Постанова № 21070475, 16.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

16.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2011 р. Справа № 2а-15101/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. <Текст > при секретаріГрачовій В.М за участю: позивача відповідача третьої особи Пушкар О.В. Сорока В.М., Лиша Л.І. Кравенко М.В. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мінеральних добрив" до державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинцьку, третя особа - спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дії ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Дніпропетровський завод мінеральних добрив" звернулося до суду з позовними вимогами до державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинцьку, третя особа - спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дії

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську №0001681701/0 від 14.05.2009 р., №0001681701/1 від 15.06.2009 р., №0001681701/2 від 4.09.2009 р. №0001681701/3 від 03.11.2009 р. в частині нарахування штрафних (фінансових ) санкцій, №0000972301/0 від 14.05.2009 р. №0000972301/1 від 15.06.2009 р., №0000972301/2 від 28.08.2009 р., №0000972301/3 від 05.11.2009 р. є незаконним, оскільки при їх прийнятті відповідачем були порушені норми чинного законодавства України, а саме відповідачем неправомірно було нараховано суми податкового зобов'язання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями . Крім цього, вважають протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську щодо зменшення валових витрат Закритого акціонерного товариства “Дніпровський завод мінеральних добрив” на суму 5447149,00 грн., оскільки весь товар використаний в господарській діяльності, а також законно збільшено вартість основних фондів, а тому зазначені суми мали бути зараховані складу до валових витрат.

Відповідач в акті перевірки та в своїх запереченнях щодо позовних вимог зазначив, що сумісно Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області та Державною податковою інспекцією у м.Дніпродзержинську проводилася планова виїзна перевірка ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період За результатами проведеної перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську складено акт від 28.04.2009року №23-206/31980517, в якому було вказано на порушення ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.1.31 ст.1, п.п.4.1.3 ст.4, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 п.п.1.32 ст.1, п.5.1 , 5.9 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 .ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено відємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 5447149,00 грн., донараховано податок на додану вартість на загальну суму 396748,54 грн., донараховано податок з доходів фізичних осіб та застосовано штрафні санкції. Вважає дії податкової служби в ході проведення перевірки та щодо висновків про встановлені порушення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки на момент розгляду справи підприємство обліковується як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, зазначена державна податкова інспекція залучена до участі у справі в якості третьої особи.

В ході розгляду справи назву позивача замінено на Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод мінеральних добрив"

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Встановлено, що співробітниками Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську проводилася планова виїзна перевірка ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» ( далі- ЗАТ «ДЗМД») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. За результатами проведеної перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську складено акт від 28.04.2009року №23-206/31980517, в якому було вказано на порушення ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з даним актом 05 травня 2009року ЗАТ «ДЗМД» до ДПІ у м.Дніпродзержинську направлено заперечення на нього. Але листом від 08.05.2009р. №13190/10/23-215 ДПІ у м.Дніпродзержинську дане заперечення ЗАТ «ДЗМД» було задоволено частково.

У звязку із цим 15.05.2009р. ЗАТ «ДЗМД» отримано податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009р. №0001681701/0, а 18.05.2009р. отримано податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009р. №0000972301/0.

В подальшому, ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» оскаржувало вказані вище податкове повідомлення-рішення до ДПІ у м.Дніпродзержинську, ДПА у Дніпропетровській області та до ДПА України

Рішеннями про результати розгляду скарг всіма податковими службами відмовлено ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» у задоволенні зазначених скарг, у звязку з чим до ЗАТ «ДЗМД» направлено податкові повідомлення-рішення:

від 15.06.2009р. №0000972301/1 та №0001681701/1.

від 28.08.2009р. №0000972301/2 та від 04.09.2009р. №0001681701/2.

від 05.11.2009р. №0000972301/3 та від 03.11.2009р. №0001681701/3.

Податковим повідомленням-рішенням №0001681701/0 від 14.05.2009р. (в подальшому №0001681701/1, №0001681701/2, №0001681701/3) визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 379,85 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 579,7 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000972301/0 від 14.05.2009р. (в подальшому №0000972301/1, №0000972301/2, №0000972301/3) визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 718670 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 359335 грн.

Також внаслідок висновків, зроблених перевіряючими за наслідками перевірки зменшено підприємству відємне значення по податку на прибуток за період з 01.07.2007 року по31.12.2008 рік на загальну суму 5447149,00 грн.

З сумою податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 379,85 грн. позивач погодився та не оспорює в даному судому процесі.

Суд, зясовуючи обставини щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів найманих працівників та податку на додану вартість зазначає наступне.

Встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б15/49/04 від 07.04.04р. порушене провадження у справі про банкрутство ЗАТ „Дніпровський завод мінеральних добрив”. На момент проведення перевірки провадження у справі про банкрутство не закінчено та на теперішній час підприємство знаходиться у процедурі банкрутства.

Зазначеною ухвалою та у відповідності до п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) .

Таким чином, нарахування податковою інспекцією в податкових повідомленнях-рішеннях штрафних (фінансових) санкцій не відповідає вимогам законодавства щодо банкрутства.

Щодо визначення податковою службою суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 718670 грн. та зменшення підприємству відємного значення по податку на прибуток за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 рік на загальну суму 5447149,00 грн., то згідно висновків акту, порушення, за яке застосовані відповідні донарахування та зменшення показників. виникло внаслідок реалізації продукції власного виробництва за цінами нижчими її собівартості та продажу побічної продукції за цінами, нижчими за звичайні на суму 4003451,99 грн., а також не підтвердження відповідними документами віднесення на поліпшення основних засобів заробітної плати та вартості матеріалів, використаних для ремонту за 2008 рік на загальну суму 1445727,00 грн.

Основним видом діяльності ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» є виробництво та реалізація комплексних складних азотно-фосфатно-калійних мінеральних добрив. В якості крупнотонажного побічного продукту виробництва отримується фосфогіпс, який також використовується в сільському господарстві.

У організації діяльності по виробництву мінеральних добрив позивач бере безпосередню участь, вона є для нього постійною, істотною і направлена на здобуття доходу. З чого виходить, що така діяльність позивача відповідає всім ознакам господарської діяльності, встановленим пунктом 1.32 статей 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перевіряючими на підставі первинних документів встановлено відображення доходу від продажу як мінеральних добрив так і побічної продукції власного виробництва фосфогіпсу; встановлено відображення собівартості цієї ж продукції, яка розрахована згідно із Стандартами бухгалтерського обліку України; технічні умови і державна експертиза мали вплив на формування ціни фосфогіпсу.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у вязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як зазначено в п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первині документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та ведені облікові документи повинні мати обовязкові реквізити.

Пунктом 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону є дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Що стосується визначення вартості товару - фосфогіпсу, що не є продуктом основно діяльності, суд зазначає наступне.

В п.1.18 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. зазначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" передбачено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Згідно п.п 4.3.5. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 (Закон діяв на час вчинення господарських операцій), Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобовязань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Тобто в даному випадку податкова служба мала б звернуться про стягнення податкового зобовязання в судовому порядку.

Таким чином, наявні у ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» первинні документи оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», їх наявність та зміст не поставлено під сумнів та не спростовано перевіряючими.

Крім того, ціни на продукцію узгоджені з контрагентами, договори не визнано недійсними та виконано сторонами.

А тому суд вважає висновок перевіряючих щодо невикористання в господарській діяльності товарів, які на їх думку, продані за цінами нижче за звичайні та нижче за собівартість, а внаслідок цього про завищення ЗАТ «ДЗМД» валових витрат на суму 4003451,99 грн. необґрунтованим та неправомірним, та як внаслідок неправомірним є донарахування зобовязань з податку на додану вартість.

Щодо правомірності формування валових витрат на поліпшення основних засобів, то, як зазначено в акті перевірки, перевіряючими встановлено завищення показників у рядку 04.10 декларації з податку на прибуток «витрати на поліпшення основних фондів» за 2-й квартал 2008 р. у сумі 1445727,00 грн.

Рядок 04.10 Декларації «витрати на поліпшення основних фондів» заповнюється на підставі п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого: «Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду».

За результатами перевірки перевіряючі не визнали за підприємством права на валові витрати по заробітній платі робітників ремонтних спеціальностей із нарахуваннями до фондів соціального страхування та по витратам на матеріали, використані у звязку з поліпшенням основних фондів на підставі відсутності підтверджуючих на момент перевірки документів

В ході судового розгляду підприємством надано до позовної заяви:

- завірені копії актів прийому-передачі матеріалів підрядним організаціям (виконавцям ремонтів) та акти фактичного використання цих матеріалів для проведення ремонтів основних засобів підприємства підрядним способом;

- завірені копії актів за 1-й та 2-й квартали про фактичне використання кожної номенклатури матеріалів для ремонтів з зазначенням кожного обєкту, що ремонтувався, та на який конкретно обєкт основних засобів було витрачено окремі матеріали.

Також перевіряючі не визнали валовими витратами заробітну плату та нарахування на неї за 2-й квартал 2008 року робітників ремонтних спеціальностей у сумі 677588,00 грн.

За поясненнями позивача встановлено, що на підприємстві діє погодинна форма оплати праці, тобто підставою для нарахування заробітної плати є фактично відпрацьований час згідно табелів використання робочого часу. За структурою підприємства робітники ремонтних спеціальностей входять до складу виробництва мінеральних добрив та залізничного цеху (без створення відокремленого ремонтного підрозділу). Основними функціональними обовязками цієї категорії працівників є забезпечення безперебійної роботи основних засобів підприємства шляхом проведення поточних ремонтів та профілактичного обслуговування основних засобів. Перелік таких ремонтних спеціальностей є абсолютно типовим для виробничого підприємства, тому не визнавати валовими витратами заробітну плату та нарахування по цій категорії працівників немає жодних підстав.

В ході перевірки надавалися документи, що підтверджують віднесення на поліпшення основних засобів заробітної плати з нарахуваннями по робітникам ремонтних спеціальностей оскільки за кожен квартал наявні відомості по цій категорії працівників із зазначенням прізвища, табельного номера, назви спеціальності, суми заробітної плати та загальної суми нарахувань. Вказані відомості також додано до позовної заяви.

Проте, ані в ході перевірки ані в судовому засіданні відокремити які роботи проведено працівниками відповідних категорій за основним місцем роботи від роботи, повязаної з поліпшенням основних фондів не вбачалось можливим. Аналогічно не можливо відокремити вартість витрачених матеріалів які застосовано або на поточні ремонтні роботи, або в ході ремонтних робіт повязаних з поліпшенням основних фондів.

В звязку з цим, суд погоджується, що підприємству обґрунтовано не визнано валових витрат, повязаних з поліпшенням основних засобів, у сумі 1445727,00 грн.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги доведені позивачем частково, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську №0001681701/0 від 14.05.2009 р., №0001681701/1 від 15.06.2009 р., №0001681701/2 від 4.09.2009 р. №0001681701/3 від 03.11.2009 р. в частині нарахування штрафних (фінансових ) санкцій.

Скасувати податкові повідомлення рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську №0000972301/0 від 14.05.2009 р. №0000972301/1 від 15.06.2009 р., №0000972301/2 від 28.08.2009 р., №0000972301/3 від 05.11.2009 р.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську щодо зменшення валових витрат Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» на суму 4003451,99 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2011 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Єфанова

< Текст >