Постанова № 21067975, 16.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

16.09.11 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 р. Справа № 2а-11233/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріЛобі Е.Г.

за участі представника позивачаБурі О.Є.

представника відповідачаКоваленко Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ранея»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

13 вересня 2010р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов, у якому позивач просить скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, оформлене листом №20234/10/10-219 від 21.04.2010 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ, вул. Високовольтна, 24) прийняти податкову звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Ранея»(код ЄДРПОУ 36495272, Дніпропетровськ, вулиця Лоцманський узвіз, будинок №12-А) з податку на додану вартість за звітний податковий період за березень 2010р. в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 13.09.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву, наявне у матеріалах справи, яким обґрунтована така позиція.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії опису вкладення в цінний лист, яким направлено декларацію з ПДВ, повідомлення про вручення цінного листа, декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р., рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області оформленого листом №20234/10/10-219 від 21.04.2010р. про невизнання податкової декларації та про подання нової податкової декларації з копією конверта, первинної скарги вих. № 5, листа ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, повторної скарги № 7, листа ДПА у Дніпропетровській області, повторної скарги № 8.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Так, 09.04.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Ранея»було направлено поштою до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська оригінал декларації з податку на додану вартість за березень 2010р.

Рішенням ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, оформленим листом №20234/10/10-219 від 21.04.2010 року, не визнана як податкова декларація податкова звітність ТОВ «Ранея»з податку на додану вартість за березень 2010 р. та повідомлено про необхідність подання нової декларації, у зв'язку з тим, що до Декларація підриємства додано ксерокопію додатку №5.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранея»оскаржило рішення Відповідача оформлене листом від 21.04.2010 року № 20234/10/10-219 в адміністративному порядку. Скарга та повторна скарга залишені без задоволення. Повторна скарга до ДПА України, на момент подання адміністративного позову, не розглянута.

Стосовно наведеної підстави для неприйняття податкової декларації, суд вважає за необхідне зазначити, що в описі вкладення в цінний лист не вказано, що вкладення в цінний лист містять копії документів, отже, саме оригінал податкової декларації з оригіналами додатків були передані на пошту та вкладені у цінний лист, що підтверджується описом вкладення в цінний лист.

У відповідності з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабміну № 270 від 05.03.2010 року, - п.59 Правил, - внутрішні поштові вправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення, відповідно посадові особи Укрпошти провели перевірку вкладення в цінний лист та засвідчено, що в цінний лист вкладено саме оригінали документів.

Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181- III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон 2181-ІІІ) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Аналогічні вимоги до обов'язкового прийняття податкової звітності встановлені і п. 4.2 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно пп. 4.5 Методичних рекомендацій встановлено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків; відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів; звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках, працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно по норм Закону № 2181. Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп «ОТРИМАНО», попереджено про можливість невизнання».

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N2181).

Згідно п.4.1.2. Закону №2181-III, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, вказана норма Закону містить вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності.

Так, пункт 4.5 Методичних рекомендацій передбачає такі підстави невизнання податкової звітності: 1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; 2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); 3) не скріплено печаткою платника податків; 4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; 5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); 6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; 7) подана ксерокопія звітних документів; 8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

Таким чином, пункт 4.5 Методичних рекомендацій розширює перелік підстав невизнання податкової звітності, передбачений п.4.1.2 Закону №2181- III, та встановлює нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків.

Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом в розумінні закону, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а за своєю природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний та інформаційний характер, а отже, не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норми права.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що саме положення Закону №2181-III, які містять вичерпний перелік підстав, за яких документ у формі податкової декларації може бути не визнаний як податкова звітність, підлягають до застосування в даних правовідносинах.

Отже, наведена в рішенні Відповідача підстава для неприйняття податкової декларації не передбачена положеннями Закону № 2181.

Таким чином, рішення Відповідача оформлене листом від 21.04.2010 року № 1 234/10/10-219 є незаконним, оскільки ґрунтується не на нормах закону.

Також, Державна податкова адміністрація України в листі від 02.12.2008 року №24752/7/15-0217 «Щодо порядку вручення рішення про подання платником нової декларації», вказує, що з метою встановлення факту отримання платником податку письмової пропозиції надати нову податкову декларацію, така пропозиція надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під підпис посадовим особам суб'єкта господарювання.

Як вбачається з копії конверту, Відповідач направив повідомлення про неприйняття податкової звітності простим листом, до того ж при наданні відповіді товариству про невизнання податкової звітності як податкової був порушений п.4.5 Методичних рекомендацій, в частині пропущення строку повідомлення, оскільки лист ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, датований 21.04.2010 року, а позивачу направлений 08.05.2010 року, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті.

Таким чином, рішення Відповідача оформлене листом від 21.04.2010 року № 20234/10/10-219 є незаконним, оскільки направлено з порушенням порядку вручення рішення про подання платником нової декларації визначеному в листі ДПА України від 02.12.2008 року №24752/7/15-0217. Також, зазначена обставина свідчить про грубе порушення Відповідачем пп. 4.5 Методичних рекомендацій № 827, який визначає триденний строк для направлення рішення, що є додатковою підставою для скасування рішення Відповідача.

Щодо твердження представника Відповідача про те, що позивач не має права на звернення в адміністративний суд з позовними вимогами зазначеними у позові, оскільки рішення Відповідача оформлене листом №20234/10/10-219 від 21.04.2010 року не є рішенням в розумінні податкового законодавства, то необхідно зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.124 Конституції України, яка є нормою прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

Вищезазначеною нормою встановлений принцип судового розгляду спірних відносин під умовою, тобто якщо інший порядок судового оскарження відсутній.

Згідно ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій віднесено, зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Підпунктом 4.1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, згідно положень Закону № 2181, письмова пропозиція надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої) є рішенням, яке може бути оскаржено.

Згідно пп. 5.2.2. Закону № 2181 встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Керуючись зазначеними нормами Закону, підприємство позивача оскаржило в судовому порядку рішення Відповідача оформлене листом №20234/10/10-219 від 21.04.2010 року, яким не визнано звітність ТОВ "Ранея" податковою.

Таким чином, наведені законодавчі приписи не вводять обмежень щодо оскарження у судовому порядку рішень податкового органу, викладених у формі листа, а навпаки передбачають можливість такого оскарження. Під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, встановлений ч. 2 ст. 17 КАСУ, даний спір не підпадає.

Рішення оформлене листом №20234/10/10-219 від 21.04.2010 року є, по суті, рішенням податкового органу, яким останній керується у правовідносинах з платниками податків, що виникають з приводу адміністрування відповідного податку (збору), оскільки таке рішення, що викладене в листі породжує для нашого підприємства певні правові наслідки і є обов'язковим для нього, тобто являє собою правовий акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень і може бути оскаржений до суду.

За наведених обставин та правових норм, невизнання податкової звітності підприємства позивача з підстав, що викладені у листі (рішенні) Відповідача, є неправомірним, оскільки підприємство виконало усі вимоги закону, а отже, подана податкова звітність повинна бути визнана та прийнята відповідачем, як податкова декларація, а рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська оформлене листом від 21.04.2010 року № 20234/10/10-219, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства - підлягає скасуванню.

Крім того, позивач, також, просить стягнути здійснені підприємством витрати в сумі 3000грн. по оплаті наданої правової допомоги ТОВ "Ранея" адвокатом за договором про надання юридичної допомоги, так як відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Суд доходить висновку про неможливість стягнення із Державного бюджету України витрат у сумі 3000грн. по оплаті правової допомоги ТОВ "Ранея" наданої адвокатом за наступних підстав.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», граничний розмір компенсації в адміністративних справах, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Представником позивача не було надано суду мотивованого розрахунку вартості наданих ним послуг по правовій допомозі, за кожний робочий день. Отже, належним чином суду не доведено, що саме ця сума витрат на правову допомогу підлягає відшкодуванню. Безспірною є лише сума судового збору у розмірі 03грн.40коп., сплата якого підтверджується квитанцією, наявною у матеріалах справи.

Таким чином, за вищевикладених підстав, суд доходить висновку щодо неправомірності рішення відповідача у справі та протиріччя його нормам чинного законодавства.

Позовні вимоги є доведеними, і суд вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, оформлене листом №20234/10/10-219 від 21.04.2010 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (м.Дніпропетровськ, вул. Високовольтна, 24) прийняти податкову звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Ранея» (код ЄДРПОУ 36495272, Дніпропетровськ, вулиця Лоцманський узвіз, будинок №12-А) з податку на додану вартість за звітний податковий період за березень 2010р. в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Ранея» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три)грн.40коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 09.09.2011р.

Суддя <(підпис) >

<Список >

<Список >

<Список >Д.П. Павловський

< суддя учасник колегії >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >