Постанова № 21066922, 08.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2011 р. Справа №2а-2851/11/0170/9 (14:20) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

представник позивача – не з’явився;

представник відповідача - не з’явився.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003761503/0 від 03.11.10р., №0003761503/1 від 02.12.10р., №0003761503/2 від 18.01.11р. про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» штрафних санкцій в сумі 42927,10грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що суми штрафних санкцій визначені спірними податковими повідомленнями – рішеннями створені штучно в порушення ст. 17.1.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами". При цьому в позові позивач вказує на те, що відповідно до бухгалтерських даних підприємства у дні, зазначені в акті перевірки, як дні перерахування зобов’язань за періоди що перевірялися, до бюджету перераховувались грошові кошти спрямовані на сплату сбіру за забруднення навколишнього середовища за 9 місяців 2009р., 2009р., 1-й квартал 2010р. та перше півріччя 2010р..

У судове засідання, що відбулося 19.04.11р., представник відповідача надав письмові заперечення на позов, у яких просить суд у задоволенні позову відмовити за мотивами викладеними у запереченнях.

У судове засідання, що відбулося 11.05.11р., представник позивача надав письмові пояснення до позову, у яких наполягав на задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, що відбулося 08.06.11р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника. У наведеному клопотанні позивач повідомляє суду, що наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Керченської міської ради АРК 15.05.1992року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ (а.с.28,29).

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Ленінському районі АР Крим.

Судом встановлено, що 26.10.2010р. в ході невиїзної документальної перевірки Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього середовища за 1-й квартал 2009р. та перше півріччя 2009р. було встановлено, що позивачем порушено термін сплати узгодженого податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього середовища за вищенаведені податкові періоди, а саме сплату узгоджених податкових зобов’язань із затримкою більш-ніж 90 календарних днів.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено Акт перевірки від 26.10.2010р. №1881/15-03/19195199, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.11.2010р. №0003761503/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% на суму 42927,10грн.

Судом з’ясовано, що рішенням ДПІ в Ленінському районі від 02.12.2010р. за вих. № 8966/10/17-0/25-00-7, скарга позивача залишена без задоволення, у зв’язку із чим 02.12.10р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0003761503/1 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% на суму 42927,10грн.

Судом також з’ясовано, що рішенням ДПА в АРК про результати розгляду повторної скарги від 10.01.2011р. за № 35/10/25-023, скарга позивача залишена без задоволення, у зв’язку із чим 18.01.11р відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0003761503/2 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% на суму 42927,10грн.

Рішенням ДПА України від 09.02.11р. вих. № 2796/25-0215 скарга позивача щодо скасування рішення ДПА в АРК та податкового повідомлення-рішення за індексом «0» залишена без задоволення. Рішенням ДПА України від 18.02.11р. вих. №3256/6/25-0215 скарга позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення за індексом «2» залишена без розгляду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі виходячи з наступного.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” (який втратив чинність з прийняттям Податкового кодексу України, але діяв під час прийняття спірних рішень) встановлено, що податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом (далі Закон №2181).

У розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій стало порушення відповідачем п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, тобто порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-          при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем були подані до установи банку наступні платіжні доручення:

№2002 від 06.10.2009р. на суму 5000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2009р.»;

№2007 від 07.10.2009р. на суму 5000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2009р.»;

№2323 від 11.11.2009р. на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2009р.»;

№2713 від 10.12.2009р. на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2009р.»;

№93 від 22.01.2010р. на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2009р.»;

№203 від 10.02.2010р. на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 4 квартал 2009р.»;

№421 від 22.03.2010р. на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 4 квартал 2009р.»;

№687 від 21.04.2010р. на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010р.»;

№12161 від 17.06.2010р. на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010р.»;

№855 від 17.05.2010р. на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010р.»;

№2256 від 31.08.2010р. на суму 11000,00грн. з наступним призначенням платежу: «Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2010р.» (а.с.22-27). Грошові кошти за вищенаведеними платіжними дорученнями надійшли в бюджет в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що детальний розрахунок штрафних санкцій, що наведено в додатку до акту, містить посилання на сплату позивачем заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за датами надходження до бюджету грошових коштів, без посилання на реквізити платіжних документів.

При цьому суд зазначає, що орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (у редакції статті, що діяла на час виникнення спірних відносин) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Системний аналіз норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету та від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивачу надано право на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, незалежно від призначення платежу, на яке вказував позивач у платіжних дорученнях, суд вважає таке посилання неспроможним з наступних підстав.

Положення п.п.7.7 п.7 ст.7 Закону № 2181, якими встановлена рівність бюджетних інтересів і передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, поширюється винятково на платника податків, а не на контролюючий орган та п.п.7.7 п. 7 ст.7 Закону не надає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби повноваженням розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Враховуючи викладене суд вважає, що грошові кошти спрямовані платником податків на сплату зобов’язань, самостійно визначених платником податків, протиправно перерозподілені відповідачем на погашення податкового боргу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання застосовуються виключно по факту сплати платником податків саме такого узгодженого податкового зобов’язання, у процентному відношенні від перерахованої за платіжними документами суми. Первинні документи позивача не містять інформації щодо факту сплати позивачем збору за забруднення навколишнього середовища за 1-ий квартал 2009р. в добровільному порядку, або примусового стягнення узгодженої суми, як такої, що набула статусу податкового боргу. Враховуючи викладене суд вважає, що відповідачем протиправно застосовані до позивача штрафні санкції за наведений період.

Відносно зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього середовища за 1-ше півріччя 2009р. (2-й квартал 2009р.), суд зазначає, що податковим органом протиправно застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених зобов’язань у повній сумі з затримкою більш ніж 50 календарних днів. Під час розгляду справи судом з’ясовано, що за розрахунком №11649 від 15.07.09р. на 42895,01грн., до бюджету перераховано: 5000,00грн. на підставі платіжного доручення №2002 від 06.10.09р., затримка в сплаті складає 48 календарних днів; 5000,00грн. на підставі платіжного доручення №2007 від 07.10.09р., затримка в сплаті складає 49 календарних днів.

Таким чином, податковий орган відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону №2181 мав право застосувати до позивача штрафні санкції у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, як при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тоді як відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі п’ятдесяті відсотків погашеної суми податкового боргу, як при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що адміністративний суд не наділений повноваженням самостійно визначати та застосовувати до платників податків фінансові санкції за порушення податкового законодавства, що є виключною компетенцією податкового органу.

Суд враховує, що оскільки відповідач невірно застосував фінансові санкції, а суд позбавлений можливості застосувати санкцію на підставі правильної норми закону, спірні податкові повідомлення - рішення мають бути скасовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність застосування до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

При таких обставинах позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 08.06.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 14.06.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі АР Крим №0003761503/0 від 03.11.10р., №0003761503/1 від 02.12.10р., №0003761503/2 від 18.01.11р. про застосування до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» штрафних санкцій в сумі 42927,10грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Гаманко Є.О.