Постанова № 21017097, 17.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р. Справа № 5013/1566/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого,

Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФермерського господарства "Олена"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р.

у справі№ 5013/1566/11

Господарського суду Кіровоградської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна"

доФермерського господарства "Олена"

простягнення 185 383,80 грн.

за участю представників: позивачаОСОБА_1, дов. від 11.01.2012р. відповідачаОСОБА_2, дов. від 20.09.2011р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна” звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 185 383,80 грн., з яких: 155 628,00 грн. - основний борг, 14 193,00 грн. - пеня, 15 562,80 грн. - штраф., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 24.04.2010р. № РК 2010-10Н, посилаючись на пункти 8.4, 8.5 цього договору, статтю 193 Господарського кодексу України, статті 509, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач не виклав своєї позиції щодо позовних вимог, з огляду на що справа розглядалась за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2011 року (суддя Коротченко Л.С.) позов задоволено повністю: стягнуто з фермерського господарства “Олена” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна” заборгованість в сумі 185 383,80 грн., з них: 155 628,00 грн. - основний борг; 14 193,00 грн. - пеня; 15 562,80 грн. - штраф, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1 853,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Судове рішення вмотивовано невиконанням відповідачем умов укладеного договору, положеннями статті 193, пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, статей 259, 526, 546, 549 Цивільного кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. (судді: Герасименко І.М.- головуючий, Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2011 р. залишено без змін з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи; доводи апеляційної скарги відхилено, як необгрунтовані.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Фермерське господарство "Олена" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2011р.; справу направити на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального та про неправильне застосування норм матеріального права, а саме: господарський суд першої інстанції вирішив спір, не переконавшись у належності повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, позбавивши його можливості реалізації процесуальних прав; вказані обставини безпідставно не взяті до уваги судом апеляційної інстанції; в порушення статті 79 Господарського кодексу України суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; обставини, визнані судами встановленими, не грунтуються на належних доказах.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні просив залишити без змін рішення та постанову господарських судів.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна” та Фермерським господарством “Олена” укладено договір поставки № РК 2010-10Н батьківських форм кукурудзи.

Відповідно до розділів 2, 3 Договору сторони погодили ціну Договору та порядок розрахунків за Договором; визначили, що ціна насіння, порядок, розміри та строки розрахунків за поставлене насіння визначається в додатку (ах) до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору; загальна ціна Договору являє сумарну вартість всього насіння, що поставляється за даним Договором згідно додатку(ів).

Покупець здійснює оплату ціни насіння шляхом безготівкового перерахування платіжним дорученням на рахунок Постачальника грошових коштів в національній валюті - гривні, в сумах, визначених кожним окремим додатком до Договору. Інший порядок розрахунків, в томі числі, проведення взаємозаліку, може бути встановлено додатково за письмовою угодою сторін.

Відповідно до пункту 11.1 договору від 28.04.2010р. Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 30 грудня 2010 року; закінчення строку дії Договору не звільняє Покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними ним; Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

Згідно Додатку № 1 до Договору, Постачальник поставляє партію насіння батьківських форм кукурудзи гібриду Авангард, а саме: авангард батько в кількості 350 кг за ціною 175,20 грн. за кг з урахуванням ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 61 320,00 грн.; авангард мати ферт в кількості 365 кг за ціною 127,00 грн. за кг з урахуванням ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 46 428,00 грн.; авангард мати стер в кількості 350 кг за ціною 136,80 грн. за кг з урахуванням ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 47 880,00 грн., разом з ПДВ - 155 628,00 грн.

Сторонами обумовлено також, наступні умови: склад Постачальника знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Жашків, вул. Маслозаводська, 8; строки постачання даної партії - до 10.05.2010 р.; термін оплати загальної вартості насіння за цим Додатком - до 31.12.2010 р. Додаток № 1 до Договору є його невід'ємною частиною, скріплений підписами та печатками сторін.

Окрім цього, пунктом 8.4. цього Договору встановлено, що у випадку несплати у строк платежів за даним Договором, Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати насіння по кожному з етапів оплати більше ніж на 7 календарних днів, Покупець зобов'язується виплатити Постачальнику дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

При цьому, відповідно до пункту 8.5. цього Договору сторони погодили, що згідно статті 259 Цивільного кодексу України та пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобовязань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань здійснюється без обмеження строку

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товар (насіння кукурудзи гібриду Авангард) на загальну суму 155628 грн., (видаткова накладна № 80254126 від 03.05.10 р., яка містить підпис повноважного представника відповідача, що діяв на підставі довіреності ЯПР № 588594 від 30.02.10 р., та відтиск печатки підприємства у графі "Отримав (ла)").

Натомість, відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобовязання за договором від 28.04.2010р. № РК 2010-10Н не виконав, за отриманий товар не розрахувався, що підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, в тому числі - довідками банківської установи про відсутність надходження коштів від контрагента фермерське господарство “Олена” на рахунок Постачальника (а.с. 26-28).

Відтак на підставі зазначених вище документальних доказів місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар склала 155628 грн., також за умовами договору та розрахунком позивача слід стягнути 14193 грн. пені та 15562,80 грн. штрафу.

Переглядаючи справу відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що докази виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором від 28.04.2010р. № РК 2010-10Н в частині проведення оплати за договором поставки відсутні; судами зазначено, що підпис від імені директора Сирота Ю.В., виконаний на договорі поставки, відповідає його підпису на інших документах, наданих відповідачем.

Судова колегія зазначає, що для правильного вирішення спору про стягнення з відповідача зазначеної в позові суми судам належало з'ясувати природу та зміст правовідносин сторін, умови та ступінь виконання кожною зі сторін зобов'язання за договором, правові наслідки його невиконання відповідно до умов договору та положень законодавства. Обов'язок доведення вказаних обставин належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 626 та 629 цього Кодексу договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків та є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України); порушенням є невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Правовим наслідком невиконання зобов'язання, є, зокрема, сплата неустойки відповідно до умов договору.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення.

Господарськими судами вірно встановлено, а відповідачем не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, одержання за видатковою накладною товару уповноваженим представником відповідача; доводи скаржника про допущені процесуальні порушення суперечать положенням статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Посилаючись на порушення апеляційним судом статті 79 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не навів істотні обставини справи, що не могли б бути з'ясовані в межах даного судового провадження за умови належного використання відповідачем наданих йому процесуальних прав, а відтак не довів неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи відповідно до наведеної ним статті. Також відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України судом апеляційної інстанції вірно зауважено на право скаржника скористатися положеннями розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду справи про визнання недійсним договору, на підставі якого подано даний позов.

Доводи скаржника, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та справу було розглянуто без участі його представника, спростовуються повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом працівника відповідача від 09.09.2011 року(до прийняття рішення по справі).

Судова колегія зазначає, що підставою для скасування або судового рішення є порушення або неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права; випадки, коли порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування судового рішення, передбачені частиною 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України; таким випадком є, зокрема, розгляд судом справи за відсутності будь-якої із сторін, належним чином не повідомленої про судове засідання. Касаційна скарга не зазначає на обставини чи доводи, що свідчили б про порушення місцевим господарським судом порядку повідомлення відповідача про судове засідання, направлення йому поштової кореспонденції; забезпечення організації належного та своєчасного одержання поштових повідомлень від органу зв'язку уповноваженою особою належить до власної компетенції відповідача.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, вірно застосували норми матеріального права, забезпечивши відповідачу можливість здійснювати захист та користуватися належними йому процесуальними правами, розглянули всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі істотні обставини справи в їх сукупності відповідно до наявних у справі матеріалів, встановивши дійсний розмір заборгованості.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржених рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в звязку з чим підстав для їх скасування з наведених у скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Олена" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. у справі № 5013/1566/11 Господарського суду Кіровоградської області та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2011 року залишити без змін.

ГоловуючийТ. Дроботова

СуддіН. Волковицька

Л. Рогач