Рішення № 21018107, 17.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2012 р.Справа № 30-26/17-3904-2011 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І»

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова зірка»

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. - згідно довіреності від 14.11.2011р.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФАРА-І», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „Нова зірка” про стягнення заборгованості у сумі 2 790 грн., штрафу у сумі 837 грн., інфляційних у сумі 171 грн. 22 коп., 3% річних у сумі 69 грн. 25 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але представник відповідача в судові засідання не зявлявся. про поважність причин незявлення суд не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

За таких обставин. справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 лютого 2010р. між підприємцем ТОВ «ФАРА-І»(Постачальник) та ТОВ «Нова зірка»(Покупець) був укладений Договір № 38-10 про довгострокові поставки, згідно якого Постачальник зобовязався на протязі дії Договору поставляти Покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невідємною частиною Договору, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Згідно розділу 2 Договору строк дії Договору до 31.12.2010р. включно. строк дії Договору щорічно продовжується відповідно до умов п. 2.3. За умовами п. 2.3. Договору у разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії Договору офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціни на товар визначаються сторонами в накладних, виписаних на кожну окрему партію товару.

За умовами розділу 5 Договору Покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного у накладній строку розрахунків. Перерахування Покупцем грошової суми, вказаної у видаткових накладних на розрахунковий рахунок Постачальника здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту проведення відвантаження.

Згідно видаткових накладних № ОЗ-1213004 від 13.12.2010р. на суму 1940 грн. та № ОЗ-1220001 від 20.12.2010р. на суму 950 грн. Покупець отримав товар на загальну суму 2790 грн.. Але оплату за отриманий товар Покупцем у встановлений у Договорі та видаткових накладних строк здійснено не було.

Позивач по справі зазначає, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору, у звязку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 790 грн.

Згідно п. 10.2 Договору у випадку затримки оплати товару Покупець приймає на себе зобовязання разом зі сплатою боргу оплатити на користь Постачальника: штраф у розмірі 30% від суми заборгованості та 3% річних від суми простроченого платежу. На підставі зазначеного пункту Договору, у звязку із невиконанням Покупцем свого зобовязання щодо оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 837 грн. та 3% річних у сумі 69 грн. 25 коп.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення .

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 171 грн. 22 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2010р. між підприємцем ТОВ «ФАРА-І»(Постачальник) та ТОВ «Нова зірка»(Покупець) був укладений Договір № 38-10 про довгострокові поставки, згідно якого Постачальник зобовязався на протязі дії Договору поставляти Покупцю товари окремими партіями за цінам, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невідємною частиною Договору, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

За умовами розділу 5 Договору Покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного у накладній строку розрахунків. Перерахування Покупцем грошової суми, вказаної у видаткових накладних на розрахунковий рахунок Постачальника здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту проведення відвантаження.

Згідно видаткових накладних № ОЗ-1213004 від 13.12.2010р. на суму 1940 грн. та № ОЗ-1220001 від 20.12.2010р. на суму 950 грн. Покупець отримав товар на загальну суму 2790 грн. Але оплату за отриманий товар Покупцем у встановлений у Договорі та видаткових накладних строк здійснено не було.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Отже, правомірним є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у сумі 2 790 грн.

Згідно п. 10.2 Договору у випадку затримки оплати товару Покупець приймає на себе зобовязання разом зі сплатою боргу оплатити на користь Постачальника: штраф у розмірі 30% від суми заборгованості та 3% річних від суми простроченого платежу. На підставі зазначеного пункту Договору, у звязку із невиконанням Покупцем свого зобовязання щодо оплати отриманого товару, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 837 грн. та 3% річних у сумі 69 грн. 25 коп.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення .

На підставі зазначеної статті позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача інфляційні у сумі 171 грн. 22 коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І»задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова зірка» (Одеська обл., м. Їзмаїл, вул. Червоноармійська, 30, код ЄДРПОУ 24540965, п\р260063102 в Одеській філії АТ «Райффайзен Банк аваль»м. Одеса, МФО 328351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І»(м. Київ, пр. Воззєднання, 21, кв. 8, код ЄДРПОУ 33299396, р\р 26005000029920 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) заборгованість у сумі 2 790 грн., штраф у сумі 837 грн., збитки від інфляції у сумі 171 грн. 22 коп., 3% річних у сумі 69 грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 23 січня 2012р.

Суддя Рога Н. В.