Рішення № 21017353, 17.01.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.12р.Справа № 3/5005/16262/2011 За позовом Філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН", м. Вільногірськ , Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

Третя особа Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, м.Вільногірськ

про внесення змін до пункту 2.1. Договору №943/В від 01.08.09р. на забезпечення питною водою

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - ОСОБА_1, заступник начальника юр. відділу, дов. №01-02-14/17015 від 23.12.11р.

відповідача - ОСОБА_2, начальник юр.відділу, дов. №11 від 10.08.11р.

третьої особи - не з'явився(про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить внести зміни до п. 2.1 Договору №943/В від 01.08.09р. на забезпечення питною водою, та прийняти (затвердити) зазначений пункт в редакції Позивача.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що тариф на комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у м.Вільногірськ повинен затверджуватись органами місцевого самоврядування.

17.01.12р. від Третьої особи факсимільним звязком надійшов лист про розгляд справи без участі її повноважного представника, з урахуванням наданих пояснень, викладених у листі вих.3036/02-12-1427/11 від 12.12.11р., у якому Третя особа пояснила, що на теперішній час виконавцем послуг з водопостачання у м.Вільногірську є Позивач, а Відповідач є виконавцем послуг з транспортування питної води. Зазначені послуги надаються їх споживачам за тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 130 від 01.04.09р., яке на той час прийнято відповідно до норм діючого законодавства.

17.01.12р. Відповідачем надано статистичну інформацію, видану Вільногірським міським сектором статистики, за якою чисельність населення м. Вільногірська на 01.12.11р становить 23 746 осіб наявне населення і 24 045 осіб постійного населення. Аналогічна інформація надійшла факсимільним звязком від Третьої особи.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Вільногірської міської ради №360 від 21.06.06р. затверджено схему питного водопостачання міста, за якою філія "Вільногірський ГМК" ПАТ "Кримський титан" (Позивач) є виробником - підприємством питного водопостачання, а КП "ВО ЖКГ м.Вільногірська", реорганізоване у КП "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (Відповідач) транспортувальником - підприємством, що забезпечує транспортування питної води.

Відповідно до вказаного рішення та ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачами виробника (Позивача) за вказаною схемою визначені юридичні особи, фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності та приватний житловий сектор, об'єднаний в товариства споживачів питного водопостачання; споживачами транспортувальника (Відповідача) визначено населення, що проживає в житловому фонді територіальної громади міста.

На виконання вищезазначеного рішення, Позивачем з Відповідачем 01.08.09р. укладено договір №943/В на забезпечення питною водою (далі Договір).

За вказаним Договором Позивач (Постачальник) забезпечує Відповідача (Виконавець) питною водою для квартиронаймачів житлового фонду м.Вільногірська.

При виконанні Договору сторони керуються Законом України "Про питну воду і питне водопостачання" та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.08р. (п.1.1 договору).

Позивач забезпечує Відповідача питною водою, шляхом транспортування її своїми мережами до межі балансової належності мереж Відповідача (п. 1.2 договору).

Позивач наполягає, що за своєю правовою природою даний договір є договором з надання послуг із забезпечення питною водою, а не надання житлово-комунальних послуг.

У п. 2.1 Договору визначено тариф - ціну питної води.

Також, умовами договору передбачено:

відпускні ціни можуть змінюватися відповідно до набравши чинності нових законодавчих актів з ціноутворення та податкової системи, зміни рівня цін на енергоносії, матеріали та інш. Нова ціна встановлюється додатковою угодою, за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади (п.2.2);

право Позивача (постачальника) вносити, за погодженням з Відповідачем (виконавцем), зміни до Договору, які впливають на розмір плати за послуги, керуючись чинним законодавством (п.5.1.4);

право Позивача вимагати від Відповідача дотримання нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг (п. 5.1.5);

обов'язок Позивача надавати Відповідачеві у встановленому законом порядку інформацію про вартість послуг, загальну суму місячних платежів, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режим надання послуг, їх споживчих властивостей (п. 5.2.2).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Постановою НКРЕ №39 від 20.01.11р. встановлено тарифи на послуги з централізованого водопостачання для Позивача, в тому числі, на послуги з централізованого водопостачання для споживачів м.Вільногірська Дніпропетровської області, зокрема, виробництво питної води для населення - 2,15грн. за 1 м3 (без ПДВ).

Позивач посилається на те, що після отримання вищезазначеної постанови НКРЕ він невідкладно повідомив Відповідача та Третю особу, як орган, уповноважений на встановлення тарифу (складової тарифу), який не підлягає встановленню НКРЕ, про встановлення Позивачеві нових тарифів на виробництво питної води для споживачів м.Вільногірська (листи за вих. №01-09/483, №01-09/482 від 08.02.11р.).

У зв'язку з тим, що упродовж 3 місяців не вчинялось жодних дій з боку Відповідача та Третьої особи з приводу прийняття рішення про встановлення нових тарифів та внесення змін до договорів, 10.05.11р. Позивач повторно звернувся до Відповідача та Третьої особи (лист вих.№01-18/2030) з пропозицією вирішити дане питання у термін до 13.05.11р., але дана пропозиція також залишилась без відповіді.

26.05.11р. Позивач направив Відповідачеві додаткові угоди до договорів про забезпечення питною водою (лист вих.№01-18/2465), у тому числі й за спірним Договором, про внесення змін в найменування Позивача, а також, щодо зміни тарифу на послуги із забезпечення питною водою.

01.06.11р. Відповідач повернув додаткову угоду №1 від 24.05.11р. до Договору з протоколом розбіжностей, за яким Відповідачем не прийнято умови про зміну тарифу на воду.

З метою узгодження розбіжностей, 22.06.11р. Позивачем з Відповідачем проведена спільна нарада з питання узгодження нових тарифів на питну воду. За результатами наради прийнято рішення про невідкладене звернення Відповідача до Третьої особи - органу, уповноваженого на встановлення тарифів на комунальні послуги (підпункт 2 п. а ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування"), про вирішення зазначеного питання та повідомлення Позивача про результати.

Оскільки упродовж двох тижнів питання тарифів Відповідачем та Третьою особою не було вирішено, 08.07.11р. Позивачем пред'явлена Відповідачеві претензія (вих.№01-28/3233) про внесення змін до Договору щодо зміни тарифу на воду. При цьому, до претензії Позивачем додано протокол узгодження розбіжностей до додаткової угоди №1 від 24.05.11р. до Договору, яким запропоновано узгодити пункт 2.1 договору в наступній редакції:

"У відповідності до постанови НКРЕ №39 від 20.01.2011р. тариф на послуги з 01.02.2011р. складає: - ціна питної води 2 150,00грн. за 1 000 м3 (без ПДВ)".

Відповідач не погодився з внесенням відповідних змін до Договору, про що зазначив у відповіді на претензію (вих.№2534 від 05.08.11р.).

Причини відмови Відповідача Позивач вважає безпідставними, та такими, що не відповідають чинному законодавству, що і є предметом спору у даній справі. При цьому, Позивач зазначає, що відповідні зміни тарифу на послуги з водопостачання за іншими аналогічними договорами Відповідачем узгоджені, бездіяльність Відповідача Позивач вважає ухилянням Відповідача від внесення змін до Договору. Крім того, Позивач наполягає, що Відповідач продовжує отримувати послуги, а розірвання Договору про водозабезпечення м. Вільногірська спричинить негативні суспільні наслідки.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідносин.

У силу ч. 2 ст.20 ГК України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Порядок зміни господарських договорів визначений ст. 188 ГК України, за якою, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст.188 ГК України встановлено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюються з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Статтею 32 Закону України "Про питну воду і питне водопостачання" встановлено, що за надання послуг з питного водопостачання, споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

Господарським кодексом України урегульована можливість визначення ціни в господарському договорі в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180), та встановлення відповідно до закону державних цін на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів (ч.2 ст. 191), яким є Позивач по справі.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (в редакції закону, що діяла на початок спірних відносин), Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. До встановлення НКРЕ тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Частиною 8 ст. 13 Закону України "Про питну воду і питне водопостачання" (в редакції закону, що діяла на початок спірних відносин) визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належить встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України).

Відповідно до п. З ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції закону, що діяла на початок спірних відносин), органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, регулювання діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.

Законом України "Про природні монополії" встановлено, що до природних монополій належить, зокрема, надання послуг з водопостачання та водовідведення (ст.1, 5).

Частиною 3 ст. 32 Закону України "Про питну воду і питне водопостачання" передбачено, що тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням встановлюють (затверджують) ціни (тарифи) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між встановленим (затвердженим) розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених робіт (послуг) за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Встановлення (затвердження) органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування цін (тарифів) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, без визначення джерел для відшкодування відповідної різниці, у тому числі за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, не допускається і може бути оскаржено у судовому порядку.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що тариф на комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у м.Вільногірськ повинен затверджуватись органами місцевого самоврядування, оскільки населення м.Вільногірська близько 24 000 осіб, а послуги надаються в межах адміністративно-територіальної одиниці (міста), що чітко розмежовано у листі Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.09.10р. № 5881/23/17-10.

Третя особа пояснила, що на теперішній час виконавцем послуг з водопостачання у м.Вільногірську є Позивач, а Відповідач є виконавцем послуг з транспортування питної води. Зазначені послуги надаються їх споживачам за тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 130 від 01.04.09р., яке на той час прийнято відповідно до норм діючого законодавства.

Позивач зазначає, що Відповідач помилково вважає, що тарифи за спірним договором повинен встановлювати орган місцевого самоврядування. Оскільки державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема, централізованого водопостачання та водовідведення, здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Відповідач, посилаючись на лист Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.09.10р. №5881/23/17-10 Щодо розподілу обов'язків, невірно зазначає ті обставини які застосовуються у даному випадку для розподілу обов'язків між НКРЕ (тимчасово) та органами місцевого самоврядування. Так, згідно таблиць розподілу обов'язків з ліцензування та встановлення тарифів, НКРЕ (тимчасово) здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання та встановлення тарифів в сфері централізованого водопостачання та водовідведення, якщо системи централізованого водопостачання та водовідведення цих суб'єктів розташовані на території двох або більше областей, як це відбувається у даному випадку. Таким чином, НКРЕ в сфері централізованого водопостачання та водовідведення встановлює тарифи тим суб'єктам господарювання, на право провадження яких Комісія видала відповідні ліцензії (до прийняття Закону видані Міністерством з питань житлово-комунального господарства). На підтвердження цього Відповідач має надану Позивачем ліцензію на централізоване водопостачання та водовідведення видану НКРЕ, а попередня ліцензія видавалась Міністерством з питань житлово-комунального господарства. Умови спірного договору передбачають надання Позивачем Відповідачеві послуг із забезпечення питною водою, при цьому, згідно з п.1.2 договору забезпечення здійснюється шляхом транспортування води своїми мережами лише до межі балансової належності мереж Відповідача. Тобто і договором і постановою НКРЕ від 20.01.11р. №39 обумовлюється тариф на виробництво питної води для населення як складової загальної послуги. Оскільки мережі, якими здійснюється транспортування води до споживачів - квартиронаймачів житлового фонду міста, знаходяться на балансі Відповідача. З рішення Вільногірського виконкому №130 від 01.04.09р., на яке посилається Відповідач, та на підставі якого при укладенні договору погоджено ціну (тариф) у Договорі, вбачається що з урахуванням особливостей системи водопостачання, які склалися у м.Вільногірську, тариф на послуги з централізованого питного водопостачання складався із двох складових. На теперішній час, з урахуванням змін, які відбулися в законодавстві, одну із складових вказаного тарифу встановлює інший, законодавчо визначений орган (НКРЕ), а не як раніше - орган місцевого самоврядування і жодна норма закону, яка зазначена Відповідачем у відзиві, не спростовує і не скасовує цього. Навпаки, пункт 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що при встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, регулювання діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. Таким чином, заперечення Відповідача, викладені у відзиві Позивач вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Отже, з наведеного вбачається, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в спірному договорі передбачена можливість зміни ціни, а ціна на водопостачання є регульованою ціною, тому законодавча зміна цін є підставою для перегляду розміру ціни, встановленої умовами спірного договору.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з позицією Позивача в частині щодо внесення змін до договору та вважає правомірним внести зміни до пункту 2.1 договору №943/В від 01.08.09р. на забезпечення питною водою, однак вбачає за вірне встановити тариф на послуги не з 01.02.2011р., як вимагає Позивач, а з урахуванням ч.3 ст. 188 ГК України з 28.07.11р. (з моменту закінчення строку розгляду претензії Позивача від 08.07.2011р. № 01-28/32333, після проведених сумісних нарад з питань погодження нових тарифів на питну воду).

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Внести зміни до пункту 2.1 договору №943/В від 01.08.09р. на забезпечення питною водою, та вважати прийнятим з 28.07.2011р. зазначений пункт в редакції Позивача:

"2.1 У відповідності до постанови НКРЕ №39 від 20.01.2011р. тариф на послуги з 28.07.2011р. складає: - ціна питної води 2 150,00грн. за 1 000куб.м (без ПДВ)."

Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Лен. Комсомолу, 53 (код ЄДРПОУ 36489096) на користь Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (96012, АРК, м.Армянськ, Північна промзона) Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН", 51700, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул. Степова, 1 (код ЄДРПОУ 33173973) 941,00 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане___