Постанова № 21071111, 29.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

29.11.11 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 р. Справа № 2а-6781/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представників позивачаКуличенко Н.В., Печерської Н.А.

представників відповідачаПолітаєвої І.М., Козлюка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації первинної мережі №7 філії "Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

03 червня 2010р. до суду надійшли матеріали адміністративної справи за даним позовом, у якому позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 29.11.2006р. №0001401710/0.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 23.02.2010р.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 20.09.2011р., наявне у матеріалах справи.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 29.11.2006 року №0001401710/0, виписки з Акту № 153/232/16479714ДСК від 21.11.2006 року, заперечення від 23.11.2006 року № 1870, відповіді Новомосковської ОДПІ від 27.11.2006 року № 17545/10/17-114, скарги від 07.12.2006 року № 1950, відповіді ДПА у Дніпропетровській області від 14.12.2006 року №30713/10/25-008, скарги від 15.12.2006 року № 1982, відповіді Новомосковської ОДПІ від 22.12.2006 року № 19174/10/17-114, листів Пенсійного фонду України від 02.04.2004 № 3196/04, ДПА України від 08.06.04 № 4528/6/17-3116, від 04.03.05 № 1925/6/17- 3116, від 25.05.04 №5131/5/17-3116, наказу №547 від 31.12.2004р., додатку до наказу ВАТ «Укртелеком»від 31.12.2004р. №547.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Так, Новомосковською ОДПІ за результатами планової перевірки ВАТ „Укртелеком" в особі Центра технічної експлуатації первинної мережі №7 було складено акт №153/232/16479714 від 21.11.2006р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2006р. №0001401710/0, яким визначена сума податкового зобов'язання 228566,19грн., у тому числі за основним платежем 76188,73грн. та за фінансовими санкціями 152377,46грн.

Новомосковською ОДПІ за результатами планової перевірки ВАТ „Укртелеком" в особі Центра технічної експлуатації первинної мережі №7 було складено акт №153/232/16479714 від 21.11.2006р.

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п.1.15 ст.1, п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, 8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.17, п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889 (із змінами і доповненнями), яке виразилось в наступному:

За період, що перевірявся (01.07.2004р. по 30.06.2006р.) відповідно до виданих наказів та рішень комісії по списанню з балансу та відображенню на позабалансовому субрахунку 071 безнадійної дебіторської заборгованості, позивачем було списано з балансу і перенесено як безнадійний борг на позабалансовий рахунок 017 „заборгованість платників податку-фізичних осіб (гр.ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7), які при цьому не перебували у трудових відносинах в позивачем за квартплату за якою минув строк позовної давності у розмірі 5186, 15грн. При цьому, податок з доходів фізичних осіб з вищезазначеної суми не утримувався і до бюджету не перераховувався.

Відповідно до п.п. 4.2.11 п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загальномісячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником як сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Отже, списана сума заборгованості за якою минув строк позовної давності вважається загальним місячним оподатковуваним доходом громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Статтею 17 Закону України №889 визначено, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент.

Визначення терміну „податковий агент" наведено в п.1.15 ст.1 Закону №889 - це юридична особа (філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Таким чином, враховуючи вимоги п.1.15 ст.1, п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 , п.8.1.2 п.8 ст.8, ст.17, п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889, позивач, як податковий агент, повинний був обчислити та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Крім того, перевіркою встановлено, що відповідно до постанови КМУ від 31.03.1999р. №490 колективним договором ВАТ „Укртелеком" встановлено доплати до посадового окладу (тарифної ставки) працівникам за роз'їзний характер роботи.

У періоді, що перевірявся, позивач здійснював виплати надбавок за роз'їзний характер роботи, але не включав їх до складу загального місячного оподатковуваного доходу та виплачував їх без нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.1998р. №59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Абзацем 3 п.1.1 ст.1 Закону №889 передбачено, що під терміном «заробітна плата» розуміються, також, інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Посилання позивача на п.п 4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону №889, відповідно до якого не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу, сума коштів, отриманих на відрядження або під звіт, не може застосовуватись у даному випадку, так як вищезазначена норма (п.п 4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону №889) застосовується з урахуванням норм п.9.10 ст.9 цього закону, якою передбачено посилання на п.п.5.4.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР.

Так, надбавки за роз'їзний характер робіт, які виплачувались позивачем своїм працівникам не можна розглядати як витрати на відрядження, оскільки до перевірки не надавались відповідні накази керівника підприємства про відрядження працівників, що є однією з основних умов документального оформлення відрядження.

Таким чином, встановлені надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективним договором або за погодженням із замовником, включається до складу заробітної плати та оподатковуються в її складі.

Лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядження (з відповідним їх оформленням як відряджень та виконання положень п.9.10 ст.9 Закону №889), надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективним договором або за погодже замовником із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), установлених постановою КМУ „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" від 23.04.1999р.№663 та Інструкцією №59, не розглядатимуться як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, установлених п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону №889.

Таким чином, вимоги позивача щодо неправомірності визначення Новомосковською ОДПІ суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 228566 грн.19 коп., не доведені документально та належним чином не обґрунтовані.

Також, слід зазначити, що на виконання ухвали Вищого адміністративного суду від 06 травня 2010 року були зясовані всі необхідні обставини по справі, за результатами дослідження яких, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 29.11.2006р. №0001401710/0 є правомірним, та таким, що відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його винесення, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 31.10.2011р.

Суддя <(підпис) >

<Список >

<Список >

<Список >Д.П. Павловський

< суддя учасник колегії >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >