. Отже оспорювані податкові повідомлення-рішення в цій частині є неправомірними.

Внаслідок визнання нікчемним правочину між Позивачем та ПП "Потенціал-Інвест" Відповідач додатково включив до валового доходу Позивача суму доходу від невстановлених осіб - 16 110,00 грн., та зменшив валові витрати Позивача на 13 425,00 грн.

Відповідач стверджує про те, що "операції з поставки товарів по ланцюгу ПП "Потенціал-Інвест" - ТОВ "ПЗТО" не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків".

В статті 135.2 розділу 3 та статті 138.2 Податкового Кодексу України встановлено, що об'єкт оподаткування податком на прибуток, визнається на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку таких, як, наприклад, акт виконаних робіт, накладна, вантажна митна декларація, подорожний лист тощо. Частиною 1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Отже, видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, що фіксує факт здійснення господарської операції.

06.12.2010 р. на підтвердження поставки ПП "Потенціал-Інвест" товару - вентилятора ціною 16 110,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 685 грн., - було видано видаткову накладну № 457 та податкову накладну № 457.Відповідно до платіжного доручення № 4279 від 07.12.2010 товар було оплачено на зазначену суму.

Відповідно до вантажної декларації №837718 від 08.12.2010 на адресу Позивача товар було доставлено ПП "Нічний експрес" (ід. код 31511336).

В Акті від 29.07.2011 встановлено, що товар було використано у власній господарській діяльності Позивача, а саме придбаний вентилятор був використаний для виготовлення мачти, яку в подальшому реалізовано ТОВ "Бізнес трейд плюс".

Позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми податку на додану вартість у грудні 2010 р. до податкового кредиту, оскільки:

контрагент Позивача виписав на адресу останнього належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку;

Позивач сплатив вартість придбаних товарів у повному обсязі;

суми ПДВ були сплачені Позивачем у складі вартості товару.

Вищевикладене свідчить, що вимоги п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивачем повністю дотримані.

Посилання Відповідача на відсутність у ПП "Потенціал-Інвест" трудових ресурсів, основних засобів є безпідставним, оскільки такі обставини не визнаються законом ознакою нікчемності правочинів. Чинним законодавством України не передбачено такої вимоги для здійснення підприємницької діяльності як наявність трудових ресурсів, основних фондів тощо. Також не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись суб'єктом господарювання лише шляхом використання праці власних найманих працівників та лише з використанням власних основних фондів та інших матеріальних активів. Виконання господарських зобов'язань може здійснюватися за посередництвом третіх осіб, або залучення осіб на умовах цивільно-правових угод, з використанням трудових ресурсів та транспорту інших суб'єктів господарювання тощо.

Наведені докази спрямованості правочину між ТОВ "Потенціал-Інвест" та Позивачем на реальне настання правових наслідків, та докази про фактичне виконання договору спростовують висновок Відповідача про нікчемність правочину. Відповідно хибними є висновки Відповідача про заниження Позивачем валового доходу на суму 16 110 грн.; завищення валових витрат на суму 13 425,00 грн. та про неправомірність віднесення Позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 2 685,00 грн. Отже оспорювані податкові повідомлення-рішення в цій частині є неправомірними.

Внаслідок визнання нікчемним правочину між Позивачем та ПП "Дніпромашінструмент" Відповідач додатково включив до валового доходу Позивача суму доходу від невстановлених осіб - 22 368,00 грн., та зменшив валові витрати Позивача на 18 640,00 грн.

Твердження Відповідача про те, що "операції з поставки товарів по ланцюгу а ПП "Дніпромашінструмент" - ТОВ "ПЗТО" не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків" спростовується наступним.

В серпні 2010 року Позивач придбав у ПП "Дніпромашінструмент" продукцію (платини, фрези, кулачки прямі шаг 9, шаг 10) на підставі накладних на суму 18 640 грн (в т.ч. ПДВ 3 728 грн.)

Частиною 1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Отже, видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, що фіксує факт здійснення господарської операції.

На підтвердження поставки товару ТОВ "Дніпромашінструмент" були видані видаткові накладні: СФ-0000261від 30.08.10 на суму 19 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 200,00 грн., СФ-0000257 від 27.08.10 на суму 936,00 грн., в т.ч. ПДВ 156,00 грн., СФ-0000241 від 16.08.10 на суму 2 232,00 грн., в т.ч. ПДВ 372,00 грн. та податкові накладні: 240 від 30.08.10 на суму 19 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 200,00 грн., 236 від 27.08.10 на суму 936,00 грн., в т.ч. ПДВ 156,00 грн., 221 від 16.08.10 на суму 2 232,00 грн., в т.ч. ПДВ 372,00 грн.

Товар був оплачений Позивачем відповідно до платіжних доручень: 3983 від 12.11.2010 на суму 456,60 грн., 4003 від 15.11.2010 на суму 5400,00 грн., 4064 від 22.11.2010 на суму 2560,00 грн., 4138 від 25.11.2010 на суму 408,00 грн., 4197 від 29.11.2010 на суму 4375.00 грн., 4150 від 26.11.2010 на суму 2165,00,00 грн., 3889 від 05.11.2010 на суму 189,58 грн., 3964 від 11.11.2010 на суму 660,00,00 грн., 3794 від 28.10.2010 на суму 174,00 грн., 3791 від 28.10.2010 на суму 4 700,00 грн., 3772 від 27.10.2010 на суму 204,00 грн., 3719 від 25.10.2010 на суму 600,00 грн., 4245 від 07.12.2010 на суму 792,00 грн., 2678 від 12.08.2010 на суму 1 500,00 грн., 2663 від 11.08.2010 на суму 498,00 грн., 2836 від 30.08.2010 на суму 5 700,00 грн., 2795 від 26.08.2010 на суму 543,58 грн., 2933 від 02.09.2010 на суму 2 000,00 грн., 2865 від 31.08.2010 на суму 410,00 грн., 3718 від 25.10.2010 на суму 396,00 грн., 3704 від 22.10.2010 на суму 1 542,00 грн., 3590 від 15.10. 2010 на суму 1 920,00 грн., 3532 від 13.10.2010 на суму 970,80 грн., від 13.10.2010 на суму 780,00 грн., 3435 від 06.10.2010 на суму 1 000,00 грн., 3385 від 01.10.2010 на суму 1 232,00 грн., 3404 від 04.10.2010 на суму 2 000,00 грн., 3341 від 30.09.2010 на суму 2 237,00 грн., 3273 від 28.09.2010 на суму 3 000,00 грн., 3260 від 27.09.2010 на суму 216,90 грн., 3012 від 07.09.2010 на суму 2 000,00грн., 3237 від 24.09.2010 на суму 863,00 грн., 2982 від 03.09.2010 на суму 936,00 грн., 2778 від 20.08.2010 на суму 873,60 грн., 2728 від 16.08.2010 р. на суму 372,00 грн., 2580 від 04.08.2010 на суму 1 051,20 грн.

В Акті від 29.07.2011 встановлено, то товар, отриманий від ПП "Дніпромашінструмент" було використано у власній господарській (виробничій) діяльності Позивача, а саме придбані ТМЦ використані для виготовлення муфт, станів та ін.

Таким чином, господарські операції Позивача з ПП "Дніпромашінструмент" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися Позивачем у ПП "Дніпромашінструмент", придбавалися з економічною метою та були використані Позивачем у власній господарській діяльності, що передбачена Статутом.

Також Позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки:

контрагент Позивача виписав на адресу останнього належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку;

Позивач сплатив вартість придбаних товарів у повному обсязі;

суми ПДВ були сплачені Позивачем у складі вартості товару.

Вищевикладене свідчить, що вимоги п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивачем повністю дотримані.

Встановлений факт товарності зазначеного правочину спростовує висновки Відповідача про неспрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, а відтак і на його нікчемність. Оскільки встановлено наявність у Позивача товару, і поставка останнього документально оформлена видатковими та податковими накладними, оплачена Позивачем, то безпідставним є висновок Відповідача про відсутність поставки. Відповідно хибними є висновки Відповідача про заниження Позивачем валового доходу на суму 22 368,00 грн.; завищення валових витрат на суму 18 640,00 грн. та про неправомірність віднесення Позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 3 728,00 грн. Отже оспорювані податкові повідомлення-рішення про донарахування грошового зобов'язання Позивача зі сплати ПДВ та податку на прибуток в цій частині є неправомірними.

