Рішення № 21034078, 01.11.2011, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 2-1128/11

РІШЕННЯ

Іменем України

01.11.2011 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючий суддя Верьовочніков В. М.

при секретарі Росовська О. Ю.,

із участю : - позивача ОСОБА_1,

-представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка цивільну справу за позовом із участю : - позивача ОСОБА_1,

-представника відповідача ОСОБА_2, до ТОВ "Епіцентр К" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 25.08.2011 року звернувся до суду з цим позовом, вказавши, що 18.10.2010 року його було прийнято на роботу на посаду юристконсульта будівельно-господарського гіпермаркету "Епіцентр К" м.Вінниця ТОВ "Епіцентр К". У травні 2011 року ним була написана заява про звільнення з роботи за угодою сторін з 17.06.2011 року. 17.06.2011 року його звільнено з вказаної посади за угодою сторін у відповідності до п.1 ст.36 КЗпП України. Вказав, що у день звільнення йому відмовились видати трудову книжку та не повідомили коли він зможе її отримати, що змусило позивача звертатись 07.07.2011 року із скаргою до територіальної державної інспекції праці. 23.07.2011 року на його адресу надійшов лист від гіпермаркету "Епіцентр К" із повідомленням про можливість отримання трудової книжки, яку він отримав 26.07.2011 року. Зауваживши про наявні на його думку обставини порушення його трудових прав, просив стягнути на його користь з відповідача компенсацію за вимушений прогул в сумі 3065,66 грн. та компенсацію за час затримки розрахунку в розмірі 2358,2 грн., зобовязати відповідача видати наказ про новий день звільнення та внести запис до трудової книжки про звільнення позивача за угодою сторін з 26.07.2011 року, а попередній запис про день звільнення визнати недійсним. В подальшому подав заяву про збільшення позовних вимог, вимагаючи стягнення на його користь з відповідача завданої моральної шкоди в сумі 27500 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги. Пояснив, що працюючи з жовтня 2010 року на посаді юрисконсульта будівельно-господарського гіпермаркету "Епіцентр К" м.Вінниця, він приблизно за місяць до свого звільнення, що відбулось 17.06.2011 року, подав особисту письмову заяву про звільнення за угодою сторін. За його безпосереднім зверненням у приміщенні гіпермаркету йому не було видано трудову книжку з причин її незаповнення. Не отримавши повідомлення про можливий час отримання трудової книжки звернувся до інспекції праці за сприянням у її отриманні. Після проведеної інспекцією праці перевірки отримав повідомлення відповідача про можливість отримання трудової книжки, яку йому було видано 26.07.2011 року. Вважає, що затримка у видачі трудової книжки відбулась з вини службових осіб відповідача, у звязку з чим просив стягнути з нього на його користь заявлені суми середнього заробітку за вимушений прогул та компенсацію за затримку розрахунку, зобовязати відповідача внести до трудової книжки запис про новий день звільнення згідно дати отримання трудової книжки та анулювати запис про попередню дату звільнення, а також стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 27500 грн., що складається з сумарного обрахунку спричинених йому як фаховому юристу із дипломами про закінчення двох вищих навчальних закладів душевних страждань через втрату юридичного досвіду без можливості працевлаштування та гостроту відчуття усвідомлення глибокої несправедливості по відношенню до нього, відсутність можливості надання допомоги непрацездатним батькам, вимушену позику грошових коштів для забезпечення власних потреб, неспроможністю оплати послуг по правовій допомозі, зниженням власного престижу та ділової ретупації. Просив задоволити позов.

Представник відповідача позов не визнала. Зауважила, що відсутність трудової книжки не становить заявлених позивачем перешкод у працевлаштуванні, що може бути оформлено відповідною угодою. Заявила, що затримка видачі трудової книжки позивачеві відбулась з вини останнього, оскільки він у день свого звільнення за угодою сторін не зявився за її одержанням до адміністративної частини підприємства, де зберігалася та згодом була видана позивачу його трудова книжка. Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин щодо свого працевлаштування та перешкод у цьому з підстав відсутності трудової книжки. Зауважила, що за результатами перевірки інспектором праці не було виявлено порушення щодо обставин саме невидачі позивачу трудової книжки. Пояснила, що позивачу двічі надсилались письмові повідомлення щодо отримання ним трудової книжки, друге з яких відповідно до вимог Інструкції було здійснено рекомендованим листом. Висловила скептичні зауваження щодо обґрунтування позивачем заявленої ним моральної шкоди, вважаючи їх безпідставними. Просила відмовити в позові.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що за особистим зверненням позивача, який повідомив про нестачу у нього через звільнення коштів на прожиття, він надав ОСОБА_1 у борг 4000 грн. за умови їх повернення за першою вимогою кредитора.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона з червня 2010 року працює одним з менеджерів по персоналу будівельно-господарського гіпермаркету "Епіцентр К" м.Вінниця. До її обовязків входить заповнення трудових книжок працівників підприємства. Попередньо випадків затримки видачі трудових книжок не траплялось. Вона заповнювала трудову книжку позивача у день його звільнення 17.06.2011 року, що був останнім днем його щорічної відпустки. Позивач не зявився за своєю трудовою книжкою, у звязку з чим йому того ж дня було направлено письмове повідомлення про те, що він може її отримати. В подальшому у звязку з неявкою позивача йому було направлено рекомендований лист з повторним повідомленням щодо отримання ним трудової книжки. При перевірці інспекцією праці порушень стосовно видачі трудової книжки не було зафіксовано.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Згідно ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад пять днів. Трудові книжки також ведуться на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообовязковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки визначені ст.116 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року, трудові книжки зберігаються на підприємствах як документи суворої звітності, за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок, посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.

Згідно п.4.1,4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.07.1993 року, власник або уповноважений ним орган зобовязаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення; якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки; пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника; при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

У відповідності до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, тобто за наявності підстав звільнення від доказування.

В судовому засіданні з пояснень сторін установлено, що позивач був звільнений з роботи згідно наказу №97-п від 17.06.2011 року за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копію трудової книжки АС №603377 (а.с.5).

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно неотримання ним трудової книжки у день звільнення та неповідомлення його відповідачем коли він зможе її отримати, оскільки представлені позивачем докази щодо його перебування у торгівельній залі гіпермаркету не становлять безпосереднього підтвердження стосовно його звернення за отриманням трудової книжки, а головне, отримання відмови у її видачі. Так, щодо застережених позивачем обставин заповнення ним відповідей на звернення громадян у книзі відгуків та пропозицій №2 17.06.2011 року за оглядом в судовому засіданні оригіналів відповідних її аркушів має наслідком встановлення заповнення вказаних дат однаковими почерком та кольором, що різниться із кольором підпису керівника; більш того, внесення відповідних відомостей позивачем у день свого офіційного перебування у відпустці та в завчасно обумовлений день його звільнення за угодою сторін, що за відповідними розясненнями п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначає достатнє усвідомлення припинення трудових обовязків саме в цей день, визначає відсутність правових підстав здійснення позивачем вказаних дій, а отже не становить ознак належності та допустимості таких доказів.

Натомість наявна в оглянутому судом журналі вихідної кореспонденції підприємства за 17.06.2011 року відмітка про відправку поштового повідомлення позивачу за вихідним №4354/к стосовно отримання трудової книжки свідчить про виконання відповідачем вказаних вимог Інструкції, а критичні зауваження позивача стосовно іншої форми написання даної відмітки та різниці у знаках вихідного номеру, відмежованих похилою рискою, не мають визначального значення за обставин співпадіння основного його цифрового значення та відповідності загальної кількості відміток про поштові відправлення підсумково обрахованій їх сумі за відповідний період. Вимогами інструкції не виокремлено обовязку роботодавця направлення первісного повідомлення рекомендованим листом відповідне застереження щодо чого міститься в ній стосовно повторного повідомлення звільненої особи.

Також суд не приймає до уваги представлене позивачем повідомлення територіальної державної інспекції праці від 01.08.2011 року (а.с.25) оскільки воно не містить відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб з питань саме невидачі трудової книжки адміністрацією відповідача, безпосередньо щодо чого звертався позивач, а зауваження щодо порушення клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності спеціаліста з кадрового діловодства з підстав незаведення вкладишу до трудової книжки має рекомендаційний характер, що у скупності не позбавляє позивача обовязку доказування вини відповідача.

При цьому суд відзначає, що за змістом вказаного повідомлення відзначено факт надання пр. перевірці інспектору заповненої трудової книжки позивача та зауважено йому про можливість її отримання.

Судом приймаються до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності відмітки щодо явки позивача у загальному електронному обліковому терміналі 17.06.2011 року, що могло б бути логічним з огляду на зауваження самого позивача стосовно заповнення ним відповідей у книзі відгуків та пропозицій та затвердження їх того ж дня керівником, оскільки за визначенням обох сторін прохід до адміністративної частини торговельного закладу є єдиним та пролягає безпосередньо повз даний термінал. Також судом враховується повідомлення самого відповідача про відсутність його особистого письмового звернення з питань видачі трудової книжки упродовж часу від його звільнення до безпосереднього її одержання, що визначає безпідставність заявлення вимог відшкодування компенсацій за весь період, перебіг якого не виключає можливості видачі позивачу трудової книжки за його фактичним та підтвердженим зверненням.

Окрім того, доводи про заподіяння бездіяльністю відповідача моральної шкоди позивачу та заявлені суми її відшкодування є відверто надуманими, оскільки позивачем не представлено доказів отримання ним відмови у його працевлаштуванні чи у постановці на облік у центрі зайнятості за вказаний ним період затримки видачі трудової книжки з цієї підстави, також ним не доведено обставин поширення відомостей щодо заявленого ступеню зниження його престижу та ділової репутації, що абстрактно повязано із невеликим розміром населеного пункту за місцем проживання, в частині вимог відшкодування обсягу та тривалості душевних страждань стосовно вимушеної позики коштів у знайомої особи та неможливості оплати послуг із правової допомоги формально прирівняно до розміру потенційних майнових виплат, при цьому не повідомлено причин, що б перешкоджали зверненню позивача до прокурора для захисту прав, що він вважає порушеними, в порядку представництва інтересів малозабезпеченої особи.

Таким чином з урахуванням та співставленням вказаних обставин суд доходить висновку про недоведеність ОСОБА_1 власних доводів щодо вини відповідача у затримці видачі трудової книжки позивача, що не становить підстав до виплати йому заявлених компенсацій за вимушений прогул та за час затримки розрахунку, внесення запису про новий день звільнення та анулювання попереднього запису про звільнення, відшкодування моральної шкоди тощо.

З урахуванням постановлення рішення проти позивача стягненню з останнього на користь держави підлягають витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, вирішення розподілу яких законом віднесено за наслідком розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись 5, 8, 10, 60, 61, 174, 209, 210, 212-214 ЦПК України, ст. 47, 48, 235 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (р/р 31213259700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261).

Судові витрати щодо судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя:В. М. Верьовочніков