Рішення № 21018056, 13.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2012 р.Справа № 15/17-4544-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідачів:

1) ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_3,

2) ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_4,

3) ФОП ОСОБА_5 - ОСОБА_5, ОСОБА_3,

4) ФОП ОСОБА_6 ОСОБА_6,

5) ФОП ОСОБА_7 - ОСОБА_3,

6) ФОП ОСОБА_8 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Тріал” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Тріал” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення:

-фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з нежитлових приміщень під літерою „И” -107,2 кв. м., та літерою „З”- 41,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці за адресою:АДРЕСА_1;

-фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з нежитлових приміщень під літерою „Ю” - 26,0 кв.м, та літерою „1 Д” - 63,6 кв.м, що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1;

-фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з нежитлового приміщення під літерою „Ч” - 52,2 кв.м, що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1;

-фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 з нежитлових приміщень під літерою „Щ” - 27,6 кв.м та під літерою „1 Е”- 61,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1;

-фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 з нежитлового приміщення під літерою „Ш” - 33,9 кв.м, що розташоване на земельній ділянці за адресою14 ст. Люстдорфської дороги, с. Мізікевича, ж/м „Чорноморка”, Овідіопольський район Одеської області;

-фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 з нежитлового приміщення під літерою „1 А” - 19,1 кв.м, що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ПП „Тріал” на підставі рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2010 р № 30/173-09-4663 є власником земельної ділянки площею 0,65 га за адресою: АДРЕСА_1, та виробничих та невиробничих об'єктів ринку будівельних матеріалів, які складаються з літ. „А” - адміністративна будівля площею 35,4 кв.м; літ. „а”- прибудова площею 16,1 кв.м; літ. „З”- магазин площею 41,3 кв.м; літ. „И”- магазин площею 107,2 кв.м; літ. „К” - навіс площею 753,4 кв.м; літ. „Л” - навіс площею 366,3 кв.м; літ. „П”- прохідна площею 30,3 кв.м; літ. „п”- ґанок площею 0,4 кв.м; літ. „Р”- магазин площею 67,5 кв.м; літ. „р”- сходи площею 4,0 кв.м; літ. „С” - магазин площею 33,7 кв.м; літ. „Т” - магазин площею 34,4 кв.м; літ. „т”- ґанок площею 1,2 кв.м; літ. „У”- магазин площею 35,2 кв.м; літ. „Ф” - кафе-бар площею 38,1 кв.м; літ. „Х”- магазин площею 19,2 кв.м; літ. „х” - сходи площею 1,3 кв.м; літ. „х-1” балкон площею 1,5 кв.м; літ. „Ц”- магазин площею 41,7 кв.м; літ. „ц”- козирок площею 8,1 кв.м; літ. „Ч” - магазин площею 52,2 кв.м; літ. „Ш” - магазин площею 33,9 кв.м; літ. „Щ”- магазин площею 27,6 кв.м; літ. „Ю” - магазин площею 26,0 кв.м; літ. „ю”- балкон площею 3,3 кв.м; літ. „Я” - магазин площею 54,7 кв.м; літ. „1А” - магазин площею 19,1 кв.м; літ. „1Б” - магазин площею 27,1 кв.м; літ. „1В”- магазин площею 97,6 кв.м; літ. „1в” - прибудова площею 4,4 кв.м; літ. „1Г” - майстерня площею 131,2 кв.м; літ. „1Г1” - навіс площею 18,3 кв.м; літ. „1Г2”- оглядова яма площею 8,7 кв.м; літ. „1Д” - магазин площею 63,6 кв.м; літ. „1Е”- магазин площею 61,3 кв.м; літ. „1Є” майстерня площею 158,1 кв.м; літ. „13” - навіс площею 175,4 кв.м; літ. „1И2” - душова площею 1,8 кв.м; літ. „1І”- убиральня площею 1,1 кв.м; літ. „1ї”- сходи площею 0,7 кв.м; №1-ворота площею 12,5 кв.м; № 3- огорожа площею 69,3 кв.м; № 4-огорожа площею 200,9 кв.м; № 5- інженерний стовп; № 6-хвіртка площею 2,2 кв.м; №7-огорожа площею 16,5 кв.м; №8- інженерний стовп; №9-водопровід 11 п\м; №10-:зрбекю площею 1,2 кв.м; І- замощення площею 3871,1 кв.м; що розташовані на земельній ділянці за адресою:АДРЕСА_1.