Внаслідок визнання нікчемним правочину між Позивачем та ТОВ "Магістраль Україна" Відповідач додатково включив до валового доходу Позивача суму доходу від невстановлених осіб - 18 790,00 грн., та зменшив валові витрати Позивача на суму 15 658,33 грн.

Твердження Відповідача про те, що "операції з поставки товарів по ланцюгу ТОВ "Магістраль Україна" - ТОВ "ПЗТО" не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків" спростовується наступним.

Сторонами укладено договір № 047/180510 від 18.05.2010 р.. за яким ТОВ "Магістраль Україна" зобов'язався поставити Позивачу сортову металопродукцію.

На виконання зобов'язань, що виникли на підставі зазначеного договору, поставлений залізорудний концентрат, про що ТОВ "Магістраль Україна" надані:

-видаткові накладні:

РН-0000273 від 10.08.2010 на суму 4 575,00 грн., в т.ч. ПДВ 762,50 грн. РН 0000267 від 10.08.2010 на суму 6 669,00 грн.. в т.ч. ПДВ 1111,50 грн. РН 0000308 від 27.08.2010 на суму 7 546,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 257,67 грн.

-податкові накладні:

від 10.08.10 на суму 4 575,00 грн., в т.ч. ПДВ 762,50 грн.

від 10.08.10 на суму 6 669,00 грн.. в т.ч. ПДВ 1111,50 грн. 165 від 27.08.10 на суму 7 546,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 257,67 грн.

За поставлений товар Позивач здійснив оплату, підтвердженням чого є платіжні доручення:

2587 від 04.08.10 на суму 5 962,01 грн.

2624 від 09.08.10 на суму 4 500,00 грн.

2801 від 26.08.10 на суму 6 930,00 грн.

Вказаний товар фактично використаний у власній господарській діяльності Позивача, а саме придбані ТМЦ використані для виготовлення муфт, станів та ін.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції Позивача з ТОВ "Магістраль Україна" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися Позивачем у ТОВ "Магістраль Україна", придбавалися з метою використання та були використані Позивачем у власній господарській діяльності.

Оскільки чинне законодавство, як вже зазначалося передбачає індивідуалізацію юридичної відповідальності, то у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, договорів, видаткових та податкових накладних.

Первинні документи, що надавалися Позивачем на перевірку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується посилання Відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних, то вони є безпідставними. Як вже зазначалося, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, вказані Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами, покупцями та продавцями, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки:

контрагент Позивача виписав на адресу останнього належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку;

Позивач сплатив вартість придбаних товарів;

суми ПДВ були сплачені Позивачем у складі вартості товару.

Вищевикладене свідчить, що вимоги п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивачем дотримані.

Зважаючи на наведені докази спрямованості правочину між ТОВ "Магістраль Україна" та Позивачем на реальне настання правових наслідків, а також фактичне виконання договору, висновок Відповідача про нікчемність такого правочину є хибним. Відповідно хибними є висновки Відповідача про заниження Позивачем валового доходу на суму 18 790,00 грн.; завищення валових витрат на суму 15 658,33 грн. та про неправомірність віднесення Позивачем 3 131,67 грн. до податкового кредиту. Отже оспорювані податкові повідомлення-рішення в цій частині є неправомірними.

Внаслідок визнання нікчемним правочину між Позивачем та ТОВ "Транс Агентство Метал" Відповідач додатково включив до валового доходу Позивача суму доходу від невстановлених осіб - 123 178,92 грн. у ІІІ кварталі, 89 010, 86 грн. у IV кварталі, а також зменшив валові витрати Позивача на суму 102 649,10 грн. у ІІІ кварталі, 74 175,55 грн. у IV кварталі.

Твердження Відповідача про те, що "операції з поставки товарів по ланцюгу ТОВ "Транс Агентство Метал" - ТОВ "ПЗТО" не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків" спростовується наступним.

Сторонами укладено договір поставки №53/171109ПД від 17.11.2009 р., за яким ТОВ "Транс Агентство Метал" зобов'язалося поставити Позивачу сортову металопродукцію.

На виконання зобов'язань, що виникли на підставі зазначеного договору, поставлений залізорудний концентрат, про що ТОВ "Транс Агентство Метал" надані:

Видаткові накладні: ТМД-120900 від 14.12.2010 р. на суму 1 897,20 грн, в т.ч. ПДВ 316,20 грн ТМД-120751 від 19.10.2010 р. на суму 22 540,09 грн, в т.ч. ПДВ 3 756,68 грн ТМД-120750 від 19.10.2010 р. на суму 13 379,59 грн, в т.ч. ПДВ 2 229,93 грн ТМД-120724 від 15.10.2010 р. на суму 2 739,10 грн, в т.ч. ПДВ 456,52 грн ТМД-120642 від 06.10.2010 р. на суму 49 734,78 грн, в т.ч. ПДВ 8 289,13 грн ТМД-120526 від 24.09.2010 р. на суму 9 457,20 грн, в т.ч. ПДВ 1 576,20 грн ТМД-120525 від 24.09.2010 р. на суму 16 698,10 грн, в т.ч. ПДВ 2 783,02 грн ТМД-120527 від 24.09.2010 р. на суму 1 463,00 грн, в т.ч. ПДВ 243,83 грн ТМД-2749 від 07.09.2010 р. на суму 20 189,90 грн, в т.ч. ПДВ 3 364,98 грн ТМД-2748 від 07.09.2010 р. на суму 9 574,80 грн, в т.ч. ПДВ 1 595,80 грн ТМД-2713 від 03.09.2010 р. на суму 15 308,87 грн, в т.ч. ПДВ 2 551,48 грн ТМД-2415 від 10.08.2010 р. на суму 2 742,60 грн, в т.ч. ПДВ 457,10 грн ТМД-2706 від 03.09.2010 р. на суму 2 970,00 грн, в т.ч. ПДВ 495,00 грн ТМД-2707 від 03.09.2010 р. на суму 8 352,50 грн, в т.ч. ПДВ 1 392,08 грн ТМД-2416 від 10.08.2010 р. на суму 8 580,49 грн, в т.ч. ПДВ 1 430,08 грн ТМД-2363 від 05.08.2010 р. на суму 12 986,95 грн, в т.ч. ПДВ 2 164,49 грн ТМД-2362 від 05.08.2010 р. на суму 3 282,50 грн, в т.ч. ПДВ 547,08 грн

господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, договорів, видаткових та податкових накладних.

Первинні документи, що надавалися Позивачем на перевірку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується посилання Відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних, то вони є безпідставними. Як вже зазначалося, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, вказані Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами, покупцями та продавцями, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки:

контрагент Позивача виписав на адресу останнього належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку;

Позивач сплатив вартість придбаних товарів;

суми ПДВ були сплачені Позивачем у складі вартості товару.

Вищевикладене свідчить, що вимоги п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивачем дотримані.

Зважаючи на наведені докази спрямованості правочину між ТОВ "Магістраль Україна" та Позивачем на реальне настання правових наслідків, а також фактичне виконання договору, висновок Відповідача про нікчемність такого правочину є хибним. Відповідно хибними є висновки Відповідача про заниження Позивачем валового доходу на суму 18 790,00 грн.; завищення валових витрат на суму 15 658,33 грн. та про неправомірність віднесення Позивачем 3 131,67 грн. до податкового кредиту. Отже оспорювані податкові повідомлення-рішення в цій частині є неправомірними.

Внаслідок визнання нікчемним правочину між Позивачем та ТОВ "Транс Агентство Метал" Відповідач додатково включив до валового доходу Позивача суму доходу від невстановлених осіб - 123 178,92 грн. у III кварталі, 89 010, 86 грн. у IV кварталі, а також зменшив валові витрати Позивача на суму 102 649,10 грн. у III кварталі, 74 175,55 грн. у IV кварталі.

Твердження Відповідача про те, що "операції з поставки товарів по ланцюгу ТОВ "Транс Агентство Метал" - ТОВ "ПЗТО" не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків" спростовується наступним.

Сторонами укладено договір поставки №53/171109ПД від 17.11.2009 р., за яким ТОВ "Транс Агентство Метал" зобов'язалося поставити Позивачу сортову металопродукцію.

