Постанова № 21067969, 16.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

16.09.11 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 р. Справа № 2а-16794/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представників позивачаПолуциганової І.В., Лубенець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина»про Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

04 грудня 2009р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач, з урахуванням уточнень до позову, просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000348813/0 від 30 липня 2009 р., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, повністю.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 04.12.2009р.

Представники позивача просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У матеріалах справи наявне заперечення на позовну заяву, долучене 04.06.2010р., у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та яким обґрунтована така позиція.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи позивача, суд встановив наступні обставини.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - „Відповідач") було проведено планову виїзну перевірку (далі - „перевірка") Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина" далі - „Позивач"), за результатами якої Відповідачем було складено „Акт Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську „Про результати планової виїзної перевірки ВАТ „Дніпрошина" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.03.09" № 887-08-02/3-05768898 від 17.07.2009 р. (далі - „Акт", копія витягу з Акту додається, Додаток № 3).

На підставі Акту Відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000348813/0 від 30.07.2009 р. (далі - „Податкове повідомлення-рішення"), згідно якого визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 624746,5грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками Відповідача, викладеними в Акті та податковому повідомленні-рішенні, в межах апеляційного узгодження, оскаржував Податкове повідомлення-рішення до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, проте, в задоволенні скарг Позивачу було відмовлено. Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії витягу з акту Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську „Про результати планової виїзної перевірки ВАТ „Дніпрошина" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.03.09 № 887-08-02/3-05768898 від 17.07.2009р., податкового повідомлення-рішення № 0000348813/0 від 30 липня 2009 р., винесеного СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську.

Таким чином, необхідно зазначити наступне.

У пп. 3.1.2 (частина 4) Акту зазначено наступне: „На порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР (далі - Закон № 334) до складу валових витрат віднесені витрати, які не вважаються витратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності - збитку, отриманого як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації у загальній сумі 19 599 570,94 грн.

Згідно наданих до перевірки журналів „Головна книга" за 2007, 2008рік та І квартал 2009 року та доданих до них первинних документів (вантажно-митних декларацій, рахунків на відпуск власної продукції, актів прийому-передачі продукції покупцям, тощо) встановлено, реалізацію за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції і, як як наслідок, отримання збитків на загальну суму 29 488 670,12 грн.

Дані встановлені з даних журналів „Головна книга" за 2007рік, 2008рік та І квартал 2009 року шляхом співставлення рахунків 701 „Дохід від реалізації готової продукції", 901 „Собівартість реалізованої продукції", які в свою чергу відображаються по р. 791 „Результати основної діяльності".

Перевіркою здійснено розрахунок матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво... Розрахунок матеріальної складової здійснено за алгоритмом, який був наданий до перевірки та застосовується на ВАТ „Дніпрошина" протягом періоду, що підлягає перевірці.

Збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до валових згідно з податковим обліком.

Стаття 142 Господарського кодексу вказує на те, що прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

В результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення,, відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.

За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п. 1.32 ст. 1 Закону № 334), тобто не призводить до отримання прибутку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.

Таким чином, на порушення п. 5.1 ст. 5 Закону №334 підприємством необґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати, які не вважаються витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності - реалізація за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції у загальній сумі 19 599 570,94 грн.

Із такими висновками неможливо погодитися за наступних підстав.

У ст.1 Закону України „Про оподаткування податку на прибуток" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями (далі - Закон № 334) наведено визначення термінів, які вживаються у Законі № 334.

А відповідно до п.1.43 Закону № 334 „Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів".

Жодним пунктом Закону № 334 не встановлено випадків щодо застосування термінів, визначених у нормативно-правових актах бухгалтерського обліку, зокрема, національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, для цілей оподаткування податком на додану вартість. Зокрема, Законом № 334 не передбачено застосування таких термінів, які наводяться у Акті: господарська операція; активи; економічна вигода; витрати; власний капітал; доходи.

Крім того, Законом № 334 не передбачено застосування терміну „господарська діяльність" у значенні, визначеному Господарським кодексом України від 16.01.2003 р. № 436-ІУ із змінами і доповненнями (далі - ГК України).

Поняття господарської діяльності наведено у п. 1.32 Закону № 334, де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто, господарська діяльність у розумінні Закону № 334, як закону прямої дії, передбачає направленість на отримання саме доходу, а не прибутку, як визначається в Акті та не визначається, як підприємницька діяльність.

Статтею 4 Закону № 334 визначено, що є валовим доходом та наведено перелік доходів, які включаються до складу валових доходів, та які не включаються до складу валового доходу.

У ст. 5 Закону № 334 наведено поняття валових витрат та перелік витрат, які включаються до складу валових витрат та перелік витрат, які включаються з урахуванням обмеження або не включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо включення витрат до складу валових витрат передбачені у пп. 5.3 - 5.7 Закону № 334.

При цьому пп. 5.3 - 5.7 Закону № 334 не визначається, що витрати відносяться до складу валових витрат у залежності від збільшення власного капіталу чи отримання прибутку. Збільшення власного капіталу впливає лише на показники фінансової звітності, а не оподатковуваного доходу за правилами, встановленими Законом № 334, і не б складовою частиною оподатковуваного прибутку.

Закон № 334 не визначає будь-якої залежності відображення чи то доходів, чи то витрат від отримання економічної вигоди.

Статтею 3 Закону № 334 чітко визначено, що є об'єктом оподаткування: 3.1 Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення сум скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Тобто, п. 3.1 Закону № 334 передбачає, що прибуток, який є об'єктом оподаткування, визначається шляхом зменшення скоригованого доходу, визначеного згідно з п. 4.3 Закону № 334 на суму валових витрат, знову таки визначених згідно із ст. 5 Закону № 334, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих не за правилами бухгалтерського обліку, а за нормами, визначеними у статтях 8 та 9 Закону № 334. Не існує обов'язкової умови включення витрат до складу валових витрат лише у межах отриманих доходів.

Тому, посилання у Акті на терміни, визначені у нормативно-правових актах України, що регулюють питання бухгалтерського обліку, зокрема, у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, є хибним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України з питань оподаткування, зокрема, нормам Закону № 334.

Зокрема, п. 5.11 Закону № 334 зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, пп. 5.3.9 Закону № 334 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені у ст. 11 Закону № 334. Так у ст. 11 Закону № 334 встановлюється порядок щодо визначення: податкових звітних періодів; дати збільшення валових доходів; дати збільшення валових витрат.

Перелік розрахункових, платіжних або інших документів, а також обов'язковість їх ведення та зберігання у ст. 11 Закону № 334, як і у будь-яких інших статтях Закону № 334, не визначено.

Визначення витрат, які використані підприємством у негосподарській діяльності на підставі лише зведених даних, що наведені у бухгалтерських регістрах обліку є хибним, оскільки вони не є первинними документами у розумінні Закону № 334. Закон № 334 не визначає залежність віднесення витрат до складу валових витрат від собівартості продукції.

У пп. 11.2.1 Закону № 334 передбачено, що датою збільшення валових витрат .вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)".

Тобто, у даному випадку валові витрати Позивача збільшуються у тому податковому періоді, у якому відбулась перша з подій: або списання коштів з банківського рахунку підприємства в оплату товарів, або оприбуткування товарів. Таким чином, дата збільшення валових витрат не залежить від фактичного отримання прибутку від операцій реалізації продукції.

Крім того, Законом № 334 не передбачено включення вартості придбаних матеріалів, послуг, сировини тощо для використання у власній господарській діяльності до складу валових витрат частково в залежності від наявності прибутку від операції.

Статтею 9 Закону № 509 визначено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 1 5 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

Статтею 10 Закону № 509 визначено функції державних податкових інспекцій, а саме:

1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із: здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; обліком платників податків, інших платежів; виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів; проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу; 4) в порядку, встановленому законом, надає податкові роз'яснення, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби; 5) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби; 6) подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану; 7) організовує роботу по створенню інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби; 9) при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю; 10) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції; 14) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету; 15) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; 151) організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів; 17) організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби.

Виходячи з наведених пунктів ст. 10 Закону №509 до функцій Відповідача не входять функції щодо тлумачення норм Закону № 334 та використання інших термінів, які не наведені у Законі №334 та на які не існує будь-яких посилань у Законі №334, як і не надано прав щодо встановлення власних методик визначення складу валових витрат.

Крім того, ст.10 Закону № 509 не визначено такої функції Відповідача, як встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат.

Якщо, також, враховувати норми Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-V із змінами і доповненнями (далі - ГК України), то слід зазначити, що статтею 17 ГК України визначено, що: 1. Система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. 2. З метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, якими регулюється оподаткування суб'єктів господарювання, повинні передбачати: оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування; стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування; усунення подвійного оподаткування; узгодженість з податковими системами інших країн. 3. Ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб'єкта господарювання. 4. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Тобто, ГК України передбачено, що податки сплачуються незалежно від результатів господарської діяльності.

