Ухвала суду № 2104590, 26.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. М.Синчук Справа № 22-а-5185/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 29/144а) Рядок статзвіту № 69

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі - Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

прокурора - Нагребного І.Я.,

пред-ків позивача - Карпина Я.С., довіреність № 14028/9/10-008 від 14.05.2008р.,

Робейко А.А., довіреність № 14006/8/10-003 від 14.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 21.12.2007р. у справі за позовом прокурора м.Львова в інтересах Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Залізничному районі м.Львова до Приватного підприємства «Велтур» та Приватного підприємства /ПП/ «Гліцинія» про визнання недійсними угоди та документів, які були укладені та виписані на підставі цієї угоди, -

в с т а н о в и л а:

26.09.2007р. прокурор м.Львова звернувся в інтересах держави в особі ДПІ у Залізничному районі м.Львова до господарського суду із позовною заявою, в якій, із врахуванням поданих під час розгляду справи доповнень (а.с.61), просить визнати недійсною угоду № 04 від 30.05.2005р., укладену між ПП «Велтур» та ПП «Гліцинія», а також документи, які були укладені та виписані на підставі спірних угод (а.с.2-3).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 21.12.2007р. в задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.65-67).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ДПІ у Залізничному районі м.Львова, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.

Апелянт вказує, що по результатам проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Гліцинія» встановлено, що посадові особи вказаного підприємства в період з березня 2005 року по червень 2006 року з метою прикриття незаконної діяльності шляхом підроблення документів організували та здійснювали фіктивне підприємництво, використовуючи для цього ПП «Велтур».

Також спірна угода підписана неуповноваженою особою, оскільки засновник і директор ПП «Велтур» ОСОБА_1. виписана 22.03.2005р. на постійне місце проживання в Німеччину.

На первинних і зведених облікових документах повинен бути особистий підпис власника підприємства, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, постановою господарського суду Львівської обл. від 21.06.2007р. у справі № 5/912-13/146А задоволено позов прокурора та визнано недійсними установчі документи ПП «Велтур» (а.с.71-72).

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.05.2005р. між ПП «Гліцинія» /замовник/ та ПП «Велтур» /виконавець/ була укладена угода № 04, відповідно до умов якої виконавець прийняв на себе зобов'язання по виконанню протягом дії угоди ремонтних та ремонтно-будівельних робіт на об'єктах замовника у м.Львові та Львівській обл., а також за їхніми межами. Загальна сума угоди орієнтовно становить 1500000 грн., в тому числі ПДВ (а.с.4).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 21.06.2007р. по справі № 5/912-13/146А позов прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі ДПІ у Залізничному районі м.Львова задоволено, визнано недійсними та скасовано установчі документи, а саме: статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Велтур», код ЄДРПОУ 32262035 (а.с.6).

Як слідує із заявленого позову, підставами для визнання правочину недійсним прокурором визначено такі обставини як підписання спірної угоди неуповноваженою особою та визнання господарським судом недійсними установчих документів ПП «Велтур».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що на спірній угоді є відсутніми печатка замовника (ПП «Гліцинія») та підпис уповноваженої особи виконавця (ПП «Велтур»), через що відповідачами не дотримано письмової форми угоди.

Відповідно до п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України. Вказані частини не стосуються форми вчинення правочину, тому недотримання цієї форми не свідчить про недійсність правочину. Підтвердженням наведеного є положення п.1 ст.218 ЦК України, згідно якої недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

При цьому жодна із сторін спірної угоди не заперечила факту її укладення.

Окрім цього, господарський суд правомірно не прийняв до уваги покликання позивача на порушення Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки недоліки чи порушення суб'єктів господарювання у взаємовідносинах з органами державної податкової служби не впливають на дійсність чи недійсність конкретних господарських договорів.

Таким чином, відсутніми є підстави для визнання оскаржуваної угоди через недотримання її письмової форми.

Окрім цього, правильно господарський суд виходив з того, що заявляючи вимоги про визнання недійсними документів, які були укладені та виписані на підставі спірної угоди, прокурор не називає їх конкретний перелік та не долучає такі до матеріалів справи. Також такий спосіб захисту права як визнання недійсними документів, що видані на підставі угоди, не передбачено чинним законодавством.

Щодо покликань прокурора та апелянта про визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ПП «Велтур», то колегія суддів виходить з того, що визнання недійсними установчих документів ПП «Велтур» саме по собі не тягне за собою недійсності господарських зобов'язань, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних та інших документів.

Оскільки постанова господарського суду Львівської обл. у справі № 5/912-13/146А винесена 21.06.2007р., тобто після укладення угоди № 04 від 30.05.2005р., на момент укладення спірного правочину ПП «Велтур» перебував в Єдиному державному реєстрі, то доводи апелянта є безпідставними та відхиляються колегією суддів.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення угоди) та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Окрім цього, постанова про порушення кримінальної справи № 182-0093 за фактом службового підроблення та фіктивного підприємництва службовими особами ПП «Гліцинія» за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.205 КК України (а.с.44), не відноситься до документів, визначених у ч.1 ст.72 КАС України, які є підставою для звільнення від доказування певних обставин.

Таким чином, заявлений позивачем позов про визнання недійсним правочину є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 21.12.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Олендер І.Я.

Пліш М.А.