Постанова № 21070919, 25.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

25.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/10621/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна С.В.

при секретарі Лісна А.М.

представник позивач Кучерява Л.М., Безверхий В.І.

представники відповідача 1 - Пристромко М.П.

представник відповідача 2 не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Покровської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий колос» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

23.08.2011 року Покровська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд стягнути з ТОВ «Золотий колос» на користь ТОВ «Стандарт Україна» суму 552891,22 гривень; стягнути з ТОВ «Стандарт Україна» в дохід держави 552891,22 гривень суму коштів, яка дорівнює вартості отриманих від ТОВ «Золотий колос» товарів за нікчемним правочином від 02.02.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки позивачем відповідачів встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між відповідачами, товарно-транспортна накладна на транспортування товару (продукції), одержаного по видатковій накладній № 02/02 від 02.02.2011 року в ході проведення перевірки ТОВ «Стандарт Україна» відсутні. Позивач вважає, що у звязку з цим операції вчинені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей та формування податкового кредиту та валових витрат для ТОВ «Стандарт Україна», у звязку з чим, дії відповідачів направлені на ухилення від сплати відповідних податків, приведення до витрат дохідної частини Державного бюджету України та на укладення угоди, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тобто на здійснення фінансово-господарських операцій «про людське око».

Ухвалою суду закрито провадження у справі №2а/0470/10621/11 в частині заявлених позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос», у зв'язку із ліквідацією підприємства.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що позивач не довів належними засобами доказування наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат внаслідок вчинення право чинів, а також суперечність правочинів укладених між відповідачами публічно-правовим актам держави. Письмові заперечення відповідача знаходяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.06.2011 року по 18.06.2011 року позивачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стандарт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Літіс Групп» та ТОВ «Золотий колос» проведених у січні та лютому 2011 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 253/23/32082681 від 24.06.2011 року, у якому зроблено висновок про порушення ТОВ «Стандарт Україна» ч.1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених за січень 2011 року по ланцюгу з ТОВ «Літіс Групп» та за лютий 2011 року по ланцюгу з ТОВ «Золотий колос»; ТОВ «Стандарт Україна» занижено суму податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 188037,00 гривень та лютий 2011 року на суму 131269,50 гривень.

До вказаних у Акті № 253/23/32082681 від 24.06.2011 року висновків позивачів дійшов через те, що згідно наданих ТОВ «Стандарт Україна» бухгалтерських та податкових документів не можливо встановити: адресу відвантаження товару, особу, яка здійснювала відвантаження товару для подальшого транспортування, який субєкт фактично здійснював транспортування товару, яким транспортом фактично здійснювалось перевезення товару, розмір витрат по транспортуванню, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

13.05.2011 року позивачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Золотий колос» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складено Акт № 589/233/32058774 від 13.05.2011 року, у якому зроблено висновок про нікчемність право чинів вчинених ТОВ «Золотий колос» право чинів, оскільки останні не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

До вказаних у Акті № 589/233/32058774 від 13.05.2011 року висновків позивачів дійшов через те, що господарські операції поставки товарів не підтверджується стосовно реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна відсутні, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

За наслідками вказаних вище двох перевірок позивач дійшов висновку про те, що відповідачами укладено правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже останній є нікчемними.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що між відповідачами укладено договір купівлі-продажу № 202/11 від 02.02.2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Золотий колос» зобовязувалось поставити ТОВ «Стандарт Україна» продукцію на загальну суму 552891,22 гривень.

У відповідності до п.5.1 договору купівлі-продажу № 202/11 від 02.02.2011 року поставка здійснюється на умовах EXW склад покупця.

Факт виконання відповідачами умов договору підтверджується копією видатковою накладної № 02/02 від 02.02.2011 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

ТОВ «Золотий колос» виписало ТОВ «Стандарт Україна» податкову накладену від 02.02.2011 року на суму 552891,22 гривень в т.ч. ПДВ 92148,54 гривень.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 названого Кодексу передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У відповідності до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та як наслідок застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту. Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обовязкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник.

Без зясування наведених фактичних даних саме по собі порушення норм податкового законодавства є підставою для нарахування податкових зобовязань платникам учасникам такого правочину. Так само і власне штучне збільшення витрат платника всупереч меті господарської діяльності (яка полягає в отриманні прибутку), а також формування податкового кредиту за відсутності факту здійснення господарської операції з метою отримання прибутку за рахунок коштів з бюджету у вигляді безпідставного бюджетного відшкодування тягне відповідне зменшення податкового кредиту та валових витрат платника, однак не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який порушує публічний порядок, без доведення податковим органом належними засобами доказування наявності у сторони під час укладення правочину субєктивного наміру створити відповідні наслідки у податковому обліку.

Аналогчну позицію займає Вищий адміінстратиний суд України в ухвалі від 07.07.2011 року по справі № К/9991/15373/11 (номер у ЄДРСР 16851150).

У відповідності до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу № 202/11 від 02.02.2011 року посадовими особами директорами ТОВ «Золотий колос» та ТОВ «Стандарт Україна» були Томшин Андрій Вікторович та Осипчук Наталія Анатолієвна.

Позивач не довів належними засобами доказування наявність умислу у діях посадових осіб директорів ТОВ «Золотий колос» та ТОВ «Стандарт Україна» на незаконний результат; позивач не надав суду доказів притягнення посадових осіб директорів ТОВ «Золотий колос» та ТОВ «Стандарт Україна» до кримінальної або адміністративної відповідальності за завідоме укладення протиправного правочину з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету.

У відповідності до позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у поставнові від 02.09.2010 року по справі № К-23029/07 (номер у ЄДРСР 11274974) зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Позивач лише надав суду докази, які можуть підтвердити формування податкового кредиту за відсутності факту здійснення господарської операції з метою отримання прибутку за рахунок коштів з бюджету у вигляді безпідставного бюджетного відшкодування, що тягне відповідне зменшення податкового кредиту та валових витрат платника податків, однак не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який порушує публічний порядок

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для застосування конфіскаційних санкцій передбачених статтею 208 ГК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Покровської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий колос» про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2011 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.В. Златін

< Текст >