Постанова № 21071086, 29.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

29.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/6165/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни <Текст > при секретаріЛуговій В.О. за участю: представника позивача представника відповідача Соломяної О.М. Петрашку О.О. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом державного підприємства «Підприємство Синельніківської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області(№94)» до Синельниківської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення, - ВСТАНОВИВ: Державне підприємство «Підприємство Синельніківської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області(№94)» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Синельниківської обєднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000301640 від 24.03.2011 року Синельниківської обєднаної державної податкової інспекції. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2011 року №0000301640 в частині нарахованих штрафних санкцій в сумі 61977, 45 гривень складено з порушенням діючого законодавства, без правових підстав, та з перевищенням повноважень, та тому підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнавав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення де зазначив, що Синельниківська обєднана державна податкова інспекція оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесла правомірно, а тому підстав для скасування рішення не має.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)» зареєстроване 02.03.2000 року Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та знаходиться на податковому обліку в Синельниківській обєднаній державній податковій інспекції.

Синельниківською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №00030/1640/08679770 від 24 березня 2011 року. Перевіркою встановлено порушення п.57.1 ст.57, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме платником податку несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобовязання з податку на додану вартість самостійно визначені платником відповідно до поданих ним деклараціях та уточнюючих розрахунках. Відповідальність за несплату узгодженої суму податкового зобовязання протягом граничних строків передбачена ст.126 Податкового кодексу України, за затримку більше 30 календарних днів сплати узгодженої суми податкового зобовязання застосовуються штрафні санкції.

На підставі акту перевірки №00030/1640/08679770 від 24 березня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000301640 від 24 березня 2011 року на суму 61977,45 гривень.

Висновок про неналежне врахування платежів позивач обґрунтував нормами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, однак суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-ХІІ (чинного на момент виникнення правовідносин) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України саме про оподаткування.

Одним із принципів призначення системи оподаткування, який визначений ст. 3 цього Закону є єдиний підхід, що полягає у забезпеченні єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 22.12.2000 року № 2181 (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») закріплено що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Таким чином, даним спеціальним законом з питань погашення податкових зобов'язань, який превалює над іншими нормативними актами, закріплено норму щодо порядку погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (затверджена наказом ДПА України від 11.06.2003р. №290 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.0б.2003р. за №522/7843) (чинної на момент виникнення правовідносин) встановлено, що «Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини)».

Платіжними дорученнями від 28.01.2011 року №55 та № 123 від 28.02.2011 року позивачем сплачено податок на додану вартість із зазначенням призначення платежу за грудень 2010 року та січень 2011 року відповідно.

Станом на 01.01.2011 року позивач мав податковий борг з податку на додану вартість за зобовязаннями 2008-2010 років. Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 17.05.2011 року по справі № 2а/0470/4401/11, в якій встановлено податковий борг позивача та стягнуто 1364722,66 гривень в погашення податкового боргу та, як встановлено в судовому засіданні зазначена постанова набрала законної сили відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, що не заперечується сторонами у справі. Сплачені вищезазначеними платіжними дорученнями кошти спрямовано відповідачем на погашення зазначеного боргу позивача, що відображено в додатку до акту перевірки №00030/1640/08679770 від 24.03.2011 року.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року встановлено, що якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування.

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подается платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансов внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно абз. 1, 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податкові декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкове декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до платіжних доручень № 82, № 160, №233, №271, №341, №389, сплату коштів до бюджету було проведено раніше подання відповідної податкової декларації, тобто раніше виникнення податкового зобовязання за вказаний у платіжному дорученні період. Таким чином, на момент момент сплати коштів за вищевказаними платіжними дорученнями в Синельниківської ОДПІ не було підстав зараховувати їх в рахунок погашення податкового зобов'язання, яке ще не виникло і не нараховане до сплати.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язковій платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнай його банкрутом».

Відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542-ІІІ (чинного на момент виникнення правовідносин) державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм, сплачуючи кошти у певних сумах до подання податкової декларації, платник вчиняє заходи погашення податкового боргу за його наявності, оскільки законних підстав для повернення платежу або зарахування в рахунок не задекларованих зобов'язань немає.

Відповідно вказаних положень, за відсутності податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, сплачені кошти правомірно зараховані в погашення існуючого податкового боргу за тим самим платежем.

Згідно п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено відповідальність платників податків за несплату самостійно визначено грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такі платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці до 30 календарних днів включно, наступних з останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі її відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наказом N 953 від 17.12.2010 року, затверджено Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 р. за N 1350/18645.

Пунктом 3.2. зазначеної Інструкції визначено що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податку, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податку, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановлену цим пунктом черговість платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. У разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Окрім того, податковий борг позивача виник у 2000 році та не переривався до цього часу. Всі активи позивача перебувають у податковій заставі та відповідно до Витягу №2005619 від 16.12.2004 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про реєстрацію податкової застави щодо всіх активів позивача, реєстрацій номер запису про заставу 1549473. Відповідно до Витягу №25088519 від 23.10.2009 року до реєстраційного запису 1549473 внесено зміни - термін дії обтяження до 23.10.2014 року.

Пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Згідно з вимогами п. 8.1 ст. 8 даного Закону активи платника податків, що має податковий борг, передаються в податкову заставу. Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок. Зазначено правова позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеної в ухвалі від 03.07.2007 року по справі №К-22135/06.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, де зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що штрафні санкції застосовані до позивача правомірно, підстав для задоволення позову суд не вбачає, тому в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Підприємство Синельніківської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області(№94)» до Синельниківської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення №0000301640 від 24.03.2011 року відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25.10.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >Н.В. Боженко

< Текст >