Рішення № 21012229, 23.01.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.01.2012 Справа № 2-2525/11

Номер провадження 2/814/23035/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011року Ленінський райсуд м.Запоріжжя у складі :

головуючого судді - Махіборода Н.О.,

при секретарі - Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поруки,

В С Т А Н О В И В :

19.11.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції, правонаступником якого за всіма правами та обовязками є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції та ТОВ «Фаер Бол» /код ЄДРПОУ 30456934/, було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/17-41/594 про надання грошових коштів на суму ліміту, що не перевищує 4000000,00гр., з терміном дії до 18.11.2017р. Згідно з додатковою угодою № 1 від 11.07.2008р. збільшено ліміт ГКУ до 4253030гр.

В рамках генеральної угоди були укладені ряд кредитних договорів, а саме: № 010/17-41/594/1 від 19.11.2007р. про надання кредиту у сумі 2 900000,00гр. на рефінансування кредитної заборгованості із сплатою 12,75% річних, строком до 18.11.2017р. Додатковою угодою № 1 від 11.07.2008р. ліміт кредиту зменшено до 2803030гр. Погашення кредиту відповідно до п.4. частини 1 кредитного договору №1 мало відбуватися шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються згідно з графіком погашення до цього договору; № 010/17-41/594/2 від 21.11.2007р. про надання відновлювальної /револьверної/ кредитної лінії в сумі 1 100000,00 гр. із сплатою 12,75% річних, строком до 20.11.2017р. Погашення основної заборгованості по кредиту відповідно до п.1.1 та п.3.6. кредитного договору № 2 мало відбуватися шляхом сплати позичальником визначеної ним суми з дотриманням вимог п.1.1. щодо щорічного зменшення ліміту кредиту на 10% від суми початкового ліміту; № 015/17-41/200 від 26.12.2008р. про надання овердрафту з лімітом в 160000,00 гр.; № 010/17-41/594/5 від 21.08.2009р. про надання кредитної лінії у сумі 333000,00 гр.

В забезпечення виконання вищевказаних зобовязань банк уклав з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договори поруки, відповідно до умов яких, поручителі добровільно взяли на себе зобовязання перед Банком відповідати по борговим зобовязанням позичальника ТОВ «Фаер Бол».

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 - її чоловіка, про визнання недійсними договорів поруки: № 010/17-41/594/1/2 від 19.11.2007р., № 010/17-41/594/2/2 від 21.11.2007р., № 015/17-41/200/2 від 26.12.2008р. та № 010/17-41/594/5/2 від 21.08.2009р., які підписав її чоловік без згоди позивачки. А оскільки, відповідно до ст.546 та 547 УЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за боржника за виконання ним свого обовязку, за порушення зобовязань, боржник та поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, в тому числі і за сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та інших нарахувань, позивачка побоюється, що банк зверне суму заборгованості за кредитними договорами на спільне майно позивачки та її чоловіка.

Позивачка вважає, що договори поруки, підписані її чоловіком в забезпечення кредитних договорів між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фаер Бол», порушують її законні права та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вважає, що вимоги позивачки є цілком надуманими та носять характер перекручування дійсних фактів, з метою введення суд в оману і небажанням належним чином виконувати взяті на себе договірні зобовязання її чоловіком, який має на меті уникнути передбачену законом відповідальність за зобовязання, взяті перед банком, як поручителя за боржника - ТОВ «Фаер Бол», учасниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Перед укладанням банком з ТОВ «Фаер Бол» генеральної кредитної угоди та наступних кредитних договорів з договорами поруки, банк отримав від ОСОБА_1 письмові заяви про надання згоди на виступ її чоловіка, відповідача по справі ОСОБА_3, фінансовим поручителем за зобовязаннями ТОВ «Фаер Бол» перед Банком, а саме:

19.11.2007р. позивачка ОСОБА_1 надала банку письмову згоду на виступ ОСОБА_3 фінансовим поручителем по кредитному договору № 010/17-41/594/1 від 19.11.2007р., укладеному між банком та ТОВ «Фаер Бол» на суму 2900000,00гр., та підписанням договору поруки за зазначеним кредитним договором. 21.11.2007р. позивачка надала банку письмову згоду на виступ ОСОБА_3 фінансовим поручителем по кредитному договору № 010/17-41/594/2 від 21.11.2007р., укладеному між банком та позичальником ТОВ «Фаер Бол» на суму 1100000,00 гр., та підписанням договору поруки за зазначеним кредитним договором. 26.12.2008р. позивачка надала банку письмову згоду на виступ ОСОБА_3 фінансовим поручителем за кредитному договором № 015/17-41/200 від 26.12.2008р. укладеному між банком та позичальником ТОВ «Фаер Бол» на суму 160000,00гр., та підписанням договору поруки за зазначеним кредитним договором. 21.12.2009р. позивачка надала банку письмову згоду на виступ ОСОБА_3 фінансовим поручителем по кредитному договору № 010/17-41/594/5 від 21.08.2009р. укладеному між банком та позичальником ТОВ «Фаер Бол» на суму 333000,00гр., та підписанням договору поруки за зазначеним кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову не заперечує, просить суд розглянути справу за його відсутністю, про що повідомила суду його дочка представник позивачки в судовому засіданні ОСОБА_6

Заслухавши пояснення представника позивачки, яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг ві.04.05.2010р., та представника відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 19.11.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції, правонаступником якого за всіма правами та обовязками є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції та ТОВ «Фаер Бол» /код ЄДРПОУ 30456934/, було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/17-41/594 про надання грошових коштів на суму ліміту, що не перевищує 4000000,00гр., з терміном дії до 18.11.2017р. Згідно з додатковою угодою № 1 від 11.07.2008р. збільшено ліміт ГКУ до 4253030гр. /а.с.39-41/

В рамках генеральної угоди були укладені ряд кредитних договорів, а саме: № 010/17-41/594/1 від 19.11.2007р. про надання кредиту у сумі 2 900000,00гр. на рефінансування кредитної заборгованості із сплатою 12,75% річних, строком до 18.11.2017р. Додатковою угодою № 1 від 11.07.2008р. ліміт кредиту зменшено до 2803030гр. Погашення кредиту відповідно до п.4. частини 1 кредитного договору №1 мало відбуватися шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються згідно з графіком погашення до цього договору; № 010/17-41/594/2 від 21.11.2007р. про надання відновлювальної /револьверної/ кредитної лінії в сумі 1 100000,00 гр. із сплатою 12,75% річних, строком до 20.11.2017р. Погашення основної заборгованості по кредиту відповідно до п.1.1 та п.3.6. кредитного договору № 2 мало відбуватися шляхом сплати позичальником визначеної ним суми з дотриманням вимог п.1.1. щодо щорічного зменшення ліміту кредиту на 10% від суми початкового ліміту; № 015/17-41/200 від 26.12.2008р. про надання овердрафту з лімітом в 160000,00 гр.; № 010/17-41/594/5 від 21.08.2009р. про надання кредитної лінії у сумі 333000,00 гр.

В забезпечення виконання вищевказаних зобовязань банк уклав з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договори поруки, відповідно до умов яких, поручителі добровільно взяли на себе зобовязання перед Банком відповідати по борговим зобовязанням позичальника ТОВ «Фаер Бол», а саме, відповідачем ОСОБА_3, чоловіком позивачки, були підписані договори поруки: № 010/17-41/594/1/2 від 19.11.2007р., № 010/17-41/594/2/2 від 21.11.2007р., № 015/17-41/200/2 від 26.12.2008р. та № 010/17-41/594/5/2 від 21.08.2009р. /а.с.6-12/, які ОСОБА_3 підписав власноруч.

Позивачка посилається на те, що її чоловік підписав вищевказані договори поруки без її згоди, що порушує її законні права, тому, просить визнати ці договори незаконними, бо вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Але, відповідно до вимог ст.553 ЦК України, під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем.

Згідно вимог ст. 627,629 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту та договір є обовязковим до виконання сторонами.

ОСОБА_3 уклав вищевказані договори поруки добровільно, в письмовій формі та особисто підписав їх, взявши на себе відповідні цивільні обовязки, і законом не передбачено обовязку кредитора, в даному випадку банку, на отримання письмової згоди одного із подружжя при укладанні договорів поруки.

Порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе зобовязання нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобовязань боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконано боржником. Тобто, порука за своєю правовою природою не створює обовязків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак, застосування приписів статті 65 СК України до цих правовідносин, згідно якою, згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя взагалі не потрібна. Крім того, відповідно до вимог ст.73 СК України, за зобовязаннями одного із подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку в праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі, тому посилання позивачки на застосування норм статті 65 СК України є безпідставними.

При цьому, незважаючи не те, що при укладанні договорів поруки не потрібно письмової згоди від подружжя, враховуючи великі суми, які були отримані ТОВ „Феер Бол” за кредитними договорами, банк отримав від позивачки, підписані нею власноруч, письмові заяви про згоду на підписання її чоловіком ОСОБА_3 договорів поруки /а.с. 24-27/, які вона по теперішній час не визнає не дійсними.

Відповідно до розяснень Верховного Суду України викладених в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010р., вказано, що справи про визнання недійсними договорів поруки за зверненням одного з подружжя, які мотивовані відсутністю їх згоди на укладення такого договору, судам слід враховувати таке:

Положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обовязків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Щодо договору поруки, то відповідно до статті 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак до даних правовідносин норми ст. 65 СК України не застосовуються.

Суд погоджується з доводами представника банку, якій вважає, що подання до суду даної позовної заяви позивачкою, є не чим іншим, як способом ухилення її чоловіком від взятих на себе зобовязань за договорами поруки, які укладені відповідно до вимог чинного законодавства та уникнення відповідальності за невиконання даних зобовязань, що в свою чергу є прямим порушенням вимог частини 3 статті 13 ЦК України.

Тому, суд вважає, доводи представника банку обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, а вимоги позивачки надуманими і такими, що спростовуються представленими суду матеріалами справи, у звязку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,60, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поруки: № 010/17-41/594/1/2 від 19.11.2007р., № 010/17-41/594/2/2 від 21.11.2007р., № 015/17-41/200/2 від 26.12.2008р. та № 010/17-41/594/5/2 від 21.08.2009р. відмовити.

На рішення суду, протягом 10 днів, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області.

Суддя: Махіборода Н. О.