Рішення № 210714, 26.10.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.10.06р.

Справа № 35/341(28/1)

За позовом Дочірньої компаніїї "Газ України"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль",

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 7 573 392, 48 грн.

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від Позивача -Лебедюк Ю.А.. - головний юрисконсульт, дов. №152\10 від 18.09.06 р.

Від Відповідача - Гаврілова О.Ф., - юрисконсульт, дов.№001/004 від 03.04.06 р.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 10.10. до 26.10. 2006р.

Позивач просить стягнути з Відповідача борг за поставлений природний газ -5209499,90 грн, пеню –942 472,84 грн, штраф в розмірі 7% - 364661,49 грн, інфляційні втрати –700 599,11 грн, 3% річних –356 209,14 грн, посилаючись на договір №06/03-128-ТЕ-4 від 24.01.2003р. та в якості забезпечення судового процесу накласти арешт на майно відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2006р. у справі №28/1 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2006р. в частині стягнення основного боргу 4 862 640,34 грн та в частині відмови в стягненні пені 942 472,84 грн залишено в силі, в іншій частині скасовано та передано на новий розгляд.

При новому розгляді справи представник Позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач вимоги в частині основного боргу визнає частково та надав суду довідку, що на час розгляду справи борг становить 4635754,04 грн, вважає, що пеня, штраф річні та інфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки відносно нього було порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час дії якого не нараховується пеня та інші штрафні санкції, та відсутня його вина в порушенні зобов’язання. Вказує, що основним споживачем виробленої теплоенергії являється населення, доля якого складає 77,52% та просить зменшити суму річних та інфляційних втрат з врахуванням заборгованості населення.

26.10.2006р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача борг за поставлений природний газ -5209499,90 грн, пеню –942 472,84 грн, штраф в розмірі 7% - 364661,49 грн, інфляційні втрати –1 637 730,73 грн, 3% річних –439 287,28 грн за період прострочення платежів до 24.10.2006р., з тих же підстав.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

- Між позивачем та Відповідачем було укладено договір №06/03-128-ТЕ-4 від 24.01.2003р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій строком дії з 01.01.2003р. до 31.12.2003р. в частині постачання газу, в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення. Сторонами були укладені додаткова угода до договору №2 від від 28.02.2003р., якою сторони, зокрема, узгоджували ціни на газ.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав природний газ в період з січня по грудень 2003р. включно в кількості 99 206,634 тис. куб. м на суму 15625044,87 грн, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу за цей період, що підписані сторонами.

Як встановлено судовими актами у справі №28/1 від 08.12.2005р. та від 28.02.2006р., залишеним в цій частині в силі Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2006р., заборгованість відповідача на спірний період становила 4862 640,34 грн. Після прийняття цих судових актів відповідач частково сплатив борг в грудні 2005р. в сумі 226886,30 грн, що підтверджується довідкою відповідача та поясненнями представника позивача. Отже, в частині стягнення 226886,30 грн боргу провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору на час прийняття цього рішення. Підлягає стягненню борг в сумі 4635 754,04 грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону та договору. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Доказів сплати цієї заборгованості на час розгляду справи суду не надано.

Відносно відповідача 14.11.2003р. було порушено справу №Б15/187/03 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі припинено ухвалою суду від 25.05.2006р. Оскільки, відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовґязань і зобовґязань щодо сплати податків і зборів (обовґязкових платежів), вимоги щодо стягнення пені за період прострочення платежів з 21.10.2004р. по 21.10.2005р. в сумі 942 472,84 грн та штрафу 7% в сумі 364661,49 грн, нарахованих в період дії мораторію, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 214 ЦК Української РСР (1963 р.), ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

У прикінцевих положеннях Закону України “Про внесення змін до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.09.1999р. передбачено, що цей закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Стаття 625 ЦК України таких приписів не містить.

Інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з лютого 2003р. грудень 2003р. становлять 194437,63 грн. Згідно до Аналізу споживання електроенергії в опалювальні періоди 2003р. середній відсоток споживання теплоенергії населенням складає 76,76%, отже, на цей відсоток заборгованості інфляційні втрати не нараховуються. Підлягають стягненню інфляційні втрати за цей період в сумі 45 167,86 грн.

Інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з січня 2004р. по вересень 2005р. включно становлять 1 008 795,01 грн. Всього інфляційні втрати складають 1053962,87 грн та в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню в заявленій сумі інфляційних втрат 700 599,11 грн.

3% річних за період прострочення платежів з 07.02.2003р. до 31.12.2003р. становлять 102413,05 грн. Як встановлено вище, середній відсоток споживання теплоенергії населенням складає 76,76%, отже, на цей відсоток заборгованості річні не нараховуються. Підлягають стягненню за цей період річні в сумі 23800,74 грн.

Річні за період прострочення платежу з 01.10.2004р. по 21.10.2005р. становлять 253796,09 грн, всього річні становлять 277 596,83 грн.

Доводи відповідача відносно звільнення його від сплати річних та інфляційних втрат під час дії мораторії на задоволення вимог кредиторів, оскільки відносно відповідача порушені справи про банкрутство №Б15/187/03 суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під терміном “грошове зобов’язання” розуміється зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Такі підстави, передбачені, зокрема, статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України. В зв’язку з цим, грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних. Оскільки, інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні річні, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та в зв’язку з цим відносити до санкцій в розумінні ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в Інформаційному листі №3-2-2005 від 15.07.2005р.).

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі боргу 4 635 754,04 грн, інфляційних втрат –700 599,11 грн, 3% річних –277 596,83 грн. В решті позову слід відмовити,

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Суд вважає клопотання позивача про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, таким, що не підлягає задоволенню, так як умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі і грошові кошти), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення господарського суду. Таких обґрунтованих припущень позивачем не наведено.

Заява відповідача від 26.10.2006р. про збільшення позовних вимог судом залишається без розгляду з наступних підстав: заяву підписано особою - заступником начальника департаменту –начальником управління правового забезпечення претензійно-правової роботи Ярина І.В., яка не має на це повноважень. Із долученої до заяви світлокопії доручення №266/10 від 18.09.2006р. слідує, що представник позивача Ярина І.В. не уповноважений підписувати заяви про збільшення позовних вимог. Копія вказаної заяви не направлена відповідачу, що порушує його процесуальні права, встановлені ст. ст. 22, 56 Господарського процесуального кодексу України. Заява не оплачена державним митом, виходячи із збільшеної суми позовних вимог.

В зв’язку з тим, що на час прийняття судового рішення за результатами нового розгляду справи змінилася сума боргу, що підлягала стягненню за наказом господарського суду від 05.05.2006р. у справі №28/1, суд вважає за необхідне припинити стягнення за даним наказом повністю, про що винести ухвалу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230 –233 Господарського кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В частині стягнення боргу 226 886,30 грн провадження у справі припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» - 51925, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Радянська,2 код ЄДРПОУ 00130820 (п/р 26007302172010 в філії від. «Промінвестбанк», МФО 305501) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” –04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827 (р/р 260083013814 в Головному операційному управлінні „Промінвестбанк України”, МФО 300012) борг –4 635 754,04 грн (чотири мільйони шістсот тридцять п’ять тисяч сімсот п’ятдесят чотири грн 04 коп), інфляційні втрати –700 599,11 грн (сімсот тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять грн 11 коп), 3% річних –277 596,88 грн (двісті сімдесят сім тисяч п’ятсот дев’яносто шість грн 88 коп), витрати по сплаті держмита –19 660,50 грн (дев’ятнадцять тисяч шістсот шістдесят грн 50 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 90,98 грн (дев’яносто грн 98 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Рішення підписано 30 жовтня 2006 р.

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано