Постанова № 21068631, 11.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

11.10.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 р. Справа № 2а-14325/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

при секретарі Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача Коновалов В.Г.

представника відповідача Комбарова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дії та визнання податкових декларацій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія-1»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дії щодо невизнання податковими звітностями податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень, серпень 2010р., уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р., за 1 півріччя 2010р., та зобовязання податкового органу визнати як податкові звітності податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень, серпень 2010р., уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р., за 1 півріччя 2010р., з дати їх фактичного надходження до державної податкової інспекції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав та наданих у судовому засіданні доказів.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у звязку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія-1» зареєстроване як платник податків в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

Крім того, на підставі свідоцтва №04020889 від 06.05.2004р. позивач зареєстрований як платник податків на додану вартість в державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

Позивач зазначає, що на виконання вимог Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяли на час виникнення правовідносин, неодноразово намагався подати податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень, серпень 2010р. та уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р., за 1 півріччя 2010р.

Так, 05.03.2010р. позивач вказує, що надіслав податкову декларацію по податку на додану вартість за лютий 2010р. поштою (а.с.10), а також 06.05.2010р. надіслав податкову декларацію по податку на додану вартість за квітень 2010р. поштою (а.с.18), 19.05.2010р. надіслав уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р. поштою (а.с.26), 09.06.2010р. надіслав податкову декларацію по податку на додану вартість за травень 2010р. поштою (а.с.30), 09.07.2010р. надіслав податкову декларацію по податку на додану вартість за червень 2010р. поштою (а.с.38), 09.09.2010р. надіслав податкову декларацію по податку на додану вартість за серпень 2010р. та уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010р. поштою (а.с.46).

Фахівцем відповідного підрозділу відповідача, яким здійснюється приймання звітності (листами від 23.03.2010р. №10622/10/15-216 (а.с.11), від 21.05.2010р. №18852/10/28239 (а.с.19) та №19097/10/15-134 (а.с.27), від 22.06.2010р. №25622/10/28-239 (а.с.31) від 20.07.2010р. №30084/10/28-239 (а.с.39), від 22.09.2010р. №41259/10/15-134 за підписом ОСОБА_1), було відмовлено у прийнятті податкової звітності по податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень, серпень 2010р., уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р., за 1 півріччя 2010р. на паперових носіях (з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту) зі словесним посиланням на оформлення з порушенням вимог щодо порядку заповнення податкової звітності, викладених у наказі ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(з відповідними змінами), а також у наказі ДПА України від 29.03.2003р. №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання»(з відповідними змінами та доповненнями), оскільки у податкових декларацій неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження, а в декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року відсутній Розділ 4. Крім того, у листі від 23.03.2010р. №10622/10/15-216 при неприйнятті декларації з ПДВ за серпень 2010р. та декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року відповідач взагалі не зазначає підстави не прийняття податкових декларацій.

У звязку з чим, позивач вважає дії ДПІ у Бабушкінському районі такими, що суперечать чинному законодавству України і порушують його права та інтереси, а тому звернувся за їх захистом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи пп.4.1.2 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими визначено обовязок контролюючого органу щодо прийняття податкової декларації без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію.

А відповідно ч.5. п. 4.1.2. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, лише якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

При цьому, позивач посилається на те, що відповідно до листа ДПА України від 22.08.2007р. за № 10306/5/15-0215, контролюючі органи не можуть втручатися та здійснювати тиск при нарахуванні сум податків і зборів (обов'язкових платежів), які відображаються в будь-якій декларації платником податків самостійно.

Тому, з урахуванням норм ч.5 ст.19 Господарського кодексу України, якими визначено, що при здійсненні державного контролю та нагляду органам державної влади, їх посадовими особами, заборонено незаконне втручання і перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання, позивач вважає дії службових осіб відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у звязку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, проте підтверджуючі докази відсутні.

Дослідивши матеріали справи та надані у судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правовідносин.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно п.п.17.1.7 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами розяснення.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що обовязок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення правовідносин, передбачено, що платник податків подає податкову декларацію з податку на додану вартість щомісяця у строк до 20 числа поточного місяця за попередній звітний.

Відповідно до пп.4.1.2 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абзацем 5 п.4.1.2. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Даний перелік підстав є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації позивача за лютий, квітень, травень, червень, серпень 2010р., та уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р., за 1 півріччя 2010р. відповідають вказаним у переліку ознакам: зазначені обов'язкові реквізити, підписано відповідною посадовою особою підприємства (директором), скріплені печаткою платника податків.

Посилання службових осіб відповідача на недосягнення підприємством розміру податкового навантаження, не передбачено, як підстава для невизнання абз.5 пп.4.1.2 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу TOB «Місія-1», судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені квитанцією №9055.112.1 від 08.11.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дії та визнання податкових декларацій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови у визнанні податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень, серпень 2010р., уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р., за 1 півріччя 2010р. з додатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1» (код ЄДРПОУ 32835945).

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровьска визнати податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1» за лютий, квітень, травень, червень, серпень 2010р., уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р., за 1 півріччя 2010р., як податкову звітність.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 08.08.2011 р.

СуддяГ.В. Потолова