Постанова № 21067954, 16.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

16.09.11 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2011 р. Справа № 2а-10838/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представників позивачаГолобородової Н.М., Рєзнік Т.В.

представника відповідача-2Курочкіної І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Регом»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

03 вересня 2010р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 року №0000230610/0 СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі визнати недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 03.09.2010р. та додатковими поясненнями.

Представники позивача у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-2 просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання від 18.08.2010р. №0000230610/0, акту перевірки від 09.08.2010 р. №111/08-06-125/3/00190791, заперечення до акта перевірки від 12.08.2010 р. №14/1560, відповіді СДПІ на заперечення від 16.08.2010р. №13674/10/08-06-127, податкової накладної № 692 від 30.09.2009 року на суму ПДВ 25983,10 грн., опису-акту уцінки за вересень 2009р., декларації з ПДВ за 3 квартали 2009р. з додатками, витягів з головної книги, пояснення до інвентаризації основних засобів по ВАТ «Регом».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, суд встановив наступні обставини.

За результатами планової виїзної документальної перевірки ВАТ «РЕГОМ»за період з 01.07.2009р. по 31.03.2010р., що проводилась з 14.06.2010р. по 02.08.2010р., СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі складено акт № 111/08-06-125/3/0019079ІВІД 09.08.2010р. із зазначенням виявлених порушень платника податку, щодо якого Позивачем у встановленому порядку було направлено заперечення від 12.08.2010р. № 14/1560. Відповідач на заперечення платника податку надіслав відповідь від 16.08.2010р. В результаті, Позивачем 18.08.2010р. отримано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010р. № 0000230610/0 про сплату 422545,28грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 211272,64грн., застосованих за заниження суми податкового зобов'язання.

Таким чином, необхідно зазначити наступне.

При перевірці контролюючим органом в розділі 3.2.1. «податкові зобов'язання»акту перевірки (стор.29 Акту) було зазначено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР платник податку у липні 2009 року занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 415920 грн. Також, в розділі 3.2.2. «податковий кредит»акту перевірки (стор.36 Акту) зазначено, що на порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством у вересні 2009 року завищено суму податкового кредиту по тим матеріальним цінностям, які використано не у господарській діяльності на загальну суму 6625,28 грн.

Після отримання акту перевірки контролюючому органу було направлено заперечення до акту від 12.08.2010 р. №14/1560. Відповідь контролюючого органу на заперечення платника податків свідчить про формальний підхід податкового органу до розгляду його заперечень. Так, у відповіді фігурують наведені в акті перевірки факти, які підприємство не заперечує:

- завищення показників у рядку 04.13 декларації ( в акті перевірки указаний рядок 04.10) на суму 2913,54 грн., включення до складу валових витрат суми страхових платежів по орендованих транспортних засобах.

Контролюючий орган, посилаючись на пункт 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", нарахував податкове зобов'язання в сумі 415920 грн. на помилково занижену підприємством на 2079599 грн. балансову вартість основних фондів третьої групи.

В результаті допущеної помилки підприємство занизило податкову амортизацію за 2009 рік і 1 квартал 2010 року на 225291 грн., що призвело до завищення оподатковуваного прибутку відповідно на 225291 грн. та податку на прибуток на 56323 грн. Помилка виправлена підприємством в декларації про прибуток за перше півріччя 2010 року. Таким чином підприємство нанесло збитки не державі, а собі.

Пункт 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається в акті перевірки контролюючий орган, установлює базу оподаткування операцій по поставці товарів (послуг). Згідно з пунктом 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, здійснювані у відповідності до договорів купівлі-продажу , міни, поставки та других цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції по безкоштовній поставці товарів (результатів робіт) та операцій по передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) відповідно договорів фінансової оренди (лізингу) або поставці майна згідно будь-яких інших договорів, умови яких передбачають відстрочку оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Помилкове заниження підприємством балансової вартості третьої групи основних фондів жодним чином не підпадає під визначення п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" і не може вважатися операцією поставки, що послужило б базою для нарахування податкових зобов'язань. Контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних доказів поставки товарів, що привело до заниження підприємством податкового зобов'язання.

Поняття балансової вартості використовується Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 27.12.1994 р. №334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №2873/97-ВР, при нарахуванні амортизаційних відрахувань, що визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 ст.8 Закону про оподаткування прибутку, до балансової вартості основних фондів на початок розрахункового кварталу.

А балансова вартість третьої групи основних фондів на початок розрахункового кварталу (тобто на 01.07.2009 року) визначається згідно з п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" по формулі:

Б(а) = Б (а-1)+ П (а-1) - В (а-1) - А (а-1), де: Б(а) - балансова вартість групи на початок розрахункового кварталу; Б (а-1) - балансова вартість групи на початок кварталу, що передує розрахунковому;

П (а-1) - сума витрат на придбання основних фондів, проведення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших умов поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, протягом кварталу, що передує розрахунковому; В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передує розрахунковому; А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передує розрахунковому.

Таким чином, для визначення балансової вартості основних фондів третьої групи станом на 01.07.2009 року беруться дані за квартал, який передує розрахунковому, тобто за другий квартал 2009 року.

Так що, контролюючим органом безпідставно, також, зазначено, що підприємством занижено податкове зобов'язання саме в липні 2009 року, а не в якомусь другому місяці, так як доказів заниження, і саме в липні, в акті перевірки не наведено. Адже, підприємством занижено балансову вартість станом на 01.07.2010 року, яка визначається на підставі даних за другий квартал 2009 року. Балансову ж вартість основних фондів станом на 01.07.2009 року зафіксовано контролюючим органом в акті перевірки попередньої виїзної перевірки.

Підприємством було надано для перевірки всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують зміну балансової вартості основних фондів. Контролюючим органом в акті перевірки зафіксовано, що за даними бухгалтерського обліку підприємства встановлено вибуття основних фондів третьої групи (бухгалтерський рахунок №104 "Машини та обладнання") за 2009 рік 18,1 тис.грн., у 1 кварталі 2010 року вибуття не здійснювалось. Інших доказів вибуття основних фондів контролюючим органом в акті перевірки не наведено, що свідчить про арифметичну помилку, допущену підприємством.

За участі працівників СДПІ було проведено вибіркову інвентаризацію основних засобів першої та третьої груп. Недостачі основних засобів, також, не встановлено. Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що зовнішній вигляд верстатів не відповідає їх балансовій вартості, яка зафіксована в інвентаризаційній відомості, про що візуально, не маючи відповідної кваліфікації, стверджувати не можна. Оцінити вартість верстатів, згідно з законодавством України, може тільки спеціаліст, маючи відповідну кваліфікацію, ліцензію на виконання даного виду робіт, а також досвід роботи. Адже зовнішній вигляд обладнання, в першу чергу, буде залежати від інтенсивності його роботи, не говорячи про другі фактори.

В ході проведення перевірки підприємство в усній формі пояснило заниження балансової вартості третьої групи основних фондів арифметичною помилкою, допущеною бухгалтерією при заповненні додатку К 1/1 до декларації за 9 місяців 2009 року, так як облік основних засобів на підприємстві не автоматизовано, бухгалтерський облік ведеться за допомогою комп'ютерної програми Excel і при перенесенні балансової вартості в таблицю для нарахування амортизації відбувся збій у програмі.

В порушення п.п.8.3.5, п.8.3, ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", контролюючий орган листом від 28.07.2010 р. №12498/10/08-06-125/3 попросив представити детальну розшифровку об'єктів основних фондів третьої групи з нормою амортизації нижче 6%. У зв'язку з тим, що відповідно до названої статті Закону облік балансової вартості основних фондів груп 2, 3 і 4 ведеться по сукупній балансовій вартості групи основних фондів і окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу таких основних фондів з метою оподаткування не ведеться, підприємство листом від 02.08.2010 року №14/1464 відповіло, що не має можливості представити детальну розшифровку, так як облік балансової вартості на підприємстві, згідно вимог законодавства, ведеться по групах.

В порушення п.3 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в тім, що органи державної податкової служби мають право "одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань у ході перевірок", вдруге, уже після закінчення терміну проведення перевірки (з 14.06.2010р. по 02.08.2010 р. включно) контролюючий орган листом від 03.08.2010 р. №12933/10/08-06-125/3 попросив представити пояснення та документальне підтвердження з наданням засвідчених копій первинних документів, що свідчать про зменшення балансової вартості третьої групи основних фондів на 2079599 грн., що виникло із рядка Б7 табл.2 додатка К1/1 до декларації про прибуток за півріччя 2009 року та 1 квартал 2010 року.

Відповідь на запит було надано листом від 09.08.2010 року №14/1465, в якому підприємство вже письмово пояснило зменшення балансової вартості третьої групи основних фондів арифметичною помилкою, допущеною бухгалтерією підприємства.

При перевірці контролюючим органом, також, було зазначено, із посиланням на п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що підприємством у вересні 2009 року завищено суму податкового кредиту по тим матеріальним запасам, які використано не у господарській діяльності на загальну 6625,28 грн. Податок на додану вартість нараховано на витрати, які, як вважає контролюючий орган, не пов'язані з веденням господарської діяльності, тобто на реалізацію зі цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції 33126,42 грн.

Висновок про продаж готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості був зроблений контролюючим органом на підставі зіставлення доходів, відображених на бухгалтерському субрахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції" і витрат, відображених на субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" в цілому по підприємству за вересень 2009 року та визначення матеріальної складової у фактичних витратах на виробництво.

Однією з причин збитків стала реалізація у вересні місяці готової продукції Південному гірничо-збагачувальному комбінату на підставі тендерних торгів. ПівдГЗК не є зв'язаною особою з підприємством, ціна товару встановлюється сторонами договору, крім того продукція продана шляхом публічного оголошення умов її продажу, що відповідає вимогам визначення звичайної ціни згідно пп. 1.20.4 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підприємством зроблена уцінка залежаної готової продукції відповідно до вимог Положення про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення й зайвих товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Мінекономіки України й Мінфіну України від 15.12.1999 р. №149/300, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.1999р.за №921/4214. Уцінка відображена в бухгалтерському обліку, не вплинувши на податковий облік відповідно до вимог пункту 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зроблено уцінку залежаної (не має збуту більше трьох місяців) готової продукції.

Визначення господарської діяльності з метою оподаткування наведено в пункті 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на який спирається контролюючий орган. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо особиста участь такої особи в організації такої діяльності є регулярним, постійним і істотним. Таким чином, здійснення господарської діяльності спрямовано на одержання доходу, а не прибутку, як це хоче бачити контролюючий орган. Відсутність прибутку від окремо взятих господарських операцій не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності. На користь того, що не можна розглядати господарську діяльність, як діяльність, яка неодмінно приносить не тільки прибуток, а навіть дохід, свідчить використання слова "спрямована" у визначенні господарської діяльності в п. 1.32 Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пункт 1 ст.3 Господарського кодексу України приводить наступне визначення господарської діяльності: "Під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність". У визначенні господарської діяльності у Господарському кодексі України немає згадки ні про прибуток, ні про дохід.

Непереконливе посилання контролюючого органу в акті перевірки на ст.3 Господарського кодексу України в частині визначення підприємництва. Підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів і з метою одержання прибутку. Тобто з метою одержання прибутку, але не неодмінно. Результат досягнення мети може бути різним: повним, частковим або взагалі відсутній.

Ніяк не може служити підтвердженням відсутності зв'язку з господарською діяльністю підприємства при продажі готової продукції за ціною нижче виробничої собівартості посилання на статтю 142 Господарського кодексу України, у зв'язку з неоднозначною її трактовкою, що може бути приводом конфлікту інтересів згідно з п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Порядок формування фінансового результату господарської діяльності підприємства встановлюється положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а не Законом про оподаткування прибутку. Різниця між валовими доходами, валовими витратами та амортизаційними відрахуваннями, як відомо, відповідно до Закону про оподаткування прибутку, формує оподатковуваний прибуток, що підлягає обкладанню податком на прибуток. Оподатковуваний прибуток істотно відрізняється від прибутку підприємства, отриманого за результатами господарської діяльності, так що не можна ототожнювати оподатковуваний прибуток (збиток) із прибутком (збитком), отриманим підприємством від його господарської діяльності.

Крім того, собівартість - це винятково бухгалтерське поняття. Ні в Законі України "Про податок на додану вартість", ні в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" цей термін не зустрічається. Пункт 1.43 ст.1 Закону " Про оподаткування прибутку підприємств" в частині термінології відсилає платників податків до стандартів бухгалтерського обліку. При цьому в названому пункті сказано: " Інші терміни використовуються в значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених справжнім законом, які не суперечать справжньому закону та іншим законам з питань оподаткування в частині визначення термінів". Тобто бухгалтерська термінологія застосовується з метою оподаткування тільки в тих випадках, коли це прямо передбачено Законом про прибуток чи Законом про додану вартість.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" згадує стандарти бухгалтерського обліку в п.п.1.20.51 п.1.20 ст.1: "З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" і "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку ... прирівнюються до терміна "звичайна ціна", визначеному справжнім законом." Жоден з перерахованих термінів не має відносин до собівартості продукції, Отже, для цілей оподаткування не можна керуватися поняттям "собівартість продукції", оскільки для цього немає законних підстав.

Крім того, як можна робити висновки про невідповідність господарській діяльності реалізації продукції за цінами нижче виробничої собівартості, зіставляючи доходи і витрати в цілому по підприємству за місяць, а не по окремо взятій одиниці готової продукції, що контролюючим органом не було зроблено. В номенклатурі готова продукція може бути і була реалізована в межах виробничої собівартості. На кінцевий результат (перевищення витрат над доходами) вплинули постійні загально виробничі витрати, які несе підприємство незалежно від обсягів виробництва та наднормативні виробничі витрати. Наприклад, амортизаційні відрахування на будівлі, обладнання, їх утримання, наднормативний брак (який не впливає на податковий облік) та інше. Таким чином, контролюючий орган самочинно установив податок на збиток.

Контролюючий орган в акті перевірки неправильно трактує поняття виробничої собівартості, говорячи про виробничу собівартість та зіставляючи з доходами собівартість реалізованої продукції (901 рахунок) не враховується, що вони істотно відрізняються одне від одного.

До виробничої собівартості, згідно з п.11 Положення (стандарту бухгалтерського обліку №16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загально виробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Собівартість же реалізованої готової продукції згідно того самого пункту стандарту №16 складається з: виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

З наведеного вище видно, що собівартість реалізованої продукції відрізняється від виробничої собівартості на нерозподілені постійні загально виробничі витрати, які у зв'язку з падінням обсягів виробництва у вересні 2009 року становили по підприємству 187153,33 грн. та наднормативні виробничі витрати, які склали 151577,96 грн. і які при оподаткуванні не враховувались.

Згідно з вищенаведеним, суд вважає, що витрати, які понесло підприємство у зв'язку з виготовленням та реалізацією готової продукції у вересні місяці, є витратами, прямо пов'язаними з господарською діяльністю підприємства і не можуть бути об'єктом оподаткування.

Відповідно, неправомірно, посилаючись на п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позбавляти підприємство права на податковий кредит в сумі 6625,28 грн. по тим матеріальним цінностям, які використані при виготовленні готової продукції, реалізованої у вересні місяці, і які контролюючий орган не хоче визнавати пов'язаними з господарською діяльністю.

Твердження контролюючого органу про те, що у вересні місяці 2009 року підприємством завищено суму податкового кредиту по тим матеріальним цінностям, які використано не господарській діяльності на загальну суму 6625,28 грн. (стор. 36 акту перевірки) неправомірне і безпідставне.

Податковий кредит за твердженням контролюючого органу, потрібно відкоригувати по матеріальній складовій готової продукції, реалізованої за цінами нижче їх виробничої собівартості, тобто на 33126,42 грн. (додаток №5 до акту перевірки).

Висновок про реалізацію за цінами нижче виробничої собівартості зроблено контролюючим органом шляхом співставлення доходів від реалізації готової продукції (рахунок 701) та собівартості реалізованої готової продукції (рахунок 901) в цілому по підприємству за вересень місяць по всій готовій продукції.

Згідно з п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати»до складу собівартості реалізованої готової продукції (рахунок 901) входять: виробнича собівартість, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати.

Тобто, щоб отримати виробничу собівартість, яка входить до складу собівартості реалізованої готової продукції за вересень місяць, необхідно із загальної суми собівартості реалізованої готової продукції (рахунок 901) 913768,01 грн. відняти нерозподілені постійні загальновиробничі витрати (кредит рахунку №912) 187153,33 грн. та наднормативні виробничі витрати (кредит рахунку №240) 139267,48 грн.

