Постанова № 21067925, 15.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

15.09.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/2173/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяБукіна Л.Є.,

при секретарі судового засіданняБердник С.О.,

за участю:

прокурораЦяцька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізького транспортного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, третя особа Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області про стягнення адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізький транспортний прокурор Дніпропетровської області 17 лютого 2011 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті із адміністративним позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, третя особа Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області, з позовними вимогами про стягнення адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт за постановою про накладення фінансових санкцій №106976 від 28 жовтня 2010 року в сумі 1700,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході рейдової перевірки 12.10.2010 року інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області Донченко С.А. та Мулявкой О.Б. було встановлено факт надання послуг з перевезення вантажу без оформлення ліцензійної картки, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Дане порушення було зафіксоване в акті проведення перевірки за № 188203 та керуючись абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»на відповідача було накладено штрафні санкції у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 1700 грн.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник позивача, відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлені належним чином.

До суду ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 арбітражним керуючим Гордієнко А.І., направлено заперечення на позов. В обґрунтування заперечень зазначено, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі БЗ/151-10 від 11.11.2010 року, відповідача - ФОП ОСОБА_1 було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, а тому відповідно до ст. 14 Закону Україїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги кредиторів заявлені після встановленого строку для їх подачі чи не заявлені взагалі не розглядаються та вважаються погашеними.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України. Із посиланням на статтю 121 Конституції України зазначав, що на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних, або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року №1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт»від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-ІІІ).

Так, відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ, Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації. Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2006 року №789 встановлено, що Міністерство транспорту та зв'язку України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Згідно пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року за №1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті України (скорочено Головавтотрансінспекція, далі - ГДІАТ), є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту і зв'язку України і йому підпорядковується.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ, Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює, зокрема: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській області утворено наказом начальника ГДІАТ - Головного державного інспектора на автомобільному транспорті від 28 лютого 2005 року №1, та діє на підставі Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністра транспорту і зв'язку України від 14 грудня 2005 року за №888, без права юридичної особи.

Пунктом 4 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті визначено, що основними завданнями її територіальних управлінь, наряду з іншими, є здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування. Згідно із пунктом 5 цього Положення, територіальні управління, відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезення пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Процедура здійснення державного контролю ГДІАТ за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, встановлена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року за №1567.

Відповідно до вимог пунктів 12 та 13 цього Порядку, рейдова перевірка додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства та інших нормативно - правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка, який складається територіальним управлінням ГДІАТ у Дніпропетровській області з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.

Згідно з пунктами 20, 21, 23 цього Порядку, при виявлені в ході перевірки порушень вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт, складаються акти реагування, наведені у додатках 2, 3 та 4 до Порядку. На підставі пунктів 26, 27 Порядку, справа про виявлене порушення розглядається керівником органу державного контролю, якими, згідно з пунктом 3 Порядку є начальник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, або його заступник. Керівник органу державного контролю за наявності підстав виносить постанову про застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку. Згідно з пунктом 28 Порядку, фінансова санкція, сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Виключний перелік порушень вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт, при виявленні яких складається один з передбачених Порядком актів, на підставі якого за наслідками розгляду справи виноситься постанова про застосування фінансових санкцій, містить стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12.10.2010 року державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області проведено рейдову перевірку ФОП ОСОБА_1, під час якої було встановлено факт надання послуг з перевезення вантажу без оформлення ліцензійної картки, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено відповідний акт.

Відповідно до абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області 28.10.2010 року винесено постанову про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1700 гривень. Постанова отримана відповідачем 03.11.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що Господарським судом Дніпропетровської області 03.09.2010 року відкрито провадження у справі про банкрутство щодо ФОП ОСОБА_1 Проте, суд не знаходить обґрунтованими твердження представника відповідача щодо відмови у задоволенні позову з підстав невиконання позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», виходячи із наступного.

Відповідно до положень статті 1 та статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобовязаннями, які забезпечують належне виконання основного зобовязання, і є похідними від основного зобовязання.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010 року, тобто після прийняття позивачем постанови про накладення штрафу. Таким чином штрафні санкції на відповідача накладено у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд вважає правомірним стягнення з відповідача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт, оскільки відповідач у добровільному порядку рішення про накладення штрафу не виконав, доказів оскарження рішення суду не надано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Адміністративний позов Криворізького транспортного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Дніпропетровської області задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт за постановою про накладення фінансових санкцій №106976 від 28 жовтня 2010 року в сумі 1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.) на користь Державного бюджету України (р/р 31112106700019, МФО 805012, ЗКПО 24230992, код штрафу 21081100, УДКУ у Дніпропетровській області).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 05.09.2011 року.

Головуючий суддяЛ.Є. Букіна