Рішення № 21017253, 17.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

17.01.2012Справа №5002-24/4928-2011 За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку України "Укрпошта", м. Київ в особі: Центру поштового зв'язку № 3 Кримської дирекції УДППЗ "Укрпошта", АРК, м. Ялта

До відповідача Громадської організації "Ялтинський комітет захисту прав людини", АРК, м. Ялта

Третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, м.Севастополь

Про стягнення 7 666,07 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю № 12-541 від 15.04.2011р., паспорт НОМЕР_1 виданий 09.08.1999р.

Від відповідача Матьянов А. В., голова, посвідчення №1/11.07.

Третя особа не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулося Українське державне підприємство поштового звязку України "Укрпошта" в особі: Центру поштового зв'язку № 3 Кримської дирекції УДППЗ "Укрпошта" з позовом до Громадської організації "Ялтинський комітет захисту прав людини" про стягнення 7 666,07 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 17.05.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі та Громадською організацією "Ялтинський комітет захисту прав людини" укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1046, який погоджений з балансоутримувачем Українським державним підприємством поштового звязку України "Укрпошта", позивач у справі.

Відповідно до договору відповідач прийняв у термінове платне користування обєкт оренди вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 16,8 кв.м. на другому поверху триповерхової будівлі пошти, яка розташована за адресою: АР Крим, м.Ялта, вул.Набережна ім.Леніна, 1, та перебуває на балансі Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Кримської дирекції.

Так з жовтня 2010 року до 30.06.2011р. за відповідачем створилась заборгованість у розмірі 5557,84 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 7666,07 грн., у тому числі: 5557,84 грн. заборгованість з орендної плати, 1552,45 грн. пеня, 555,78 грн. штраф.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

17.11.2011р. через канцелярію суду від третьої особи надійшли пояснення у справі, відповідно до яких просить розглянути справу та прийняти рішення без участі представника.

12.12.2011р. у засіданні суду представником позивача заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, на 15 календарних днів до 17.01.2012р.

Судом вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 12.12.2011 р. продовжено строк розгляду справи до 17.01.2012 р.

Також позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд змінити пункт 2 прохальної частини позовної заяви та стягнути з відповідача 1537,32 грн. пені, тоді як у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 1552,45 грн. пені. Отже, позивач зменшив розмір пені та просить суд стягнути з відповідача 7650,91 грн., у тому числі: 5557,84 грн. заборгованість з орендної плати, 1537,32 грн. пеня, 555,78 грн. штраф.

Суд ухвалою від 12.12.2011 р. прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7650,91 грн., у тому числі: 5557,84 грн. заборгованість з орендної плати, 1537,32 грн. пеня, 555,78 грн. штраф.

12.01.2012 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 17.01.2012 р. Після перерви судове засідання продовжено, представники сторін ті самі.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив провадження по справі припинити за відсутністю предмета спору, оскільки приміщення, що було здано в оренду, весь час дії договору оренди знаходилося у віданні позивача. Також просить позивача визнати акт здачі приміщення від 05.11.2010р. № 8 законним.

Судом вказане клопотання було залишено судом без задоволення як необґрунтоване.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

17 травня 2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (орендодавець) та громадською організацією «Ялтинський комітет захисту прав людини» в особі керівника гр. Матьянова А. В. ( орендар ) був укладений договір №1046 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності ( а. с. 12 14 ).

Вказаний договір є погодженим балансоутримувачем ( позивачем по справі ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у термінове платне користування обєкт нерухомого майна вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 16,8 кв. м. на другому поверсі триповерхової будівлі пошти, яке розташоване за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Набережна ім. Леніна, 1, що перебуває на балансі Кримської дирекції УДППЗ «Укрпошта» ( Балансоутримувач ). Вартість обєкту нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 30.09.2009р. і становить без врахування ПДВ 112040,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання передачі майна. Акт приймання передачі орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як орендодавцем, так і балансоутримувачем майна.

У виконання вказаного балансоутримувач ( позивач по справі ) з дозволу орендодавця передав, а орендар прийняв у термінове платне користування вищевказаний обєкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі орендованого майна від 17.05.2010 р., який був підписаний представниками орендодавця, орендаря і балансоутримувача ( позивач по справі ) та завірений відповідними печатками (а. с. 16 ).

Відповідно до п. 10.1 вказаний договір був укладений строком на 2 роки 364 дні та діє з 17.05.2010 р. до 16.05.2013 р. включно.

Відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору орендна плата визначалася на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786 або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди березень 2010 р. 1508,34 грн.

Відповідно до п. 3.3 вказаного договору орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця ( першого та/або останнього місяців оренди ) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.6 вказаного договору орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 ого числа місяця, що йде за звітним. Платежі орендної плати розподіляються таким способом: 70% до державного бюджету та 30% орендної плати на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Орендна плата за кожний місяць оренди перераховується в державний бюджет орендарем самостійно у порядку, встановленому даним договором.

Відповідач заперечував щодо факту укладення договору оренди від 17.05.2010р., зокрема, посилаючись на те, що ним був підписаний лише проект договору, екземпляр договору з усіма підписами та печатками відповідачеві не повертався. Тому він не знав, чи був укладений вказаний договір. Також відповідач посилався на те, що спірним приміщенням користувався ОСОБА_2, який на час укладення договору був керівником Кримської регіональної Партійної організації «За Права людини» для власних потреб.

Вказані доводи суд до уваги не приймає у звязку з наступним.

Як вбачається з договору, він укладений між позивачем та відповідачем, підписаний уповноваженими особами та скріплений відповідними печатками.

Також судом встановлено, що на вирішенні господарського суду АР Крим знаходилася справа №5002-24/2176-2011 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі до Громадської організації "Ялтинський комітет захисту прав людини" про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2010р. до 16.01.2011р. у розмірі 5131,42 грн. за договором оренди № 1046 від 17.05.2010р., по результатам розгляду якого було винесено рішення від 02.08.2011 р. про задоволення позовних вимог.

Також на розгляді господарського суду АР Крим знаходилася справа №5002-34/2164-2011 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Громадської організації “Ялтинський комітет захисту прав людини” про стягнення неустойки у розмірі 8160,99грн., нарахованої в звязку з неповерненням Громадською організацією Ялтинський комітет захисту прав людини нерухомого майна, орендованого на підставі вищевказаного договору №1046 від 17.05.2010 р.

Рішенням ГС АР Крим 02.08.2011 р. по даній справі позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Вказані рішення ГС АР Крим набрали законної сили.

Таким чином, факт укладення договору оренди № 1046 від 17.05.2010р. між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь встановлений у рішеннях суду, які набрали законної сили.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Позивач, як балансоутримувач, просить стягнути з відповідача заборгованість по орендним платежам, що належать до сплати на його користь у відповідності до положень п. 3.6 вказаного договору, за період з жовтня 2010 р. по 30.06.2011 р.

Суд не може погодитися з періодом виникнення заборгованості по орендній платі в звязку з наступним.

Відповідно до п. 10.3 вказаного договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін і узгодженням балансоутримувача.

Відповідно до п. 10.6 вказаного договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін.

Під час розгляду справи №5002-24/2176-2011 судом було встановлено, що Громадська організація "Ялтинський комітет захисту прав людини" зверталася до Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі з заявою вих. №1 від 13.01.2011р. з пропозицією достроково розірвати вищевказаний договір оренди №1046.

У відповідь на вказане Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі листом від 03.02.2011 р. №11-05-00392 погодився достроково розірвати договір оренди з 17.01.2011 р.

Рішенням ГС АР Крим 02.08.2011 р. у справі №5002-34/2164-2011 також було встановлено, що вищевказаний договір був припинений за взаємною згодою сторін.

Вказане підтверджує також третя особа по справі у поясненнях від 14.11.2011 р. №10 03 03614.

Таким чином, договір оренди припинив свою дію з 17.01.2011р.

Позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за період з жовтня 2010р. по 30.06.2011р., посилаючись на п. 3.11 договору. Отже позивач вважає, що оскільки спірне приміщення не було повернуто відповідачем після закінчення строку дії договору, він повинен сплачувати орендну плату до повернення приміщення на підставі вказаного пункту договору.

Як вбачається з п. 3.11 вищевказаного договору оренди, у разі припинення ( розірвання) договору оренди орендар протягом 15 ти календарних днів сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно.

Суд дійшов висновку про те, що вказаним пунктом сторони передбачили оплату відповідачем орендної плати після закінчення дії договору до моменту повернення майна, обмеживши вказаний проміжок часу 15 календарними днями.

Таким чином, оскільки 17.01.2011р. договір оренди був розірваний за взаємною згодою сторін, то позивач має право вимагати належну йому орендну плату тільки до 01.02.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач орендні платежі, які він мав сплачувати позивачу по справі, за період з травня по серпень 2010 р. сплачував належним чином, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №348 від 10.06.2010 р. на суму 162,75 грн. ( за травень 2010 р. ), №439 від 19.07.2010 р. на суму 334,98 грн. ( за червень 2010 р. ), №523 від 26.08.2010 р. на суму 334,31 грн. ( за липень 2010 р. ) і №577 від 20.09.2010 р. на суму 861,48 грн. ( за серпень 2010 р. ). ( а. с. 20 - 22 ).

В подальшому за вересень 2010 р. відповідач сплатив на користь позивача 1206,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ПН3883 від 21.09.2010 р. ( а. с. 20 ).

Вказане привело до виникнення переплати у розмірі 587,17 грн.

В подальшому за жовтень 2010 р. відповідач сплатив 829,44 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №793 від 17.11.2010 р. ( а. с. 22 ).

Вказане привело до продовження існування переплати у розмірі 794,61 грн., яка направляється на погашення сплати оренди у розмірі 623,86 грн. за листопад 2010р., в звязку з чим залишилася переплата у розмірі 170,75 грн.

Вказана переплата направляється на погашення оренди у розмірі 625,73 грн. за грудень 2010 р. Оскільки інших платежів відповідачем здійснено не було, то за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 454,98 грн.

Також відповідач повинен був сплатити орендну плату за січень 2011 р. у розмірі 797,04 грн. ( 16 днів січня 2011 р. до дня розірвання договору + 15 днів ).

При таких обставинах загальний розмір заборгованості по орендній платі відповідача перед позивачем складає 1252,02 грн. ( 454,98 грн. за грудень 2010 р. та 797,04 грн. за січень 2011 р. ).

Оскільки відповідачем доказів сплати заборгованості по орендної платі у розмірі 1252,02 грн. судом не представлено, то позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендної плати у розмірі 4305,82 грн. у позові необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1537,32 грн., і штраф у розмірі 555,78 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 вищевказаного договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При цьому у вказаному пункті зазначено, що нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна бути сплачена.

При таких обставинах з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 16.01.2011 р. по 31.10.2011 р. у розмірі 143,16 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1394,16 грн. необхідно відмовити.

Також відповідно до п. 3.8 вказаного договору оренди сторони дійшли висновку про те, що у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у співвідношенні визначеному в п. 3.6 вказаного договору.

При таких обставинах розмір штрафу складає 125,20 грн. ( 1252,02 грн. х 10% ).

З урахуванням вказаного у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 430,58 грн. необхідно відмовити.

Посилання відповідача на те, що спірне приміщення було передано балансоутримувачу 05.11.2010р., суд до уваги не приймає.

В обґрунтування вказаного відповідач надав акт приймання-передачі майна № 8 від 05.11.2011р., який підписаний тільки відповідачем. Підписи балансоутримувача чи орендодавця на даному акті відсутні, тому суд не приймає цей акт у якості належного доказу.

Крім того, суд зауважує на тому, що факт користування чи не користування приміщенням за наявності чинного договору оренди не впливає на оцінку доказів та прийняття рішення за вимогами щодо сплати орендної плати за дійсним договором.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23.01.2012 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з громадської організації "Ялтинський комітет захисту прав людини" (98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 1-А, ЄДРПОУ 25138194 ) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку України "Укрпошта", м. Київ в особі: Центру поштового зв'язку № 3 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку України "Укрпошта", ( вул. Набережна ім. Леніна, 1, м. Ялта, АРК, 98600, ЄДРПОУ 01185562) заборгованість з орендної плати у розмірі 866,34 грн., пеню у розмірі 100,91 грн., штраф у розмірі 86,63 грн., державне мито у розмірі 14,05 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у розмірі 32,51 грн.

3. В частині стягнення боргу у розмірі 4691,50 грн., пені у розмірі 1436,41 грн. та штрафу у розмірі 469,15 грн. у позові відмовити.

Наказ відати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.