Рішення № 21018085, 17.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2012 р.Справа № 35/17-4890-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВТОТЮНІНГ" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 41843,92грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Сєдой І.К.-директор; ОСОБА_4, довіреність від 28.09.11р.;

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "АВТОТЮНІНГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 41843,92грн., а саме: основного боргу у розмірі 24053,51грн., пені у розмірі 2636,69грн., індексу інфляції у розмірі 12507,83грн. та 3%річних у розмірі 2645,89грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.11р. порушено провадження у справі №35/17-4890-2011.

Поряд з цим, позивачем заявлена заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої останній просив вжити заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно що належить відповідачу.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

17.01.12р. позивач подав клопотання(вх.№1530/2012 від 17.01.12р.) про залучення до матеріалів справи витягу є ЄДР відносно відповідача.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, залучено до матеріалів справи витяг є ЄДР станом на 17.01.12р. відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

17.01.12р. позивач подав супровідний лист(вх.№1465/2012 від 17.01.12р.) згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи копії виписок з розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВТОТЮНІНГ" зі сплатами від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу №14/01-1 від 14.01.08р.

Судом залучено до матеріалів справи надані документи.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.01.2012р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у звязку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив.

14.01.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "АВТОТЮНІНГ" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір №14/01-1 купівлі-продажу основних засобів, відповідно до умов якого Продавець зобовязався передати у власність Покупцю, а Покупець зобовязався прийняти у власність та оплатити основні засоби Продавця, які зазначені у накладній, яка є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1. договору купівлі продажу, ціна даного договору складає 29823,51грн. в тому числі ПДВ 20 % - 4970,59грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата основних засобів здійснюється відповідачем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача у десятиденний термін з моменту підписання Акту прийому передачі.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що за простроченя платежів Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

16.01.2008р. було підписано Акт прийому-передачі основних засобів від позивача до відповідача.

На виконання зобовязань за договором №14/01-1 купівлі-продажу від 14.01.08р. позивачем було поставлено основних засобів на загальну суму 29823,51грн., що підтверджується накладними: №1 від 16.01.2008р. на суму 23002,25грн., №2 від 16.01.2008р. на суму 4919,74грн., №3 від 16.01.2008р. на суму 1901,52грн.

В порушення умов зазначеного договору відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк.

Станом на 01.10.2011р. оплата основних засобів за вказаним договором купівлі продажу проведена частково в сумі 5770грн., остання сплата частини вартості основних засобів датована 09.09.2011р., що підтверджується меморіальним ордером №030910035 від 09.09.11р. на суму 120грн., таким чином залишок боргу відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу основних засобів від 14.01.2008р. складає 29823,51грн. - 5770грн. =24053,51грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "АВТОТЮНІНГ" на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було направлено претензію вих№25/07-11-2 від 25.07.2011р. з вимогою в строк до 30.08.11р. оплатити заборгованість.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обовязку щодо оплати заборгованості, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41843,92грн., а саме: основний борг у розмірі 24053,51грн., пеню у розмірі 2636,69грн., індекс інфляції у розмірі 12507,83грн. та 3%річних у розмірі 2645,89грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки основних засобів позивачем відповідачу на загальну суму 29823,51грн., наявність часткового перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів за договором №14/01-1 купівлі-продажу основних засобів у розмірі 5770грн., у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості неоплачених основних засобів у розмірі 24053,51грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені в розмірі 2636,69грн. за період з 26.01.08р. по 29.04.08р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 2636,69грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі у розмірі 2645,89грн. за період з 26.01.2008р. по 01.10.2011р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 24053,51грн. та індексу інфляції у розмірі 12507,83грн. за період з 26.01.2008р. по 01.10.2011р.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2645,89грн. за період з 26.01.2008р. по 01.10.2011р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 24053,51грн. та індексу інфляції у розмірі 12507,83грн. за період з 26.01.2008р. по 01.10.2011р. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВТОТЮНІНГ" до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 41843,92грн., а саме: основного боргу у розмірі 24053,51грн., пені у розмірі 2636,69грн., індексу інфляції у розмірі 12507,83грн. та 3%річних у розмірі 2645,89грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1411,50грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ід. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВТОТЮНІНГ" (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 27б, код ЄДРПОУ 31639484) основний борг у розмірі 24053(двадцять чотири тисячі пятдесят три)грн.51коп., пеню у розмірі 2636(дві тисячі шістсот тридцять шість)грн.69коп., індекс інфляції у розмірі 12507(дванадцять тисяч пятсот сім)грн.83коп., 3%річних у розмірі 2645(дві тисячі шістсот сорок пять)грн.89коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1411(одну тисячу чотириста одинадцять)грн.50коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 23.01.2012р.