Ухвала суду № 21066281, 22.11.2011, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/2-1279/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22.11.2011 Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Літвінової І.А.

секретарі судового засідання –Козак А.В., Ганєв А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК»(далі - ПАТ «РОДОВІД БАНК») через представника ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності від 19.05.2010 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просить ухвалити рішення суду, яким стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 106819 (сто шість тисяч вісімсот дев’ятнадцять) доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України на день нарахування заборгованості складає 842803 (вісімсот сорок дві тисячі вісімсот три) гривні 64 копійки та складається з заборгованості за основним кредитом – 5195 (п’ять тисяч сто дев’яносто п’ять) доларів 23 центи США та дорівнює 40990 (сорока тисячам дев’ятсот дев’яноста) гривням 36 копійкам, нарахованих процентів за користування кредитом –2076 (дві тисячі сімдесят шість) доларів 50 центів США та дорівнює 16383 (шістнадцяти тисячам триста вісімдесяти трьом) гривням 58 копійкам, нарахованої пені –99547 (дев’яносто дев’ять тисяч п’ятсот сорок сім) доларів 47 центів США та дорівнює 785429 (сімсот вісімдесяти п’яти тисячам чотириста двадцяти дев’яти) гривням 53 копійкам; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь судові витрати: судовий збір у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривен 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позивач мотивує заявлені вимоги невиконанням відповідачами умов кредитного договору № 40.3/МБ-007.07.1, укладеного між сторонами 08 червня 2007 року, за яким ОСОБА_2 виступає основним боржником, а ОСОБА_3 поручителем перед кредитором.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, повноваження якої продовжені довіреністю від 11.08.2011 року до 10 серпня 2012 року, підтримала заявлені вимоги, обґрунтування викладені в позовній заяві та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 26.11.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованої в реєстрі за № 1268, у судовому засіданні позов визнав частково та не заперечує проти їх задоволення в частині нарахування заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування кредитом. При цьому в частині стягнення пені у заявленому позивачем розмірі вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, посилаючись на недооцінку відповідачем ОСОБА_2 умов договору при його підписанні, які є несправедливими та істотно порушують його право як споживача фінансово-кредитних послуг, а також просить застосувати строк позовної давності в один рік до вимог ПАТ «РОДОВІД БАНКу»про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явився. Викликався належним чином за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, підтвердженим довідкою адресно-довідкового бюро ГУМВС України в Одеській області від 02.09.2010 року (а.с.45). Про наявність поважних причин неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності, відкладення судового засідання не надавав. ОСОБА_3 не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач ОСОБА_3 також розпорядився на свій розсуд.

Судом застосовані наслідки неявки, встановленні ч. 4 ст. 169 ЦПК України та за згодою присутніх учасників судового засідання ухвалений розгляд справи та її вирішення на підставі наявних в ній доказів та матеріалів.

Вислухавши пояснення та доводи представників позивача - ПАТ «РОДОВІД БАНКу», відповідача ОСОБА_2, з’ясувавши обставини на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши надані суду докази, судом встановлено:

08 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК»(далі –Банк) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі –Позичальник) укладений кредитний договір № 40.3/МБ-007.07.1, за яким Банк зобов’язався надати позичальнику кредит в межах загальної суми 6000 (шість тисяч) доларів 00 центів США на умовах, визначених у Додаткових угодах, а Позичальник зобов’язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 08 червня 2009 року. Додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 40.3/МБ-007.07.1 від 08.06.2007 року, укладеною між Банком та Позичальником встановлена сплата процентів за користування кредитом за ставкою 24% (двадцять чотири) відсотки річних строком з 08 червня 2007 року по 08 червня 2009 року. При цьому позичальник був ознайомлений з графіком повернення кредиту та сплати процентів (а.с. 52).

Банк виконав умови договору та надав Позичальнику суму кредиту в розмірі 6000 (шести тисяч) доларів 00 центів США, що підтверджується особистим підписом одержувача ОСОБА_2 на Заяві на видачу готівки № 463_3 від 09.06.2007 року. Представники відповідача теж не заперечували проти цього.

Позичальник умови договору не виконував. Згідно з розрахунком Банку станом на 09 серпня 2010 року за ОСОБА_2 утворилась заборгованість в загальному розмірі 106819 (сто шість тисяч вісімсот дев’ятнадцять) доларів США з урахуванням процентної ставки згідно Кредитного договору - 24% річних та розміру пені - 2% за кожен день прострочення платежу (а.с. 32).

У випадку невиконання Позичальником своїх зобов’язань за платежами перед Банком, що передбачені Кредитним договором № 40.3/МБ-007.07.1 від 08.06.2007 року обов’язок по погашенню заборгованості в повному обсязі полягає на ОСОБА_3. Згідно Договору поруки № 1 до кредитного договору № 40.3/МБ-007.07.1 від 08.06.2007 року ОСОБА_3, виступив поручителем ОСОБА_2 та взяв на себе зобов’язання солідарно відповідати перед Банком у тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і Позичальник (а.с.46).

В 2009 році відбулась зміна найменування юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»на ОСОБА_4 акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А 01 № 219900 (а.с.66).

В досудовому порядку спірні відносини вирішити не вдалось. Вимоги ПАТ «РОДОВІД БАНКу»до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про добровільне погашення заборгованості виконані не були. Тому порушене право особи підлягає судовому захисту.

Кредитний договір кваліфікується як двосторонній, консенсуальний та оплатний.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного та з огляду на положення статей 526, 533, 627, 1049, 1054 ЦК України в разі, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобов’язаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самій сумі і в тій самій валюті, що були ним одержані.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У разі порушення зобов’язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення основного зобов’язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.

Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов’язання, кредитор має право вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.

Установлено, що умовами договору поруки № 1 до кредитного договору № 40.3/МБ-007.07.1 від 08.06.2007 року, укладеного між ВАТ «Родовід Банк»та ОСОБА_3, передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Тому позивач має право вимагати виконання зобов’язання як від боржника, так і від поручителя.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно п.2 ч.1 ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 3 цієї же статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовні давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач ОСОБА_2 просить застосувати позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

08 червня 2007 року сторонами –ВАТ «РОДОВІД БАНК»та ОСОБА_2 у письмовій формі був укладений договір № 40.3/МБ-007.07.1 пунктом 5.1. якого встановлена дія цього договору до повного погашення Позичальником заборгованості за кредитом та процентами, а при наявності простроченої заборгованості –і пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів. Відповідно позовна давність, яка визначена п. 1 ч. 2 статі 258 ЦК України, в даному випадку збільшена за домовленістю сторін з додержанням вимог, щодо форми договору.

На підставі викладеного вимоги відповідача щодо застосування річного строку позовної давності задоволенню не підлягають.

Посилки позивача на неналежну оцінку ним пункту 3.4.6. при укладені та підписані договору № 40.3/МБ-007.07.1 від 08.06.2007 року не є підставою для невиконання взятих на себе зобов’язань. Особа мала право при оформлені кредиту скористуватись правовою допомогою, що підтверджується представництвом інтересів ОСОБА_2 в суді одночасно двома юридично обізнаними представниками, крім того позивач, будучи дієздатною особою, уклав договір добровільно та на відомих йому умовах.

Згідно статті 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» дійсно встановлений розмір пені не перевищуючий подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Але представники відповідача не звернули увагу на те, що вказаним законом встановлений вичерпний перелік суб’єктів правовідносин, на яких він розповсюджує свою дію, а саме - підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, яким ОСОБА_2 за умовами кредитного договору не є, так як діяв, як фізична особа від свого імені та в особистих інтересах. Відповідно дія та умови зазначеного закону на нього не розповсюджується.

Пунктом 3.4.6. договору № 40.3/МБ-007.07.1 від 08.06.2007 року, укладеному між ВАТ «РОДОВІД БАНК»та ОСОБА_2 встановлене зобов’язання позичальника сплатити на користь кредитора пеню на рівні 2% за кожен день прострочи від суми простроченої заборгованості у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та процентами.

Фактично сторони збільшили у договорі № 40.3/МБ-007.07.1 від 08.06.2007 року розмір неустойки, встановлений законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»за взаємною домовленістю, що було їх правом визначеним статтею 551 ЦК України та не суперечило нормам діючого законодавства на час укладення угоди.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Рішенням Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг - справа № 1-26/2011) зазначено, що одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного Кодексу України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою –межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов’язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.

Цим же рішенням Конституційного суду встановлено застосування Закону України «Про захист прав споживачів» не тільки до укладання кредитного договору, але і на стадії його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 цього Закону захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

При визначенні до стягнення з відповідачів розміру пені суд виходить з того, що законодавець визначає такими, що обмежують права споживачів та є несправедливими вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Солідарна заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед позивачем внаслідок невиконання ними зобов’язань за кредитним договором № 40.3/МБ-007.07.1 від 08 червня 2007 року складає 5195.47 доларів США –тіла кредиту та 2076.50 доларів США –нарахованих відсотків за користування кредитом, що сумарно дорівнює 7271.97 доларів США.

Вимоги позивача застосувати компенсацію у вигляді пені яка перевищує загальну суму заборгованості в 13,7 разів та в валютному еквіваленті складає 99547.47 доларів США є суд оцінює як несправедливі.

Дотримуючись принципу законності та справедливості, суд застосовує пропорційність компенсації за невиконання зобов’язань, визначену п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»та вважає за необхідне визначити до стягнення пеню в розмірі 50 % від розміру невиконаного договірного зобов’язання: 7271.97 доларів США : 2 = 3635 доларів 99 центів США х 7.89 (курс гривні за 1 долар США станом на 27 серпня 2010 року по курсу Національного банку України) = 28687 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 96 копійок .

Також, ст.ст. 79, 88, 81 ЦПК України –не передбачено стягнення судового збору та витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи у солідарному порядку.

Солідарний обов’язок –це матеріально-правова категорія (ст. 541 ЦК України), а не процесуальна.

Позивач на це увагу не звернув та помилково просить покласти на боржника і поручителя такий обов’язок.

За правилами ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат, у тому числі судового збору, а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ст. 81 ЦПК України, яка діяла на час виникнення зобов’язання), здійснюється у дольовому порядку.

Тому вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів судових витрат задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 526, 533, 549, 610, 611, 627, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 8, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Рішенням Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 1-26/2011, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № 40.3/МБ-007.07.1 від 08 червня 2007 року в розмірі 10907 (десять тисяч дев’ятсот сім) доларів 90 (дев’яносто) центів США, що по курсу Національного банку України станом на 27 серпня 2010 року дорівнює 86063 (вісімдесят шість тисяч шістдесят три) гривні 33 копійки та складається з:

-          заборгованості по тілу кредиту у сумі 5195 (п’ять тисяч сто дев’яносто п’ять) доларів 47 (сорок сім) центів США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2010 року дорівнює 40992 (сорок тисяч дев’ятсот дев’яносто два) гривні 26 (двадцять шість) копійок;

-          заборгованості по відсоткам за користування кредитом –2076 (дві тисячі сімдесят шість) доларів 50 (п’ятдесят) центів США що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2010 року дорівнює 16383 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят три) гривні 59 (п’ятдесят дев’ять) копійок;

-          пені у розмірі 50 % від боргових зобов’язань - 28687 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 96 копійок, що еквівалентно 3635 (три тисячі триста п’ять) доларів 99 (дев’яносто дев’ять) центів США.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»судовий збір у сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 60 (гривен) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» судовий збір у сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 60 (гривен) гривень 00 копійок.

Реквізити для зарахувань стягнень за рішенням суду: ОСОБА_4 акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442, к/р 32008171201 в ГУ НБУ по Києву та Київській області, МФО 321712.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :                                         Літвінова І. А.

,