Постанова № 21068410, 07.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

07.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/1306/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. <Текст > при секретаріГрачовій В.М. за участю: позивача Шиляєва В.М. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМКОЛІЯЦЕНТР” до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМКОЛІЯЦЕНТР” до Північної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якому позивач просить: - визначити протиправними дії Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, щодо висновку та обґрунтування акту перевірки № 92/231/32410808 від 28.09.2010 року; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001372301/0 від 21.10.2010 року на суму 50944,50 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств 3011021000 (33963,00 грн. основний платіж, 16981,50 грн. штрафні санкції), винесене Північною міжрайонною ДПІ в м. Кривому Розі, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОЛІЯЦЕНТР»»; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001382301/0 від 21.10.2010 року на суму 40755,00грн. за платежем: податок на додану вартість 3014010100 (27170,00 грн. основний платіж, 13585 грн. штрафні санкції), винесене Північною міжрайонною ДПІ в м. Кривому Розі, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Промколіяцентр».

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ревізори відповідача прийшли до висновку, що між Позивачем та ТОВ «ЕКОФАРМ» укладено договори на перевезення автомобільним транспортом № 14/01-01-ТрД08 від 14.01.2008 року, № 05/1-02-Тр09 від 12.01.2009 року, № 04/01-02-ТрД10 від 15.01.2010 року, факт здійснення яких не підтверджено, а тому витрати, які включені до складу валових витрат по актам виконаних робіт в розмірі 135852 грн., не використовувались в господарській діяльності підприємства. З огляду на зазначене, відповідачем також зроблено висновок, що підприємством завищено суму податкового кредиту по тим витратам, які використані не у господарській діяльності на загальну суму 27170,00 грн. За результатами перевірки складено акт та винесено податкові повідомлення-рішення №0001372301/0 від 21.10.2010р. на суму 50944,50 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств 3011021000 (33963,00 грн. основний платіж, 16981,50 грн. штрафні санкції) та №0001382301/0 від 21.10.2010р. на суму 40755,00грн. за платежем: податок на додану вартість 3014010100 (27170,00 грн. основний платіж, 13585 грн. штрафні санкції). Позивач вважає податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що мають бути скасованими.

Відповідач надав до суду письмові заперечення у яких зазначив, що підприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, для віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів. Акт виконаних робіт, є загальним документом, який доводить факт виконання робіт (послуг) в тому випадку, якщо в ньому зазначені дані товарно-транспортної документації. Оскільки особи, які ідентифіковані по первинній документації - товарно-транспортній накладній, свідчать про те, що вони не надавали послуг перевезення, вище перелічені витрати не є валовими витратами підприємства, їх визнання у господарській діяльності підприємства не підтверджується.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 15.07.2010 року №0459/231, № 0517/231 від 29.07.2010 року, виданих Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі (далі Північна МДПІ) в період 15.07.2010 - 28.09.2010 року, співробітниками Північної МДПІ, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПРОМКОЛІЯЦЕНТР», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт №92/231/32410808 від 28.09.2010 року, яким встановлено, що підприємством в порушення пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством занижено податок на прибуток за перевіряє мий період у сумі 33963,00 грн., у тому числі за 2008 рік в сумі 12926,00 грн., за 2009 рік 17212,00 грн., за 2010 рік 3825,00 грн.; пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суму податкового кредиту по тим витратам, які використані не у господарській діяльності на загальну суму 27170,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001372301/0 від 21.10.2010р. на суму 50944,50 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств 3011021000 (33963,00 грн. основний платіж, 16981,50 грн. штрафні санкції) та №0001382301/0 від 21.10.2010р. на суму 40755,00грн. за платежем: податок на додану вартість 3014010100 (27170,00 грн. основний платіж, 13585 грн. штрафні санкції).

Підставою для винесення вказаних повідомленнь-рішеннь є висновок відповідача, що між Позивачем та ТОВ МФП «ЕКОФАРМ» укладено договори на перевезення автомобільним транспортом № 14/01-01-ТрД08 від 14.01.2008 року, № 05/1-02-Тр09 від 12.01.2009 року, № 04/01-02-ТрД10 від 15.01.2010 року, факт здійснення яких не підтверджено, а тому витрати, які включені до складу валових витрат по актам виконаних робіт в розмірі 135852 грн., не використовувались в господарській діяльності підприємства. З огляду на зазначене, відповідачем також зроблено висновок, що підприємством завищено суму податкового кредиту по тим витратам, які використані не у господарській діяльності на загальну суму 27170,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що актом перевірки №92/231/32410808 від 28.09.2010 року податковим органом підтверджено, що Позивачем та ТОВ «ЕКОФАРМ» укладено договори на перевезення автомобільним транспортом № 14/01-01-ТрД08 від 14.01.2008 року, № 05/1-02-Тр09 від 12.01.2009 року, № 04/01-02-ТрД10 від 15.01.2010 року.

На виконання зазначених договорів, ТОВ МФП «ЕКОФАРМ» надано акти виконаних робіт, а саме:

№23/6 від 23.06.2008 року, №24/6 від 24.06.2008 року, №15/7 від 15.07.2008 року, №02/9 від 02.09.2008 року, №09/10 від 09.10.2008 року, №03/2-01 від 03.02.2009 року, №02/3-01 від 02.03.2009 року, №26/5-01 від 26.05.2009 року, №06/4-01 від 06.04.2009 року, №28/7-01 від 28.07.2009 року, №27/1-01 від 27.01.2010 року, №28/1-01 від 28.01.2010 року, в яких зазначено номери товаро-транспортних накладних, маршрут, П.І.Б. водіїв, державні номери автотранспорту.

Також, підтвердженням валових витрат, а саме витрат на перевезення вантажу, є відображення в товаротранспортних накладних, в рядку «Вантажовідправник» ТОВ «Компанія Люксопт», ТОВ «НВП Діонея», ТОВ «Теплосервіс Плюс», з якими ТОВ «Промколіяцентр» має узгоджені та підписані договори № 12-1КД08 від 10.06.2008 року.; №06-1КД09 від 27.02.2009 року; №08-01К09 від 18.05.2009 року на придбання товару, де ТОВ «ПРОМКОЛІЯЦЕНТР» є «Покупцем» товарів. Згідно п.3.4., вказаних вище договорів, передбачено, що товар поставляється Продавцем, по вказаним реквізитам «Покупця», автотранспортом «Покупця» та за його рахунок.

В товаротранспортних накладних, у рядку «Вантажоодержувач», відображене ТОВ «Запорізький залізорудний комбінат», розташоване у Запорізькій області, село Мала Білозірка. З даним контрагентом, ТОВ «ПРОМКОЛІЯЦЕНТР» уклало договори, предметом яких, є купівля-продаж товару: № 01-2КД08 від 23.01.2008 року, № 01-2КД09 від 26.12.2008 року, та № 01-2КД10 від 11.01.2010 року. Згідно п.3.4., вищенаведених договорів вказано, що товар поставляється автомобільним або залізничним транспортом. Витрати по доставці товару, сплачуються за рахунок «Покупця».

Товар, придбаний у ТОВ «Компанія Люксопт», ТОВ «НВП Діонея» та ТОВ «Теплосервіс Плюс», поставлявся транзитом по маршруту до Запорізької області, що відображено на підставі товаротранспортних накладних, накладних на відвантаження товару, довіреностей, податкових накладних в бухгалтерському обліку в журналах-ордерах по бухгалтерському рахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними Покупцями».

Крім того, позивачем отримано від ТОВ «ЕКОФАРМ» податкові накладні, а саме:

№150734 від 15.07.2008 року, №020934 від 02.09.2008 року, №091034 від 09.10.2008 року, №030234 від 03.02.2009 року, №020334 від 02.03.2009 року, №060434 від 06.04.2009 року, №260534 від 26.05.2009 року, №280734 від 28.07.2009 року, №270134 від 27.01.2010 року, №280134 від 28.01.2010 року.

Як вбачається з акту перевірки №92/231/32410808 від 28.09.2010 року, робітниками відділу податкової міліції отримані пояснення водіїв та перевізників, в яких вони свідчать, що послуги з перевезень для ТОВ МФП «ЕКОФАРМ» та ТОВ «ПРОМКОЛІЯЦЕНТР» не надавалися. Проте, а ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду податковим органом не зазначено, з приводу яких договорів надавалися пояснення водіями, щодо якого періоду, паспортні дані осіб що надавали пояснення - чи дійсно саме ці особи залучені в якості водіїв до перевезень по договорам ТОВ МФП «ЕКОФАРМ» та ТОВ «ПРОМКОЛІЯЦЕНТР». Таким чином, копії письмових пояснень осіб, призвища яких збігаються з призвищами на товаро-транспортних накладних - тих начебто осіб, що мали здійснювати вищезазначені перевезення, суд не приймає в якості належного доказу позиції відповідача.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік» бухгалтерський облік, є обовязковим видом обліку, який ведеться товариством на базі первинних документів, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Паперові та зведені облікові документи, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити:

назву документа;

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Первинні документи, для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обовязкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363, визначено, що одним з основних документів на перевезення вантажів (п.11.1) є товаротранспортна накладна форми № 1-ТН, яка затверджена наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346. В товаротранспортних накладних відображені всі обовязкові реквізити: вказана дата, марка автомобіля, державний номер автомобіля, автопідприємство, П.І.П. водія, підписи посадових осіб Замовника, Відвантажувача, Перевізника та Вантажоодержувача, які засвідчуються відбитками печаток, назва продукції або номер накладної, сертифікат при наявності.

В актах виконаних робіт, відображені всі необхідні реквізити, а також вказані супровідні товаротранспортні накладні, маршрут перевезення вантажу; вказані марки та державні номери автомобілів, відображена узгоджена вартість виконаних робіт з урахуванням податку на додану вартість, підписи посадових осіб та відбитки печаток.

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2.1. п.5.2. статті 5 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються: суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продукції (робіт, послуг) та охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податку, нарахованого (сплаченого) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.1 пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, включення позивачем витрат по договорам з ТОВ МФП «ЕКОФАРМ» № 14/01-01-ТрД08 від 14.01.2008 року, № 05/1-02-Тр09 від 12.01.2009 року, № 04/01-02-ТрД10 від 15.01.2010 року до складу валових витрат є правомірним,а отже і формування податкового кредиту відповідає вимогам законодавства.

Стосовно позовних вимог щодо визначення протиправними дії Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, щодо висновку та обґрунтування акту перевірки № 92/231/32410808 від 28.09.2010 року, суд вважає зазначені вимоги такими, що не відповідають вимогам статті 2 КАС Україним., оскільки акт не є рішенням в розумінні зазначеної статті.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при цьому суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001372301/0 від 21.10.2010 року, винесене Північною міжрайонною державною податковою інспекцію у м. Кривому Розі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001382301/0 від 21.10.2010 рок, винесене Північною міжрайонною державною податковою інспекцію у м.Кривому Розі .

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2011 року

Суддя <(підпис) >

З оригіналом згідно

Постанова не набрала законної сили

СуддяО.В. Єфанова

< Текст >