Постанова № 21067573, 25.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

25.06.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 р. Справа № 2а-10897/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Самойленко В.І.

відповідача Обертовича М.Г., Маринченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Компані»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000902302/0, №0000912302/0, №0000063500/0, №0000922302/0, №0003051701/0 від 18.08.2010 р., -

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Компані»(далі ТОВ «ІБК») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 18.08.2010 р. №0000902302/0, № 0000912302/0, № 0000063500/0, № 0000922302/0, № 0003051701/0.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що не погоджується із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими відповідачем на підставі акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Компані»від 04.08.2010 р., якими підприємству донараховані податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку та податку з доходів фізичних осіб.

Зазначаючи про неправомірність донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, позивач посилається на те, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про нікчемність угоди купівлі-продажу № 55 ИБК-09 від 02.11.2009 р., укладеної між ТОВ «ІБК»та ТОВ фірма «Інтрон», з посиланням на те, що ТОВ фірма «Інтрон»не знаходиться за своїм місцезнаходженням, не надала до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська декларацію з податку на прибуток, та не мала необхідних умов для здійснення господарської діяльності. У зв'язку з цим, відповідач зробив висновок про неправомірне віднесення ТОВ «ІБК»вартості будівельних матеріалів, придбаних у ТОВ фірма «Інтрон», в розмірі 46 708 грн. 05 коп., до складу валових витрат, та про завищення податкового кредиту за цією операцією в сумі 171 000 грн. 00 коп. (податкові повідомлення-рішення від 18.08.2010 р. № 0000902302/0, № 0000912302/0, № 0000063500/0). Позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності договору купівлі-продажу № 55 ИБК-09 від 02.11.2009 р., вказуючи на те, що за зазначеним договором ТОВ «ІБК»було придбано фундаментні блоки, двотаврову балку, каналізаційний люк із кришкою на загальну суму 46 708 грн. 05 коп., які були передані виконавцю за Договором № ДГ-14ИБК-08 від 01.03.2008 р. ТОВ «Алком»та використані у реконструкції промислової котельні. Операцію купівлі-продажу оформлено належними первинними документами та податковими накладними. Тому, ТОВ «ІБК»правомірно, у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», віднесло витрати із придбання зазначених товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат, а сплачений у складі ціни товару податок на додану вартість - до податкового кредиту. При цьому, позивач посилається на п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9, згідно якого, при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська в акті перевірки № 5826/23-2-385920 від 04.08.2010 р. вказує лише на порушення старшим слідчим з ОВС УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області кримінальної справи за фактом підроблення документів ТОВ «Інтрон»за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, що в силу наведеної позиції Верховного Суду України не може бути підтвердженням наявності вини будь-якої із сторін договору купівлі-продажу № 55 ИБК-09 від 02.11.2009 року на вчинення нікчемного правочину. Отже, визначення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська негативних податкових наслідків для ТОВ «ІБК», виходячи з нікчемності договору купівлі-продажу № 55 ИБК-09 від 02.11.2009 р., не ґрунтуються на законі. Крім того, позивач зазначає, що на час укладання та виконання договору купівлі-продажу № 55 ИБК-09 від 02.11.2009 року ТОВ фірма «Інтрон»була зареєстрована в ЄДРПОУ, та як платник податку на додану вартість, а отже, її контрагент - платник податків, не може нести відповідальність за неналежне виконання податкових зобов'язань іншими контрагентами, а право такого платника податків на формування валових витрат та включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів, законодавством України не ставиться в залежність від дотримання його контрагентами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, знаходження за визначеним в ЄДРПОУ місцезнаходженням, та своєчасним поданням до податкових органів декларацій з податку на прибуток.

Щодо донарахування податковим органом комунального податку та штрафних санкцій, позивач зазначив, що висновок податкового органу про те, що ТОВ «ІБК»не надало податковий розрахунок з комунального податку за 1 квартал 2010 р. та не сплатило комунальний податок за вказаний період в сумі 71 грн. 40 коп., що стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000922302/0 від 18.08.2010 р., є безпідставним. Так, податковий розрахунок комунального податку разом із податковими деклараціями за І квартал 2010 року, у зв'язку із відмовою ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська у їх прийнятті, ТОВ «ІБК»подало до вказаного податкового органу за допомогою курєрської доставки, а самостійно нараховану суму комунального податку в розмірі 71 грн. 40 коп. своєчасно сплатило до бюджету, перерахувавши 08.04.2010 р. суму різниці між переплатою комунального податку за даними свого особового рахунку та податкового зобов'язання з цього податку станом на 31.03.2010 р. в розмірі 44 грн. 20 коп. Таким чином, донарахування ДПІ у Красногвардійському районі зобов'язання з комунального податку за І квартал 2010 р. на суму 71 грн. 40 коп. та застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є неправомірним.

Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб, позивач зазначив, що у акті перевірки податковим органом зроблено неправомірний висновок про те, що ТОВ «ІБК», як податковий агент, при купівлі у фізичної особи об'єктів нерухомого майна за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 14.01.2010 р., не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 10 534 175 грн. 70 коп., про що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003051701/0 від 18.08.2010 р. Позивач стверджує, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська не мала правових підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, оскільки, враховуючи норму п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з фізичних осіб», при оподаткуванні операцій з відчуження нерухомості обовязок щодо сплати зазначеного податку покладається на одну із сторін договору, а не конкретно на покупця юридичну особу, при цьому податковим агентом у таких правовідносинах є нотаріус, а не покупець. Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для покладення обовязку зі сплати цього податку та донарахованих штрафних (фінансових) санкцій на юридичну особу-покупця.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача, кожний окремо, проти адміністративного позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на законність висновків акту перевірки, та, відповідно, прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

При цьому, щодо податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток, відповідач посилається на правомірність висновку податкового органу про заниження ТОВ «ІБК»податку на прибуток за 2009 рік на суму 11677 грн. внаслідок віднесення у IV кварталі 2009 року до складу валових витрати на будівельні матеріали згідно договору № 55ИБК-09 від 02.11.2009 р., укладеному між ТОВ фірмою «Інтрон»(Продавець) та ТОВ «ІБК»(Покупець), який має фіктивний характер. Зазначені висновки зроблені у звязку з тим, що посадові особи ТОВ фірми «Інтрон»за юридичною адресою підприємства не знаходяться, трудові ресурси для здійснення господарської діяльності у підприємства відсутні, будівельні матеріали на замовлення ТОВ «ІБК»не надавались, у звязку з відсутністю необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. При цьому, податковий орган посилається на пояснення директора ТОВ фірми «Інтрон»Глушко В.Д., надані до ВПМ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, у яких останній стверджує про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ фірми «Інтрон». Таким чином, позивач зазначає про відсутність у сторін при укладанні договору № 55ИБК-09 від 02.11.2009 р. мети настання правових наслідків, а відтак, враховуючи норми ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначений договір є нікчемним. Внаслідок цього, ТОВ «ІБК», в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено валові витрати у IV кварталі 2009 р., та, відповідно, занижено податок на прибуток за 2009 рік.

Щодо податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість, податковий орган вказує на те, що, в порушення вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «ІБК»за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Інтрон»згідно договору від 02.11.2009 № 55ИБК-09, який є нікчемним, на загальну суму 171 000 грн., у тому числі: у листопаді 2009 року у сумі 141 705 грн., у грудні 2009 року у сумі 29 295 грн. Зазначений висновок про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ ґрунтується також на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту, за якими, встановлено розбіжності: до податкового кредиту декларації ПДВ за жовтень 2009 р. ТОВ «ІБК»включено суму ПДВ 29 295 грн. 11 коп., ТОВ «Інтрон»не включено податкове зобов'язання декларації ПДВ за жовтень 2009 по покупцю ТОВ «ІБК; до податкового кредиту декларації ПДВ за листопад 2009 року ТОВ «ІБК»включено суму ПДВ 141704 грн. 80 коп., ТОВ «Інтрон»не включено податкове зобов'язання декларації ПДВ за листопад 2009 року по покупцю ТОВ «ІБК».

Щодо комунального податку, відповідач зазначив, що, в порушення п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ТОВ «ІБК»не надано податковий розрахунок з комунального податку за І квартал 2010 року, внаслідок чого, в порушення ст. 2 Положення про комунальний податок до рішення міської ради від 30.07.2003 № 6/11, ТОВ «ІБК»не включено до податкового розрахунку комунального податку обєкт оподаткування та розмір комунального податку за І квартал 2010 року в сумі 71 грн. 40 коп. Листом від 12.05.2010 р. № 14789/10/28-1-13 ДПІ у Красногвардійському районі повідомила ТОВ «ІБК»про невизнання поданого ним податкового розрахунку комунального податку за І квартал 2010 року як податкової звітності, та запропонувала надати оформлений належним чином податковий розрахунок комунального податку за І квартал 2010 року, чого підприємством зроблено не було.

Що стосується донарахування ТОВ «ІБК»зобовязань по податку з доходів фізичних осіб, відповідач зазначає, що в порушення п. 19.2 ст. 19, п. 17.2 ст. 17, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підприємством не надано податковий розрахунок за формою № 1-ДФ відомостей про доходи громадян щодо виплаченого доходу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.2010 р. № 25014412, № 25014207, № 25014091, № 250014298, № 25012673. При цьому, відповідач вважає, що юридична особа, яка нараховує (виплачує) платнику податків-фізичній особі дохід від купівлі у останнього нерухомого майна, є податковим агентом і зобовязана утримати податок від суми такого доходу та за його рахунок за відповідною ставкою податку. При цьому, нотаріуси, відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», виконують функцію податкових агентів в частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів та забезпечують надання відповідної інформації податковому органу. Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «ІБК»не нарахувало, не утримало, та не сплатило до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 10534175 грн. 70 коп. З цього приводу відповідач також зазначає, що сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом, а отже, до нотаріального посвідчення договорів від 14.01.2010 р., саме ТОВ «ІБК»як податковий агент повинно було визначити суму податку з доходів фізичних осіб, необхідну до сплати. Після чого, або покупець - юридична особа, або продавець фізична особа повинні були сплатити відповідну суму, а нотаріус, в свою чергу, після відповідної сплати податку повинен був посвідчити договір. Відповідач зазначив, що вказана норма закону, в першу чергу, не була виконана податковим агентом юридичною особою ТОВ «ІБК»тоді, коли податок не було нараховано, а в другу чергу нотаріусом, який не повинен був реєструвати договори без відповідної сплати податку. Разом з тим, нотаріусом було розяснено сторонам, що умисне ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, тягне за собою кримінальну відповідальність. В свою чергу, відповідно до п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому, платник податків отримувач доходів звільняється від обовязків погашення такої суми податкових зобовязань або податкового боргу. Отже, висновки податкового органу про те, що податок з доходів фізичних осіб в даному випадку має сплатити юридична особа покупець, як податковий агент, на думку відповідача, є правомірними.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України, суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час їх існування.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг компані»зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30.03.2007 р., та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.

В період з 04.06.2010 р. по 26.07.2010 р. посадовими особами Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ІБК»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., про що складено акт перевірки № 5826/23-2-17/34885920 від 04.08.2010 р.

При цьому, підстави та законність проведення вказаної перевірки позивачем не оскаржуються, тому вони не є предметом спору по даній справі.

Спір між сторонами виник з приводу законності висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, про: порушення платником податків п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі Закон України № 283), зокрема, заниження ТОВ «ІБК»податку на прибуток за 2009 рік на суму 11677 грн.; порушення п. 4.9 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України № 168), зокрема, заниження ТОВ «ІБК»податку на додану вартість на суму 166233 грн., в тому числі: за лютий 2010 року 115116 грн., за березень 2010 року 51117 грн.; порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон України № 2181), зокрема, не надання ТОВ «ІБК»податкового розрахунку з комунального податку за І квартал 2010 року, внаслідок чого, не включено до обєкту оподаткування та не сплачено комунальний податок за І квартал 2010 року в сумі 71 грн. 40 коп.; порушення п. 19.2 ст. 19. п. 17.2 ст. 17, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-IV (далі Закон України № 889), враховуючи вимоги п. 1.15 ст. 1, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 вказаного Закону, що призвело до несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10534175 грн. 70 коп.

Акт перевірки підписано генеральним директором ТОВ «ІБК»Касьян М.С. із запереченнями щодо висновків акту перевірки.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-рішення від 18.08.2010 р.:

-№ 0000902302/0 про донарахування ТОВ «ІБК»зобовязання з податку на прибуток в сумі 11 677 грн. 00 коп., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 503 грн. 10 коп.;

-№ 0000912302/0 про донарахування ТОВ «ІБК»зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 166 233 грн. 00 коп., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 116 грн. 50 коп.;

-№ 0000063500/0 про застосування до ТОВ «ІБК»штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 70 000 грн. 00 коп.;

-№ 0000922302/0 про донарахування ТОВ «ІБК»зобовязання з комунального податку в розмірі 340 грн. 00 коп., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71 грн. 40 коп.;

-№ 0003051701/0 про донарахування ТОВ «ІБК»зобовязання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 10534 175 грн. 70 коп., та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21058 351 грн. 40 коп.

Не погодившись із зазначеними вище рішеннями податкового органу, з підстав, викладених у позовній заяві, ТОВ «ІБК»звернулось до суду із зазначеним адміністративним позовом.

При вирішенні спору, зокрема, щодо правомірності донарахування ТОВ «ІБК»податкових зобовязань з податку на прибуток, суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено, що у 4 кварталі 2009 року підприємством завищено валові витрати на суму 46708 грн., внаслідок включення до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання будівельних матеріалів згідно договору № 55ИБК-09 від 02.11.2009 р., укладеного між ТОВ фірмою «Інтрон»(Продавець) та ТОВ «ІБК»(Покупець), який має фіктивний характер, що призвело до заниження податку на прибуток за 2009 рік на суму 11677 грн.

Решта виявлених перевіркою порушень по податку на прибуток, зокрема, неправомірне зменшення збитків підприємства за І квартал 2010 року на суму 8536543 грн., не є предметом спору по даній справі, оскільки позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення № 0000902302/0 від 18.08.2010 р. на суму 15180,10 грн., з яких 11677,00 грн. основний платіж, 3503,10 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Висновок податкового органу щодо фіктивності угоди купівлі-продажу будівельних матеріалів з ТОВ фірмою «Інтрон», обґрунтовується тим, що посадові особи контрагента - ТОВ фірми «Інтрон»за юридичною адресою не знаходяться, трудові ресурси для здійснення господарської діяльності у підприємства відсутні, будівельні матеріали на замовлення ТОВ «ІБК»не надавались, у звязку з відсутністю необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Зазначені висновки податкового органу не були спростовані в судовому засіданні.

Так, згідно договору № 55ИБК-09 від 02.11.2009 р., укладеному між ТОВ фірмою «Інтрон»(Продавець) та ТОВ «ІБК»(Покупець), Продавець продає Покупцю будівельні матеріали в асортименті, кількості і по цінам згідно накладних. Місцем поставки є склад Покупця, а моментом передачі товару момент надання Покупцю товару в місці поставки та підписання документів на відвантаження товару уповноваженими представниками. Оплата здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з моменту передачі йому товару. Строк дії договору до 31.12.2009 р.

До перевірки була надана прибуткова накладна № ІБ-0000819 від 12.10.2009 р. на отримання будівельних матеріалів (фундаментних блоків, двотаврових балок, каналізаційних люків) на загальну суму 56049,66 грн., в тому числі ПДВ 9341,61 грн. 03.11.2009 р. ТОВ «ІБК»платіжним дорученням від 03.11.2009 р. № 37 направлено грошові кошти у сумі 1026000 грн., в тому числі ПДВ 171000 грн., на придбання матеріалів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтрон». У податковому обліку витрати на придбання будматеріалів в сумі 46708 грн. 05 коп. включено до складу валових витрат IV кварталу 2009 року, а суму передплати у розмірі 808291 грн. 95 коп. включено до складу валових витрат І кварталу 2010 року.

Жодних інших документів на підтвердження реальності зазначеної угоди, позивачем не було надано ні до перевірки, ні в судове засідання. Наявні ж документи самі по собі підтверджують лише факт укладення між сторонами угоди, та факт перерахування ТОВ «ІБК»коштів на рахунок ТОВ фірми «Інтрон».

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкту оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить, зокрема, зясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції (при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо), необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, в тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції, та ін.; встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції (зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкових показників, для чого в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника податків щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, що може бути зясовано, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника ПДВ); встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків (для чого перевірці підлягають доводи податкового органу про відсутність ділової мети у діях платника податків (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання, імітація купівлі товару в особи, яка його ніколи не продавала, тощо). При цьому, судам слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним, сама по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Встановлення судом факту нереальності вчинення господарської операції не потребує зясування змісту умислу учасників такої операції.

При перевірці доводів відповідача шляхом зясування вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу щодо нікчемності угоди, укладеної між ТОВ «ІБК»з ТОВ фірмою «Інтрон», з огляду на наступне.

В ході проведення перевірки ТОВ «ІБК», посадовими особами ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська направлявся запит від 09.06.2010 р. № 17732/7/23-1-24 щодо проведення зустрічної перевірки по взаємовідносинам ТОВ «ІБК»з ТОВ фірмою «Інтрон»за жовтень, листопад 2009 р. Згідно відповіді ДПІ у Жовтневому районі від 23.07.2010 р. № 40032/7/23-610, здійснити перевірку ТОВ фірми «Інтрон»не можливо, у звязку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, про що складено акт про неможливість проведення перевірки від 21.07.2010 р. № 5960/23-610/32296471. Із вказаного акту також вбачається, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТОВ фірми «Інтрон»був директор Галушко В.Д.; свідоцтво платника ПДВ підприємства анульовано 30.03.2010 р.; остання декларація з податку на прибуток підприємством подана за 9 місяців 2009 р. «до відома»(тобто з нульовими показниками), остання декларація з ПДВ за грудень 2009 р. «до відома»; зобовязання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ІБК»за жовтень 2009 р. також не були задекларовані, що встановлено за даними додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(а.с. 147-149).

Згідно пояснень директора фірми «Інтрон»Галушко В.Д., відібраних службовими особами ВПМ ДПІ у Красногвардійському районі 11.06.2010 р., в грудні 2008 року він загубив свій паспорт та ідентифікаційний код, про те, що він є директором ТОВ фірми «Інтрон», йому нічого не відомо, фактичного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ фірми «Інтрон»він не має, ніколи не підписував первинних бухгалтерських документів, документів податкової звітності та не мав печатки підприємства (а.с. 151).

Згідно службової записки в.о. начальника ВПМ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 13.07.2010 р., до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз направлені матеріали для проведення почеркознавчого дослідження підпису Галушко В.Д., який є директором ТОВ «Інтрон», а 08.07.2010 р. старшим слідчим з ОВС УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області порушено кримінальну справу за ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України за фактом підроблення документів ТОВ «Інтрон»(а.с. 150).

Згідно пояснень директора ТОВ «ІБК»Касьян Н.С., наданих працівникам ВПМ ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 15.07.2010 р., останній зазначив, що не може нічого пояснити відносно укладення договору з ТОВ «Інтрон»від 02.11.2009 р. № 55ИБК-09, та його виконання (фактичного отримання будівельних матеріалів), оскільки не памятає, які операції та з якими підприємствами проводились (а.с. 196).

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 455-IV, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відповідно п. 3 ст. 4 зазначеного Закону, зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи-підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 6 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться, зокрема, у разі внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни повязані із зміною місцезнаходження юридичної особи.

Отже, в порушення вищезазначених норм закону, ТОВ фірмою «Інтрон»не надано до Єдиного державного реєстру відомостей щодо зміни свого місцезнаходження.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»вiд 25.06.1991 № 1251-XII, платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у термін, встановлений законами. Згідно ст. 11 зазначеного Закону, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України.

В порушення зазначених норм закону, згідно бази даних АІС «Податки», ТОВ фірмою «Інтрон»декларацію з податку на прибуток за 2009 рік до ДПІ у Жовтневому районі не надано, зобовязання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ІБК»за жовтень 2009 р. не задекларовано.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання в сфері виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок та суперечить моральним засадам суспільства, а отже, є нікчемним.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Згідно п. 5 Постанови, якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Факти, встановлені ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська та підтверджені в судовому засіданні, з урахуванням наведених вище норм законодавства, свідчать про укладення сторонами цивільно-правової угоди без наміру її реального виконання, та про подальше проведення фінансових потоків за цією угодою з метою отримання податкової вигоди, зокрема, штучного формування валових витрат та податкового кредиту. З цих підстав, суд погоджується з висновками податкового органу щодо нікчемності угоди № 55ИБК-09 від 02.11.2009 р., укладеної між ТОВ фірмою «Інтрон» та ТОВ «ІБК», як такої, що порушує публічний порядок, оскільки докази її фактичного виконання (а саме, первинні бухгалтерські та податкові документи щодо придбання, перевезення, зберігання та використання будівельних матеріалів у власній господарській діяльності) позивачем не надано, що свідчить про її укладання без наміру створення цивільно-правових наслідків. Натомість, податковим органом підтверджено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «Інтрон»до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції (тобто, необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), та надано докази відсутності ТОВ фірми «Інтрон»та його посадових осіб за юридичною адресою.

Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України № 283, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, ТОВ «ІБК»не мало законних підстав для віднесення у IV кварталі 2009 р. витрат в сумі 46708 грн. 05 коп., понесених підприємством у звязку з придбанням будівельних матеріалів за угодою з ТОВ «Інтрон»№ 55ИБК-09 від 02.11.2009 р., до складу валових.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 283, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У звязку з тим, що позивачем не оскаржені інші порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зафіксовані в акті перевірки, а також те, що судом підтверджено факт завищення ТОВ «ІБК»валових витрат за результатами 2009 року на суму 46708 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, суд погоджується з висновком податкового органу щодо заниження ТОВ «ІБК»податку на прибуток за результатами 2009 року на суму 11 677 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Доводи щодо неправильності нарахування штрафних (фінансових) санкцій, позивачем у позовній заяві не наведені.

Отже, податкове повідомлення - рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0000902302/0 від 18.08.2010 р. про донарахування ТОВ «ІБК»зобовязань з податку на прибуток в сумі 11 677 грн. 00 коп. (основний платіж), та з штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3 503 грн. 10 коп. - 10 відсотків від суми основного зобовязання за три податкові періоди (а.с. 153), є обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Щодо вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000912302/0, № 0000063500/0 від 18.08.2010 р. про донарахування ТОВ «ІБК»зобовязань по податку на додану вартість в розмірі 166 233 грн. 00 коп., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 116 грн. 50 коп., а також 70000 грн., суд також не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Сума основного зобовязання згідно податкового повідомлення-рішення № 0000912302/0 нарахована податковим органом на підставі висновку про нікчемність договору № 55ИБК-09 від 02.11.2009 р. у періодах залучення до надання ТОВ «ІБК»будівельних матеріалів на загальну суму 1026000 грн., в т.ч. ПДВ 171000 грн. Як наслідок, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168, та завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інтрон»за вказаним договором на загальну суму ПДВ 171 000 грн., у тому числі: у листопаді 2009 року - 141 705 грн., у грудні 2009 року - 29 295 грн.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що суд погодився з висновком відповідача про нікчемність правочину - договору № 55ИБК-09 від 02.11.2009 р., укладеного між ТОВ фірмою «Інтрон»та ТОВ «ІБК», а також з висновком про відсутність факту придбання та використання товару (будівельних матеріалів), отриманого згідно вказаної угоди, про що зазначалося раніше, суд вважає правомірним висновок податкового органу щодо завищення ТОВ «ІБК»податкового кредиту по даним операціям у листопаді та грудні 2009 року.

Враховуючи, що інші порушення, зафіксовані у акті перевірки, щодо оподаткування ТОВ «ІБК»податком на додану вартість позивачем не оскаржені, суд приходить до висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу зобовязань з податку на додану вартість.

Щодо нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість згідно повідомлень-рішень від 18.08.2010 р. № 0000912302/0 (в сумі 13166 грн. 50 коп.), № 0000063500/0 (в сумі 70000 грн.), на загальну суму 249349 грн. 50 коп., судом встановлено наступне. Згідно розрахунку донарахованих сум податків та фінансових санкцій (а.с. 153), та пояснень від 27.05.2011 р. (а.с. 145-146), ТОВ «ІБК»донараховано зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 249349 грн. 50 коп., з них 166233 грн. за основним платежем, 83116 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Податкові повідомлення-рішення № 0000912302/0, № 0000063500/0 у загальній сумі складають саме 249349 грн. 50 коп., тобто всю донараховану суму податку, з них 83116 грн. 50 коп. - розмір (фінансових) санкцій (50 відсотків від суми основного зобовязання), виходячи з положень п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181. При цьому, суд погоджується з твердженням позивача, що розбивка штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих податковим органом за актом перевірки, на два податкових повідомлення-рішення не є підставою для їх скасування в разі, якщо їх розмір відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 18.08.2010 р. № 0000912302/0, № 0000063500/0 про донарахування ТОВ «ІБК»податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 249349 грн. 50 коп., є обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Щодо донарахування ТОВ «ІБК»зобовязання з комунального податку згідно податкового повідомлення-рішення № 0000922302/0 від 18.08.2010 р. в сумі 411 грн. 40 коп. (в тому числі 340 грн. за основним платежем, 71 грн. 40 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями), судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 № 56-93, комунальний податок належить до місцевих податків і зборів.

Платники комунального податку самостійно визначають суму податку, яку вказують у податковому розрахунку. Розрахунок комунального податку надається до податкової інспекції за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному кварталу - на протязі 40 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Таким чином, базовим податковим (звітнім) періодом для розрахунку комунального податку визначено календарний квартал.

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податковий розрахунок ТОВ «ІБК» по комунальному податку за І квартал 2010 року № 10018508 від 11.05.2010 р. прийнято з позначкою «до відома». Згідно зазначеного податкового розрахунку, платником податків самостійно визначено зобовязання з вказаного податку в сумі 71 грн. 40 коп.

На сторінці 63 акту перевірки податковим органом зазначено, що листом від 12.05.2010 р. за вих. № 14789/10/28-1-13 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська повідомила ТОВ «ІБК»про те, що податковий розрахунок комунального податку за І квартал 2010 року не може бути визнаний як податкова звітність з підстав наявності механічних ушкоджень паперових носіїв, та запропонувала надати податковий розрахунок комунального податку за І квартал 2010 року, оформлений належним чином.

ТОВ «ІБК»на вказану вимогу ДПІ у Красногвардійському районі не надало податковий розрахунок комунального податку за І квартал 2010 року, внаслідок чого, податковим органом зроблено висновок про заниження комунального податку за 1 квартал 2010 року на суму 71 грн. 40 коп., та донараховано зобовязання з вказаного податку на зазначену суму, а також на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181, застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340 грн.

Суд не погоджується із зазначеними діями податкового органу, виходячи з наступного.

По-перше, в судовому засіданні встановлено, що при формуванні податкового повідомлення-рішення з комунального податку № 0000922302/0 від 18.08.2010 р., податковим органом допущено помилку в частині визначення донарахованого податку та фінансових санкцій, внаслідок чого помилково зазначено суму основного донарахування в розмірі 340 грн. замість 71 грн. 40 коп., та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71 грн. 40 коп. замість 340 грн.

Згідно пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні 27.05.2011 року, вказані помилки дійсно мали місце, але загальна сума зобовязання з вказаного податку в розмірі 411 грн. 11 коп. визначена правильно (а.с. 146).

Проте, незважаючи на наявну помилку, будь-які коригування для її виправлення податковим органом не вносилися.

По-друге, в обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині, ТОВ «ІБК»зазначає, що податковий розрахунок з комунального податку, у звязку з відмовою ДПІ у Красногвардійському районі у їх прийнятті, підприємство подало до податкового органу за допомогою курєрської доставки. При цьому, податковим органом під час судового розгляду справи на вимогу суду не надано доказів отримання ТОВ «ІБК»листа від 12.05.2010 р. за вих. № 14789/10/28-1-13 з повідомленням платника податків про неприйняття його звітності з комунального податку як податкової.

Отже, доводи позивача про те, що підприємство не було повідомлено про неприйняття його звітності, внаслідок чого не могло знати про необхідність її дооформлення, відповідачем не спростовані.

Крім того, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що самостійно нараховану суму комунального податку в розмірі 71 грн. 40 коп. підприємство своєчасно сплатило до бюджету, перерахувавши різницю між переплатою комунального податку за даними свого особового рахунку, та сумою податкового зобов'язання з цього податку за 1 квартал 2010 р. в розмірі 44 грн. 20 коп. Натомість, доводи позивача про сплату податку до бюджету підтверджуються копією платіжного доручення від 08.04.2010 р. (а.с. 189).

Суд також зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтування розміру донарахованого основного зобовязання з комунального податку згідно податкового повідомлення-рішення № 0000922302/0 від 18.08.2010 р. В той же час, згідно зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачу донараховані податкові зобовязання з вказаного податку саме на суму 71 грн. 40 коп., що визначена платником податку самостійно у поданому ним розрахунку з комунального податку, тоді як податковий орган стверджує про прийняття вказаного розрахунку ТОВ «ІБК»лише «до відома», що означає неприйняття до уваги зазначених в ньому показників.

Крім того, відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.) за кожне таке неподання або її затримку.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що ТОВ «ІБК»не подало належним чином оформлений податковий розрахунок з комунального податку за І квартал 2010 року, тобто за один податковий період. Водночас, штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення-рішення № 0000922302/0 від 18.08.2010 р. нараховані в сумі 340 грн., що вдвічі перевищує передбачений законом розмір.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ІБК»в цій частині, та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі № 0000922302/0 від 18.08.2010 р.

Аналогічних висновків суд дійшов відносно визначення ТОВ «ІБК»зобовязань по податку з доходів фізичних осіб на суму 31 602 527 грн. 10 коп. (з яких 10534175,70 грн. - основний платіж, 21068351,40 грн. - штрафні санкції) згідно податкового повідомлення-рішення № 0003051701/0 від 18.08.2010 р., з огляду на наступне.

Між фізичною особою ОСОБА_5 (Продавець) та ТОВ «ІБК»(Покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу обєктів нерухомості від 14.01.2010 р. вартістю 210683514 грн., фактична вартість продажу 209848000 грн.

Зазначені договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_9 (а.с. 178 187).

На виконання зазначених договорів, ТОВ «ІБК»платіжними дорученнями № 16 від 14.01.2010 р., № 18 від 15.01.2010 р. перерахувало на банківський рахунок фізичної особи ОСОБА_5 кошти в сумі 209848000 грн.

При цьому, податок з доходів фізичних осіб за даним договором не нараховано, не утримано та не сплачено.

Посилаючись на норми ст. 11.3 ст. 11 Закону України № 889, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок про те, що юридична особа, яка нараховує (виплачує) платнику податків-фізичній особі дохід від купівлі у останнього нерухомого майна (в даному випадку, ТОВ «ІБК»), є податковим агентом та зобовязана утримати податок від такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою податку. При цьому нотаріус, на думку відповідача, виконує функцію податкового агента лише в частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договору, та має забезпечити надання відповідної інформації податковому органу. Внаслідок цього, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «ІБК» п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889, та, як наслідок, не нарахування, не утримання, та не перерахування ТОВ «ІБК»до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 10534175 грн. 70 коп.

Суд не погоджується з даним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон України № 889-IV), платниками податку є, зокрема, резиденти, які отримують доходи як з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України № 889-IV, податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України № 889-IV, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, до яких, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону, відносяться доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, є податковий агент.

Згідно п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Згідно п.п. 11.1.2 п. 11.1 ст. 11 Закону, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Згідно п. 7.2 ст. 7 Закону, ставка податку становить 5 відсотків від обєкта оподаткування.

Відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону № 889-IV, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження обєктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в ст. 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом. Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-IV передбачено обовязок податкового агента своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, обовязок щодо нарахування та утримання податку законодавець покладає не на сторону договору, а на податкового агента (нотаріуса) шляхом визначення відповідної суми податку на підставі оціночної вартості такого нерухомого майна (тобто нарахування податку), а також здійснення контролю за сплатою податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа до нотаріального посвідчення договору, та вчинення дій щодо подання відповідної інформації податковому органу.

Недотримання нотаріусом зазначених вимог тягне за собою настання відповідальності, передбаченої законодавством.

Так, відповідно до п. а) 20.2 ст. 20 Закону № 889-IV, фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.

Отже, як випливає зі змісту наведеної норми, передбачена нею відповідальність настає в разі невчинення податковим агентом будь-якої з визначених законом дій, зокрема в разі ненарахування та неутримання суми податку з доходів фізичних осіб у встановлених Законом випадках.

Здійснення нотаріального посвідчення договору про відчуження нерухомості за відсутності документа, що підтверджує сплату сторонами договору визначеної нотаріусом суми податку, є неналежним виконанням нотаріусом покладених на нього функцій податкового агента в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Інше застосування зазначених законодавчих норм суперечитиме змісту поняття податкового агента, а також припису підпункту 11.3 статті 11 Закону, яким прямо передбачено покладення на нотаріуса функцій податкового агента.

Таким чином, якщо нотаріус, який в даному випадку виступає податковим агентом, всупереч наведеним вище нормам закону посвідчив договір з відчуження обєктів нерухомого майна без сплати стороною договору податку з доходів, одержаних від продажу таких обєктів, обовязок щодо сплати відповідних податкових зобовязань повинен виконати саме нотаріус.

В даному випадку, податковим агентом при укладенні між фізичною особою ОСОБА_5 та ТОВ «ІБК»договорів купівлі-продажу обєктів нерухомості від 14.01.2010 р. є нотаріус ОСОБА_9, яка зобовязана була нарахувати та утримати податок з доходів фізичних осіб в розмірі 10534175 грн. 50 коп., що становить 5 відсотків загальної вартості від обєктів нерухомості, придбаних ТОВ «ІБК»у фізичної особи ОСОБА_5

України з цього приводу, викладеною в листі № 1842/11/13-10 від 24.12.2010 р. (а.с. 109-110).

Відповідач, виявивши під час перевірки ТОВ «ІБК»факт несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 10534175 грн. 50 коп., 09.08.2010 р. за вих. № 23492/10/17-3-30, вих. № 23494/10/17-3-30 направив на адресу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області та Міністерства юстиції України звернення щодо правомірності дій приватного нотаріуса ОСОБА_9 при посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.2010 р.

Проте, за результатами розгляду вказаних звернень, Головне управління юстиції у Дніпропетровській області не знайшло підстав для вжиття заходів реагування до нотаріуса, посилаючись на те, що у відповідності до ст. ст. 2-1, 33 Закону України «Про нотаріат»від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІІ, надання оцінки правомірності вчинених нотаріальних дій не належить до компетенції Головного управління юстиції, а є компетенцією судових органів. Крім того, Головне управління юстиції у Дніпропетровській області повідомило ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про те, що податок з доходів фізичних осіб повинен утримуватися у джерела виплати юридичною особою-покупцем, відповідно до розяснень Державної податкової адміністрації України від 07.10.2008 р. № 20313/7/17-0717, від 09.07.2009 р. № 14312/7/17-0717 (а.с. 133).

Обмежившись отриманням відповіді на свої звернення, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003051701/0 від 18.08.2010 р., яким всупереч наведеним вище нормам Закону, нарахувала податок з доходів фізичних осіб та штрафні (фінансові) санкції покупцю - ТОВ «ІБК», який у даних правовідносинах не є податковим агентом, а також не є платником податку з доходів фізичних осіб в розумінні п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки при купівлі обєктів нерухомості не отримував дохід.

При цьому слід також зазначити, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу безпідставно донараховані зобовязання по податку з доходів найманих працівників, а не з доходів фізичних осіб. Суд не приймає до уваги пояснення відповідача, надані з цього приводу, щодо необхідності застосування саме цього податку за кодом бюджетної класифікації програми «АРМ-Аудит»(а.с. 146), оскільки, як вбачається з витягу назв платежу, кодування видів податків в базі «АРМ-Аудит»передбачає також окремий платіж (рядок 20) податок на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду (а.с. 154).

Доводи відповідача про необхідність застосування при вирішенні спору листів-розяснень ДПА України від 07.10.2008 р. № 20313/7/17-0717, від 09.07.2009 р. № 14312/7/17-0717, суд також не приймає до уваги, оскільки вказані листи не є узагальнюючим податковим розясненням, крім того, вони суперечать нормам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та позиції Вищого адміністративного суду України з цього приводу, викладеною в листі № 1842/11/13-10 від 24.12.2010 р.

За викладених вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003051701/0 від 18.08.2010 р. підлягає скасуванню у повному обсязі.

За результатами розгляду адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ТОВ «ІБК», а саме, про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0000922302/0, № 0003051701/0 від 18.08.2010 р.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Компані»задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0000922302/0, № 0003051701/0 від 18.08.2010 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 29.06.2011 року.

СуддяВ.В.Чорна