Економічна сутність податку на прибуток, механізм його справляння не залежить від результатів діяльності, які відображені у фінансовій звітності за даними бухгалтерського обліку за певний період.

Окрім того, необхідно зазначити, що відповідачем не було доведено наявність у Позивача умислу на здійснення завідомо збиткових операцій з метою зменшення суми податку на прибуток.

Також, Відповідачем при складанні Акту були порушені вимоги „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 327), згідно якого:

2.3.2 За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податкові іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові поясне: посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податкове та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документ При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

2.3.4. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Визначення первинного документу наведено у Законі України „Про бухгалтерські облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, із змінами доповненнями:

„первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення" (ст. 1);

„Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових аб машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність і оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" (ст. 9).

При визначенні суми завищення валових витрат в Акті не наведено жодного посилання на будь-який первинний документ, що підтверджував би факт неправомірного включення до складу валових витрат вартості придбаних матеріальних цінностей, ще використані для виробництва власної продукції чи використання на невиробничі цілі.

Всі понесені підприємством витрати у межах основного виробництва включені до складу виробничої собівартості (собівартості реалізованої продукції) готової продукції. Вся вироблена продукція призначена до продажу з метою отримання доходу.

Крім того, відповідач посилався на операції оренди за договором оренди нежилих приміщень, укладеним між Позивачем та ДП Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім.А.В.Казакевича ТОВ НФК „Поліком", де визначав, що операції з придбання послуг оренди також не були використані у межах господарської діяльності підприємства. Слід зазначити, що Позивачем зазначені питання не розглядались у позовній заяві, оскільки такі операції не вплинули на визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та не призвели до нарахування штрафних санкцій.

Проте, позивач мав право на відображення витрат за зазначеним договором оренди, оскільки операції з оренди нежилих приміщень ДП Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В.Казакевича ТОВ НФК „Поліком" були направлені на отримання доходу у майбутньому і для здійснення своєї господарської операції Позивачем було укладено Договір про надання готельних послуг № 1556/08/06 від 25.12.2008 р. з ТОВ „Караван", предметом якого було надання готельних послуг клієнтам, де ТОВ „Караван" є стороною, яка зобов'язується реалізовувати путівки до готельного комплексу та має право укладати договори з туристичними компаніями для виконання умов цього договору.

Згідно з п. 1.32 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334 94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон № 334), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Закон № 334 не визначає обов'язкового отримання прибутку при визначенні господарської діяльності. При цьому ТОВ „Караван" повинен був діяти на користь Позивача.

Законом № 334 не визначено випадків щодо застосування норм Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХГУ із змінами і доповненнями у частині визначення термінів „розрахункові" або „платіжні" документи.

Проте, в акті виконаних робіт, згідно укладеному Договору про оренду майна (далі „Договір"), зазначено: - назва документу - „АКТ №01-А приема-сдачи выполненных работ (предоставленных услуг); -дата складання - 30.01.2009 р.; -назва підприємства, від імені якого складено документ - „Арендодатель" -Дочернее предприятие „Детский оздоровительный лагерь - пансіонат им. А.В.Казакевича" ООО НФК „Поликом"; зміст господарської операції - услуги по аренде гостиничного комплекса; обсяг господарської операції - январь 2009 года; одиниця виміру господарської операції - услуга, гривна; -посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; -особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, п. 5.11 Закону України «Про прибуток»зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд доходить висновку про наступне: валові витрати Позивача збільшуються у тому податковому періоді, у якому відбулась перша з подій: або списання коштів з банківського рахунку підприємства в оплату товарів, або оприбуткування товарів, та не залежать від отримання прибутку від операцій реалізації продукції; склад валових витрат не залежить від фінансових результатів діяльності Позивача, відображених у бухгалтерському обліку Позивача; об'єкт оподаткування податком на прибуток визначено ст. 3 Закону №334; до функцій органів податкової служби, в тому числі, Відповідача, не належить встановлення будь-яких обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат або встановлення власної методики визначення складу податкового кредиту з податку на додану вартість; висновки, зроблені в Акті, є хибними та такими, що не відповідають чинному законодавству; винесення Відповідачем Податкового повідомлення-рішення та застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 624 746,50 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Отже, за вищевикладених підстав, суд доходить висновку щодо протиправності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення та його протиріччя нормам Закону.

Позовні вимоги є доведеними, і суд вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000348813/0 від 30 липня 2009 р., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.

Присудити на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 14.06.2011р.

Суддя <(підпис) >

<Список >

<Список >

<Список >Д.П. Павловський

< суддя учасник колегії >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >