Рішення № 21017784, 23.01.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.12р.Справа № 13/5005/15533/2011 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техновід", м. Дніпропетровськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ"Лассо", м. Дніпропетровськ

про стягнення 30 000, 00 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. - представник, довіреність від 12.12.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2. - представник, довіреність № 13-01 від 13.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Техновід”, м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “ІТЛ ЛАССО”, м. Дніпропетровськ про припинення дії договору поставки №07\24\2 від 24.07.2008р. та стягнення збитків в сумі 30000,00 гривень. 13 грудня 2011 року Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд розірвати спірний договір та стягнути збитки в розмірі 30000,00 гривень.

Розгляд справи по суті розпочато в судовому засіданні 20.12.2011р.

Позивач обґрунтовував свої вимоги посиланням на умови Договору поставки №07\24\2 від 24.07.2008р. укладеного між Позивачем та Відповідачем, листування із Відповідачем про відмову Позивача від прийняття виконання за договором, направлення Відповідачу пропозиції про розірвання Договору та відсутність погодження Відповідача.

Відповідач заперечував порти задоволення позову з огляду на факти встановлені в порядку передбаченому ст. 35 ГПК України в судових рішеннях по справам між тими же сторонами № 6/5005/10957/2011 та № 17/285-10. Відповідач зазначив, що зі свого боку він не порушував зобовязання які випливають із спірного Договору та готовий виконати його умови після отримання від Позивача повної передплати за Договором.

У судовому засіданні оголошувалась перерва 13.12.11р. до 20.12.11р., та 16.01.12р. до 16.01.12 р. згідно ст. 77 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

24.07.2008 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) було укладено договір № 07/24/2 (далі - Договір), згідно з умовами якого сторони погодили, що відповідач здійснює власним транспортом поставку, а позивач приймає та здійснює оплату за поставлену нержавіючу трубу ГОСТ 9941-81 d 76х4,5 (товар) на розрахунковий рахунок постачальника за ціною 59300,00 грн., без врахування ПДВ, за одну тону металопродукції (п. п. 1.1, 2.2, 3.1 Договору).

Загальна сума Договору на час його підписання сторонами у справі, згідно специфікації зазначеній у п. 1.1 цієї ж угоди складала 50523, 60 грн., з урахуванням ПДВ, що дорівнює загальній кількості 0,710 тон спірного товару.

Згідно з п. 3.3 вказаної угоди, поставка товару здійснюється у другій декаді серпня місяця 2008 року (до 20 числа) після зарахування передоплати на рахунок відповідача.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі вказаного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до положень статті 265 Господарського кодексу України, які кореспондуються з умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, цивільні (господарські) зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В господарському суді розглядалася справа № 17/285-10 сторонами у справі були позивач та відповідач, предметом спору - була заборгованість, а підставою - зобов'язальні правовідносини за договором № 07/24/2 від 24.07.2008р., укладений між позивачем та відповідачем, тобто у справі № 17/285-10, за результатами якого винесено рішення 16.09.2010р., яке Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. скасоване, в задоволенні позову позивачу відмовлено в повному обсязі. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. було встановлено, що в звязку з тим, що договір не розірвано, не визнано недійсним, жодна зі сторін не відмовилась від його виконання, зобовязання сторін, визначені за договором продовжують існувати до цього часу і на позивача покладено обовязок попередньої оплати товару на суму 50523грн. 60коп., а на відповідача - обовязок поставити товар на вказану суму.

Стаття 663 ЦК України встановлює, що продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Стаття 639 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Аналізуючи умови спірного Договору, та приймаючи до уваги обставини встановлені Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. по справі № 17/285-10 господарський суд дійшов висновку, що укладаючи спірний Договір сторони не встановили конкретних строків для здійснення передплати покупцем (Позивачем по справі). З огляду на таке, сторони повинні виходити з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України. Відповідач, як Постачальник за Договором, не надав суду будь яких доказів звернення до покупця з вимогою про вчинення передплати. Таким чином, якщо продавець не вимагав строк виконання зобовязань з передплати не виник. З огляду на наведене та враховуючи умови ст. 531 ЦК України Покупець мав право на перерахування передплати до настання строку, тобто до отримання вимоги про передплату, але права вимоги здійснення передплати від Покупця у Постачальника за Договором не виникло. Представник Відповідача на запитання суду пояснив, що вимог про здійснення передплати не направлялося Позивачу, але на його думку така вимога не потрібна з огляду на умови п. 3.3. Договору.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що поставка продукції здійснюється до другої декади серпня 2008 року після надходження передплати на розрахунковий рахунок продавця. При цьому строк дії Договору встановлений пунктом 6.1 та визначений сторонами періодом з 24.07.2008р. по 31.12.2008 року.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

В пункті 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Позивач надав суду докази направлення листів вих. № 09/30/1 від 30 вересня 2011р. № 09/30/1 від 31.10.2011р. (а.с. 12, 13, 75-79) на адресу Відповідача з вимогами про відмову від прийняття виконання за Договором № 07/24/2 від 24 липня 2008 року, відшкодувати збитки та повернути кошти у розмірі 30000,00 гривень, які було перераховано Відповідачу 25.07.2008р.

Крім того, під час розгляду справи Позивач направив на адресу Відповідача листа із пропозицією про розривання спірного Договору із доданням підписаної зі свого боку угоди про розірвання спірного Договору. На час розгляду справи Відповідач відповіді на пропозицію Позивача не надав.

Таким чином, під час розгляду даної справи наявні обставини які були відсутні про розгляді справи № 17/285-10 господарським судом та апеляційним господарським судом, а саме факт відмови покупця.

Оцінюючи обставини справи та всі встановлені факти суд дійшов висновку, що на час розгляду справи уклавши спірний Договір сторони не встановили чітких строків виконання своїх обовязків та не вчинили юридично вагомих дій направлених на виникнення права вимоги одна від одної. Так сторони не встановили строків або терміну здійснення передплати за Договором, але зазначили строк поставки продукції, обумовивши при цьому обовязок поставки здійсненням з боку покупця передплати.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У вересні 2011 року покупець відмовився від прийняття виконання за Договором та просив повернути Відповідача отриману суму передплати. Вихідним листом № 12/13/1 від 13 грудня 2011 року Позивача запропонував Відповідачу розірвати спірний Договір та направив відповідну угоду.

Відповідач суму передплати не повернув, відповіді на вимоги Позивача не надав.

З огляду на строк встановлений п. 3.3. Договору Позивач правомірно та обґрунтовано вказує на втрату інтересу до придбання продукції за Договором та відмовляється від отримання товару.

З огляду на обставини справи та керуючись ст. ст. 530, 538, 663, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України вимога позивача про стягнення неповернутої передплати в сумі 30000,00 гривень є правомірною.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно зі ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 531, 538, 639, 663, 712 ЦК України, ст.ст. 4, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір №07/24/2 від 24 липня 2008 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна лабораторія "ЛАССО" (49100, м. Дніпропетровськ, пр-т Героїв, 1/205; ЄДРПОУ 34776007) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техновід" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 22а/54; ЄДРПОУ 21921980).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна лабораторія "ЛАССО" (49100, м. Дніпропетровськ, пр-т Героїв, 1/205; ЄДРПОУ 34776007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техновід" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 22а/54; ЄДРПОУ 21921980) суму 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.), 385 гривень державного мита та 236,00 гривень витрат на оплату інформаційно технічного забезпечення.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Техновід" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 22а/54; ЄДРПОУ 21921980) з державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в розмірі 20,00 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 153 від 31.10.2011 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повне рішення складено

23.01.2012р.