Рішення № 21018611, 12.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 року справа № 5020-1280/2011 за позовом приватного підприємства торгівельна компанія “Краска”

(проспект Героїв Сталінграду, будинок 26, квартира 80, м. Севастополь, 99014,

(вул. Токарева, 62, м. Севастополь, 99029)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Максімум-Крим”

(вул. Соловйова, будинок 10, кімната 10, м. Севастополь, 99029,

Камишове шоссе, буд. 7а, м. Севастополь, 99000)

про стягнення 12 561,31 грн.,

суддя В.Є. Кравченко

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність від 12.09.2011;

від відповідача не зявився;

сутьспору:

Приватне підприємство торгівельна компанія “Краска”, посилаючись на статті 193, 265 Господарського кодексу України, статті 692, 625 Цивільного кодексу України звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим» про стягнення 12 561,31 грн., у тому числі 12455,13 грн. основного боргу, 49,82 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 56,36 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2011 підстави та предмет заявленного позову підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з неявкою відповідача, який повідомлявся про час і місце судових засідань своєчасно, належним чином, з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частина третя вказаної статті зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обовязковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь в розгляді господарської справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, відзив на позов не надіслав.

На думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство торгівельна компанія “Краска” за попередньою усною домовленістю поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим» товар за видатковою накладною № КРЦ0000443 від 15.03.2011 на суму 53796,54 грн. (а.с. 10).

Товар був одержаний відповідачем за довіреністю № 25 від 21.03.2011 ( а.с.11).

Як встановлено судом, поставлений товар був сплачений відповідачем не у повному обсязі, станом на 05.08.2011 оплачено 40841,41 грн. вартості одержаного товару, зокрема, після одержання відповідачем претензії (вих. № 44 від 02.06.2011, а.с. 12), на користь приватного підприємства торгівельна компанія “Краска” було перераховано : - 01.07.2011 1341,51 грн., -20.07.2011 1500,00 грн., 02.08.2011 500,00 грн, зазначені перерахування не заперечуються представником позивача та підтверджуються витягами ПАТ „Перший Український міжнародний банк”, через який здійснювались розрахункові операція між сторонами у справі ( арк.с. 37-56).

Спірна сума заборгованості з врахуванням інфляційних витрат і 3% річних склала - 12 561,31 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Оцінуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що за своєю правою природою між сторонами у даній справі виникли відносини купівлі-продажу товару.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною першої ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач обовязки продавця виконав у повному обсязі, передавши відповідачеві товар за вищевказаною видатковою накладною № КРЦ0000443 від 15.03.2011( арк.с. 10) за умовою надання товарного кредиту по рахунку фактурі № КРЦ 0000241 (арк.с. 36).

Проте, відповідач, у свою чергу, обовязки покупця щодо повної оплати вартості придбаного товару у встановлений чинним законодавством семиденний строк не виконав. Існування боргу на більшу суму 18796,55 грн також було підтверджено відповідачем у акті, складеного та підписаного сторонами станом на 31.03.2011(арк.с. 57). Позивачем, з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлялась відповідна претензія № 44 від 02.06.2011 на суму 15796,64 грн. (сума заборгованості станом на 02.06.2011), яка була одержана відповідачем 03.06.2011, про що свідчить відповідний вхідний штамп, проставлений на цій претензії (арк. с. 12).

До суду позивач був вимушений звернутися за стягненням решти вартості поставленого товару після оплат, здійснених відповідачем 01.07.2011, 20.07.2011 і 02.08.2011року.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, суд вбачає наявність невиконаного відповідачем грошового зобовязання перед позивачем по сплаті вартості придбаного товару.

В силу положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, борг відповідача перед позивачем за одержаний товар склав 12455,13 грн. і, на день розгляду справи, товариством з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим»не погашений.

Обраний приватним підприємством торгівельна компанія “Краска” спосіб захисту порушеного права узгоджується зі статтями 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, отже, вимоги в цієї частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, суд виходив з наступного.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 12 561,31 грн., у тому числі 12455,13 грн. основного боргу, 49,82 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 56,36 грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем.

Здійснені позивачем розрахунки судом перевірені та визнані вірними.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника позивача про складення повного рішення 14.09.2011.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим» (юридична адреса: вул. Соловйова, будинок 10, кімната 10, м. Севастополь, 99029, фактична адреса: Камишове шоссе, буд. 7а, м. Севастополь, 99000, ідентифікаційний код 37314026, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь приватного підприємства торгівельна компанія “Краска” (юридична адреса: проспект Героїв Сталінграду, будинок 26, квартира 80, м. Севастополь, 99014, фактична адреса: вул. Токарева, 62, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 32811856, р/р 2600696 у ПАТ «ПУМБ»м. Севастополя, МФО 308092, або на інші рахунки) 12 561,31 грн., у тому числі 12455,13 грн. основного боргу, 49,82 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 56,36 грн., а також 125,61 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя В.Є. Кравченко

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 14.09.2011