Таким чином, отримаємо виробничу собівартість реалізованої готової продукції за вересень місяць в сумі 587347,20 грн. (913768,01-187153,33-139267,48).

Віднявши від суми доходу від реалізації готової продукції (рахунок № 701) виробничу собівартість реалізованої готової продукції за вересень місяць бачимо, що доходи від реалізації готової продукції за вересень місяць (850597,87 грн.) перевищують виробничу собівартість реалізованої продукції (587347,20 грн.) на 263250,67 грн. (850597,87-587347,20).

Так що, не може бути і мови про реалізацію підприємством у вересні місяці готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості.

Крім того, не може бути мови щодо реалізації готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості саме Південному гірничо-збагачувальному комбінату, так як контролюючим органом висновок про реалізацію нижче виробничої собівартості зроблено на основі співставлення доходів від реалізації готової продукції (рахунок № 701) та собівартості реалізованої готової продукції (рахунок № 901) в цілому по підприємству за місяць, а не по окремо взятій готовій продукції (броні), реалізованій Південному гірничо-збагачувальному комбінату.

Контролюючим органом в акті перевірки не наведено доказів реалізації готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості Південному гірничо-збагачувальному комбінату, так як згідно з обліковою політикою підприємства бухгалтерський облік фактичної собівартості ведеться по переділах, а не по окремих її найменуваннях.

В опису-акті уцінки готової продукції, реалізованої Південному гірничо-збагачувальному комбінату указані договірні (продажні) ціни, а не її фактична собівартість і співставлення їх до уцінки і після уцінки неправомірне, так як в акті перевірки мова йде про виробничу собівартість, а не продажну ціну.

Сума ж уцінки готової продукції, реалізованої Південному гірничо-збагачувальному комбінату по фактичній собівартості, включаючи і матеріальну складову, (28064,83 грн.) відображена підприємством в графі 4 таблиці 1 додатку К 1/1 декларації про прибуток за 9 місяців 2009 року, як вартість запасів, використаних не в господарській діяльності (так зване «невиробниче використання») при розрахунку приросту (убутку) матеріальних активів, що відповідає вимогам п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Розшифровка «невиробничого використання»надана контролюючому органу в ході проведення перевірки.

Включення суми уцінки готової продукції в графу 4 таблиці 1 додатку К 1/1 декларації про прибуток призвело до зменшення убутку матеріальних активів по готовій продукції, тим самим зменшивши валові витрати по рядку 04.2 в декларації про прибуток за 9 місяців 2009 року і збільшивши оподатковуваний прибуток. Таким чином, проведена підприємством уцінка готової продукції, реалізованої Південному гірничо-збагачувальному комбінату, не вплинула на податковий облік, так як одночасно зі зменшенням валових доходів на суму уцінки (по фактичній собівартості) відбулося зменшення і валових витрат.

Убуток балансової вартості запасів по готовій продукції у рядку А 3 додатку К1/1 декларації про прибуток склав 1619065,00 грн.

Якби не було проведене коригування, рядок А3 мав би вигляд: гр.3/4859013гр.,4/207626гр.,5/3004257гр.,6/1647130. Тобто, убуток був би більший на 28065,00 грн. і відповідно були б більші валові витрати у рядку 04.2 декларації.

Крім того, як було зазначено вище, на результат від реалізації готової продукції у вересні місяці (збиток 63170,14 грн., в тому числі матеріальна складова 33126,42 грн.), виведених контролюючим органом у додатку № 5 до акту перевірки, вплинули, також, наднормативні виробничі витрати, тобто наднормативний брак (рахунок 240 по дебету рахунку 901 із головної книги)-139267,48 грн., в тому числі матеріальна складова 81752,48 грн.

Матеріальна складова у складі наднормативних витрат 81752,48 грн., як і сума уцінки готової продукції, реалізованої Південному гірничо-збагачувальному комбінату, включена підприємством в графу 4 таблиці 1 додатку К 1/1 декларації про прибуток за 9 місяців 2009 року, як вартість запасів, використаних не в господарській діяльності при розрахунку приросту (убутку) матеріальних активів, що також призвело до зменшення убутку матеріальних активів по незавершеному виробництву, тим самим зменшивши валові витрати по рядку 04.2 декларації про прибуток за 9 місяців 2009 року та збільшивши оподатковуваний прибуток.

Убуток балансової вартості запасів по незавершеному виробництву у рядку А 2 додатку К1/1 декларації про прибуток склав 327355,00 грн.

Якби не було проведене коригування рядок А2 мав би вигляд: гр.3/2327160,гр.4/408838,гр.5/1509215,гр.6/409107. Таким чином, убуток був би більший на 81752,00 грн. і відповідно були б більші валові витрати у рядку 04.2 декларації.

На залишок суми наднормативного браку 57518,00 грн. зменшено підприємством валові витрати за вересень місяць, як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю:

Рядок 04.3 декларації про прибуток зменшено на 6752,00 грн., суму заробітної плати, нарахованої при виготовленні забракованої продукції;

Рядок 04.4 декларації про прибуток зменшено на 2603,00 грн., суму відрахувань від заробітної плати на соціальне страхування по забракованій продукції;

Рядок 04.13 декларації про прибуток підприємства зменшено на 48163,00 грн., суму накладних витрату складі забракованої продукції.

Всього валові витрати вересня місяця зменшено на всю суму наднормативних витрат -139267,48 грн., в тому числі і на суму матеріальної складової у складі наднормативних витрат -81752,48 грн., що на 48626,06 грн., перевищує матеріальну складову у складі збитків, виведену контролюючим органом (33126,42 грн.) і на яку, як стверджує контролюючий орган, підприємством завищено валові витрати .

Пояснення по коригуванню валових витрат на суму наднормативної забракованої продукції, включеної до складу собівартості реалізованої готової продукції, було, також, надано контролюючому органу в ході проведення перевірки.

Таким чином, у вересні місяці підприємство самостійно у податковому обліку зменшило валові витрати на суму уцінки готової продукції, реалізованої Південному гірничо-збагачувальному комбінату 28064,83 грн. (включаючи і матеріальну складову у складі фактичної собівартості) та зменшило валові витрати на всю суму наднормативного браку готової продукції, включеного до складу собівартості реалізованої готової продукції 139267,48 грн., включаючи і матеріальну складову 81752,48 грн.

Все вищевикладене є підтвердженням того, що підприємство не завищило валові витрати на матеріальну складову реалізації готової продукції у вересні місяці, так як самостійно провело коригування валових витрат у декларації за 9 місяців 2009 року.

Навіть якщо не брати до уваги виробничу собівартість продукції, на яку посилається в акті перевірки контролюючий орган, то собівартість реалізованої готової продукції за вересень місяць, відображена підприємством у податковому обліку, складає 774500,53 грн. (913768,01-брак 139267,48), що менше доходів від реалізації продукції (701 рахунок) на 76097,34 грн. (850597,87-774500,53). Так що, знову ж таки, виходячи уже із собівартості реалізованої готової продукції, підприємство, слідуючи алгоритму розрахунку контролюючого органу, не отримало збитки від реалізації готової продукції, так як доходи, відображені в податковому обліку, перевищують витрати на 76097,34 грн.

Таким чином, оскільки немає реалізації продукції за цінами нижче її виробничої собівартості, то немає і підстав для зменшення податкового кредиту по її матеріальній складовій.

Тим більше, що підприємство самостійно відкоригувало податок на додану вартість, нарахувавши податкове зобов'язання на матеріальну складову (81752,48 грн.) і суму накладних витрат (48163 грн.) у складі наднормативного браку (81752,48+48163=129915,48), який частково став причиною збитків у вересні місяці.

Згідно податкової накладної № 692 від 30.09.2009 року на суму ПДВ 25983,10 грн., підприємством проведене коригування навіть на більшу суму ПДВ, чим вимагає контролюючий орган, а саме на 19357,82 грн. (25983,10-6625,28).

Отже, за вищевикладених підстав, суд доходить висновку щодо протиправності винесеного відповідачем повідомлення-рішення №0000230610/0 від 18.08.2010 року, та його протиріччя нормам Закону.

Таким чином, позовні вимоги є доведеними, і суд вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000230610/0 від 18.08.2010р. винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області.

Присудити на користь відкритого акціонерного товариства «Регом» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 05.09.2011р.

Суддя <(підпис) >

<Список >

<Список >

<Список >Д.П. Павловський

< суддя учасник колегії >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >