Постанова № 21068309, 05.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

05.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/10293/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоблової О. Д. <Текст > при секретаріТуранській С.О. за участю представників: позивача відповідача Щоголєва М.І. Обертовича М.Г. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська з позовними вимогами про: - визнання дій Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо невизнання як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з ПДВ за січень-березень 2011 року - неправомірними та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська вчинити певні дії щодо визнання як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з ПДВ за січень-березень 2011 року;

- визнання дій Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо проведення 18.03.2011 року документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 37276482) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з ПП «Агропрайд» (код ЄДРПОУ 35870453) за листопад, грудень 2010 року та проведення 05.04.2011 року документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року - протиправними.

- визнання дій Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо висновків викладених в акті №785/23-307/37276482 від 18.03.2011 року документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 37276482) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з ПП «Агропрайд» (код ЄДРПОУ 35870453) за листопад, грудень 2010 року та висновків викладених в акті №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011 року документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року - протиправними.

В обґрунтування позову зазначено, що посадовою особою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були проведені документальні позапланові невиїзні перевірки ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період за листопад-грудень 2010 року та за січень-березень 2011 року. За результатами вказаних перевірок ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було складено акти №785/23-307/37276482 від 18.03.2011 року та №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011 року, згідно яких ДПІ встановила нібито нікчемність правочинів, які були укладені з контрагентами підприємства.

Позивач вважає, що посадовою особою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська перевірки проведені з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням меж компетенції даного перевіряючого органу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що перевірки ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» проведені в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі посвідчення серії УДН №172893 від 10.02.2006 року, згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ посадовою особою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 37276482) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з ПП «Агропрайд» (код ЄДРПОУ 35870453) за листопад, грудень 2010 року, за результатами якої складено №785/23-307/37276482 від 18.03.2011 року.

Також, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ посадовою особою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з питання правильності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011 року, за результатами якої складено акт №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011 року.

В результаті перевірок встановлено:

Остання податкова звітність: Розрахунок комунального податку за 4 квартал 2010 року (вх. № 10071100 від 03.02.11). Згідно бази даних, декларація з ПДВ по підприємству ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, яка має статус податкової звітності відсутня.

Наявність основних виробничих фондів: Інформація про наявність основних виробничих фондів відсутня, в зв'язку з тим, що строк граничного терміну подання Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року не настав.

Чисельність працюючих: Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у V кварталі 2010 року складало 14 осіб.

При проведенні перевірки позивача, встановлено, що товариством порушено ст.93 ЦК України - «Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку».

Податкова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Прикордонна, 44 не є фактичним місцем ведення діяльності чи розташуванням офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

В ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що місцезнаходження Позивача встановити не є можливим, за податковою адресою (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Прикордонна, 44) товариство не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь - яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Оскільки на ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» відсутні орендовані офісні та складські приміщення, трудові ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у позивача, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно, до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 передбачено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку визначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а у разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

П. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

П. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи, відсутні; підприємство за адресою (вказаною в реєстраційних документах) 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Прикордонна, 44 не знаходиться; місцезнаходження посадових осіб, які б надали ці документи не відомо, встановлено порушення вимог п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПКУ. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, на який посилається відповідач як на обставину для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, така перевірка проводиться, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПКУ встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податковим органом не надані докази щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Також, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (п. 6 Розділ І. підп.5.2 п.5 Розділу II).

Відповідно до ст. 83 ПК України для посадових осіб державної податкової інспекції під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи зазначені цим кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб передбачений цим кодексом або іншими законами.

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податків надати посадовим (службовим особам) органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.

Як вбачається із актів позивачем не були надані до перевірки ні договори, ні документи податкової звітності, які б дозволили встановити факти нікчемності укладених угод. В актах зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від продавців до позивача та від позивача до покупців, в зв'язку із відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. ДПІ в актах зазначає, що первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства за листопад, грудень 2010 року та за січень 2011 року до перевірки не надано.

Тобто, у зазначених актах податковим органом зроблено висновок про порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Суд не погоджується з данимивисновками відповідачаз огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення, виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

3 аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Податковим органом в актах перевірки зроблено висновок про те, що правочини, укладені ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з підприємствами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, такий правочин свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акти перевірки не тільки не містять посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у актах про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська не визнані як податкові декларації з податку на додану вартість за січень-березень 2011 року.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п.48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 цього кодексу.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пункт 49.8 ст.49 Податкового кодексу України передбачає, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст.48 цього кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених ст.49 Податкового кодексу України, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування відємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при надані податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-березень 2011 року дотримано вимоги ст.48 Податкового кодексу України та правила, передбачені «Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ» затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (із змінами та доповненнями).

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність та законність своїх дій стосовно невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-березень 2011 року. Також, не доведено правомірність та законність висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в актах перевірки з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № ПН73341 від 15 серпня 2011 року, а відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо невизнання як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з ПДВ за січень-березень 2011 року - неправомірними та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська вчинити певні дії щодо визнання як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з ПДВ за січень-березень 2011 року.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо проведення 18.03.2011 року документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 37276482) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з ПП «Агропрайд» (код ЄДРПОУ 35870453) за листопад, грудень 2010 року та проведення 05.04.2011 року документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року - протиправними.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо висновків викладених в акті №785/23-307/37276482 від 18.03.2011 року документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 37276482) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з ПП «Агропрайд» (код ЄДРПОУ 35870453) за листопад, грудень 2010 року та висновків викладених в акті №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011 року документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року - протиправними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС-ПОСТАЧ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 26 вересня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О. Д. Коблова

< Текст >