Ухвала суду № 2103397, 03.07.2007, Апеляційний суд Житомирської області

УХВАЛА

Іменем України

03 липня 2007 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді........................................................... Романова О.В.,

суддів............................................................... Слісарчука Я.Л. та Яковлева С.В.,

з участю

прокурора........................................................................... Руденка В.І.

та засудженої..................................................................... ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора Островського І.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 травня 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженка села Велика Горбаша Черняхівського району Житомирської області, громадянка України, з неповною середньою освітою, пенсіонерка, вдова, маюча на утриманні неповнолітню онуку -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2н., жителька АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3

(три ) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженої ОСОБА_1 залишено попередній - підписку про невиїзд.

Стягнуто із засудженої ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати в сумі 117 ( сто сімнадцять ) грн. 30 коп. ( код 25574601, банк УДК в Житомирській області, МФО 811039, р/р 35229005000096, призначення платежу „За судово-медичну імунологічну експертизу").

Речові докази по справі - 6 полін, постановлено знищити після набрання вироком законної сили.

Крім того, постановою суду від 08 травня 2007 року на підставі ст.346

Справа № 11 - 483 / 2007 Головуючий у суді 1-ої інстанції Моніч Б.С.

Категорія ст.121 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.

2

КПК України вжито заходів піклування про неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, опікуном якої згідно рішення Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 25.11.1998 р. № 35 є нині засуджена ОСОБА_1.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

Так, 18 листопада 2006 року о 16-ій годиніОСОБА_1 знаходилась за місцем свого та свого чоловіка -ОСОБА_4, проживання - у приміщенні будинку АДРЕСА_1. В цей час між подружжямОСОБА_1ів на грунті миттєво виниклих неприязних відносин виникла суперечка, яка переросла у бійку. Під час бійкиОСОБА_2 штовхнув дружину в ліве плече, від чого остання впала та вдарилася об ліжко. У відповідьОСОБА_1, схопивши біля топки груби поліно, кинула його вОСОБА_4 та влучила йому у голову. Після цього вона, продовжуючи свої злочинні дії, взяла інше поліно та умисно нанеслаОСОБА_4 не менше чотирьох ударів по голові та шиї, від чого той помер.

В результаті нанесених ударівОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді 5-ти ран та 3-ох синців обличчя, синця шиї справа, синця лівої кисті, крововиливу в м'які тканини голови, крововиливу в м'які тканини шиї справа. Тілесні ушкодження в ділянці голови та лівої кисті утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути дерев'яні рубані поліна, мають ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв'язку зі смертю потерпілого не перебувають. Тілесні ушкодження у вигляді синця та крововиливу в рефлексогенну ділянку шиї справа утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути дерев'яні рубані поліна, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілогоОСОБА_4, яка настала від тупої травми шиї, що ускладнилась настанням рефлексогенного шоку.

В апеляції прокурор Островський І.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить питання про зміну вироку щодо засудженої ОСОБА_1 - виключення із його мотивувальної частини вказівки суду при обгрунтуванні призначення покарання посилання на відношення злочину до категорії насильницьких, так як ст.12 КК України не передбачає класифікацію злочинів на насильницькі та ненасильницькі.

У своїй апеляції захисник засудженої ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2, просить змінити вирок щодо підзахисної, пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст.75 КК України, так як призначене покарання вважає надто суворим та таким, що не відповідає обставинам справи та даним про особу засудженої. При цьому посилається на показання свідка ОСОБА_3 - онуки подружжяОСОБА_1ів, з приводу взаємовідносин у їх сім'ї.

3

Крім того, автор апеляції посилається на дані про особу підзахисної ОСОБА_1, яка є : особою похилого віку ; ветераном праці ; піклувальником неповнолітньої онуки - ОСОБА_3. Апелянт також вказує на ту обставину, щоОСОБА_1 була піклувальником до досягнення повноліття онуком ОСОБА_5, перебуває на онкологічному обліку, позитивно характеризується, раніше не судима. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, по справі не встановлено.

На думку апелянта суд не врахував ту обставину, щоОСОБА_2 сам був ініціатором цих трагічних подій - першим штовхнув дружину, в результаті чого вона впала та вдарилась об ліжко, отримавши легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я.

Звертає увагу апелянт й на те, щоОСОБА_2 систематично знущався над дружиноюОСОБА_1 та неповнолітньою онукою ОСОБА_3 - затіював сварки та зчиняв бійки.

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію свого захисника і не заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, думку прокурора Руденка В.І., який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а апеляцію захисника ОСОБА_2 вважав безпідставною, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора Островського І.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не підлягає задоволенню, а апеляція захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, за обставин, викладених у вироку, грунтуються на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації її дій. Докази її вини, які наведені у вироку, давали суду всі підстави для прийняття даного рішення по справі. З цими висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів.

При вирішенні питання яка саме міра покарання повинна бути призначена ОСОБА_1 суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст.65 КК України, і обгрунтовано, належним чином умотивувавши своє рішення, застосував ст.69 КК України. Разом з тим суд прийшов до неправильного висновку про неможливість застосування щодо ОСОБА_1 ст.75 КК України.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 є людиною похилого віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 народження ( а.с.77 ), має статус ветерана праці ( а.с.78 ), позитивно характеризується ( а.с.79 ), до кримінальної відповідальності притягується вперше ( а.с.82 ), після загибелі своєї дочки була призначена піклувальником неповнолітніх онука - ОСОБА_5

4

 ІНФОРМАЦІЯ_3н., та онуки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2н. ( а.с.80, 83, 125, 126 ), на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває ( а.с.86зв. ). Свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнавала ( а.с.75, 141 ) і визнає, усвідомила та щиро кається у скоєному, активно сприяла у розкритті злочину. Враховуючи сукупність наведених обставин та конкретні обставини, за яких було вчинено злочин, колегія суддів приходить до переконання про можливість виправлення засудженої без відбування призначеного покарання та звільнення її від відбування покарання з випробуванням, тобто застосування ст.75 КК України.

Посилання прокурора в апеляції про необхідність внесення змін до вироку - виключення із його мотивувальної частини посилання на відношення вчиненогоОСОБА_1 злочину до категорії насильницьких, колегія суддів визнає безпідставним, так як судом було класифіковано злочин відповідно до ст.12 ч.ч.1, 4 КК України та визначено спосіб вчинення особою протиправного діяння і форму її вини.

Крім того, ст.367 КПК України не передбачає дану обставину як підставу для зміни вироку суду.

У зв'язку із прийняттям колегією суддів рішення про зміну вироку постанову суду від 08 травня 2007 року про вжиття заходів піклування про неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, слід скасувати.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

ухвалила:

апеляцію прокурора Островського І.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а апеляція захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, задовольнити.

Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 травня 2007 року щодоОСОБА_1 змінити - застосувати щодо неї ст.75 КК України та звільнити її від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо вона протягом іспитового строку терміном З (три) роки не вчинить нового злочину.

В решті даний вирок залишити без зміни.

Постанову суду цього ж суду від 08 травня 2007 року про вжиття заходів

піклування про неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

року народження, скасувати.