Постанова № 21071053, 28.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

28.11.11 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 р. Справа № 2а-16299/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представника позивачаГашицької І.В.

представника відповідача-1Мирошниченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним рішення та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

10 грудня 2010р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач, з урахуванням уточнень до позову, просить визнати нечинним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000323/1 від 28.04.2010 р., скасувати видану Дніпропетровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00501 від 28.04.2010 р., повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12 335,53 грн., повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2 937,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 10.12.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача-1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 25.10.2011р.

Представник відповідача-2 у судове засідання не зявився, про дату та час розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Поважних причин неявки відповідач суду не надав. Неприбуття сторони без поважних причин належним чином повідомленої не є перешкодою для розгляду справи.

У матеріалах справи наявне заперечення на позовну заяву від 20.01.2011р., подане відповідачем-2, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та яким обґрунтована така позиція.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд встановив наступні обставини.

12.02.2010 р. між відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(надалі за текстом - Позивач) та фірмою GB Limited», м.Лондон, Великобританія надалі за текстом - Постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0212 - SG02/10 від 12.02.2010 року (надалі за текстом - Контракт), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався здійснити поставку товару Позивачу, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту.

28.03.2010 р. при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000323/1 (надалі за текстом - Рішення), на підставі якого стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару 28.04.2010 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00501 (надалі за текстом - Картка відмови), в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, в обґрунтування Рішення і Картки відмови Відповідач-1 як на підставу зміни митної вартості товару посилався на Митний кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.08 р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ІАМУ.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії контракту № 0212 - 8002/10 від 12.02.2010 року, специфікації № 1 до контракту № 0212 - 8002/10 від 12.02.2010 року, рахунку - фактури №100212-006 від 27.04.2010р., ВМД№ 113050000/2010/003369 від 28.04.2010 р., ВМД №113050000/2010/003448 від 29.04.2010 р., декларації митної вартості №113050000/2010/003369 від 28.04.2010р., декларації митної вартості №113050000/2010/003448 від 29.04.2010р., рішення про визначення митної вартості № 113000006/2010/000323/1 від 28.04.2010 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00501 від 28.04.2010 р., журналу обліку вхідної кореспонденції за 2010 рік, листа від 06.07.2011 р. № 05-04/937-24644, листа від 29.06.2011 р. № 5257/81, інвойсу № 100212-1 від 12.03.2010 р., платіжного доручення № 4 від 30.03.2010 р., платіжного доручення № 5 від 13.05.2010 р., сертифікату якості, витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ, ВМД №113050000/2010/2215.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У своїх позовних вимогах позивач просить повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12 335,53 грн., повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2 937,04 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Частиною 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України визначено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III встановлено, що контролюючими органами є митні органи-стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Отже, контролюючим органом стосовно стягнення податку на додану вартість, вказаного позивачем у позовній заяві, є митні органи.

У п.3 розділу 1 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 № 1000/7288, зазначається, що повернення здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно з п.2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України, митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2006 № 64/11938 (далі Порядок), для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім'я митних органів.

Зарахування митних платежів до відповідних бюджетів України означає, що платежі зараховуються на доходні рахунки, які відкриті у відповідних територіальних органах Державного казначейства України.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Порядку розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформленні митними органами в установленому порядку. Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364 (далі Порядок повернення), Головне управління на підставі платіжних доручень митних органів.

У п. 1 розділу III Порядку повернення зазначено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява подається не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок 3734.

Згідно п. 2, 3 розділу III Порядку повернення, заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відповідальна особа Відділу, зокрема, реєструє заяву в Журналі обліку висновків, які надаються до органів Державного казначейства України щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

У п. 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 зазначено, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок, зокрема:

- сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною чи фізичною особою.

Таким чином, керуючись Порядком, основною умовою повернення коштів, вказаних в позовній заяві є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Жодним законом чи нормативно-правовим актом не передбачено повернення надмірно сплаченого податку та зборів за рахунок коштів кошторису на утримання Головного управління.

