Постанова № 21067826, 12.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

12.09.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 р. Справа № 2а-10872/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЧорної В.В.

при секретарі судового засіданняМолчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивачаБондар І.В.

відповідачаСтеценко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»про стягнення штрафу згідно постанови № 25 БТ від 25.02.2010 р., -

в с т а н о в и в :

06 вересня 2010 року Національний банк України (далі - НБУ) в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»(далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на користь Державного бюджету України штраф в сумі 680 грн., відповідно до постанови Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства від 25.02.2010 р. № 25 БТ.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що постановою виконуючого обовязки начальника Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області Швець А.М. № 25 БТ від 25.02.2010 р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн., за порушення Столичною філією банку вимог п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», п. п. 5.1, 5.9 глави 5 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 р. № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за № 338/3631 (далі Інструкція № 136), яке полягає у невиконанні функцій агента валютного контролю в частині інформування податкового органу про порушення клієнтом Столичної філії банку (ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні») законодавчо встановленого строку розрахунків в іноземній валюті. Зазначена постанова була оскаржена відповідачем до Апеляційної комісії НБУ, відповідно до Положення про Апеляційну комісію НБУ, затвердженого Правлінням НБУ від 09.08.2007 р. № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2007 року за № 995/14262, про що позивача було повідомлено листом від 09.03.2010 р. № 20.1.0.0.0/7-677. Станом на 01.09.2010 р. позивач не отримав рішення Апеляційної комісії НБУ за результатами розгляду вищезазначеного звернення, а відповідач в добровільному порядку не сплатив штраф згідно постанови від 25.02.2010 р. № 25 БТ, у звязку з чим, на підставі абз. 4 п. 3.5 глави 3 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 р. за № 209/4430, позивач звертається до суду із даним адміністративним позовом про примусове стягнення даного штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що постанову про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 25 БТ від 25.02.2010 р. було винесено незаконно, вона суперечить діючому законодавству України, а отже, стягнення штрафу у розмірі 680 грн. на підставі цієї постанови, є неправомірним. Зокрема, відповідач зазначив, що при виконанні функцій агента валютного контролю банк керується законодавчими актами НБУ. Так, згідно п. 5.1 розділу 5 Інструкції «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої постановою Правління НБУ № 136 від 24.03.1999 р., встановлено строк (до 10 числа місяця, наступного за звітнім), та порядок направлення, зокрема, повідомлень податковим органам поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату. При цьому, на думку відповідача, вказаний пункт не містить обовязку, а також порядку збереження даних повідомлень, що, в свою чергу, виключає вину банку при здійсненні функцій агента валютного контролю у випадку неповернення на його адресу відповідних поштових повідомлень. Поряд з цим, п. 5 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»передбачає право податкових органів одержувати інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від субєктів підприємницької діяльності, лише на підставі рішення суду. Незважаючи на те, що внесені зміни в Інструкцію «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями»від 24.03.1999 р. № 136 скоротили обсяг інформації, що розкривається про клієнта-порушника податковим органам, повідомлення, які надаються до ДПІ, містять відомості про клієнта, які належать до банківської таємниці згідно п. 2 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність»від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ. Крім того, виходячи з положень п. 4 ч. 1 ст. 62 цього Закону, інформація по валютному контролю розкривається податковим органам на їх письмовий запит. Отже, зазначений Закон є спеціальним, і має вищу юридичну силу по відношенню до норм Інструкції «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями»від 24.03.1999 р. № 136. Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)»від 12.01.2005 р. № 2322 внесено зміни до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ, зокрема у п. 5 вказаної статті, згідно якого, органи державної податкової служби мають право одержувати від платників податків, а також від установ НБУ та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність», довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про надходження у встановлені терміни валютної виручки від субєктів підприємницької діяльності. Таким чином, норми ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та вимоги п. 5.1 розділу 5 Інструкції № 136 повинні застосовуватись в частині, що не суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)». Отже, враховуючи те, що на адресу відповідача не надходили рішення суду на отримання інформації податковим органом, та письмові вимоги від податкового органу з питань валютного контролю, у відповідача не було достатніх підстав для направлення до податкової інспекції повідомлення про порушення термінів розрахунків по клієнту ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні». Крім того, відповідач зазначив, що листом НБУ про результати оскарження банком до Апеляційної комісії НБУ відповідних постанов територіальних управлінь НБУ від 19.09.2008 р. № 18-323/311-12773 його було повідомлено про задоволення Апеляційною комісією НБУ його апеляційних звернень, та про скасування постанов про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства, в тому числі і постанови № 25 БТ від 25.02.2010 р.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно статуту, Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»створено відповідно до установчого договору від 06.07.2000 р., та на підставі рішення Установчих зборів акціонерів від 06.07.2000 р., шляхом зміни організаційно-правової форми комерційного банку «ПриватБанк», створеного у 1992 р. у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у Закрите акціонерне товариство «ПриватБанк». ЗАТ «ПриватБанк»є правонаступником прав та обовязків комерційного банку «ПриватБанк», створеного у формі товариства з обмеженою відповідальністю. За рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. тип банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У звязку із зміною типу банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк»на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(а.с. 66-68).

На підставі листа Державної податкової адміністрації у м. Києві від 09.12.2009 р. № 5599/10/22-208, згідно доручення на перевірку № 09-105/26704БТ від 10.12.2009 р., Головним управлінням НБУ по м. Києву та Київській області проведено невиїзну перевірку Столичної філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 22.08.2008 р. по 19.06.2009 р. За результатами перевірки складено акт № 09-104/4/1НП-БТ від 22.01.2010 р., яким зафіксовано факт не надіслання Столичною філією ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»інформації про порушення законодавчо встановленого строку розрахунків у іноземній валюті клієнтом банку - ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні», до податкового органу за місцем реєстрації клієнта, та не включення інформації про зазначені порушення у статистичну звітність за формою № 531 станом на 01.05.2009 р. (а.с. 20-23).

Також, Головним управлінням НБУ у м. Києві та Київській області складено протокол про порушення валютного законодавства ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»№ 5ПР-БТ від 22.01.2010 р., з якого вбачається, що Столичною філією ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»в строк до 10.05.2009 р. не було надіслано до податкового органу за місцем реєстрації клієнта - ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні», інформацію про порушення останнім законодавчо встановленого терміну розрахунків у іноземній валюті за імпортним контрактом № 7330/УМ/08 від 19.08.2008 р., укладеним з ОАО «Первая грузовая компанія»(Російська Федерація) щодо організації та супроводження залізничних перевезень вантажів. Тим самим, банком не виконано функцію агента валютного контролю в частині порядку інформування податкового органу про порушення клієнтом банку встановленого строку розрахунків. Так, граничний строк отримання послуг за контрактом 07.04.2009 р. Проте, повернення передплати у сумі 603764,09 російських рублів на поточний рахунок ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні», відкритий в Столичній філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», відбулося лише 19.06.2009 р., тобто з порушенням граничного терміну розрахунків в іноземній валюті.

Зазначене свідчить про порушення банком вимоги п. 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»(далі Декрет № 15-93), п. п. 5.1, 5.9 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління НБУ від 24.03.1999 р. № 136, що тягне за собою наслідки, передбачені п. 2.5 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 (а.с. 24-25).

Щодо виявлених порушень, директором Столичної філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»Волковим С.В. надані письмові пояснення, у яких останній не заперечує факт допущення порушення, та зазначає, що навесні 2008 р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»здійснювало перехід на новий програмний комплекс контролю валютних операцій. Під час перенесення бази даних зі старого комплексу в новий відбувся програмний збій, внаслідок якого було втрачено частину інформації щодо розрахунків по вищезазначеному договору №7330/414/08 клієнта ТОВ «Перша валютна компанія в Україні». Таким чином, Столична філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»не надіслала інформацію про порушення законодавчо встановленого строку розрахунків (а.с. 25).

На підставі Протоколу № 5ПР-БТ від 22.01.2010 р., згідно із ст. 16 Декрету № 15-93, та п. 2.5 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 р. за № 209/4430 (далі Положення № 49), виконуючим обовязки начальника Головного управління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»Швець А.М. винесено постанову № 25 БТ від 25.02.2010 р. про притягнення відповідача до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн. * 40 = 680 грн.) (а.с. 26-27).

Постанову № 25 БТ від 25.02.2010 р., згідно п. 2.2 «Положення про Апеляційну комісію НБУ», затвердженого Постановою Правління НБУ від 09.08.2007 р. № 291, 09.03.2010 р. оскаржено відповідачем до Апеляційної комісії НБУ (вих. № 30.1.0.0.0/3-88), про що в той же день електронним поштовим відправленням було повідомлено позивача (а.с. 28).

Рішенням Апеляційної комісії НБУ від 18.10.2010 р. № 32/2010, скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»залишено без задоволення, про що банк повідомлено телеграмою від 21.10.2010 р. (а.с. 71-72). Отже, доводи відповідача про задоволення Апеляційною комісією НБУ його скарги, не відповідають дійсності, та спростовуються наявними у справі документами.

01.11.2010 р. ПАТ КБ «Приватбанк»звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного банку України про скасування постанови № 25 БТ від 25.02.2010 р.

Ухвалою суду від 02.11.2010 р., яка набрала законної сили 30.11.2010 р., позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк»залишена без розгляду, у звязку з пропуском строку звернення до суду (а.с. 54).

Встановивши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно п. 14 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 р. № 679-ХIV, до функцій НБУ належить здійснення, відповідно до визначених спеціальним законом повноважень, валютного регулювання, визначення порядку здійснення операцій в іноземній валюті, організація і здійснення валютного контролю за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», до компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю належить: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, застосування мір відповідальності банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Частиною 1 ст. 13 Декрету № 15-93 НБУ визначено головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів, та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету № 15-93, уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Згідно ст. 11 Декрету № 15-93, НБУ наділений повноваженнями щодо видачі у межах, передбачених цим Декретом, обовязкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Згідно п. 1.2 Положення № 49, функції агента валютного контролю - обов'язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Статтею 13 Декрету № 15-93 та п. 1.2 Положення № 49, відповідно до повноважень НБУ, передбачених п. 1 ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», встановлено обовязок щодо своєчасного надання інформації уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Пунктом 7.1 розділу 7 «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженої постановою НБУ від 24.03.1999 р. № 136, визначено наступний порядок надання інформації: «банки надсилають… повідомлення податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового повідомлення про їх вручення адресату або курєром банку з обовязковою відміткою податкових органів про їх отримання».

Зазначене повідомлення відповідачем до податкового органу не надсилалося, що ним не заперечується. Отже, факт порушення, допущеного відповідачем, встановлений, та знайшов підтвердження в судовому засіданні.

При цьому, доводи відповідача про те, що норми Інструкції «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями»від 24.03.1999 р. № 136 не повинні застосовуватися, оскільки є підзаконним актом і суперечать нормам законодавства, які мають вищу юридичну силу, суд не приймає, оскільки зазначена Інструкція видана в межах повноважень Національного банку України, затверджена у встановленому порядку, зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а отже, є нормативно-правовим актом, обовязковим для виконання. Крім того, зазначена Інструкція лише регламентує порядок надання банками інформації в межах виконання ними функцій валютного контролю, а не встановлює зазначений обовязок.

Таким чином, твердження позивача про те, що постанова № 25 БТ від 25.02.2010 р. є неправомірною та необґрунтованою, не знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.5 розділу 3 Положення № 49, сума штрафу, визначена у постанові НБУ, має бути перерахована до Державного бюджету України в пятиденний строк з дня отримання цієї постанови. У разі несплати порушником штрафу в зазначений строк, він підлягає стягненню в судовому порядку.

В добровільному порядку відповідачем штраф не сплачується.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Національного банку України задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь державного бюджету (одержувач ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31119105700002, код банку 805012, код бюджетної класифікації 21081000, символ 105) штраф згідно постанови Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області № 25 БТ від 25.02.2010 р. в сумі 680 грн. (шістсот вісімдесят гривень).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 12.09.2011 р.

СуддяВ.В.Чорна