Постанова № 21071238, 30.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

30.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/13088/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. <Текст > при секретаріБіленькій О.Ю. за участю: представника позивача представників відповідача Касьянова О.О., Синиця Ж.С., Киричок О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення - рішення від 24.05.2011р. за № 0000038814 ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000038814, яким публічному акціонерному товариству «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1820,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 450,50 грн., яке було винесено Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на підставі акту перевірки за № 823/08-02/4-00190928 від 11 листопада 2011 року. В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 11.05.2011р. позивачем для ознайомлення було отримано Акт позапланової виїзної перевірки від 11.05.2011р. за № 823/08-02/4/00190928 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала фінансово-господарські взаємовідносини з приватним підприємством «Дніпротехноплюс» (код ЄДРПОУ 21854864) за серпень 2010 року. 27.05.2011р. позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення № 0000038814, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 820,00 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 450,5 гривень. Позивач вважає, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000038814 від 24.05.2011 року є незаконним, оскільки було винесено на підставі помилкових та таких, що не відповідають законодавству висновків акту перевірки, а тому підлягає скасуванню. В Акті перевірки на сторінках 4-15 описуються порушення, виявлені під час перевірки та пов'язані зі сплатою податку на прибуток. Зокрема, зазначається, що в провадженні податкової міліції ДПА у Дніпропетровській області знаходиться кримінальна справа №99106210, порушена за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України по факту фіктивного підприємництва. Невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності було створено ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Будмонополія» та ПП «Дніпротехноплюс». В акті було встановлено, що публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» не мало господарських взаємовідносин із ТОВ «Будмонополія», але придбавало продукцію у ПП «Дніпротехноплюс». З наведеними висновками про нікчемність договору укладеного публічним акціонерним товариством «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» із ПП «Дніпротехноплюс» та порушення вимог цивільного та податкового законодавства не можна погодитися, оскільки вони суперечать фактичним обставинам господарських взаємовідносин підприємств, не підтверджуються доказами, первинними бухгалтерськими документами, а відтак не відповідають чинному законодавству. У даному випадку правочин (договір купівлі-продажу) жодним законом, чи іншим нормативно-правовим актом не визнаний недійсним, тому вважатися нікчемним не може. Щодо непідтвердженості висновків про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ, перевіркою було встановлено, що публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» здійснило оплату за поставлений товар на користь постачальника, ПП «Дніпротехноплюс», в тому числі у вартості товару було сплачено ПДВ, що потверджується платіжними дорученнями та податковими накладними. Таким чином, позивачем було дотримано всі вимоги законодавства, а саме положення п. 7.2.6, 7.4.1, 7.7.1, п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 за№ 168/97-ВР (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту Закон України № 168/97-ВР). Висновки про завищення публічним акціонерним товариством «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» суми податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань та порушення наведених вище норм Закону України № 168/97-ВР ґрунтуються на начебто встановленому факті нікчемності правочину. Оскільки нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Дніпротехноплюс» не є встановленою та доведеною, висновки про порушення публічним акціонерним товариством «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» податкового законодавства є необґрунтованими та незаконними. Відповідно до «Бази даних ДПС платників ПДВ» на офіційному сайті ДПА України ПП «Дніпротехноплюс» зареєстровано в базі даних платників ПДВ і на теперішній час. Жодних зауважень відносно нікчемності правочинів цього підприємства у базі ДПАУ не має зараз та не було під час укладення підприємством правочину з ПП «Дніпротехноплюс». Крім цього, в акті перевірки не наведено даних стосовно наявного податкового боргу ПП «Дніпротехноплюс» в звязку з укладанням та виконання вказаного договору купівлі-продажу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію такими доводами.

За результатами перевірки ПП «Дніпротехноплюс» встановлено наступне: операції ПП «Дніпротехноплюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (розрахунок суми комунального податку за перевіряє мий період не подавався, таким чином - кількісний склад працівників складає 0 осіб), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Дніпротехноплюс» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) акті приймання-передачі товару, довіреностей, накладних, документів, що засвідчують зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Крім того, встановлено, що постачальником товару на ПП «Дніпротехноплюс» є ТОВ «Будмонополія» (код ЄДРПОУ 34825017). Від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська листом від 26.01.2011р. за №2860/7/23-321 отримано акт від 26.01.2011р. за №77/23-3/34825017 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ТОВ «Будмонополія» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Е - Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» за серпень 2010 року.

В акті перевірки ТОВ «Будмонополія» від 26.01.2011 року за №77/23-3/34825017 зазначено, до СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу №99106210 за знаками злочину, передбаченого частиною 1 ст.205 Кримінального Кодексу України (фіктивне підприємництво) щодо невстановлених осіб, які з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом неправомірного використання паспортних даних «підставних» осіб, створено ТОВ «Будмонополія» та в подальшому використано поточні рахунку та інші обов'язкові реквізити для протиправного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим суб'єктом підприємницької діяльності, використовуючи при цьому, завідомо підроблені документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. У актах перевірок проведених Державною податковою інспекцією Печерського району м. Києва від 13.10.2010р. за №821/23- 10/33743908 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Елфра Дисплей» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.08 по 01.09.10» і від 13.10.2010р. за № 820/23-10/34478763 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.08 по 01.09.10» зазначено таке: свідоцтва платника ПДВ анульовані 05.05.10 на підставі абз «г» п.9.8 ст.9 Закону № 168 - не надання податковому органу декларацій по ПДВ протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

ПП «Дніпротехноплюс» використовувались фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовязань, не звітують до податкових органів, а здійснюють свої операції через таких же осіб - посередників. У підприємства відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Підприємства ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Елфра Дисплей», ТОВ «Будмонополія» та ПП «Дніпротехноплюс» фактично ніякою статутною діяльністю не займалися, а лише підписували необхідні бухгалтерські документи та документи звітності для створення начебто реально існуючої фінансово-господарської діяльності. При проведенні перевірок не встановлено факту передачі товарів по ланцюгу від продавців до покупців, зокрема, актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Правочин, внаслідок якого неправомірно сформовано податковий кредит позивача, по суті, спрямований на незаконне одержання податкової вигоди, як наслідок, заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

Встановлення обставин, які викладені в акті від 11.05.2011р. за №823/08-02/4-00190928, є підставою для визнання сум податкового кредиту, віднесених публічним акціонерним товариством «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» по визначеному нікчемному правочину, як неправомірно віднесених.

На підставі викладеного, відповідач вважає законодавчо обґрунтованими підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість, згідно акту позапланової виїзної перевірки від 11.05.2011р. за № 823/08-02/4-00190928.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190928) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області 15.12.1995р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, яка міститься в матеріалах справи.

Позивач перебуває на обліку, як платник податків, в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську з 18.03.1997р. за № 722, що підтверджується матеріалами справи.

07.05.2010р. між публічним акціонерним товариством «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (покупцем) та приватним підприємством «Дніпротехноплюс» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу за № Т577/05, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець придбає товар виробничо-технічного призначення. В договорі також визначено умови поставки товару та оплати, відповідальність сторін та інші умови.

На виконання зазначеного договору публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» 17.08.2010 року перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «Дніпротехноплюс» грошові кошти у загальній сумі 10812,59 гривень.

ПП «Дніпротехноплюс» в свою чергу здійснило поставку до публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» продукції - рукавів для зварки та напорних рукавів, що підтверджується прибутковими ордерами.

Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському обліку підприємства та підтверджена первинними документами (договір, специфікації, паспорт якості, платіжні доручення, накладна, довіреність, прибуткові ордери).

Відповідно до ст. 2, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вiд 16.07.1999 р. за№ 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 2 Закону України № 996-ХІV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно ст.4 Закону України № 996-ХІV одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження здійснення господарських операцій, спрямованих на виконання договору купівлі-продажу від 07.05.2010р. за № Т577/05, позивачем були надані у судове засідання наступні первинні бухгалтерські документи:

-специфікація від 16.07.2010 р.(додаток № 2 до договору купівлі-продажу від 07.05.2010р. за № Т577/05);

-специфікація від 16.07.2010 р.(додаток № 3 до договору купівлі-продажу від 07.05.2010р. за № Т577/05);

-рахунок-фактура № СФ-0000372 від 17.08.2010 року;

-рахунок-фактура № СФ-0000373 від 17.08.2010 року;

-видаткова накладна № РН-0000267 від 17.08.2010 року;

-видаткова накладна № РН-0000268 від 17.08.2010 року;

-товарно-транспортна накладна № 0006293 від 17.08.2010 року;

-сертифікати якості на продукцію;

-паспорт № 7738 на рукав (відповідно до ГОСТу 10362-76).

Оглянуті судом у судовому засіданні первинні бухгалтерські документи містять усі обовязкові реквізити для надання їм юридичної сили і доказовості.

Таким чином, первинні документи, які складені субєктами господарської діяльності публічним акціонерним товариством «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» та приватним підприємством «Непал» на виконання умов договору договір купівлі-продажу за № Т577/05 є документами - підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. за № 509-ХІІ (далі - Закон України №509-ХІІ) завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних,цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України № 509-ХІІ податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог законодавства уповноваженими особами на підставі направлення за №147/08-02/4, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську та на підставі п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України позапланова виїзна перевірка ПАТ «ОГЗК» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «Дніпротехноплюс» (код ЄДРПОУ 21854864) за серпень 2010 року. Перевірка проводилась з 15.04.2011 року по 29.04.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 11.05.2011р. за № 823/08-02/4-00190928.

У акті перевірки були зафіксоване порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 Закону України за №168/97-ВР в результаті чого занижено суму з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по податковій декларації за серпень 2010 року на суму 1802,0 гривень.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011р. за № 0000038814.

Позивачем було включено до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу валових витрат з податку на прибуток суми коштів, отриманих по договірним взаємовідносинам з ПП «Дніпротехноплюс» (код ЄДРПОУ 21854864).

Правовідносини, що виникають у звязку із визначенням та формуванням платником податку на прибуток та податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту регулюються положеннями Закону України за №168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону України за №168/97-ВР бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України за №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України за №168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Така норма відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано уп.1.8 ст. 1 Закону, згідно з яким, це сума, що підлягає поверненню платнику у звязку знадмірною сплатою податку.

Відповідно до пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України за №168/97-ВР джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України за №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України за №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України за №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України за №168/97-ВР дату виникнення права платника податків на податковий кредит вважається зокрема дата одержання податкової накладної, що підтверджує факт одержання платником податків товарів.

З аналізу змісту вищевказаних приписів закону можна зробити висновок про те, що виникнення у платника податку права на податковий кредит, визначення його розмірів Закон України за №168/97-ВР ставить у залежність лише від наявності операцій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів. Така правова регламентація нарахування податкового кредиту не залежить від дій третіх осіб, у тому числі і проміжних постачальників, що оцінювалися б як юридичні факти, внаслідок яких виникає право покупця на податковий кредит.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що факти наявності або відсутності правосуб'єктності проміжних постачальників є юридично байдужими для цілей формування податкового кредиту у кінцевого покупця позивача у справі.

Разом з тим, у відповідності до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України за №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п.1.6, п.1.7 ст.1 Закону України за №168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України за №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України за №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може відносити суми на валові витрати, якщо вони підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами і вони виписані особами, які мають відповідні на те повноваження.

В акті перевірки від 11.05.2011р. за № 823/08-02/4-00190928 зафіксований висновок про порушення позивачем ч. 1ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вставлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу ПП «Дніпротехноплюс» за серпень 2011 року, проте суд не погоджується з цим висновком з таких підстав.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності із ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вищезазначеного договору купівлі-продажу, укладених між позивачем та вищезазначеним контрагентом. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Крім того, відповідачем у судове засідання надавались акти зустрічних перевірок контрагентів позивача першого рівня.

Абзаці 2 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України за №168/97-ВР зазначено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, положеннями Закону України за №168/97-ВР передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

З огляду на вищевикладене, відповідачем було неправомірно встановлено порушення позивачем:

-ч. 1ст. 203, 215, 216, 228, 6 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вставлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу ПП «Дніпротехноплюс» за серпень 2010 року;

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України за №168/97-ВР.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011р. за № 0000038814, яке є предметом оскарження. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доцільність та обґрунтованість позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, судові витрати здійснені позивачем та підтверджені документально у розмірі 3,40 грн. (квитанція № 1/327 від 17.10.2011р., оригінал якої міститься в матеріалах справи) підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення - рішення від 24.05.2011р. за № 0000038814 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000038814, яким публічному акціонерному товариству «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1820,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 450,50 грн., яке було винесено Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на підставі акту перевірки за № 823/08-02/4-00190928 від 11 листопада 2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням субєкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2011 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >В.В Ільков

< Текст >