Рішення № 21018080, 16.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р.

Справа № 8/17-4519-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Глєбова К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом Голубченко Д.К.,

від відповідача за первісним позовом Софрон М.М., Никислий В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства ,,НІБУЛОН” до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Чубівське зерно” про визнання права власності і витребування майна із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Чубівське зерно” до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства ,,НІБУЛОН” про стягнення 2065602,35 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2011 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства ,,НІБУЛОН”, порушено провадження у справі № 8/17-4519-2011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 28.11.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 28.11.2011 р. оголошено перерву до 12.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2011 р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Чубівське зерно” по справі № 8/17-4519-2011 та призначено її до спільного розгляду з первісним позовом на 12.12.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 12.12.2011 р. оголошено перерву до 21.12.2011 р., у судовому засіданні 21.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 11.01.2012 р., у судовому засіданні 11.01.2012 р. оголошено перерву до 16.01.2012 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2011 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Чубівське зерно” продовжено строк розгляду спору до 18.01.2012 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 16.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” (далі –ТОВ СП „НІБУЛОН”) звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Чубівське зерно” (далі –ТОВ ,,Чубівське зерно”) про визнання за ТОВ СП „НІБУЛОН” права власності на зерно пшениці 4-го класу у кількості 681,111 тонни з показниками вологості 14,5%, зернової домішки 5%, смітної домішки 2%, кількістю клейковини 18%, якістю клейковини 100 одиниць, білка 11%, яке зберігається у ТОВ „Чубівське зерно”, та витребування названого майна.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ СП „НІБУЛОН” посилається на положення ст.ст.16,316,321,346,387,392,949,953,961,1212,1213 ЦК України, ст.ст.11,32,35, 37,43 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, п.6.1.10 Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 р. № 228 (далі –Технічний регламент зернового складу), умови договору складського зберігання зерна від 27.04.2009 р. № 40, складські квитанції від 30.04.2009 р. № 771, від 21.05.2009 р. № 778, вимоги про відвантаження зерна від 18.08.2009 р. № 7494/34, від 08.09.2009 р. № 8645/34, від 22.04.2010 р. № 4592/02-34, від 17.08.2011 р. № 8620/01-27 тощо та зазначає, що відповідач безпідставно утримує належне ТОВ СП „НІБУЛОН” на праві власності зерно пшениці 4-го класу в кількості 681,111 тонни, не виконуючи зобов’язання за першою вимогою володільця складського документа повернути майно і видати квитанцію на вищевказаний залишок зерна.

В письмових поясненнях TOB СП „НІБУЛОН” відмічає, що:

- договір складського зберігання від 27.04.2009 р. № 40 не передбачає в імперативній формі безумовного обов’язку поклажодавця оплатити повну вартість послуг саме до початку відвантаження;

- розрахунки за надані послуги зберігання здійснюються у грошовій формі, а в інших не заборонених законом формах –тільки за взаємною згодою сторін договору зберігання;

- законодавство та договір складського зберігання, укладений між TOB СП „НІБУЛОН” і TOB „Чубівське зерно”, не допускають перехід права власності на об’єкт зберігання на користь останнього;

- п.3.2 договору складського зберігання від 27.04.2009 р. № 40 наділяє зерновий склад правом удержати частину зерна поклажодавця в кількості, яка забезпечить покриття понесених витрат, у випадку несплати поклажодавцем протягом 30-ти банківських днів послуг по прийманню, сушінню та очищенню зерна, а не заборгованості з оплати послуг зберігання;

- всупереч приписам ст.ст.594-597 ЦК України TOB „Чубівське зерно” не повідомлено TOB СП „НІБУЛОН” про притримання речі.

ТОВ ,,Чубівське зерно” у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову ТОВ СП „НІБУЛОН” про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння в повному обсязі, посилаючись на те, що зберігачем сумлінно виконувались зобов’язання по договору, в той час як поклажодавець не здійснив вивіз зерна у встановлений договором від 27.04.2009 р. № 40 строк, подавши заявку № 7494/34, якою передбачив відвантаження зерна пшениці в період з 21.08.2009 р. по 25.09.2009 p., тільки 18.08.2009 р., тобто через півтора місяці після спливу терміну дії угоди, в зв’язку з чим застосовано встановлену у п.2.1.8 договору санкцію, не перераховану на користь зберігача.

Таким чином, у позивача існує заборгованість у розмірі 566498,77 грн., непогашення якої за правилами п.3.3 договору складського зберігання від 27.04.2009 р. № 40 є підставою для припинення операцій по відвантаженню зерна.

Крім того, відповідач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що ним відмовлено ТОВ СП „НІБУЛОН” у продовженні дії договору зберігання після 01.07.2009 р., оскільки зерновий склад має певні потужності, які планувалось зайняти зерном інших контрагентів, котрі уклали з ТОВ ,,Чубівське зерно” відповідні угоди.

До початку розгляду спору по суті ТОВ „Чубівське зерно” подало зустрічний позов про стягнення плати за зберігання зерна з урахуванням індексу інфляції та пені в сумі 1580770,83 грн.

В подальшому позивач за зустрічним позовом уточнив власні вимоги, збільшивши їх, та просив стягнути з ТОВ СП „НІБУЛОН” 2065602,35 грн., з яких 1423107,54 грн. основного боргу (плата за зберігання зерна), 408221,46 грн. пені, 161187,09 грн. інфляційних втрат, 73086,26 грн. 3% річних, врахувавши в судовому рішенні можливість погашення частини боргу за рахунок зерна, що зберігається, у кількості 681,111 тон за ціною 1550,00 грн. за тонну на загальну суму 1055722,05 грн.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ТОВ „Чубівське зерно” посилається на ст.ст.11,509,526,625,629,631 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.27,28,30, 31 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, договір складського зберігання зерна від 27.04.2009 р. № 40, рахунки на оплату послуг по зберіганню, докази часткової сплати коштів тощо та відзначає неналежне виконання ТОВ СП „НІБУЛОН” умов названої угоди щодо оплати після закінчення строку дії договору в подвійному розмірі спожитих послуг по зберіганню зерна в період до 22.09.2009 р. у сумі 569774,84 грн. та в період з 22.09.2009 р. по 24.11.2011 р. у решті заявленій до стягнення сумі.

У відзиві ТОВ СП „НІБУЛОН” просить у задоволенні зустрічного позову відмовити, т.я. ним з метою недопущення порушення положень ЦК України та договору зберігання направлено 27.05.2009 р. TOB „Чубівське зерно” пропозицію подовжити термін його дії разом з проектом додаткової угоди, яку прийнято позивачем за зустрічним позовом у порядку ст.181 ГК України, ст.642 ЦК України, про що свідчать: відсутність заперечень або відмови від укладання додаткової угоди до договору; вчинення дій по продовженню фактичного зберігання зерна пшениці; нездійснення зберігачем реалізації майна на конкурентних засадах; ненадсилання поклажодавцеві листів та попереджень про необхідність вивезення зерна у зв’язку із закінченням терміну дії договору на підставі ст.31 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”.

Окрім цього ТОВ СП „НІБУЛОН” вказує на те, що TOB „Чубівське зерно” не мало підстав для відмови у продовжені терміну дії договору складського зберігання зерна від 27.04.2009 р. № 40, оскільки відповідно до ст.25 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” та п.п.6.1.1,6.1.3 Технічного регламенту зернового складу зерновий склад є складом загального користування і зобов’язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи за наявності можливості зберігати зернову культуру.

Також ТОВ СП „НІБУЛОН” вважає за потрібне відзначити те, що п.3.4 договору зберігання та п.6.12.5 Технічного регламенту зернового складу передбачено проведення остаточних розрахунків при відвантажені зерна із складанням актів-розрахунків, оформлення яких не відбувалось.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши обґрунтованість їхніх доводів, господарський суд дійшов висновку стосовно задоволення первісного та зустрічного позовів частково, виходячи з наступного.

На підставі біржових контрактів від 08.04.2009 р. № 1055АБ та від 23.04.2009 р. № 1247АБ, укладених між ТОВ СП „НІБУЛОН” та Аграрним фондом України, ТОВ СП „НІБУЛОН” придбано пшеницю 4-го класу у кількості 11192,906 тонни.

27.04.2009 р. між ТОВ „Чубівське зерно” (Зерновий склад) та ТОВ СП „НІБУЛОН” (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 40 (Договір), предметом якого є послуги по прийманню, очищенню, сушінню, відвантаженню зернових, зернобобових та олійних культур (Зерно), що доставляються до Зернового складу на ім’я Поклажодавця (п.1.1 Договору). Зерно, що доставляється на зберігання Зерновому складу згідно із цим Договором, є власністю Поклажодавця або знаходиться в його управління (розпорядженні) (п.1.2 Договору). Поклажодавець зобов’язується: попереджувати листом (факсом, телефонограмою) Зерновий склад про наміри відвантаження Зерна із Зернового складу не пізніше, ніж за 5 днів до планової дати його відвантаження (п.2.1.4 Договору); сплачувати послуги з приймання, зберігання, очищення, сушіння, відвантаження Зерна та інших послуг відповідно до умов Договору (п.2.1.5 Договору); забезпечити вивіз Зерна із Зернового складу до закінчення строку дії Договору. При перевищенні строків зберігання, встановлених Договором, сплатити послуги із зберігання за період після спливу терміну дії Договору в подвійному розмірі (п.2.1.8 Договору). Зерновий склад зобов’язується: здійснювати відвантаження Зерна або його переоформлення на підставі і в повній відповідності із письмовою вимогою Поклажодавця в присутності представника Поклажодавця, повноваження якого засвідчені довіреністю (п.2.2.6 Договору); за 7 днів до закінчення строку зберігання Зерна письмово попереджувати про це Поклажодавця та встановлювати терміни вивозу Зерна (п.2.2.7 Договору). Розрахунки за надані послуги здійснюються у грошовій формі (п.3.1 Договору). Поклажодавець сплачує вартість фактично наданих послуг не пізніше 10-ти банківських днів після закінчення технологічного процесу (приймання, сушіння, очищення) відповідно виставлених Зерновим складом рахунків згідно тарифів. У випадку неоплати Поклажодавцем послуг протягом 30-ти банківських днів після закінчення технологічного процесу (приймання, сушіння, очищення) Зерновий склад має право в односторонньому порядку удержати частину Зерна в кількості, яка забезпечить покриття понесених витрат (п.3.2 Договору). Якщо відвантаження зерна було почато, і в процесі його проведення з’ясується, що розрахунки за послуги не проведені, Зерновий склад має право без будь-яких наслідків припинити операції по відвантаженню (п.3.3 Договору). Остаточні розрахунки при відвантаженні проводяться з складанням актів-розрахунків. Акт-розрахунок складається з урахуванням фактичних показників по приходу і расходу (п.3.4 Договору). В п.3.5 Договору визначено тарифи за послуги Зернового складу, в т.ч. плата за зберігання 1 тонни пшениці 4-го класу становить 20 грн. без ПДВ. Оплата послуг при відвантаженні або переоформленні Зерна проводиться: повна оплата послуг по зберіганню та інших операцій із Зерном до планової дати його відвантаження (переоформлення) та повна попередня оплата послуг по відвантаженню Зерна (п.3.6 Договору). В окремих випадках за згодою сторін оплата послуг може здійснюватися у іншій, ніж грошова, формі, що не суперечить чинному законодавству (п.3.8 Договору). У разі невиконання або неналежного виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно чинним законодавством України (п.4.1 Договору). У випадку необґрунтованого прострочення терміну платежу, передбаченого п.3.2 Договору, Поклажодавець сплачує Зерновому складу пеню в розмірі подвійної ставки Національного Банку України, що діяла на час прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов’язань (п.4.3 Договору). Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.07.2009 р. (п.6.1 Договору). Зміни до Договору можуть бути внесені за згодою сторін лише в письмовій формі (п.6.3 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

На виконання Договору Зерновим складом прийнято на зберігання пшеницю 4 класу в загальній кількості 11192,906 тонни з показниками вологості 14,5%, зернової домішки 5%, смітної домішки 2%, кількістю клейковини 18%, якістю клейковини 100 одиниць, білка 11%, що підтверджується складськими квитанціями від 30.04.2009 р. № 771 та від 21.05.2009 р. № 778.

При цьому на вимогу Поклажодавця від 18.08.2009 р. № 7494/34, в якій передбачено відвантаження зерна пшениці в період з 21.08.2009 р. по 25.09.2009 p., Зерновим складом відвантажено лише частину Зерна у кількості 10511,795 тонни, про що свідчать наявні у справі накладні на маршрут або групу вагонів, та не заперечується сторонами.

Відмова у відвантаженні решти майна обґрунтована Зерновим складом тим, що у зв’язку з перевищенням встановлених строків зберігання Зерна TOB СП „НІБУЛОН” на підставі п.2.1.8 Договору мало оплатити послуги із зберігання за період після спливу терміну дії Договору в подвійному розмірі, чого в повному обсязі зроблено не було, а, відтак, неоплаченими залишились послуги по зберіганню, відвантаженню та інші операції із Зерном, тому, виконуючи умови п.3.2 Договору, TOB „Чубівське зерно” зарахувало частину Зерна для забезпечення покриття понесених витрат.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ст.956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов’язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності; товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов’язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

За договором складського зберігання товарний склад зобов’язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності; договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором; договір складського зберігання укладається у письмовій формі; письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом (ст.957 ЦК України).

В п.10 ст.1 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” від 04.07.2002 р. № 37-IV (із змінами) надано визначення „зберігання зерна”, під яким слід розуміти комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Згідно із ч.1 ст.7 цього ж Закону України суб’єктами зберігання зерна є, зокрема, зернові склади.

Відповідно до ст.24 зазначеного Закону України зерно підлягає зберіганню у зернових складах; власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах;...зерновий склад зобов’язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Статтею 25 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” встановлено, що зерновий склад є складом загального користування і зобов’язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України; за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов’язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб’єктом ринку зерна; договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа... (ст.26 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”).

Згідно ч.1 ст.27 вказаного Закону України зерновий склад зобов’язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

За правилами ч.ч.1,3 ст.28 цього Закону України плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна; якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов’язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

В ст.31 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” закріплено, що поклажодавець зерна зобов’язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна; зерновий склад зобов’язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна; якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах; кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Відповідно до ст.35 зазначеного Закону України зерновий склад зобов’язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов’язання, підставою яких є письмовий публічний Договір складського зберігання зерна.

При цьому ТОВ „Чубівське зерно” як Зерновим складом виконано покладені на нього Договором обов’язки, в т.ч. відносно зберігання зерна протягом строку, встановленого в угоді.

В свою чергу Поклажодавць у порушення приписів ст.ст.525,526,530,610,629,957 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, ст.ст.25,31 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” та умов Договору, не забравши Зерно після закінчення строку зберігання, безпідставно усунувся від передбаченого у п.2.1.8 Договору обов’язку оплатити в подвійному розмірі послуги із зберігання за період після спливу терміну дії Договору і до 22.09.2009 р. у сумі 569774,84 грн., не дивлячись на те, що за правилами ч.1 ст.530 ЦК України, п.п.3.2,3.6 Договору строк виконання такого зобов’язання настав.

Визначаючи розмір боргу, господарський суд виходить з того, що:

- п.3.2 Договору пов’язує виникнення обов’язку Поклажодавця оплатити будь-які послуги відповідно до виставлених рахунків;

- Зерновим складом виставлено рахунки від 31.07.2009 р. № 8232, від 28.08.2009 р. № 8236, від 11.09.2009 р. № 8239, від 21.09.2009 р. № 8240 на загальну суму 1139549,70 грн.;

- на решту заборгованості рахунки не виставлялись, що підтвердили в судових засіданнях представники сторін, а, отже, строк виконання зобов’язання в іншій частині основного боргу не настав;

- Поклажодавцем оплачено 569774,86 грн., про що свідчать платіжні доручення від 03.08.2009 р. № 13247, від 07.09.2009 р. № 42874, від 17.09.2009 р. № 21367, від 21.09.2009 р. № 21904.

Враховуючи викладене та арифметичну вірність наведеної в рахунках інформації, зустрічний позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню частково в сумі 569774,84 грн.

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У випадку необґрунтованого прострочення терміну платежу, передбаченого п.3.2 Договору, Поклажодавець сплачує Зерновому складу пеню в розмірі подвійної ставки Національного Банку України, що діяла на час прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення... (п.4.3 Договору).

За правилами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що матеріалами справи доведено прострочення Поклажодавцем грошових зобов’язань за Договором у сумі 569774,84 грн., господарський суд дійшов висновку, що ТОВ СП „НІБУЛОН” має сплатити 57921,91 грн. пені (181 день прострочення, починаючи з 22.09.2009 р. –за змістом п.3.6 Договору наступний день від дня планового відвантаження зерна, за послуги по зберіганню якого не внесено плату), 37183,66 грн. 3% річних (з 22.09.2009 р. по 24.11.2011 р. –строк, визначений позивачем), 97867,01 грн. інфляційних втрат (з жовтня 2009 р. по листопад 2011 р. включно).

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також задовольняються частково.

Не приймаються до уваги заперечення ТОВ СП „НІБУЛОН” на зустрічний позов, оскільки:

- довід про прийняття Зерновим складом пропозиції Поклажодавця подовжити термін дії Договору суперечить умовам укладеної між сторонами угоди, п.6.3 якої чітко закріплює, що зміни до Договору можуть бути внесені за згодою сторін лише в письмовій формі. З огляду на викладене, відсутність заперечень або відмови від укладання додаткової угоди до Договору внесення змін до правочину не спричиняють. Стосовно продовження фактичного зберігання зерна пшениці та нездійснення її реалізації зберігачем на конкурентних засадах слід зазначити, що ці дії являються правами TOB „Чубівське зерно”, якими Зерновий склад наділено Договором та законодавством, у той час як ненадсилання Поклажодавцеві листів та попереджень про необхідність вивезення зерна будь-які наслідків, зокрема у вигляді продовження строку Договору, не має;

- посилання Поклажодавця на те, що Зерновий склад не мав підстав для відмови у продовжені терміну дії Договору, адже відповідно до ст.25 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” та п.п.6.1.1,6.1.3 Технічного регламенту зернового складу зерновий склад є складом загального користування і зобов’язаний приймати на зберігання зерно, не враховують існування такого обов’язку зберігача лише за наявності можливості зберігати зернову культуру, якої у TOB „Чубівське зерно” фактично не було, доказами чого є претензії від 10.07.2009 р. № 187 та від 15.09.2009 р. № 71/1, оформлені контрагентами складу, та адресований ТОВ СП „НІБУЛОН” лист від 25.05.2009 р. № 233, в якому вказано про необхідність заздалегідь узгодити дату відвантаження та наслідки зберігання пшениці після 01.07.2009 р.;

- складання передбаченого в п.3.4 Договору акту-розрахунку згідно п.6.12.5 Технічного регламенту зернового складу відбувається при видачі Зерновим складом партії Зерна, операції по якій припинено з вини Поклажодавця.

Крім того, суд відмічає наявність в зустрічному позові прохання врахувати в судовому рішенні можливість погашення частини боргу за рахунок зерна, що зберігається, у кількості 681,111 тон за ціною 1550,00 грн. за тонну на загальну суму 1055722,05 грн.

В задоволенні зустрічного позову в цій частині господарський суд відмовляє, тому що припинення зобов’язання зарахуванням за правилами ст.601 ЦК України можливе лише для однорідних вимог, якими стягнення на грошові кошти та товар не являються, та за заявою однієї із сторін зобов’язання, а не за рішенням суду.

По суті первісного позову потрібно зауважити таке.

Приписами ст.316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 346 ЦК України встановлено перелік підстав для припинення права власності до яких віднесено: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам’яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Господарський суд, дослідивши зміст наведених норм ЦК України, ст.31 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, де дозволено Зерновому складу продати на конкурентних засадах Зерно з метою погашення боргу Поклажодавця, п.п.3.1,3.8 Договору, в яких закріплено грошову форму розрахунків та можливість її зміни лише за згодою сторін, тексти відповідей ТОВ „Чубівське зерно” на вимоги ТОВ СП „НІБУЛОН” повернути майно, за якими Зерновий склад повідомляє про перехід до нього права власності на пшеницю 4-го класу у кількості 681,111 тонни, вважає, що ані закон, ані Договір не допускають обернення зерна, яке зберігається Зерновим складом, на користь та у власність останнього, в зв’язку з чим, з огляду на позицію представників ТОВ „Чубівське зерно”, котрі погодились у судових засіданнях з належністю права власності на Зерно Поклажодавцю, та наявність доказів власності ТОВ СП „НІБУЛОН” на неповернуту партію Зерна, позовні вимоги про визнання права власності підлягають задоволенню.

Окремо слід звернути увагу сторін на те, що комплексне вивчення угоди складського зберігання призводить до висновку про необхідність розуміння під „удержанням”, про яке зазначено в п.3.2 Договору, право на невидачу Зерна до моменту проведення повного погашення боргу, а не зміну власника, оскільки за іншого тлумачення цього слова втрачає сенс п.3.8 Договору, в якому, як вже вказано вище, відображено домовленість щодо зміни форми розрахунків лише за згодою контрагентів.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір в рамках провадження у даній справі за первісним позовом про витребування у ТОВ „Чубівське зерно” Зерна, суд не вбачає передумов для задоволення решти вимог ТОВ СП „НІБУЛОН” через правомірність володіння Зерновим складом названим майном.

Така позиція спричинена наявністю в Договорі п.п.3.2 та 3.3, на які послалось ТОВ „Чубівське зерно” як на підставу для неповернення майна та за якими у випадку неоплати Поклажодавцем послуг протягом 30-ти банківських днів після закінчення технологічного процесу (приймання, сушіння, очищення) Зерновий склад має право в односторонньому порядку удержати частину Зерна в кількості, яка забезпечить покриття понесених витрат, та припинити відвантаження зерна, якщо під час його проведення з’ясується, що розрахунки за послуги не проведені.

Отже, сторонами чітко визначено черговість погашення зобов’язань за Договором, а саме повна оплата послуг повинна передувати відвантаженню товару зі складу. В разі неперерахування коштів ТОВ „Чубівське зерно” дозволяється не здійснювати відвантаження, залишаючи Зерно у володіння без набуття права власності на нього, тобто застосувати притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язання, передбачений параграфом 7 глави 49 ЦК України.

Таким чином, беручи до уваги борг Поклажодавця в сумі 569774,84 грн., Зерновий склад на теперішній час цілком правомірно не повертає пшеницю 4-го класу у кількості 681,111 тонни.

Помилковими визнаються вказівки TOB СП „НІБУЛОН” відносно виникнення у ТОВ „Чубівське зерно” права удержати частину зерна в порядку п.3.2 Договору тільки у разі несплати Поклажодавцем послуг по прийманню, сушінню та очищенню зерна, а не заборгованості з оплати послуг зберігання, т.я. названий пункт угоди розповсюджує свою дію на всі види послуг, а не лише на випадки неперерахування вартості послуг з приймання, сушіння, очищення Зерна. При цьому надання зазначених послуг виступає подією, з настанням якої розпочинається строк виконання обов’язку Поклажодавця з оплати будь-якої послуги за Договором.

Що стосується тверджень позивача за первісним позовом про те, що всупереч приписам ст.ст.594-597 ЦК України TOB „Чубівське зерно” його не повідомило про притримання речі, то надсилання такого повідомлення відбувається для інформування боржника з цього приводу, в той час як TOB СП „НІБУЛОН” дізналось про притримання майна в день припинення операцій по відвантаженню Зерна.

На підставі ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством „НІБУЛОН” (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1, код 14291113) право власності на зерно пшениці 4-го класу у кількості 681,111 тонни з показниками вологості 14,5%, зернової домішки 5%, смітної домішки 2%, кількістю клейковини 18%, якістю клейковини 100 одиниць, білка 11%, яке зберігається у Товариства з обмеженою відповідальністю „Чубівське зерно” (Одеська область, Котовський район с. Мардарівка, код 31082209).

В решті первісного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чубівське зерно” (Одеська область, Котовський район с. Мардарівка, код 31082209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1, код 14291113) 5176 /п’ять тисяч сто сімдесят шість/ грн. 45 коп. державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1, код 14291113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чубівське зерно” (Одеська область, Котовський район с. Мардарівка, код 31082209) 569774 /п’ятсот шістдесят дев’ять тисяч сімсот сімдесят чотири/ грн. 84 коп. плати за зберігання зерна, 57921 /п’ятдесят сім тисяч дев’ятсот двадцять одна/ грн. 91 коп. пені, 37183 /тридцять сім тисяч сто вісімдесят три/ грн. 66 коп. 3% річних, 97867 /дев’яносто сім тисяч вісімсот шістдесят сім/ грн. 01 коп. інфляційних втрат, 15254 /п’ятнадцять тисяч двісті п’ятдесят чотири/ грн. 95 коп. судового збору.

В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 23.01.2012 р.

Суддя Лічман Л.В.