Рішення № 21052570, 22.11.2011, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 2-3831/11

Номер провадження 2/1109/9068/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року м. Кіровоград

Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді - Іванова Д.Л.,

при секретарі - Логвинюк О.В.,

за участю представника позивача - Скакун Ю.В.,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Мегабанк « до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відкрите акціонерне товариство « Страхова компанія « Нова « про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставне майно,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2010 року позивач Публічне акціонерне товариство « Мегабанк» від імені та в інтересах якого діє Кіровоградське Центральне регіональне відділення ВАТ « Мегабанк « звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на заставне майно та солідарне стягнення кредитної заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог представник ПАТ « Мегабанк» Скакун Ю.В. зазначає, що 28 грудня 2007 року між ВАТ « Мегабанк « та відповідачем по справі ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 170-04ПВ\2007, згідно з яким відповідач отримав на придбання автомобіля кредит у розмірі 42 000 доларів США, який зобовязався повернути до 27 грудня 2012 року, сплатити банку проценти у розмірі 11,5 % річних і таким чином виконати свої зобовязання по даному договору у повному обсязі.

У позові також зазначається, що для забезпечення повного і належного виконання зобовязань ОСОБА_3 по кредитному договору, 28 грудня 2007 року між ВАТ « Мегабанк « ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договори застави транспортних засобів, відповідно до яких ОСОБА_3 передав в заставу ВАТ « Мегабанк « належний йому на праві власності автомобіль марки BMW 735, 2002 року виготовлення, а ОСОБА_6 в свою чергу передав в заставу належний йому автомобіль марки DAIMLER CHRYSLER 903, 2004 року виготовлення.

Крім того, 28 грудня 2007 року між ВАТ « Мегабанк « та ОСОБА_7 укладено договір поруки, згідно з яким відповідач виступила поручителем перед банком по зобовязанням ОСОБА_3.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 з липня 2009 року припинив внесення обовязкових щомісячних платежів встановлених договором, в результаті чого станом на 01 серпня 2009 року за ОСОБА_3 утворилась заборгованість в сумі 781, 16 дол. США.

Не зважаючи на вжиті ПАТ « Мегабанк» заходи досудового врегулювання спору ні ОСОБА_3 ні його поручитель ОСОБА_7 свої зобовязання не виконали, у звязку з чим ПАТ « Мегабанк» предявлено позов про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на заставне майно та стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку.

08 квітня 2011 року судом по даній справі за згодою представника ПАТ « Мегабанк» та з урахуванням внесених ним змін до позовних вимог винесено заочне рішення про задоволення позову у повному обсязі, в подальшому за заявою ОСОБА_7 дане рішення скасовано, а справа призначена до розгляду в загальному порядку ( а.с. 141-146, 149 - 150, 163- 164 ).

За клопотанням та неявкою сторін, залучення до участі у справі третьої особи розгляд справи неодноразово відкладався ( а.с. 78- 79, 84, 88, 129, 166, 194 - 196, 200 ).

В ході судового розгляду представник ПАТ « Мегабанк» Скакун Ю.В. позовні вимоги неодноразово змінював та уточнював і з урахуванням останніх просив суд остаточно розірвати кредитний договір № 170-04ПВ\2007 від 28 грудня 2007 року і в рахунок погашення кредитної заборгованості в розмірі - 282, 995, 21 грн. звернути стягнення на заставне майно, а саме автомобіль BMW 735, 2002 року виготовлення, який належить ОСОБА_3 та автомобіль марки DAIMLER CHRYSLER 903, 2004 року виготовлення, який належить ОСОБА_6 з їх примусовим вилученням та наданням ПАТ « Мегабанк» права розпоряджатися цим майном, у тому числі від імені власників укладати договори купівлі - продажу транспортних засобів, отримувати в органах МРЕВ ДАІ всі необхідні документи, знімати транспортні з реєстраційного обліку тощо, в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 пені в розмірі 1846, 64 грн. просив суд залишити позов без розгляду.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 по довіреності ОСОБА_2 позовні вимоги ПАТ « Мегабанк» визнав частково, наявність заборгованості ОСОБА_3 перед банком не оспорював, проти розірвання кредитного договору, стягнення основної суми непогашеного кредиту та прострочених процентів не заперечував, в частині звернення стягнення на автомобіль ОСОБА_6, а також пені та штрафу просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, вказуючи на нікчемність ( ч.2 ст. 215 ЦК України ) договору застави, укладеного з ОСОБА_6 та неможливістю застосування подвійної цивільно - правової відповідальності за порушення договірних зобовязань, крім того просив суд врахувати, що невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору обумовлено світовою фінансовою кризою, зменшенню доходів його довірителя, наявністю утриманців, а також і тим, що ВАТ « Страхова компанія « Нова « в свою чергу безпідставно відмовилась у виплаті ОСОБА_3 страхового відшкодування внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка відбулась у квітні 2009 року, про стягнення якої ним предявлено позов.

Представник третьої особи ВАТ « Страхова компанія « Нова « на стороні ПАТ « Мегабанк» ОСОБА_8, залучений за клопотанням ОСОБА_2 в судовому засіданні та у письмових поясненнях вказує на те, що ОСОБА_3 було відмолено у виплаті страхового відшкодування законно та обґрунтовано, що спір між страховою компанією і ОСОБА_3 не стосується його кредитних зобовязань перед банком ( а.с. 203, 210 ).

Зясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, зваживши доводи сторін, дослідивши представлені сторонами письмові докази та матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ « Мегабанк» підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановив, що зобовязальні відносини між сторонами ґрунтуються на кредитному договорі № 170-04ПВ\2007, укладеного 28 грудня 2007 року між ВАТ « Мегабанк», правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ « Мегабанк» та ОСОБА_3, згідно з яким банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 42 000 доларів США на придбання автомобіля, який останній зобовязався повернути до 27 грудня 2012 року шляхом внесення обовязкових, щомісячних платежів у розмірах та стоках визначених у Додатку до договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору сторони обумовили, що повернення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється позичальником у валюті, в якій було отримано кредит ( а.с. 7-14 ).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань по договору, 28 грудня 2007 року між ВАТ « Мегабанк « та ОСОБА_3 укладено договори застави автомобіля BMW 735 i, 2002 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_9 на праві власності, даний договір посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі правочинів за № 2038 ( а.с. 19-24 ).

Крім того, договір застави автомобіля « DAIMLER CHRYSLER « 903, 2004 року виготовлення укладений у простій письмовій формі і з ОСОБА_6, який нотаріально не посвідчений ( а.с. 15 - 18 ).

Заборона відчужувати вказаних автомобілів зареєстрована 29 грудня 2007 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ( а.с. 27 - 34 ).

Також суд встановив, що 28 грудня 2007 року між ВАТ « Мегабанк « та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 170-04ПВ\2007-п, відповідно до п.п. 2.1.1, 3.1, 3.2 якого ОСОБА_7 зобовязалась відповідати перед Кредитором ( ВАТ « Мегабанк « ) солідарно за невиконання зобовязань боржником ( ОСОБА_3 ) по кредитному договору, в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків, що виникли у звязку з невиконанням або неналежним виконання боржником своїх зобовязань ( а.с. 35 ).

За змістом положень ст. 509, 526, 530 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобовязана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов'язок кредитодавця надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

В порушення п.п. 3.2.1, 3.2.3, 3.2.7 кредитного договору, ОСОБА_3 свої зобовязання не виконав і фактично з липня 2009 року припинив вносити обовязкові щомісячні платежі, в результаті чого його прострочена заборгованість за кредитом на 01 серпня 2009 року становила 781, 16 дол. США ( а.с. 41, 42 ).

Як вбачається з адресованих ОСОБА_3 вимог, йому неодноразово повідомлялось про наявність простроченої заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, а також наслідки порушення договірних зобовязань, у тому числі звернення стягнення на предмет застави ( а.с. 41-46 ).

З цього приводу представник ОСОБА_2 пояснив суду, що ОСОБА_3 не мав можливості погашати кредит у звязку з тим, що потрапив у ДТП, змушений був нести додаткові витрати на відновлення автомобіля, сподівався на відшкодування понесених збитків страховою компанією за рахунок страхового відшкодування планував погасити кредит.

Як вбачається з представленого розрахунку заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ « Мегабанк « на момент вирішення спору становить всього - 33237, 46 дол. США, з яких 28763, 88 дол. США - заборгованість по кредиту, 4478, 58 дол. США - по відсотках та штрафні санкції за несвоєчасне повернення кредиту та своєчасно несплачені відсотки в розмірі - 16229, 39 грн.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 розмір заборгованості ОСОБА_3 по кредиту та відсотках по суті не оспорював.

Згідно ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів юридичних осіб є примусове виконання зобовязання в натурі, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобовязання та полягає в зобовязанні вчинити певну дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено в судовому засіданні зобов'язання щодо погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором його поручителем ОСОБА_7 не виконано, чим порушуються майнові права ПАТ « Мегабанк».

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем ) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави ).

Відповідно до статей 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_3 в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотки за користування ними, комісійних витрат та штрафних санкцій не виконав, у зв'язку з чим у банку виникло право передбачене п.3.3.1 кредитного Договору, а також ч.1 ст.651 та ч.2 ст. 1050 ЦК України достроково розірвати кредитний договір в односторонньому порядку та вимагати повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та стягувати заборгованість у примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави.

В ході судового розгляду представник ОСОБА_2 з посиланням на ст.ст. 13, 14 Закону України « Про заставу « та ст. 215 ч.2 ЦК України зазначив, що договір застави автомобіля укладений з ОСОБА_6 являється недійсним з моменту його укладення ( нікчемний правочин ) і оскільки його недійсність встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у звязку з чим просив у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Представник ПАТ « Мегабанк» заперечував факт недійсності договору застави вказуючи на те, що сторони уклали даний договір за спільною згодою, визначили форму правочину та його зміст на власний розсуд, ОСОБА_6 підписавши даний договір фактично погодився з передачею автомобіля в заставу банку і у встановленому законом порядку його не оспорив, що договір застави на момент його укладення не потребував обовязкового нотаріального посвідчення.

З такими доводами представника позивача суд не може погодитись виходячи з наступного.

Частинами 1 та 4 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, пятою, шостою ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За змістом ст.ст. 13, 14 Закону України « Про заставу « договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений. Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Таким чином, норма ч. 1 ст. 220 ЦК України застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, оскільки момент вчинення договору застави повязується з нотаріальним посвідченням, тому він не є укладеними і не створює прав та обовязків для сторін.

Даний висновок знайшов своє відображення й у розясненнях, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

В силу зазначених правових норм суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ « Мегабанк « в частині звернення стягнення на автомобіль ОСОБА_6 по договору застави, який згідно Закону являється нікчемним - обєктивно задоволені бути не можуть.

Спосіб та порядок реалізації заставного майна чітко визначений договором застави укладеного з ОСОБА_3 від 28 грудня 2007 року та Законом України « Про заставу « і додаткової конкретизації або надання додаткових прав та переваг у вчинення конкретних дій, на думку суду - не потребує.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 13 - 16, 181, 192, 193, 203 - 205, 209, 215, 216, 220, 316 - 317, 321, 386, 509, 510, 524, 526, 527, 530, 533, 546 - 551, 553 - 555, 572- 578, 590, 591, 610- 612, 623- 625, 626- 631, 640, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 11, 15, 27, 57 - 60, 88, 212 - 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства « Мегабанк « до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відкрите акціонерне товариство « Страхова компанія « Нова « про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставне майно - задовольнити частково.

Кредитний договір № 170-04ПВ\2007, укладений 28 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством « Мегабанк « та ОСОБА_3 - розірвати.

В рахунок погашення боргу за кредитним договором № 170-04ПВ\2007 від 28 грудня 2007 року укладеного між відкритим акціонерним товариством « Мегабанк « та ОСОБА_3 в розмірі - 281, 148, 57 грн. звернути стягнення на автомобіль « BMW 735 i, 2002 року виготовлення, сірого кольору, № шасі НОМЕР_5, тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно договору застави від 28 грудня 2007 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством « Мегабанк « та ОСОБА_3.

В решті задоволення позовних вимог Публічному акціонерному товариству « Мегабанк « - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, проживаючого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 та ОСОБА_4, проживаючої в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Мегабанк « ( ЄДРПОУ 09804119 ) - 1708, 50 грн. судового збору та 120, 00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

Вжити судом заходи забезпечення позову згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2011 року в частині накладення арешту на автомобіль марки « DAIMLER CHRYSLER « 903, 2004 року виготовлення, сірого кольору, № шасі НОМЕР_6, тип грузопасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ОСОБА_6 - скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Д. Л. Іванов