Що ж стосується позовних вимог щодо визнання нечинним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000323/1 від 28.04.2010 р. та скасування виданої Дніпропетровською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00501 від 28.04.2010 р., то необхідно зазначити наступне.

28.04.2010р. для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом Позивача була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №113050000/2010/003369, відповідно до якої для проведення Відповідачем-1 митного оформлення було подано вантаж -цегла вогнетривка: - Nо.12 АLКО-72М (ВМІСТ АL203-72,9%, SIO2-25,15%, FЕ2O3-1,5%) - 2736 шт. ВОГНЕТРИВКІСТЬ: 1700 град.с; No.29 АLКО-72М (ВМІСТ АL203-72,9%, SIO2-25,15%, FЕ2O3-1,5%) - 176 шт. ВОГНЕТРИВКІСТЬ: 1700 град.с. Характеристика: металургійні фасонні матеріали з високим вмістом АL203. Виробником заявлено «RЕFRАКО S.R.О.», Словаччина.

Відповідно до ст. 4 Митного кодексу України, визначено виключну компетенцію митних органів України щодо здійснення митної справи. Отже, перевірка правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, є виключною компетенцією митного органу.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.

Перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09.04.2008 №339 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», митний орган здійснює шляхом:

1) перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено;

3) застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 № 1766 (далі - Порядок 1766) передбачений перелік документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. Відповідно до цієї норми права Позивач зобов'язаний був надати до митного оформлення банківські платіжні документи, відповідно до яких ним, згідно з п.5.2. зовнішньоекономічного контракту №0212- SG02/10 від 12.02.2010, було здійснено передплату за товар у розмірі 30% від загальної вартості товару. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, було з'ясовано, що Позивачем зазначені вимоги п.7 Порядку 1766 не виконані.

Із вищенаведеного переліку обов'язкових документів, який декларант зобов'язаний був надати відповідачу-1 до митного оформлення, не було подано банківського платіжного документу, а також іншого платіжного та/або бухгалтерського документу, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, відповідно до якого за умовами зовнішньоекономічного контракту №0212-SG02/10 від 12.02.2010, було здійснено передплату за товар у розмірі 30% від загальної вартості товару. Даний довід підтверджується:

1) третім підрозділом графи 20 ВМД від 28.04.2010 № 113050000/2010/003369, в якому зазначено 2-значний цифровий код форми розрахунків за товар згідно з умовами контракту купівлі-продажу, а саме код „30", який відповідно до наказу ДМСУ від 09.07.1997 № 307 „Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", зареєстрованого в Мінюсті України 24.09.1997 № 443/2247, зі змінами та доповненнями, розшифровується як „переказ", та свідчить про переведення грошового переказу з рахунка Покупця (ПАТ „Північний ГЗК" - Позивач по справі) на рахунок Продавця;

2) відсутністю банківського платіжного документу серед поданих декларантом Позивача документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та проведення Відповідачем-1 митного оформлення цього товару, які зазначені у графі 44 ВМД від 28.04.2010 №113050000/2010/003369.

Отже, під час проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, посадовою особою Відповідача-1 було з'ясовано, що Позивачем зазначені вимоги п.7 Порядку 1766 не виконані.

Тому, у зв'язку з невиконанням декларантом Позивача вищенаведеного, посадовою особою Відповідача-1 на виконання вимог Порядку 339, п. 3.1 наказу ДМСУ від 31.01.2007 № 74 „Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України" (далі - Наказ 74) та п.3 розділу III наказу ДМСУ від 24.06.2009 № 602 „Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України"', зареєстрованого в Мінюсті України 21.07.2009 № 669/16685, зі змінами та доповненнями, на підставі інформаційної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені та виявилося, що заявлена ціна вантажу цегли вогнетривкої - 1, 11 EUR (1, 45 дол. США) за кг є нижчою ніж цегла вогнетривка цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформлена для вільного використання на митній території України), та становить 1, 41 EUR (1, 87 дол. США) за кг.

Саме вищенаведені передумови стали підставою для більш детального вивчення даного питання посадовою особою Відповідача-1.

Враховуючи вищезазначені порушення декларанта, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, згідно з п.11 Порядку 1766, Відповідачем-1 було запропоновано декларанту Позивача для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати наступні додаткові документи:

1) прайс-лист фірми - виробника товару;

2) калькуляцію фірми - виробника товару;

3) копію ВМД країни відправлення;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями.

Згідно вимог даного Порядку декларанта ознайомлено з цим записом під підпис. До цього ж, поміж запропонованих до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документів, декларантом Позивача було надано лише прайс-лист на 2010 рік, копія експортної ВМД країни відправлення та листи, які містять комерційні пропозиції перед укладенням контракту. Інших запропонованих декларанту документів надано не було.

Пунктом 12 Порядку 1766 передбачені вимоги щодо оформлення документів, що подаються декларантом, а саме:

«...копії повинні бути доброякісними та придатними для використання;

листи підприємств повинні мати необхідні реквізити (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправлення);

бухгалтерські документи засвідчуються підписом керівника і головного бухгалтера підприємства, що скріплюються печаткою підприємства;

довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару повинні мати реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки.

Копії документів засвідчуються написом «Копія. Згідно з оригіналом», підписом та печаткою декларанта.

У випадках, передбачених статтею 77 Митного кодексу України, декларант подає переклад державною мовою документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, надані декларантом документи (прайс-лист на 2010 рік, копія експортної ВМД країни відправлення та листи) у підтвердження митної вартості товару не підлягають застосуванню за наступних підстав.

Наданий декларантом Позивача документ „Копія експортної ВМД країни відправлення" таким не є, оскільки наданий декларантом документ називається „Документ контролю доставки вантажу при ввезенні" (додається), а не „Експортна ВМД країни відправлення". Даний довід Відповідача - 1 підтверджується графою 44 ВМД від 29.04.2010 № 113050000/2010/003448 (наявна в матеріалах справи), яка засвідчує той факт, що під час проведення Відповідачем - 1 митного оформлення на підставі скоригованої митної вартості „Копія експортної ВМД країни відправлення" не надавалася, оскільки класифікаційні коди документів, наведених у графі 44 вищезазначеної ВМД, не містять класифікаційного коду документів „9610", під яким зашифровано документ „Копія вантажної митної декларації іноземної країни". Слід зазначити, що класифікаційні коди зазначені у Класифікаторі документів, який затверджено наказом ДМСУ від 12.12.2007 № 1048 „Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення.

До цього ж, наданий декларантом Позивача документ - „Документ контролю доставки вантажу при ввезенні" № ЕХ00056006 вказує:

- про доставку до кордону іншого товару - „KOLAS 130.50", який 28.04.2010 за ВМД №113050000/2010/003369 до митного оформлення не заявлявся;

- на невідповідність вимогам п.12 Порядку 1766, а саме: не містить перекладу державною мовою, що в свою чергу унеможливлює з'ясування даних, зазначених у ньому, його копія недоброякісна та не придатна до використання, з його граф не вбачаються загальна вартість товару, грошова одиниця вартості товару, а також умови поставки товару. Відсутність наведених параметрів виключає можливість проведення перевірки посадовою особою Відповідача - 1 під час проведення митного оформлення товару, тобто порівняти всі параметри з умовами зовнішньоекономічного контракту № 0212-SG02/10 від 12.02.2010р.

Наданий декларантом Позивача прайс-лист на 2010 рік, не є прайс-листом фірми - виробника товару („REFRAKO S.R.O.", Словаччина), який запитувався Відповідачем -1 у момент встановлення митної вартості товару, а є прайс-листом фірми продавця („Alderston GB Limited", Великабританія), тому не може вважатися додатково наданим документом, який, в свою чергу, також оформлений з порушенням вимог пункту 12 Порядку 1766, а саме: на прайс-листі відсутні: вихідний номер і дата відправлення та засвідчувальний підпис головного бухгалтера підприємства, так як по своїй суті прайс-лист є документом, що стосується вартісних та якісних характеристик товару і повинен мати підписи відповідних посадових осіб.