Зазначені вище будівлі та споруди ПП „Тріал” були придбані 31.03.2000 р. у агрофірми „Нива”, розташованій на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

20.06.2002 року ПП „Тріал” було викуплено вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу з Таїровською селищною радою та оформлено державний акт про право власності.

Як зазначає позивач, виробничим-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю „Осьміног” незаконно, шляхом підробки документів, було вкрадено земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт було оформлено на підставі договору купівлі-продажу № 11/1 від 11.11.2002 року та рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2004 р. за позовом ВК ТОВ „Осьміног” до ПП „Тріал” про визнання договору купівлі-продажу № 11/1 від 11.11.2002 року дійсним. Рішенням суду позовні вимоги ВК ТОВ „Осьміног” були задоволені та договір був визнаний дійсним.

При цьому, як вказує позивач, у грудні 2008 року ПП „Тріал” звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, за результатами розгляду якої господарським судом Одеської області винесено ухвалу від 13.04.2009 р. про відмову в її задоволенні.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 року дану ухвалу про відмову в задоволені заяви про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2009 року було скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2004 року у справі № 1/150-04-3983 скасовано та в позові відмовлено.

На підставі вказаної постанови ОАГС рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2010 року № 30/173-09-4663 за ПП „Тріал” було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,65 га за адресою: АДРЕСА_1, та право власності на виробничі та невиробничі об'єкти ринку будівельних матеріалів, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

Таким чином, як вказує позивач, ПП „Тріал” на підставі вказаного рішення лише повернув у власність майно, якого було незаконно позбавлено. При цьому позивач зазначає, що незаконність такого володіння ВК ТОВ „Осьміног” встановлена постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року.

Так, за ствердженнями позивача, останній не може реалізувати своє право власності та користуватися належними йому нежитловими приміщеннями, оскільки деякі виробничі та невиробничі приміщення ринку будівельних матеріалів незаконно займані відповідачами. Зокрема, відповідачі незаконно користуються без будь-яких правових підстав наступними об'єктами нерухомості:

-відповідач ОСОБА_2 користується нежитловим приміщенням під літерою „И” - 107,2 кв.м, та літерою „З” - 41,3 кв.м;

-відповідач ОСОБА_4 користується нежитловим приміщенням під літерою „Ю” -26,0 кв. м., та літерою „1 Д”- 63,6 кв.м;

-відповідач ОСОБА_5 користується нежитловим приміщенням під літерою „Ч” - 52,2 кв.м;

-відповідач ОСОБА_6 користується нежитловим приміщенням під літерою „Щ” - 27,6 кв.м, та літерою „1 Е” - 61,3 кв.м;

-відповідач ОСОБА_7 користується нежитловим приміщенням під літерою „Ш” -33,9 кв.м;

-відповідач ОСОБА_8 користується нежитловим приміщенням під літерою „1А” - 19,1 кв.м.

Як вказує позивач, незаконно зайняття зазначених об'єктів відповідачами є перешкодою у здійснені позивачем права власності на належне йому майно.

При цьому позивач зазначає, що факт користування відповідачами вищевказаними приміщеннями підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 13 серпня 2009 року по справі № 6-3/19-08-274, в якій відповідачі виступали у справі як треті особи із самостійними вимогами та просили суд визнати за ними право власності на приміщення, які вони незаконно займають. Вказаним рішенням у задоволені позову третім особам було відмовлено.

Крім того, факт знаходження відповідачів на вказаних об'єктах нерухомості підтверджуються судовими рішеннями (а саме: копії копія постанови ВГСУ від 28.12.2010 р., копія ухвали ОАГС від 19.01.2011 р., копія постанови ВГСУ від 29.03.2011 р., копія ухвали ОАГС від 04.05.2011 р.), які були винесені за результатами скарг відповідачів на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2010 року № 30/173-09-4663, яким було визнано, крім права власності на земельну ділянку площею 0,65 га за адресою: АДРЕСА_1, а також право власності на об'єкти нерухомості, на яких безпідставно знаходяться відповідачі та ведуть господарську діяльність. В своїх скаргах заявники оспорювали право власності на об'єкти нерухомості та вказували, що вони знаходяться в приміщеннях, так як їх самостійно будували.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-4544-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач - ФОП ОСОБА_6 проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 132-139 т. 1).

Відповідач - ФОП ОСОБА_4 проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 5-7 т. 2).

Відповідач - ФОП ОСОБА_5 проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 32-34 т. 2).

Відповідач - ФОП ОСОБА_7 проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 49-51 т. 2).

Відповідач - ФОП ОСОБА_8 відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні проти позову заперечував.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

В засіданні суду 13.01.2012 р. представник відповідачів - ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням щодо виключення зі складу відповідачів ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7, оскільки їх підприємницька діяльність була припинена.

При цьому представником позивача були надані суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на ФОП ОСОБА_5 станом на 12.12.2011 р. та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на ФОП ОСОБА_7, згідно яких вказані фізичні особи підприємці знаходяться в стані припинення, але свою підприємницьку діяльність не припинили.

З огляду на викладене, судом було відмовлено у задоволенні заявленого представником відповідачів - ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_7 клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як зясовано судом, рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2010 р. у справі № 30/173-09-4663 (а.с. 33-38 т.1) за Приватним підприємством „Тріал” визнано право власності на земельну ділянку площею 0,6500 га за адресою: АДРЕСА_1, а також на виробничі і невиробничі обєкти ринку будівельних матеріалів, розташовані на вказаній земельній ділянці, які складаються з: літ. „А” - адміністративна будівля площею 35,4 кв.м; літ. „а” - прибудова площею 16,1 кв.м; літ. „З” - магазин площею 41,3 кв.м; літ. „И” - магазин площею 107,2 кв.м; літ. „К” - навіс площею 753,4 кв.м; літ. „Л” - навіс площею 366,3 кв.м; літ. „П” - прохідна площею 30,3 кв.м; літ. „п” ганок площею 0,4 кв.м; літ. „Р” - магазин площею 67,5 кв.м; літ. „р” - сходи площею 4,0 кв.м; літ. „С” - магазин площею 33,7 кв.м; літ. „Т” - магазин площею 34,4 кв.м; літ. “т” - ганок площею 1,2 кв.м; літ. „У” - магазин площею 35,2 кв.м; літ. „Ф” - кафе-бар площею 38,1 кв.м; літ. „Х” - магазин площею 19,2 кв.м; літ. „х” - сходи площею 1,3 кв.м; літ. „х-1” - балкон площею 1,5 кв.м; літ. „Ц” - магазин площею 41,7 кв.м; літ. „ц” - козирок площею 8,1 кв.м; літ. „Ч” - магазин площею 52,2 кв.м; літ. „Ш” - магазин площею 33,9 кв.м; літ. „Щ” - магазин площею 27,6 кв.м; літ. „Ю” - магазин площею 26,0 кв.м; літ. „ю” - балкон площею 3,3 кв.м; літ. „Я” - магазин площею 54,7 кв.м; літ. „1А” - магазин площею 19,1 кв.м; літ. „1Б” - магазин площею 27,1 кв.м; літ. „1В” - магазин площею 97,6 кв.м; літ. “1в” - прибудова площею 4,4 кв.м; літ. „1Г” - майстерня площею 131,2 кв.м; літ. “1Г1” - навіс площею 18,3 кв.м; літ. “1Г2” - оглядова яма площею 8,7 кв.м; літ. „1Д” - магазин площею 63,6 кв.м; літ. „1Е” - магазин площею 61,3 кв.м; літ. „1Є” - майстерня площею 158,1 кв.м; літ. „1З” - навіс площею 175,4 кв.м; літ. „1И2” - душова площею 1,8 кв.м; літ. „1Ї” - убиральня площею 1,1 кв.м; літ. „1ї” - сходи площею 0,7 кв.м; № 1 - ворота площею 12,5 кв.м; № 3 - огорожа площею 69,3 кв.м; № 4 - огорожа площею 200,9 кв.м; № 5 - інженерний стовп; № 6 - хвіртка площею 2,2 кв.м; № 7- огорожа площею 16,5 кв.м; № 8 - інженерний стовп; № 9 - водопровід 11 п\м; № 10-барбекю площею 1,2 кв.м; І - замощення площею 3871,1 кв.м.

На підставі вказаного рішення суду Приватному підприємству „Тріал” було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 17.08.2010 р. (а.с. 48 т.1), за яким Приватному підприємству „Тріал” належить на праві власності земельна ділянка площею 0,6500 га за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності ПП „Тріал” на вказані обєкти нерухомості було зареєстровано КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації”, про що свідчать наявні в матеріалах справи копія витягу БТІ № 25368881 від 21.02.2010 р. та копія листа БТІ № 1765 від 13.07.2011 р.

Між тим, як вказує позивач та зазначено судом у вищевказаному судовому рішенні від 19.01.2010 р. у справі № 30/173-09-4663, зазначені обєкти нерухомості були придбані ПП „Тріал” на підставі договору купівлі-продажу незавершеного будівництва ринку будівельних матеріалів, укладеного 31.03.2000 р. з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Нива”, та були добудовані позивачем власними силами та за власні кошти. Також ПП „Тріал” було викуплено розташовану під вказаними обєктами нерухомості земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу, укладеного 20 грудня 2001 р. між Таїровською селищною радою (продавець) та ПП „Тріал” (покупець), згідно якого продавець на підставі рішення Таїровської селищної ради № 3 від 11.09.2001 р. продав, а покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,3 га, розміщену на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_1, згідно плану земельної ділянки. Земельна ділянка продана для розміщення та обслуговування ринку будівельних матеріалів.

В подальшому ВК ТОВ „Осьміног” шляхом підробки документів, на підставі договору купівлі-продажу № 11\1 від 11.11.2002 р., визнаного дійсним рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2004 р. у справі № 1/50-04-3983, було отримано Державний акт на право власності серія ЯА №1563003 на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,3 га , розміщену на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_1. Незаконність відчуження земельної ділянки було підтверджено постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.04.2008 р. у справі №1-п-19\2008, якою було припинено провадження по кримінальній справі проти директора ВК ТОВ „Осьміног” ОСОБА_10 у звязку з його смертю, яку було порушено за звинуваченням останнього у використанні завідомо підробленого документа, а також у шахрайстві у особливо великих розмірах. Зазначена постанова була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.06.2008 р. Так, в постанові, зокрема, зазначено, що ОСОБА_10 використовував підроблений договір купівлі-продажу від 11.11.2002 р. № 11/1, внаслідок чого незаконно отримав державний акт на право власності на землю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 р. у справі № 34-11-15-30-1/150-04-3983, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2009 р., ухвалу господарського суду Одеської області від 13.04.2009 р. про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами було скасовано та задоволено заяву ПП “Тріал”, а саме рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2004 р. у справі № 1/150-04-3983 було скасовано і в позові відмовлено.

Відтак, з урахуванням встановлених вказаною постановою ОАГС обставин, суд при розгляді справи № 30/173-09-4663 дійшов висновку, що договір № 11/1 купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2002 р., предметом якого була земельна ділянка площею 12993,0 кв.м з розміщеними на ній обєктами незавершеного будівництва, розташована за адресою: АДРЕСА_1, є недійсним. Тому, на думку суду, частина земельної ділянки площею 0,6500 га, що знаходилась у власності ВК ТОВ „Осьміног” на момент розгляду справи, була неправомірно придбана у власність останнім на підставі вказаного договору купівлі-продажу № 11/1 від 11.11.2002 р., визнаного дійсним рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2004 р. у справі № 1/50-04-3983. За таких обставин, суд встановив правомірність вимог позивача щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,6500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Так, позивач зазначає, що на підставі вказаного рішення позивачу було повернуто у власність майно, якого він був незаконно позбавлений, посилаючись на те, що незаконність володіння ВК ТОВ „Осьміног” була встановлена постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року.

Разом з тим позивач стверджує, що він не може реалізувати своє право власності та користуватися належними йому нежитловими приміщеннями, оскільки деякі виробничі та невиробничі приміщення ринку будівельних матеріалів незаконно займані відповідачами. Зокрема, відповідачі незаконно користуються без будь-яких правових підстав наступними об'єктами нерухомості:

-відповідач ФОП ОСОБА_2 користується нежитловим приміщенням піл літерою „И” 107,2 кв.м., та літерою „З” 41,3 кв.м;

-відповідач ФОП ОСОБА_4 користується нежитловим приміщенням піл літерою „Ю” 26,0 кв.м., та літерою „1 Д” 63,6 кв.м.;

-відповідач ФОП ОСОБА_5 користується нежитловим приміщенням піл літерою „Ч” 52,2 кв.м.;

-відповідач ФОП ОСОБА_6 користується нежитловим приміщенням піл літерою „Щ” 27,6 кв.м., та літерою „1 Е” 61,3 кв.м.;

-відповідач ФОП ОСОБА_7 користується нежитловим приміщенням піл літерою „Ш” 33,9 кв.м.;

-відповідач ФОП ОСОБА_8 користується нежитловим приміщенням піл літерою „1 А” 19,1 кв.м.

За ствердженнями позивача, незаконне зайняття зазначених об'єктів відповідачами є перешкодою у здійснені права власності позивачем належним йому майном. При цьому позивач зазначає, що факт користування відповідачами вищевказаними приміщеннями підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 13 серпня 2009 року по справі № 6-3/19-08-274, в якій відповідачі виступали у справі як треті особи із самостійними вимогами та просили суд визнати за ними право власності на приміщення, які вони незаконно займають. Вказаним рішенням у задоволені позову третім особам було відмовлено.

Крім того, позивач посилається на те, що факт знаходження відповідачів на вказаних об'єктах нерухомості підтверджуються судовими рішеннями (а саме: копії копія постанови ВГСУ від 28.12.2010 р., копія ухвали ОАГС від 19.01.2011 р., копія постанови ВГСУ від 29.03.2011 р., копія ухвали ОАГС від 04.05.2011 р.), які були винесені за результатами апеляційних та касаційних скарг відповідачів на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2010 року № 30/173-09-4663, яким було визнано, крім права власності на земельну ділянку площею 0,65 га за адресою: АДРЕСА_1, а також право власності на об'єкти нерухомості, на яких безпідставно знаходяться відповідачі та ведуть господарську діяльність. В своїх скаргах заявники оспорювали право власності на об'єкти нерухомості та вказували, що вони знаходяться в приміщеннях, так як їх самостійно будували.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом як власника спірного майна на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України з метою усунення порушень свого права власності.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Положеннями ст.ст. 387, 388 ЦК України передбачені засади захисту права власності.

Як зазначалось вище, при розгляді справи № 30/173-09-4663 судом встановлено, що право власності на спірні обєкти нерухомості належать позивачу. Однак, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позивача про зайняття відповідачами спірних обєктів нерухомості.

Так, в обґрунтування підтвердження своїх доводів позивач посилається на рішення господарського суду Одеської області від 13 серпня 2009 року по справі № 6-3/19-08-274 за позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Відділу архітектури та містобудування Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Приватне підприємство „Тріал”, до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Осьміног" про визнання самочинним будівництва та зобов'язання знести самовільно збудований об'єкт нерухомості та за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - фізичних осіб підприємців ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_2 до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Осьміног” про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Однак, як вбачається зі змісту вказаного рішення, предметом спору у вказаній справі було зобовязання Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Осьміног” знести самовільно збудований об`єкт нерухомості на території ринку будівельних матеріалів вАДРЕСА_1. При цьому фізичними особами підприємцями, серед яких є відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які виступили третіми особами з самостійними вимогами, були подані позовні заяви про визнання за ними права власності на самочинно збудовані торговельні павільйони, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Між тим судом було відмовлено у задоволенні позову прокурора з підстав непідтвердження факту самочинного будівництва об`єктів ВК ТОВ „Осіміног”, з огляду на визнання факту самочинного будівництва вищевказаними фізичними особами підприємцями.

При вирішенні спору в частині позовних вимог третіх осіб, суд виходив з того, що у 2004, 2006, 2008 роках ВК ТОВ „Осьміног” уклало наступні договори:

- договір оренди від 10.02.2004р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, предметом якого була передача в оплатне строкове користування частини ринку будівельних матеріалів упорядкованої ділянки площею 48 кв.м;

- договір оренди від 10.02.2004 р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11, предметом якого була передача в оплатне строкове користування частини ринку будівельних матеріалів упорядкованої ділянки площею 48 кв.м;

- договір оренди від 01.02.2008 р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, предметом якого була передача в оплатне строкове користування торгівельної площі (торговельного місця) площею 35,2 кв.м;

- договір оренди від 01.02.2008р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, предметом якого була передача в оплатне строкове користування торгівельної площі (торговельного місця) площею 16 кв.м;

- договір оренди від 01.02.2008 р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12, предметом якого була передача в оплатне строкове користування торгівельної площі (торговельного місця) площею 52 кв.м;

- договір оренди від 01.11.2006 р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13, предметом якого була передача в оплатне строкове користування частини ринку будівельних матеріалів упорядкованої ділянки площею 49 кв.м;

- договір оренди від 01.02.2008р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, предметом якого була передача в оплатне строкове користування торгівельної площі (торговельного місця) площею 18 кв.м;

- договір оренди від 01.02.2008 р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14, предметом якого була передача в оплатне строкове користування торгівельної площі (торговельного місця) площею 18 кв.м;

- договір оренди від 01.11.2006р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, предметом якого була передача в оплатне строкове користування частини ринку будівельних матеріалів упорядкованої ділянки площею 49 кв.м.

Виходячи з того, що предметом вищевказаних договорів була не оренда земельної ділянки певної площі, а оренда торгівельних місць і упорядкованих ділянок частини ринку будівельних матеріалів, суд дійшов висновку, що вищезазначені фізичні особи-підприємці не були користувачами земельних ділянок право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, на яких може визнаватися в судовому порядку в порядку ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Разом з тим судом не були встановлені факти зайняття спірних приміщень відповідачами за зазначеними позивачем площами, більш того такі обставини не входили в предмет доказування при розгляді справи № 6-3/19-08-274. У звязку з цим судом спростовуються доводи позивача про підтвердження вказаним рішенням суду по справі № 6-3/19-08-274 факту знаходження відповідачів у спірних приміщеннях, що належать позивачу на праві власності. Тим більш, що доказів знаходження відповідачів у спірних приміщеннях на момент звернення позивача до суду з даним позовом останній не надав.

Не можуть бути прийняті до уваги суду посилання позивача також на судові рішення, прийняті судами апеляційної та касаційної інстанції у справі № 30/173-09-4663 за результатами розгляду касаційних скарг рішення суду першої інстанції, яким було визнано право власності позивача на земельну ділянку площею 0,65 га за адресою: АДРЕСА_1, і на розташовані на цій земельній ділянці об'єкти нерухомості. Оскарження відповідачами вказаного рішення суду не є прямим доказом зайняття спірних приміщень відповідачами.

Будь-яких інших доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо зайняття відповідачами спірних приміщень позивача останнім не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому в обґрунтування своїх заперечень на позов ФОП ОСОБА_6 посилається на те, що 10 січня 2004 року між нею як орендарем і Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю „Осьміног” (орендодавець) було укладено договір оренди частини ринку будівельних матеріалів, предметом якого відповідно до п.п. 1.1. п. 1 є частина ринку будівельних матеріалів є частина ринку будівельних матеріалів, зокрема облаштована ділянка ринку площею 48 кв.м. та 24 кв.м., що розташована за адресою:АДРЕСА_1, яка передається орендодавцем орендарю в оплатне строкове користування для установки (будівництва) павільйону, контейнера, будинку та ін., у використання для реалізації будівельницьких та ін. промислових товарів. Згідно з п.п. 2.2. п. 2 договору орендар має право у відповідності із діючим законодавством здійснювати будь-якого роду будівництва будівлі, споруд, реконструкцію, перебудову та поточний ремонт вже існуючих будівель і споруд на орендованій частині ринку. Збудовані Орендарем на ринку будівлі, споруди, виконані реконструкції, ремонт вже існуючих споруд та інші покращання та перетворення в будь-якій формі ринку є власністю орендаря, тобто фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

Як вказує ФОП ОСОБА_6, відповідно до умов договору та для реалізації визначеного договором обсягу прав та обов'язків орендаря нею було здійснено будівництво торгівельних павільйонів площею 48 кв.м та 24 кв.м, що підтверджується наданими накладними № 10 від 09.12/2003 р., № 4059 від 05.12.2003 р. про придбання будівельних матеріалів відповідачем для будівництва торгівельних павільйонів за власні кошти, які додано до відзиву на позовну заяву. Тоді як позивач вказує у позовній заяві про зайняття відповідачем будівельних споруд інших розмірів - магазин площею 27,6 кв.м та магазин площею 61,3 кв.м.

Також за ствердженнями відповідача ФОП ОСОБА_4, відповідно до договору оренди торгового місця від 01 квітня 2003 року, укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тріал” (код ЄДРПОУ 23220307) ФОП ОСОБА_4 передано в оренду строком на 15 років торгове місце на території оптового ринку будівельних матеріалів. 10 січня 2004 року на вимогу колишнього директора ТОВ „Тріал” ОСОБА_10 відповідачем ФОП ОСОБА_4 було укладено додатково, без розірвання вказаного договору оренди торгового місця від 1 квітня 2003 року, інший договір оренди зазначеного торгового місця з ТОВ „Осьімног”, в якому зазначена вище особа виступила як генеральний директор. Так, відповідач вказує, що на виконання істотних умов вказаних договорів відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі” ним був збудований торговий павільйон площею 26 кв.м, який використовується за цільовим призначенням для підприємницької діяльності. При цьому відповідно до рішення № 385 виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 29 червня 2010 року вказаному павільйону присвоєно адресу:АДРЕСА_2. Також виконкомом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області був виданий ФОП ОСОБА_4 дозвіл на торгівлю та надання послуг № 103 на обєкт торгівлі за вказаною адресою строком до 01.08.2011 року.

Відповідач ФОП ОСОБА_5 вказує, що являється належним користувачем торгівельного павільйону на ринку будівельних матеріалів, який було їй передано у користування за укладеним 10.02.2004 року з ВК ТОВ „Осьміног” договором оренди частини ринку будівельних матеріалів, за яким ФОП ОСОБА_5 була надана в оплатне строкове користування частина ринку будівельних матеріалів упорядкована ділянка площею 48 кв.м, про що зазначалось в рішенні господарського суду Одеської області від 13 серпня 2009 року по справі № 6-3/19-08-274. Як вказує відповідач, збудувавши торгівельний павільйон за власні кошти, останній став його використовувати для реалізації будівельних і промислових матеріалів. При цьому вказаний торгівельний павільйон, який перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_5, знаходиться саме на земельній ділянці, яка перебуває у розпорядженні Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, а не на належній позивачу на праві власності земельній ділянці. Зазначене підтверджується рішенням № 385 виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 29 червня 2010 року, згідно якого вказаному павільйону ФОП ОСОБА_5 присвоєно адресу:АДРЕСА_3. До того ж, за ствердженнями ФОП ОСОБА_5, остання зверталася саме до Таїровської селищної ради з метою отримання дозволу на торгівлю, в свою чергу селищним головою ОСОБА_15 було надано ОСОБА_5 дозвіл на торгівлю під № 111, який був дійсний до 01.08.2011 року. Крім того, як вказує ФОП ОСОБА_5, площа торгівельного павільйону № 8 складає 50,9 кв.м, тоді як у позові позивач вказує на зайняття відповідачем приміщення площею 52,2 кв.м.

Разом з тим, з вищевказаного рішення виконкому Таїровської селищної ради № 385 від 29 червня 2010 року, яке є чинним, також вбачається наступне:

-у користуванні ФОП ОСОБА_7 перебуває торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_4;

-у користуванні ФОП ОСОБА_2 перебуває торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_5, у користуванні ФОП ОСОБА_8 перебуває торгівельний павільйон за адресою:АДРЕСА_6.

Вказані торгівельні павільйони, що перебувають у користуванні відповідачів, знаходяться на території Таїровської селищної ради.

Отже, виходячи з викладеного, суд доходить до висновку, що відповідачі займають торгівельні павільйони в с. Мізікевича ж/м „Чорноморка”, але зазначені торгівельні павільйони не є спірними приміщеннями позивача та знаходяться на земельній ділянці за іншою адресою, ніж належна позивачу земельна ділянка. Вказане позивачем не спростовано, також не доведено позивачем і факту зайняття відповідачами належних позивачу спірних нежитлових приміщень, внаслідок чого відповідачами вчинені перешкоди у користуванні позивачем вказаними приміщеннями.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності та виходячи з вищенаведеного, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення відповідачами його права власності внаслідок вчинення з боку останніх перешкод у здійсненні цього права. В свою чергу вказані обставини виключають можливість задоволення позовних вимог Приватного підприємства „Тріал” з підстав їх необґрунтованості.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент відправки позивачем до суду даного позову - 28.10.2011 р.) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок сплати державного мита та розмір державного мита були передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).

Так, п. 35 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., передбачено, що з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету „Про державне мито”.

Згідно ст. 3 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу був визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 (зі змінами від 05.08.2009 р.), що діяв на момент відправки позову.

Разом з тим п. 36 вказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита визначено, що позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.

Пунктом 37 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (розділ "Справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів") передбачено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці.

Статтею 55 ГПК України встановлено, що ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

Так, позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру до різних відповідачів, що не повязані між собою. При цьому, виходячи з аналізу заявлених вимог, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги до кожного з відповідачів є самостійними вимогами.

З огляду на вказане та враховуючи вимоги вищезазначеної Інструкції державне мито має бути сплачене відповідно до кількості заявлених немайнових вимог до кожного відповідача.

Так, до позовної заяви заявником додана квитанція № П177236 від 27.10.2011 р. про сплату державного мита в сумі 85 грн., тобто лише за одну немайнову вимогу, що не відповідало вимогам чинного законодавства, адже держмито мало бути сплачено у розмірі 510 грн. (6 х 85 грн.). У звязку з цим ухвалою про порушення провадження у справі від 03.11.2011 р. позивача було зобовязано надати докази сплати держмита відповідно до діючого законодавства, проте вказані вимоги суду позивачем не були виконані.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та з огляду на те, що рішення не відбулось на користь позивача, відповідно судові витрати по справі відносяться за рахунок останнього. Так, оскільки позивачем не були виконані вимоги суду щодо доплати держмита до встановлених чинним на момент подачі позову законодавством розмірів. Відтак, з позивача підлягає стягненню до держбюджету держмито в недоплаченій сумі у розмірі 425 грн. (5х 85 грн.).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову Приватного підприємства „Тріал” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення відмовити.

2.СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Тріал” (67842, Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, база відпочинку „Рибник”; код ЄДРПОУ 30699783) на користь державного бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008, МФО 828011, КБК 22090200) держмито в сумі 425/чотириста двадцять пять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2012 р.