Постанова № 21071210, 30.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

30.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/9281/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. <Текст > при секретаріЧерпак А.Ю. за участю: за участю сторін: від позивача Гармаш Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскон Україна»про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У липні 2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Аскон Україна», в якому просив прийняти постанову про стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих відповідача і належної платнику податків готівки у розміру боргу з орендної плати юридичних осіб за землю у сумі 624912,56 гривень та комунальному податку у сумі 2123,07 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що заборгованість у відповідача виникла внаслідок несплати останнім самостійно задекларованих податкових зобовязань з орендної плати та комунальному податку, а також, нарахованої податковим органом пені у звязку з такою несплатою.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заперечень на позов не надавав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та заздалегідь.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування»втрачають чинність.

У зв`язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати платником податків орендної плати за землю виникли як до, так і після набрання чинності Податковим кодексом України, суд приходить до висновку, що у даному випадку необхідно застосовувати норми Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України «Про систему оподаткування»та Податкового кодексу України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Аскон Україна»знаходиться на обліку у ДПІ у м. Дніпродзержинську як платник податків та обовязкових платежів.

Податковий борг відповідач з орендної плати за землю виник на підставі наступного.

ТОВ «Аскон Україна»подало до ДПІ у м. Дніпродзержинську податкові декларації з орендної плати за землі державної та комунальної власності від 29.01.2009 №21938 за 2009 рік, від 19.01.2010 №40384 за 2010 рік, від 03.02.2011 №5205 за 2011 рік.

Відповідно до декларації від 29.01.2009 №21938, відповідачем задекларовано орендну плату за землі державної та комунальної власності на 2009 рік з розбивкою по місяцям у сумі 340223,43 грн. за рік.

Відповідно до декларацій від 19.01.2010 №40384 та від 03.02.2011 №5205, відповідачем задекларовано орендну плату за землі державної та комунальної власності на 2010 та 2011 роки з розбивкою по місяцям у сумі 360296,61 грн. за рік.

Як вбачається зі зворотнього боку облікової картки платника податків, ТОВ «Аскон Україна»з 2009 року не сплачує самостійно узгоджену орендну плату за землі державної та комунальної власності, у звязку з чим, враховуючи наявність переплати у сумі 13388,43 грн., у відповідача виникла заборгованість по даному податковому зобовязанню у сумі 610439,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача з комунального податку, також, виник у звязку з несплатою останнім самостійно узгоджених зобовязань з цього податку, а саме: відповідно до розрахунку від 04.11.2009 № 98681, від 19.01.2010 №118371, від 21.04.2010 №62877, від 05.08.2010 №93769, від 03.02.2011 №144831 відповідачем самостійно узгоджені суми комунального податку у розмірі 14212,70 грн., 1220,60 грн., 5,10 грн., 5,10 грн., 331,50 грн. відповідно.

Враховуючи переплату з цього податкового зобовязання у сумі 969 грн., заборгованість у відповідача складає 2006,00 грн.

Крім того, податковим органом була нарахована пеня за несплату вищенаведених податкових зобовязань у сумі 14589,99 грн.(по орендній платі у сумі 14472,92 грн., по комунальному податку 117,07 грн.)

Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»(який діяв до 01.01.2011р.) передбачено, що платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року, подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій ( стаття 14 Закону України «Про плату за землю»).

Згідно зі ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічна норма міститься і в п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-Ш передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 цієї ж статті Закону України № 2181-Ш, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податків та збори в строки та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов'язань платники податків несуть у відповідності з законодавством України.

Положення п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлюють, що податковий борг - сума грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положення п. 11 ст. 10 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» зазначають, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках передбачених законом.

Також, пунктом 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011р.) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення коштів з рахунків ТОВ «Аскон Україна»у обслуговуючих банках в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землі державної та комунальної власності у сумі 624912,56 грн. та комунальному податку у сумі 2123,07 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню..

Що ж стосується позовних вимог позивача про стягнення належної відповідачеві готівки, то суд приходить до висновку про те, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Пунктом 95.2 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010р. №1244, визначено, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Тобто, виходячи з аналізу вищевказаних норм ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення з платника податків готівкових коштів, які належать такому платнику податків здійснюється працівниками органу ДПІ у ході виконання рішення суду про стягнення коштів з рахунків платника податків, яке набрало законної сили та не може бути обрано способом захисту права у судовому порядку з урахуванням повноважень встановлених ст. 20 Податкового кодексу України.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскон Україна» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків у банках обслуговуючих Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскон Україна» (ЄДРПОУ 34775899) в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати юридичних осіб за землі державної та комунальної власності у сумі 624912,56 гривень. (р/р № 33217812700013, код платежу 13050200, одержувач: відділення Державного казначейства у м. Дніпродзержинську, МФО 805012) та податкового боргу з комунального податку у сумі 2123,07 грн.(р/р № 33212828700013, код платежу 16010200, одержувач: відділення Державного казначейства у м. Дніпродзержинську, МФО 805012).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23.11.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.С. Луніна

< Текст >