Надана декларантом Позивача комерційна пропозиція не може підтверджувати митну вартість товару, оскільки являє собою переписку перед укладенням контракту.

Враховуючи зазначене, Позивачем не виконані вимоги ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України, відповідно до якої декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур, та ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України, згідно з якою, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Держмитслужби України від 31.01.07 №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України.

Відповідно до п. 3.4 Наказу 74, за бажанням декларанта проводиться процедура консультацій між декларантом і митним органом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Враховуючи зазначене, та дотримання Відповідачем - 1 вимог ст. 267 Митного кодексу України, - на зворотному боці ДМВ - 1 № 113050000/2010/003369 відображено, що з декларантом Позивача „Проведено консультацію та обмін ціновою інформацією" та повідомлено „Про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання згідно з наказом ДМСУ від 17.03.2008 № 230", про що 28.04.2010 декларанта Позивача ознайомлено з цими записами під підпис.

Таким чином, вищенаведене вказує на те, що твердження Позивача про те, що йому при здійсненні митного оформлення ніяких обґрунтувань або пояснень, з яких причин митним органом для визначення митної вартості було застосовано резервний метод без застосувань інших методів, надано не було, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам - ДМВ - 1 № 113050000/2010/003369.

На підставі вищевикладеного та враховуючи той факт, що декларант Позивача не скористався правом здійснити митне оформлення товару під гарантійні зобов'язання та випустити його у вільний обіг згідно наказу ДМСУ від 17.03.2008 № 230, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів, що дало б можливість уникнути простоїв вантажів та довести заявлену декларантом митну вартість товарів, - Відповідачем - 1, на виконання п. 14 Порядку 1766, 28.04.2010 було винесено Рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000323/1 на підставі наявних у нього відомостей з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України, який застосовувався під час визначення митної вартості товарів за наступних підстав.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості та має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Частиною 5 ст. 266 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод визначення митної вартості товару застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На підставі того, що Позивач не довів заявлену митну вартість товару за 1-м методом - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), передбаченого ст. 267 Митного кодексу України, то за митну вартість береться вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, або є максимально наближеним до нього. При цьому, під «ідентичними»розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1)фізичні характеристики;

2)якість та репутація на ринку;

3)країна походження;

4)виробник.

Під «подібними»розуміються товари, які хоч і не є однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів:

1)якість та репутація на ринку;

2)країна походження;

3)виробник.

Законодавством не надано визначення, в яких часових межах має «час експорту збігатися з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього»(години, дні, місяця, роки). Гнучке застосування другого та третього методів насамперед стосується термінів ввезення ідентичних та подібних товарів, можливості використання як основи для митної оцінки ідентичних чи подібних, вироблених не в країні, де виготовлені оцінювані товари.

Тому, в даному випадку, методи 2, 3 не можуть бути застосовані за неможливістю визначення терміну „максимально наближеного часу".

Крім цього, ч. 2 ст. 13 Митного кодексу України передбачено обов'язок Держмитслужби України спрямовувати, координувати та контролювати діяльність митних органів щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видавати накази, організовувати та контролювати їх виконання.

П. 5.1 розділу 5 Методичних рекомендацій Наказу 74 передбачено, що при застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються.

5.4 У розумінні статті 268 Митного кодексу України, митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 Митного кодексу України та скоригована відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 268 Митного кодексу України та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 Митного кодексу України.

П. 6.4 розділу 6 Методичних рекомендацій Наказу 74 передбачено, що у розумінні статті 269 Митного кодексу України митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 Митного кодексу України та скоригована відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 269 Митного кодексу України та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 Митного кодексу України.

