Рішення № 21028389, 12.01.2012, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 1218/2-485/11

Провадження № 2/1218/9/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 рокуНовоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О.М.

при секретарі - Борисенко Ю.Г.

за участю:позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Новоайдар цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що 21.09.2010 року між нею та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено угоду № 0327980, предметом якої є надання учаснику послуг програми «Авто Так» через систему придбання автомобілів в групах. Відповідно до додатку № 1 угоди, який є її невідємною частиною, вона має право на придбання автомобіля, але підприємство, з яким ТОВ «АВТО ПРОСТО» уклало договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер, дистрибютор, марка автомобіля, модель, ціна та інші суттєві ознаки в угоді та в додатках до неї не зазначено. Згідно зі ст. 3 Угоди між позивачем та ТОВ «АВТО ПРОСТО», зобовязання відповідача полягають в організації та створенні умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійсненні адміністративних процедур. Відповідно до ст. 5 Угоди позивач зобовязується: сплатити вступний внесок при укладенні угоди, сплатити плату за право на отримання автомобіля при наданні такого права, щомісячно сплачувати повні внески, сплачувати внески зі страхування автомобіля після його отримання, підписати двосторонній акт, що свідчить про виконання зобовязань за угодою, за вимогою АВТО ПРОСТО надавати копії квитанцій про оплату внесків за угодою. Угода діє до виконання обома сторонами всіх зобовязань. На виконання умов угоди позивач сплатила вступний внесок у сумі 2246,40 грн., перший внесок у сумі 13000 грн. та ще дванадцять щомісячних внесків. Загальна сума сплачених позивачем коштів склала 26987,89 грн. За умовами угоди ТОВ «АВТО ПРОСТО» гарантує учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля за умови належного виконання учасником всіх зобовязань. Позивач, виконуючи належним чином всі умови угоди, будучи учасником системи не отримала права на отримання автомобіля. Позивач вважає, що укладена між нею та ТОВ «АВТО ПРОСТО» угода порушує її права як споживача, бо здійснені нею виплати не створюють для відповідача будь-яких обовязків, дана схема придбання автомобіля є пірамідальною, даний вид підприємницької практики вводить споживача в оману, просила визнати недійсною угоду № 0327980 від 21.09.2010 року, укладену між нею та ТОВ «АВТО ПРОСТО», стягнути з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на її користь 26987,89 грн.

Позиач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача - ТОВ «АВТО ПРОСТО» у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і дату розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення в матеріалах справи (а.с.36-39) та заяви представника відповідача Онищенка О.А. (а.с. 30-31, 40-41), в яких останній підтверджує отримані ним судові повістки та просить відкласти розгляд справи до розгляду апеляційним судом Луганської області скарги на ухвалу Новоайдарського районного суду про відкриття провадження. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 21.09.2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» в особі продавця-консультанта Комарової О.А. укладено угоду № 0327980, предметом якої є надання учаснику послуг програми «Авто Так» через систему придбання автомобілів в групах (а.с.5).

Додаток № 1 до угоди № 0327980 від 21.09.2010 року є її невідємною частиною, згідно додатку № 1 ОСОБА_1 має право на придбання автомобіля, але підприємство, з яким ТОВ «АВТО ПРОСТО» уклало договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер, дистрибютор, марка автомобіля, модель, ціна та інші суттєві ознаки не зазначено (а.с.6), що суперечить положенням викладеним в додатку № 2 до угоди № 0327980, який також є її невідємною частиною (а.с.7-9), оскільки частина положень додатку № 2 носять відсилочний характер відповідно до додатку № 1, зокрема, щодо марки автомобіля, його ціни, відсотків від поточної ціни транспортного засобу, бо ст. 2 додатку № 2 зазначено, що поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою та повідомляється виробником та/або імпортером чи дистрибютором.

Згідно зі ст. 3 Угоди між позивачем та ТОВ «АВТО ПРОСТО», зобовязання відповідача полягають в організації та створенні умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійсненні адміністративних процедур. Відповідно до ст. 5 Угоди позивач зобовязується: сплатити вступний внесок при укладенні угоди, сплатити плату за право на отримання автомобіля при наданні такого права, щомісячно сплачувати повні внески, сплачувати внески зі страхування автомобіля після його отримання, підписати двосторонній акт, що свідчить про виконання зобовязань за угодою, за вимогою АВТО ПРОСТО надавати копії квитанцій про оплату внесків за угодою. Угода діє до виконання обома сторонами всіх зобовязань.

На виконання умов угоди позивач ОСОБА_1 сплатила вступний внесок у сумі 2246,40 грн., що підтверджується квитанцією № 5 від 22.09.2010 року (а.с.11), перший внесок у сумі 13000 грн., що підтверджується квитанцією № 3 від 22.09.2010 року (а.с.11), дванадцять щомісячних внесків на суму 11741,49 грн., що підтверджується квитанціями (а.с.12-17). Загальна сума сплачених позивачем коштів склала 26987,89 грн.

Позивач ОСОБА_1, вважаючи, що її права споживача порушуються, звернулась з письмовою заявою (а.с.18) та претензією (а.с.19) про розірвання угоди № 0327980 від 21.09.2010 року до ТОВ «АВТО ПРОСТО», на що отримала письмову відповідь відповідача (а.с.20), в якій повідомлялось, що угоду розірвано, поверненню підлягає сума 17749,88 грн., яка складається з чистих внесків частини щомісячного повного внеску, що використовується для оплати автомобіля та формування фонду для повернення коштів, і розмір якого розраховується шляхом ділення поточної ціни автомобіля на кількість внесків, передбачену графіком внесків.

Позивач ОСОБА_1 з умовами, викладеними в листі відповідача, не погодилась, просила визнати угоду недійсною, повернути в повному обсязі кошти, сплачені нею на рахунок відповідача, посилалась на те, що підставою для визнання угоди недійсною є нечесна підприємницька практика, що вводить споживача в оману створення та обслуговування пірамідальної схеми, в якій один учасник системи за власні кошти оплачує вартість автомобіля іншого учасника системи.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі, коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається зі статті 4 додатку № 2 до угоди № 0327980 від 21.09.2010 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» щомісячно самостійно організовує та проводить асигнаційний акт, а право на отримання автомобіля позивачем залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи. При цьому, відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.

Посилаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 додатку № 2 ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України 'ТІро захист прав споживачів" зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, тобто якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На порушення вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТОВ «АВТО ПРОСТО», згідно ст. 7 додатку № 2 залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди. Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди.

У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст. 8 додатку № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений «АВТО ПРОСТО», сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені «АВТО ПРОСТО» гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ «АВТО ПРОСТО» має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 14 додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання ТОВ «АВТО ПРОСТО» права на отримання автомобіля, усунення від участі в асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Відповідно до умов та змісту угоди № 0327980 від 21.09.2010 року у ній та додатках до неї не зазначено підприємство, з яким «АВТО ПРОСТО» укладено договір на постачання автомобіля, його виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також модель та інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання угоди від 21.09.2010 року недійсною.

Також, угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є «компенсацією» за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми «Авто Так». Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Клопотання представника відповідача, викладене в заявах від 13.12.2011 року та від 28.12.2011 року про призначення розгляду даної справи за позовом ОСОБА_1 після розгляду апеляційним судом Луганської області апеляційної скарги ТОВ «АВТО ПРОСТО» на ухвалу про відкриття провадження від 30.09.2011 року є необґрунтованим та неявка представника відповідача визнана судом неповажною, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому, відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України, у разі подання апеляційної скарги на таку ухвалу, суд першої інстанції передає до апеляційного суду лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом. Крім того, виходячи з положень ст. ст. 201, 202 ЦПК України, щодо обовязку або права суду зупинити провадження у справі, підстава, викладена представником відповідача для зупинення провадження у даній справі, не передбачена жодним пунктом вищезазначених статей ЦПК України, що виключає право або обовязок суду щодо її зупинення.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦПК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що угода № 0327980 від 21.09.2010 року, укладена між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», додатки до неї № 1,2, є такими, що вчинені з використанням нечесної підприємницької практики та укладені на несправедливих умовах для позивача, тому є недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦПК України, недійсний правочин не здійснює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 доведено письмовими доказами квитанціями, сплату на виконання угоди № 0327980 від 21.09.2010 року грошових коштів на загальну суму 26987, 89 грн., знаходячи підстави для визнання угоди недійсною, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з відповідача грошових коштів, сплачених нею на виконання угоди № 0327980 від 21.09.2010 року на суму 26987, 89 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 3, 88, 110, 209, 213-216, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів задовольнити.

Визнати недійсною угоду № 0327980 від 21.09.2010 року, додатки до угоди № 1,2, укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 26987,89 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» судовий збір у сумі 269 грн. 88 коп. відповідно до ч. 2 ст. 4 п. 1.1 ЗУ «Про судовий збір» за наступними реквізитами: «судовий збір, код 05381395, п. 1.1, код класифікації доходів 22030001, отримувач УДК у Новоайдарському районі, рахунок 31212206700207, код ОКПО отримувача 24048247, МФО 804013, банк отримувача ГУ ДКУ у Луганській області».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: О.М. Іванова