На виконання зобов'язань, що виникли на підставі зазначеного договору, поставлений залізорудний концентрат, про що ТОВ "Транс Агентство Метал" надані:

Видаткові накладні: ТМД-120900 від 14.12.2010 р. на суму 1 897,20 грн., в т.ч. ПДВ 316,20 грн. ТМД-120751 від 19.10.2010 р. на суму 22 540,09 грн. в т.ч. ПДВ 3 756,68 грн ТМД-120750 від 19.10.2010 р. на суму 13 379,59 грн., в т.ч. ПДВ 2 229,93 грн. ТМД-120724 від 15.10.2010 р. на суму 2 739,10 грн., в т.ч. ПДВ 456,52 грн. ТМД-120642 від 06.10.2010 р. на суму 49 734,78 грн., в т.ч. ПДВ 8 289,13 грн. ТМД-120526 від 24.09.2010 р. на суму 9 457,20 грн., в т.ч. ПДВ 1 576,20 грн. ТМД-120525 від 24.09.2010 р. на суму 16 698,10 грн. в т.ч. ПДВ 2 783,02 грн., ТМД-120527 від 24.09.2010 р. на суму 1 463,00 грн. в т.ч. ПДВ 243,83 грн. ТМД-2749 від 07.09.2010 р. на суму 20 189,90 грн. в т.ч. ПДВ 3 364,98 грн. ТМД-2748 від 07.09.2010 р. на суму 9 574,80 грн., в т.ч. ПДВ 1 595,80 грн. ТМД-2713 від 03.09.2010 р. на суму 15 308,87 грн., в т.ч. ПДВ 2 551,48 грн. ТМД-2415 від 10.08.2010 р. на суму 2 742,60 грн., в т.ч. ПДВ 457,10 грн. ТМД-2706 від 03.09.2010 р. на суму 2 970,00 грн. в т.ч. ПДВ 495,00 грн. ТМД-2707 від 03.09.2010 р. на суму 8 352,50 грн., в т.ч. ПДВ 1 392,08 грн. ТМД-2416 від 10.08.2010 р. на суму 8 580,49 грн., в т.ч. ПДВ 1 430,08 грн. ТМД-2363 від 05.08.2010 р. на суму 12 986,95 грн., в т.ч. ПДВ 2 164,49 грн. ТМД-2362 від 05.08.2010 р. на суму 3 282,50 грн., в т.ч. ПДВ 547,08 грн., ТМД-2361 від 05.08.2010 р. на суму 10 291,90 грн., в т.ч. ПДВ 1 715,32 грн.

Податкові накладні: 33289 від 04.10.2010 на суму 50 155,58 грн. в т.ч. ПДВ 8 359,26 грн. 33347 від 13.10.2010 на суму 2 770,60 грн. в т.ч. ПДВ 461,77 грн. 33371 від 10.10.2010 на суму 22 704,89 в т.ч. ПДВ 3 784,15 грн. 33370 від 18.10.2010 на суму 13 379,59 в т.ч. ПДВ 2 229,93 грн. 32943 від 02.09.2010 на суму 2 970,00 грн. в т.ч. ПДВ 495,00 грн., від 02.09.2010 на суму 15 872,97 в т.ч. ПДВ 2 645,50 грн. 33141 від 23.09.2010 на суму 9 455,89 грн. в т.ч. ПДВ 1 575,98 грн. 32945 від 02.09.2010 на суму 8 352,50 грн. в т.ч. ПДВ 1 392,08 грн. 32948 від 06.09.2010 на суму 9 674,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 612,33 грн., від 06.09.2010 на суму 20 808,01 грн. в т.ч. ПДВ 3 468,00 грн. 33140 від 23.09.2010 на суму 16 698,10 грн. в т.ч. ПДВ 2 783,02 грн. 33285 від 24.09.2010 на суму 1 463,00 грн. в т.ч. ПДВ 243,83 грн. 32607 від 05.08.2010 на суму 3 282,50 грн. в т.ч. ПДВ 547,08 грн. 32606 від 05.08.2010 на суму 10 291,90 грн. в т.ч. ПДВ 1 715,32 грн.

від 10.08.2010 на суму 2 742,60 грн. в т.ч. ПДВ 457,10 грн.

від 10.08.2010 на суму 8 580,49 грн. в т.ч. ПДВ 1 430,08 грн.

За поставлений товар Позивач здійснив оплату, підтвердженням чого є платіжні доручення: 2567 від 03.08.2010 на суму 3 250,01 грн. 2586 від 04.08.2010 на суму 11 018,23 грн. 2626 від 09.08.2010 на суму 13 369,65 грн. 2593 від 05.08.2010 на суму 10 157,50 грн. 2922 від 02.09.2010 на суму 8 515,01 грн. 2926 від 02.09.2010 на суму 15 503,41 грн. 3001 від 06.09.2010 р. на суму 9 674,00 грн. 2925 від 02.09.2010 на суму 3 300,00 грн. 3210 від 23.09.2010 на суму 16 696,79 грн. 3003 від 06.09.2010 на суму 20 808,01 грн. 3227 від 24.09.2010 на суму 1 463,00 грн. 3209 від 23.09.2010 на суму 9 457,20 грн. 3620 від 18.10.2010 на суму 7 601,50 грн. 3607 від 18.10.2010 на суму 13 279,99 грн. 3409 від 04.10.2010 на суму 50 155,58 грн. 3529 від 13.10.2010 на суму 2770,60 грн. 3627 від 18.10.2010 на суму 15 202,99 грн.

В Акті від 29.07.2011 встановлено, що товар, отриманий від ТОВ "Транс Агентство Метал" було використано у власній господарській (виробничій) діяльності Позивача, а саме придбані ТМЦ використані у власній господарській діяльності для виготовлення муфт, станів та ін.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції Позивача з ТОВ "Транс Агентство Метал" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися Позивачем у ТОВ "Транс Агентство Метал", придбавалися з метою використання та були використані Позивачем у власній господарській діяльності.

Оскільки чинне законодавство, як вже зазначалося передбачає індивідуалізацію юридичної відповідальності, то у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, договорів, видаткових та податкових накладних.

Первинні документи, що надавалися Позивачем на перевірку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується посилання Відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних, то вони є безпідставними. Як вже зазначалося, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, вказані Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами, покупцями та продавцями, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено такої вимоги для здійснення підприємницької діяльності як наявність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Також не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись суб'єктом господарювання лише з використанням власних основних фондів та інших матеріальних активів. Виконання господарських зобов'язань може здійснюватися за посередництвом третіх осіб, або залучення осіб на умовах цивільно-правових угод, з використанням транспорту інших суб'єктів господарювання тощо.

Позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки:

контрагент Позивача виписав на адресу останнього належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку;

Позивач сплатив вартість придбаних товарів у повному обсязі;

суми ПДВ були сплачені Позивачем у складі вартості товару.

Вищевикладене свідчить, що вимоги п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивачем повністю дотримані.

Встановлений факт товарності зазначеного правочину спростовує висновки Відповідача про неспрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, а відтак і на його нікчемність. Оскільки встановлено наявність у Позивача товару, і поставка останнього документально оформлена видатковими та податковими накладними, оплачена Позивачем, то безпідставним є висновок Відповідача про відсутність поставки. Відповідно хибними є висновки Відповідача про заниження Позивачем валового доходу у розмірі 123 178,92 грн. у III кварталі 2010 року, 89 010,86 грн. у IV кварталі 2010 року.; завищення валових витрат на суму 176 824,85 грн. та про неправомірність віднесення Позивачем 35 364,93 грн. до податкового кредиту. Отже оспорювані податкові повідомлення-рішення в цій частині є неправомірними.

Таким чином, враховуючи безпідставність висновків Відповідача про нікчемність правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ПП "Потенціал Інвест" ПП "Дніпромашінструмент", ТОВ "Магістраль Україна", ТОВ "Транс Агентство Метал", то ТОВ "ПЗТО" не порушувало вимог .п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 та п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Оскільки факти здійснення поставки товарів кожним із контрагентів Позивача документально підтверджений, а також доведено подальше використання зазначених товарів у господарській діяльності Позивача, а з боку останнього відсутні порушення при формуванні податкового обліку за наслідками здійснення операцій з поставки, то донарахування податкових зобов'язань за основними платежами, а саме: по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість здійснено Відповідачем неправомірно, відповідно нарахування штрафних (фінансових) санкцій також здійснено неправомірно.

З огляду на викладене, рішення, що оскаржено є протиправними. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Західно-Донбаської об"єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 16.08.2011 року № 0000782342.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Західно-Донбаської об"єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 16.08.2011 № 0000772342.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, предбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2011 року

Суддя (підпис)

< Список >

Постанова не набрала законної сили 19.12.2011

Суддя Р.А. БарановськийР.А. Барановський

< Текст >