Митницею при винесенні 28.04.2010 рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000323/1 використано інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ), про митну вартість подібних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 273 Митного кодексу України тобто за резервним методом.

Витяг з бази даних ЄАІС ДМСУ та копія ВМД № 113050000/2010/2215 від 18.03.2010, наявні в матеріалах справи, та не містять інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 267 Митного кодексу України та коригувалась відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 268 Митного кодексу України чи абзацу п'ятого статті 269 Митного кодексу України та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 Митного кодексу України. Коригування митної вартості за ВМД № 113050000/2010/2215 від 18.03.2010 провадилось відповідно до вимог ст. 273 Митного кодексу України.

Таким чином, митниця не мала правових підстав визначати митну вартість товару за другим, або третім методом, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.

Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені ст. 271 та ст. 272 Митного кодексу України, митницею неможливо застосувати через відсутність інформації, яка повинна ґрунтуватися на даних, що є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідної інформації та документів підтверджується матеріалами справи виходячи із вимог ст. 271 Митного кодексу України та ст. 272 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 273 Митного кодексу України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак, при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Застосований митницею 6-резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Розділом 9 пунктом 9.3 Методичних рекомендацій передбачено, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи «максимально наближений до часу ввезення», що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко.

На підставі зазначеного, при визначенні митної вартості за рішенням №113000006/2010/000323/1 від 28.04.2010 був застосований шостий метод визначення митної вартості, із дотриманням вимог ст. 273 Митного кодексу України.

Крім цього, посилання Позивача на п. 1.2 Оглядового листа ВАС України від 23.04.2008 № 720/100713-08 «Про деякі питання практики вирішення справ, пов'язаних із застосуванням митного законодавства», відповідно до якого митниця, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язана довести, що заявлена Позивачем митна вартість товару є неправильною, а до застосування резервного методу нею послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості, і зазначити чому їх не можливо було застосувати є таким, що протирічить ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України (так. як Кодекс має вищу юридичну силу, ніж Оглядовий лист суду, який носить інформаційний характер), відповідно до якої на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів. У зв'язку з тим, що від Позивача такої письмової вимоги не надходило, тому його обвинувачення з приводу відсутності пояснень митниці про причини застосування саме резервного методу при визначенні митної вартості товару є необґрунтованими та безпідставними.

Тому, на підставі прийнятого Відповідачем - 1 рішення про визначення митної вартості, відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 № 1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за № 1562/11842, було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00501 від 28.04.2010 з неухильним дотриманням вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень та без будь-якого втручання в господарську діяльність Позивача.

Враховуючи зазначені вище порушення з боку Позивача, рішення про визначення митної вартості № 113000006/2010/000323/1 від 28.04.2010 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00501 від 28.04.2010 прийняті посадовою особою Відповідача - 1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо майнових вимог, необхідно зазначити, що вантажна митна декларація відповідає вимогам пункту 1.11. статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 (далі - Закон 2181) та для його цілей є податковою декларацією.

Згідно із підпунктом 7.3.6 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до п.4.1.1 статті 4 Закону 2181 платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов'язання, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Пункт 5.1 ст.5 Закону 2181 містить норму про те, що. податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Дані норми законодавства також передбачені і ч. 54. 2. ст. 54 та ч. 56. 11. ст. 56 Податкового кодексу України.

Враховуюче вищезазначене, податкове зобов'язання Позивачем самостійно нараховане та визначене згідно із вантажної митної декларації № 113050000/2010/003448 від 29.04.2010 (включаючи ПДВ та ввізне мито) та вважається узгодженим з дня подання цих декларацій до здійснення митного оформлення товару і, відповідно, не може бути оскаржене в судовому порядку.

З урахуванням сукупності викладених вище обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 31.10.2011р.

Суддя <(підпис) >

<Список >

<Список >

<Список >Д.П. Павловський

< суддя учасник колегії >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >