Постанова № 21071026, 28.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

28.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/9704/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. <Текст > при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача Тішуніна О.А. < ПІБ Представників ><Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпродукт" до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про скасування рішення-повідомлення ВСТАНОВИВ: 03.08.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалпродукт» до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 13 липня 2011 року № 0001542301 про сплату податку на прибуток у розмірі 15687,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3921,75 грн., № 0001552301 про сплату податку на додану вартість у розмірі 99249,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24812,25 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем в адміністративному позові та його представником в судовому засіданні зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0001542301 та № 0001552301 є не законними та таким, що прийняті на підставі необґрунтованих висновків, що зроблені в акті перевірки, та вони підлягають скасуванню в повному обсязі. Розрахунок сум, що підлягають віднесенню до складу валових витрат з придбання транспортних послуг та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем здійснювався у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі первинних документів, а саме: актів виконаних робіт, податкових накладних та маршрутних листів. Договори укладені між ТОВ «Універсалпродукт» та ТОВ «Файнінвест», ТОВ «Універсалпродукт» та ПП «Гордінг Трейд», були на момент перевірки діючими, не оспорювалися та не визнавалися судом нікчемними. Договори, а також усі необхідні додатки та акти виконаних робіт підписані уповноваженими представниками підприємств, мають усі необхідні реквізити та скріплені печатками підприємств. Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких зазначив, що ТОВ «Універсалпродукт» порушило п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: включило до складу валових витрат витрати на придбання транспортних послуг у ТОВ «Файнінвест» та ПП «Гордінг Трейд», а також маркетингових послуг у ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які б доводили зв'язок даних витрат з господарською діяльністю підприємства.

Також, позивачем порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з віднесенням ТОВ «Універсалпродукт» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку. У звязку з цим вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази в ній, встановив.

З 10.05.2011 року по 21.06.2011 року Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Універсалпродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої було складено акт від 29.06.2010 року № 886/231/25514935.

В ході цієї перевірки податковим органом було встановлено, зокрема, порушення:

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення податку на прибуток підприємства, у тому числі у розрізі податкових кварталів: ІІ квартал 2010 року (звітний податковий період півріччя 2010 року) на 41635,00 грн.; І квартал 2011 року на 12532, 00 грн.; заниження податку на прибуток підприємства, у тому числі у розрізі податкових кварталів: ІІІ квартал 2010 року (звітний податковий період рік 2010 року) на 15687,00 грн.;

п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, у розмірі 99249,00 грн., у тому числі у розрізі звітних податкових періодів: квітень 2010 року 14907,00 грн., травень 2010 року 14047,00 грн., липень 2010 року 28896,00 грн., серпень 2010 року 14911, 00 грн.; вересень 2010 року 12040,00 грн., жовтень 2010 року 14448,00 грн.

На підставі виявлених порушень, що відображені в акті перевірки від 29.06.2010 року № 886/231/25514935, Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі були прийняті податкові повідомлення рішення від 13.07.2011 року: №0001542301 про сплату податку на прибуток у розмірі 15687,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3921,75 грн., №0001552301 про сплату податку на додану вартість у розмірі 99249,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24812,25 грн.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо включення до складу валових витрат на придбання транспортних послуг та віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, виникли до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи в частині обґрунтування правомірності включення до складу валових витрат витрати на придбання транспортних послуг та до складу податкового кредиту суму податку, слід застосовувати норми раніше діючого законодавства.

Спеціальними законами, які визначали статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обовязки платників податків щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість» тощо, які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

З акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для висновків податкового органу щодо податку на прибуток стало віднесення позивачем до складу валових витрат витрати з придбання транспортних послуг у ТОВ «Файнінвест» і ПП «Гордінг Трейд» та мерчандайзингових послуг у ПП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які б доводили зв'язок даних витрат з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В той же час, відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Представником позивача, з метою підтвердження своїх господарських операцій з ТОВ «Файнінвест» та ПП «Гордінг Трейд», були надані до суду копії наступних документів:

по ТОВ «Файнінвест» договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому сполученні від 10.08.2007 року, додаток № 7 до договору № б/н від 10.07.2007 року, перелік автотехніки, рахунки від 30.04.2010 року № 38/4, від 31.05.2010 року № 29/5, акти виконаних робіт по наданню та доставці вантажу від 30.04.2010 року №4, від 31.05.2010 року №5, податкові накладні від 30.04.2010 року № 215 та від 31.05.2010 року № 276, ліцензії про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування, копії платіжних доручень ТОВ «Універсалпродукт» по рахунках з ТОВ «Файнінвест», копії маршрутних листів;

по ПП «Гординг Трейд» договору на надання послуг з перевезення вантажів від 28.05.2010 року № 28/5/41, додатку № 1, рахунки від 30.07.2010 року № 5256, від 31.08.2010 року № Счт-6099, від 30.09.2010 року № Счт-6830, від 30.10.2010 року № Счт-7591, акти виконаних робіт по наданню транспортних послуг від 30.07.2010 року № 1, від 31.08.2010 року № 2, від 30.09.2010 року № 3, податкові накладні від 30.07.2010 року № 5256, від 31.08.2010 року № 6099, від 30.09.2010 року № 6830, від 30.10.2010 року № 7591, копії платіжних доручень ТОВ «Універсалпродукт» по рахунках з ПП «Гординг Трейд».

В той же час права, обовязки і відповідальність власників автомобільного транспорту перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів замовників визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 (далі - Правила №363).

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку

Відповідно до пункту 11.3 Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно пункту 11.5 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Проте, позивачем не було надано до суду товарно-транспортні накладні, які у відповідності до вимог чинного законодавства України, є обовязковими при здійсненні транспортування та перевезення товарів та які є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій та сам факт перевезення.

Так само, позивачем не було надано до суду плани перевезень, як то передбачено пунктами 1.1. та 1.2. договору від 10.08.2007 року з ТОВ «Файнінвест».

А тому суд вважає, що надані позивачем вище зазначені докази не є єдиними первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій по перевезенню вантажів. Інших доказів, які б спростували факти, викладені у акті перевірки від 29.06.2010 року № 886/231/25514935, позивачем не надані, а тому суд вважає твердження позивача такими, що не були доведені повною мірою у судовому засіданні.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Універсалпродукт» з ПП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5 суд зазначає, що позивачем не було надано до суду жодних первинних документів, які стосуються вказаних господарських операцій та спростовують висновки податкового органу про відсутність звязку між діяльністю підприємства-позивача та отриманих мерчандайзингових послуг у ПП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5

Так само не спростовані твердження податкового органу про те, що дані акти виконаних робіт між ТОВ «Універсалпродукт» та ПП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5 не містять визначення періоду, місця виконання робіт (надання послуг), а підписи на цих актах не дають змоги ідентифікувати особу, яка фактично їх підписала. Так само, як і перевіряючим, суду не були надані, для підтвердження факту здійснення господарської операції, звіти інформацію щодо фактичного місця розміщення торгового обладнання в точках продажу.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не спростовані та позивачем не доведено протиправність податкового повідомлення рішення від 13.07.2011 року №0001542301 про визначення податку на прибуток у розмірі 15687,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3921,75 грн.

Тому, податкове повідомлення рішення від 13.07.2011 року №0001542301 про сплату податку на прибуток у розмірі 15687,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3921,75 грн. є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0001552301 про сплату податку на додану вартість у розмірі 99249,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24812,25 грн. суд зазначає наступне.

Підставою нарахування податку на додану вартість стало заниження податкових зобовязань у серпні 2010 року у сумі 463,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 98786,00 грн.

Так, у серпні 2010 року ТОВ «Універсалпродукт» реалізувало основні засоби легкові автомобілі, а саме:

ДЕУ ЛАНОС, 2003 року випуску (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 16.08.2010 року №б/н) за 415,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 69,27 грн., про що виписано податкову накладну від 16.08.2010 року № 339. Остаточна вартість даного автомобіля з урахуванням податку на додану вартість складає 1818,72, в тому числі податок на додану вартість 303,12 грн.;

ЗАЗ 110247, 2006 року випуску (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 16.08.2010 року №б/н) за 285,38 грн., в тому числі податок на додану вартість 47,56 грн., про що виписано податкову накладну від 16.08.2010 року №340. Остаточна вартість з урахуванням податку на додану вартість складає 1662,45 грн., в тому числі податок на додану вартість - 277,08 грн.

Кошти за придбані автомобілі внесені фізичними особами в касу підприємства згідно прибуткових касових ордерів від 17.08.2010 року № 5 та № 6 у сумі 286,38 грн. та 415,60 грн. відповідно.

Відповідно до п.4.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Тобто, фактично з урахуванням залишкової вартості даних автомобілів, підприємством було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2010 року на різницю між фактичною вартість реалізації та залишковою вартістю основних засобів у розмірі 463,37 грн. (580,20 грн. 116,83 грн.).

Позивачем не було надано до суду жодного доказу, які б спростували твердження державної податкової інспекції щодо заниження податкових зобовязань за серпень 2010 року на різницю між фактичною вартість реалізації та залишковою вартістю основних засобів у розмірі 463,37 грн.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість суд встановив наступне.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначалося вище, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом було встановлено, що ТОВ «Універсалпродукт» включило до складу податкового кредиту суми податку на підставі отриманих податкових накладних від ПП «Гордінг Трейд» (від 30.07.2010 року №5256 на суму податку на додану вартість 28896,00 грн., від 31.08.2010 року №6099 на суму податку на додану вартість 14448,00 грн., від 30.09.2010 року №6830 на суму податку на додану вартість 12040,00 грн., від 30.10.2010 року №7591 на суму податку на додану вартість 14448,00 грн.) та ТОВ «Файнінвест» (від 30.04.2010 року №215 на суму податку на додану вартість 14906,67 грн., від 31.05.2010 року №276 на суму податку на додану вартість 14046,67 грн.), проте оскільки позивачем не було надано до суду доказів здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами, а надані документи не є єдиними первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій по перевезенню вантажів, суд вважає необґрунтованим включення до складу податкового кредиту вказані суми податку.

Позивачем не було надано до суду жодного доказу на підтвердження правомірного зарахування до податкового кредиту у сумі 98786,00 грн. та спростування факту викладеного у п.п.3.1.2 акту перевірки в частині придбання транспортних послуг у ПП «Гордінг Трейд» та ТОВ «Файнінвест».

Таким чином, суд вважає твердження позивача щодо неправомірності податкового повідомлення рішення від 13.07.2011 року №0001552301 яким донараховано до сплати податок на додану вартість у розмірі 99249,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 24812,25 грн., є необґрунтованими та такими, що не були доведені у судовому засіданні.

Також, суд зазначає, що копії актів перевірок позивача від 12.06.2008 року № 481/232/2551/25514935, від 28.05.2009 року № 466/232/25514935, від 21.05.2010 року № 498/232/25514935, актів виконаних робіт, рахунків та податкових накладних по ТОВ «Файнінвест» за минулі періоди, що перевірялися, а так само копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «Логістична компанія» не доводять неправомірність рішення податкового органу по нарахуванню податкових зобовязань.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача суми сплачених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) лише якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалпродукт» до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 11.11.2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >В.В. Горбалінський

< Текст >