Рішення № 21040366, 25.01.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-5786/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

07 грудня 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого суддіБойчука О.В.

секретаряКондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFU0AN00020216 від 07.06.2006 року в сумі 106319 грн. 05 коп., посилаючись на те, що 07.06.2006 року відповідач ОСОБА_1 отримала в позивача кредит в розмірі 42403,00 грн. з терміном погашення до 07.06.2011 року зі сплатою за користування кредитом 14,76% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та зобовязався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення зобовязань за кредитним договором станом на 20.04.2011 року за відповідачем наявна заборгованість в розмірі 106319,05 грн. а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 36068,74 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 34452,90 грн, заборгованість по комісії в розмірі 3658,01 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 32139,40 грн. Умовами договору встановлено, що внаслідок порушення позичальником зобов'язань є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, банку має право згідно з умовами договору застави транспортного засобу звернути стягнення на предмет застави.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву, за змістом якої, заявлені вимоги підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві, просила розглядати даний спір у відсутності представника та не заперечила проти прийняття заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлений у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив і не надійшла заяви про розгляд справи за його відсутності, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можна провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник із кредитного договору, забезпеченого заставою, умовами якого передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу в один із передбачених договором способів шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

07.06.2006 року між “ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №IFU0AN00020216 (а.с. 9-11), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримала кредит в сумі 42403,00 грн та зобов'язався погасити кредит до 07.06.2011 року.Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач систематично порушувала строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №IFU0AN00020216 від 07.06.2006 року (а.с. 4-5).

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого зобовязання позичальник (відповідач) зобов'язаний сплатити банку (позивачу) пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення.

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 20.04.2011 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №IFU0AN00020216 від 07.06.2006 року, відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача перед банком за кредитними зобов'язаннями в розмірі 106319 грн. 05 коп., а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 36068,74 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 34452,90 грн, заборгованість по комісії в розмірі 3658,01 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 32139,40 грн. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором відповідачем не представлено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання даного кредитного договору від 07.06.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 21.09.2007 року укладено договір застави автотранспорту (а.с. 8-9), відповідно до п. 6 якого відповідач передав у заставу ЗАТ КБ “ПриватБанк” транспортний засіб марки ВАЗ 21093, 2006 року випуску, тип ТЗ легк.комбі - В, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 06.06.2006 року належить ОСОБА_1

Згідно п. 9 договору застави рухомого майна заставна вартість предмету застави складає 35 820 грн. 00 коп. Відповідно до п. 15.1 вказаного договору заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету).

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобовязання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб реалізації предмета застави встановлений ст. 591 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет застави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 526, 527 ч. 1, 546 ч. 1, 548 ч. 1, 589, 590, 591, 611, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат задовольнити.

Звернути стягнення заборгованості за кредитним договором №IFU0AN00020216 від 07.06.2006 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_1, в сумі 106319 грн. 05 коп. на предмет застави згідно договору застави автотранспорту від 07.06.2006 року - транспортний засіб марки ВАЗ 21093, 2006 року випуску, тип ТЗ легк.комбі - В, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 06.06.2006 року належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, з зарахуванням на р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 1 063 грн. 19 коп. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Бойчук О.В.