Рішення № 21018029, 11.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2012 р.Справа № 12/17-4737-2011 за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРСИРОВИНА";

до відповідача: комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ";

про стягнення 197326,96 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність від 15.08.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2. довіреність №2683 від 30.12.2011р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРСИРОВИНА" (далі по тексту ТОВ "ВТОРСИРОВИНА"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" (далі по тексту КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ") 146425,20 грн. основної заборгованості; 36459,83 грн. інфляційних; 14441,93 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 12/17-4737-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

12.12.2011р. суд отримав від відповідача клопотання про витребування доказів від 09.12.2011р., в якому судом було відмовлено з підстав його необґрунтованості та недоцільності.

19.12.2011р. суд отримав від відповідача клопотання про зупинення провадження та направлення матеріалів справи до слідчих органів від 19.12.2011р., в якому судом було відмовлено з підстав його необґрунтованості та недоцільності.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд у задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзивах (вх. № 42724/2011 та вх. №42935/2011 від 12.12.2011р.) .

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

17 грудня 2008 року між ТОВ "ВТОРСИРОВИНА" (Виконавець) та КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" (Замовник) був укладений договір № б/б/257 (надалі Договір). Відповідно до умов вищезазначеного договору, позивач зобовязується за замовленням відповідача здійснити демонтаж теплиць на ділянці "Троянда (Знесення бідівель, звільнення будівельних ділянок) за адресою: м. Одеса, вул. Налівна, 9, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.2.1. Договору, сума договору є динамічною і відповідно до затвердженого фінансування (КЕКВ 2410) складає: 146425,20 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно п.2.5. Договору, розрахунок за виконані роботи проводиться Замовником на підставі акту виконаних робіт (ф. КБ-2В) протягом 5-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

31.12.2008р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої п.7.1. Договору було викладено в наступній редакції: "Договір набуває чинності із моменту підписання сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобовязань за цим Договором".

Позивач свої обовязки по демонтажу теплиць за Договором виконав в повному обсязі без зауважень зі сторони відповідача, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 23.12.2008р. підписаним обома сторонами.

Крім того, між сторонами було підписано акти звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2009р. та станом на 30.09.2009р., відповідно до яких відповідач визнав, що за ним рахується заборгованість в розмірі 146425,20 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 17.05.2011р. направив на адресу відповідача претензію вих. №1-14/4/11 від 14.04.2011р., яку було отримано відповідачем 25.05.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17), однак відповіді на зазначену претензію позивач не отримав.

Відповідно до п. 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань за даною угодою сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавство.

Так, у відповідності до ст. 625 Цивільного Кодексу України, позивачем було нараховано відповідачу 36459,83 грн. інфляційних та 14441,93 грн. 3% річних, за прострочення виконання грошового зобовязання.

Як зазначає позивач, відповідач, у порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконав, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обовязок, щодо оплатити робіт згідно Договору (п. 2.5.) повинен був бути виконаний відповідачем до 29.12.2008р.

Однак, відповідачем обовязок щодо оплатити робіт згідно Договору в строк до 29.12.2008р. був невиконаний.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 146425,20 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобовязання не виконувались, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 146425,20 грн. основної заборгованості; 36459,83 грн. інфляційних; 14441,93 грн. 3% річних.

Судом перевірено розрахунок інфляційних приведений позивачем в позовній заяві та встановлено, що розмір інфляційних за період з 30.12.2008р. по 14.04.2011р. складає 38949,10 грн., отже позовні вимоги щодо стягнення інфляційних в розмірі 36459,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом перевірено розрахунок 3% річних приведений позивачем в позовній заяві та встановлено, що розмір 3% річних за період з 30.12.2008р. по 14.04.2011р. складає 146425,20 грн. х 0,03 х 836 дня / 365 днів = 10061,22 грн., отже позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 14441,93 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 10061,22 грн.

Зауваження відповідача викладених у відзиві на позов, щодо неправильності розрахунку позивачем пені, судом до уваги не приймаються, оскільки в позовній заяві позивачем вимог щодо стягнення пені заявлено не було.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи в розмірі 146425,20 грн. основної заборгованості; 36459,83 грн. інфляційних; 10061,22 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" (м. Одеса, вул. Варненська, 27-А, код 31185820) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРСИРОВИНА" (Одеська область, пгт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56, кімн. 7, код 32272071) - 146425,20 грн. основна заборгованість; 36459,83 грн. інфляційні; 10061,22 грн. 3% річних; 3858,93 грн. судовий збір.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.

Повне рішення складено 16.01.2012 р.